ПЛАН

1.Економіко-географічне положення

2.Природні ресурси   

3.Населення і трудові ресурси

4.Транспорт та зовнішні економічні зв'язки.

5.Галузі міжнародної спеціалізації

1. Економіко-географічне положення

   Швеція займає східну частину Скандинавського півострова. Зі сходу та півдня омивається Балтійським морем і Ботнійською затокою, з південного заходу - протоками Каттегат і Скагеррак, які з'єднують Балтійське та Північне моря. Протока Ересунн відділяє Швецію від Данії. До складу Швеції входять два великих острова в Балтиці - Готланд і Еланд. Територія країни простягається з півночі на південь на 1600 км, із заходу на схід - 499 км. Це пояснює відмінності у кліматі і флорі та фауні. Половину шведської території вкривають ліси. Менше ніж 10% припадає на сільськогосподарські угіддя. Тисячі островів лежать уздовж порізаного морського берега. Великі острови в Балтійському морі Еланд та Готланд, а також тисячі островів, окреслюють усі узбережжя країни. Це дуже велика кількість надзвичайно чистих рік та озер вони займають близько 9% території Швеції, серед яких необхідно виділити найбільші озера - Венерн, Веттерн, і Маларен. Здебільшого вони виникли внаслідок загачення річок льодовиковими відкладеннями. Це незаймані ліси та екологічно-чиста природа.

    Швеція - країна невисоких гір і горбистих рівнин. На північному заході розміщені гори з найвищою вершиною Швеції - горою Кебнеркайсе (2111 м). На сході знаходиться Норландське плато, що займає майже половину території країни. Русла рік проходять лініями тектонічних розломів, утворюючи довгі вузькі озера і високі водоспади. Горбисті території між ріками вкриті лісами (тайгою). Норландське плато - головний район шведського лісового господарства і розміщення гідроенергетичних ресурсів. На південь від Норландського плато розташована Середньошведська низовина. Крайній південь країни займає півострів Сконе - головний сільськогосподарський район Швеції.

   КліматШвеції - помірний, перехідний від морського до континентального. Завдяки теплій течії Гольфстрім Швеція має набагато м'якший клімат, ніж інші країни на цій самій широті. Стокгольм, столиця Швеції, знаходиться майже на тій же широті, що й південна частина Гренландії, однак середні температури січня від 0 до -5°С на півдні, від -6 до -14 °С на півночі, червня від +17°С на півдні, до +10°С на півночі. Опади від 500-700 мм на рік (на рівнинах) до 1500-2000 мм (в горах). Рівень опадів поблизу Гетеборга - 700 мм, на сході - до 600 мм. Снігу випадає небагато. На крайній півночі Швеції зима тривала і морозна, а літо сонячне і прохолодне,

2.   Природні ресурси   

В силу геологічної будови (поширення порід Скандинавського кристалічного щита за запасами залізних руд, 3-є місце в Європі за запасами руд молібдену і срібла, 4-е місце в Європі за запасами руд міді. За запасами залізних руд Швеція займає 2-е місце в Європі. Багаті родовища залізної руди є в Лапландії.

  Родовища залізняка є в провінціях Норботтен і Берґслаген. Родовища нафти на території Швеції належать до Центрально-Європейського нафтогазоносного басейну. Вони розташовані на площі близько 30 тис. км² (о. Ґотланд з прилеглою акваторією Балтійського моря). Найбільше родовище — Хамра.  Є невеликі родовища кам'яного вугілля на західному узбережжі країни. Уранові руди є Швеції відомі в основних в двох районах: на півдні країни в провінції Вестерґьотланд і на півночі в провінції  Ар'єплуг-Арвідсьяур має запаси достатні для забезпечення ядерної енергетики. Родовища мідних руд відомі по всій країні. Близько 100 мідно-колчеданних родовищ і рудопроявів є в провінції Норботтен, стільки ж в Центральній Швеції, в провінціях Вестерботтен і Берґслаген. Норрланді. Є родовища свинцю і цинку.  Добувають золото і срібло. Нерудна індустріальна сировина представлена родовища польового шпату, тальку, азбесту, бариту, графіту, а нерудні будівельні матеріали — доломіту, вапняків, мармуру, граніту, пісковику, глинистих сланців.

   Більше половини території Швеції зайнято хвойними лісами. Тут живуть вовки, ведмеді, рисі і олені. Ці ліси забезпечують сировиною високоприбуткову меблеву та паперову промисловість. Орні земля складають 7% території країни, постійні пасовища - 1%, ліси та лісиста місцевість - 68%, гори - 16%, інші угіддя - 8%. Родючі землі на півдні Швеції дають високі врожаї  пшениці, жита, ячменю, картоплі, цукрових буряків.

