За уявленнями давніх греків, коли ще не існувало Всесвіту, навкруги був лише Хаос. У ньому існувало джерело життя, з якого і народилася Гея — Земля.  Глибоко під нею розкинувся Тартар — безмежне царство вічної темряви.

   Потім у Всесвіт прийшла могутня сила кохання — Ерос. Народилися ніч — Нікта і день — Гемера. Відтоді день і ніч, світло і темрява змінюють одне одного.

    Над землею Геєю розкинулося небо Уран. Від них походять могутні титани¹. Першим був Океан, що своїми водами омивав усю землю. Від нього та богині Фетіди народились усі річки. Титани Гіперон і Тейя дали світові своїх дітей: Сонце — Геліос, Місяць — Селену та зорю — Еос. Дітьми Геї були також Кронос і Рея. Кронос відібрав владу в свого батька Урана. Гея напророчила йому, що так само, як він позбавив влади Урана, його діти позбавлять влади Кроноса. Тому могутній бог одразу ж ковтав своїх дітей-немовлят. Така доля спіткала Геру, Деметру, Аїда, Посейдона. Коли ж народився наступний син Кроноса — Зевс, Рея заховала його на острові Крит, а Кроносу дала проковтнути камінь. Коли Зевс виріс, він напоїв батька чарівним зіллям і звільнив своїх братів та сестер.

     Із приходом у світ нових богів почалася війна між ними і титанами, яка тривала десять років. Переможених титанів скинули у Тартар. Зевс, якого визнали найголовнішим із богів, розподілив світ. Собі він узяв небо, Посейдонові віддав море, Аїдові — підземне царство, де мешкали душі померлих. Зевс був володарем вітрів і хмар, блискавок і грому. Своїм скіпетром² він наганяв шторми, бурі та урагани. Так само швидко бог міг і заспокоїти сили природи. Зевс був не лише володарем над богами, а й батьком багатьох героїв — Геракла, Персея, царів Міноса, Радаманфа та ін.

   Дружиною Зевса була богиня Гера — хоронителька домашнього вогнища, покровителька жінок і шлюбу. Вона мала мстивий характер і накликала лихо на богів, героїв та людей.

    Грецькі боги були схожі на людей і мешкали за хмарами на вершині величної, вкритої блискучими снігами гори Олімп. Вони уявлялися надзвичайно мудрими, могутніми, красивими істотами, інколи добрими до людей, часом — злими. Боги уособлювали сили природи, керували всім світом, визначаючи його долю та долю кожного створіння, у тому числі людей.

     Усі боги становили велику родину, тобто мали спільних батьків. Вважалося, що боги мешкають у золотому палаці, який створив бог-коваль Гефест. Там панувало вічне літо, а хмари ховали богів від людського ока.

     Жодна людина не наважувалася піднятися на Олімп, щоб не потурбувати богів.

^{1. Титан — божество з числа велетнів.}