КНИЖКОВЕЧІР

Книжка в тата, книжка в мами,

книжка в мене і в Світлани.

З книжкою малий Тарас —

книжковечір нині в нас.

Книжковечір, книжкотиша,

тільки чути — песик дише

й сумно дивиться з-під ліжка,

бо йому немає книжки.

ОСІННІЙ КИЛИМОК

Ранок виткав килимок –

до листочка — ще листок:

золотистий — тополиний,

зеленавий — горобинний,

блідо-жовтий — яблуневий,

червонястий — черешневий.

Хризантеми — у куточок, —

ой і гарний килимочок!

ОСТАННЄ ЯБЛУЧКО

Поорано поля й городи —

нема стежок.

У лузі корівчина бродить

і пастушок.

Дерева голі й безпорадні,

бур'ян зачах.

А гарбузи — як на параді

по всіх дворах.

Вітрів скрипучі переклички:

«Вперед! Вперед!..»

Останнє яблучко з кислички

таке, як мед.

ПРАПОР

Прапор — це державний символ,

він є в кожної держави;

це для всіх — ознака сили,

це для всіх — ознака слави.

Синьо-жовтий прапор маєм:

синє — небо, жовте — жито;

прапор свій оберігаєм,

він — святиня, знають діти.

Прапор свій здіймаєм гордо,

ми з ним дужі і єдині,

ми навіки є — народом,

українським, в Україні.

РІДНИЙ КРАЙ

Соловеєчку, співай!

Колосися, жито!

Це Вітчизна — рідний край,

любо в ньому жити.

Тут бабуні й дідусі,

і сім'я весела,

й наші родичі усі

по містах і селах.

Мови рідної нектар

 додає нам сили…

Будить душі тут кобзар —

щоб заговорили.

Не легенда, не міраж*, —

сколихнеш орбіту,

Україно, раю наш,

квітко цього світу.

_{* Міраж — те, що не відповідає дійсності; те, що уявляється, здається; привид.}

УКРАЇНОЧКА ОЛЕНКА

До барвистого віночка —

вишиваночка-сорочка,

фартушок, і чобітки,

й різноколірні стрічки.

Це Оленка-українка.

Як вона співає дзвінко!

Як сміються оченята!

Як танцюють ноженята!

КОЗАК АНДРІЙ

Сива шапка набакир¹ —

хто цей хлопчик-богатир?

Витанцьовує гопак —

ну й мастак²!

Шаровари ловлять вітер,

сорочина біло світить,

чобіточки усміхаються —

ледь підлоги доторкаються.

Це малий козак Андрій

нам дарує танець свій.

_{1. Набакир – з нахилом набік голови, зсунувши на одне вухо.}

_{2. Мастак – майстер.}