   Близько половини виготовлюваної продукції і значна частина продукції сільського господарства експортується. Високорозвинене механізоване сільське господарство з надлишком забезпечує потребу країни в основних видах сільськогосподарської продукції. Переважають фермерські господарства. Головна галузь - м'ясо-молочне тваринництво. Розвивається повсюдно, тоді як свинарство і птахівництво — переважно на крайньому Півдні Швеції. За виробництвом молочної продукції (майже 140 млн. т.) Швеція входить у десятку найрозвиненіших європейських країн.

   Рибальство становить невеликий сектор шведської економіки. Через міжнародні угоди Швеція втратила деякі традиційні рибальські райони у Північному морі. Провідним центром рибальства є Ґетеборг. Шведські рибалки виловлюють оселедець, тріску, камбалу, скумбрію, лосось, а також креветки і краби.

    Основні галузі промисловості:

   целюлозно-паперова (розташовано на північному і північно-західному      побережжі озера Венерн),  

   металургійна (Сандвікен, Хуфорс, Фагерста, Авеста, Дегерфос, Хагфорс та інші. Зосереджені в Середній Швеції),

   гірничодобувна (в районах  Беррслаген,  Вестерос і Фінспонг,  Сундсвалль, Шелефтеро).

Провідна галузь - багатогалузеве машинобудування:

   електротехнічне (виділяються виробництво генераторів, трансформаторів, двигунів, зосереджене на заводах концерну «Асена» (Вестерос, Лудвіка),

   телефонна апаратура і інших засобів зв'язку, здійснюваного в основному на підприємствах концерну «Еріксон» (Стокгольм)),     

   суднобудування (Головний центр суднобудування розташований на західному і південно-західному побережжі Швеції: Гетеборг, Уддевалла, Ландськруна),

   автомобілебудування в Швеції основна фірма (volvo).

   Розвинуті хімічна (Стокгольмі, Суппсалле і Седертелье діють підприємства, що випускають біохімічні і фармацевтичні продукти),

   харчова (в районах інтенсивного тваринництва — на півдні країни і в приозерних низовинах Середньої Швеції),

   текстильна, швейна і шкіряно-взуттєва зусереджена ( в місті Бурос), промисловість.

    В країні виробляється електроенергія В Швеції атомні електростанції виробляли понад 50% електроенергії (теплові — лише 3).

3. Населення і трудові ресурси

   Населення Швеції  становило 9,35 млн. чоловік згідно перепису 2009 року. За щільністю населення – це 21,9 осіб на км. кв. За цим показником Швеція є  на передостанньому місці в Євросоюзі. Населення зосереджене у південній половині країни, а також в приморських районах з більш помірним кліматом. Найменш населена північна частина Швеції.

   Вікова структура населення: від   0 до 14 років - 15,7%, від 15 до 64 років - 65,5%, 65 років і більше - 18,8%. Середній вік - 41,5 років (чоловіки: 40,4 років, жінки: 42,6 років).

Тривалість життя: 80,86 років (чоловіки: 78,59 років, жінки: 83,26 років), за цим показником Швеція посідає 9 місце в світі. Переважають жінки: на 100 жінок припадає 98 чоловіків.  Щорічний приріст населення становить 0,158% і забезпечується переважно за рахунок зовнішніх міграцій. 

    У післявоєнні роки відбувалися помітні структурні зрушення в господарстві, що виявилися в посиленні тривалої тенденції переміщення зайнятості з сільського господарства в промисловість, а пізніше - у сферу послуг. Зростала і частка зайнятості в державному секторі.

Тепер, при вельми низькому прирості населення і збільшенні тривалості життя частка економічно активного населення знижується. Ринок робочої сили великою мірою поповнюється за рахунок іммігрантів, що мають такі ж права на ринку праці, як і корінні шведські громадяни. П'ять північних країн - Швеція, Норвегія, Данія,Фінляндія, Ісландія - складають єдиний ринок робочої сили. Для будь-якого громадянина цих країн при в'їзді до Швеції не потрібно дозволу на роботу та проживання, межі існують лише формально. За світовими стандартами рівень зареєстрованого відкритого безробіття у Швеції низький. У 90-ті роки намітилася тенденція до зниження частки молоді в структурі робочої сили, частка літніх осіб зростає.

4. Транспорт та зовнішні економічні зв'язки.

    Транспортна система Швеції зумовлена не стільки особливостями господарських зв'язків, як характером рельєфу, наявністю значної кількості водних артерій, високим залісненням території, суворістю клімату. Вказані перешкоди найчастіше проявляються у північній частині країни, особливо коли йдеться про розвиток наземних видів транспорту. У південній частині Швеції природні умови більш сприятливі для розвитку залізничного і автомобільного, внутрішнього водного і морського видів транспорту.

   Важливу роль у вантажних перевезеннях продовжує відігравати залізничний транспорт. Протяжність залізниць 9800 км. За їх щільністю Швеція не виділяється серед європейських країн, однак за кількістю кілометрів на тисячу жителів вона випереджує розвинені країни. Переважна більшість залізничного полотна електрифікована (74,8%). За рівнем електрифікації залізниць Швеція випереджає Німеччину, Францію, Великобританію і навіть Італію. Переважна більшість залізниць належить державі.

    Мережа залізничних доріг розміщена нерівномірно. Найбільше їх у південній частині — понад дві третини. Решта залізниць припадає на Північну Швецію. Високою вантажонапруженістю виділяється залізниця Лулео-Елліваре-Кіруна-Нарвік, якою перевозять в основному залізну руду на експорт.

   Перше місце як за перевезенням вантажів, так і пасажирів належить автомобільному транспорту (відповідно 82 і 85%). Автопарк країни нараховує 3,7 млн. легкових і 600 тис. вантажних автомобілів. Розвиток вантажного автомобільного транспорту пов'язаний з ростом вантажоперевезень на невеликі відстані (до 100 км.). Більш далекі перевезення здійснюються залізничним, а часто внутрішнім водним транспортом або навіть морським.       Автомобільними дорогами найкраще забезпечені Середня і Південна Швеція. Сучасні автобани, прокладені між Стокгольмом, Ґетеборгом і Мальме і далі по узбережжю Ботнічної затоки, спрямовуються у північні райони країни.

У країні добре розвинений громадський автобусний транспорт. Основою місцевої транспортної системи столиці Швеції — Стокгольма є єдине в країні метро.

   Повітряний транспорт дуже важливий для Швеції вид транспорту, адже в умовах півночі він часто буває незамінним. В країні нараховується 48 аеропортів. Зовнішні повітряні перевезення здійснює Скандинавська авіакомпанія "САС" (у корпорації з Данією, Норвегією). Це одна із найбільших авіакомпаній Європи.

   Морський транспорт домінував у Швеції багато століть. В сучасних умовах його значення теж немале. Адже більшість галузей національної економіки країни пов'язані із зовнішнім ринком, міжнародною торгівлею. На морський транспорт припадає 15% внутрішнього вантажообігу і понад 90% зовнішньої торгівлі. Ним здійснюється перевезення залізних руд, продукції деревообробної промисловості, паперу, картону, деяких видів обладнання, а також здійснюється ввіз сирої нафти, кам'яного вугілля, деяких видів машин. Основні внутрішні водні шляхи прокладені в Середній Швеції, які з'єднують східне і західне узбережжя країни. Вони проходять озерами Веттерн, Венерн, Ельмарен, Меларен, які пов'язані між собою ріками і каналами, утворюючи так звану Гьотську водну систему.

5. Галузі міжнародної спеціалізації

    Швеція - високорозвинута індустріальна країна з добре розвинутим сільським господарством. Шведська економіка відзначається високим ступенем концентрації виробництва і капіталу. Частка Швеції у світовому виробництві становить близько 1%, а у світовій торгівлі перевищує 2% (при кількості населення, що дорівнює близько 0,2% населення земної кулі).

   Приватні фірми виробляють близько 90% продукції, причому 50% продукції та експорту припадає на інженерний сектор. Сільське господарство займає лише 2% ВВП і 2% внутрішнього ринку праці. Проте за останні роки ця надзвичайно позитивна загальна картина була дещо затьмарена бюджетними труднощами, високим рівнем безробіття і поступовою втратою конкурентоспроможності на зовнішніх ринках.

Експортні товари: продукція машинобудування (35%), папір і картон (перше місце в світі), целюлоза і залізна руда (друге місце), деревина і пиломатеріали (четверте місце), хімікати.

 Партнери по експорту: ЄС - 55% (Німеччина - 11%, Велика Британія - 10%, Данія - 6%, Фінляндія - 5%, Франція - 5%), США - 9%, Норвегія - 8% (1999 р.)

Імпортовані товари: машини, устаткування, мінеральне паливо, метали, продовольство, хімікати, автомобілі, харчові продукти, одяг.