832 : 3,2 = 260 м. Отже, 1 см відповідає 260 м, тобто числовий масштаб — 1 : 26 000.

2. Завдання.

Обчислення. Довжина відповідного відрізка на топографічній карті — 2,5 см.

5000 м : 2,5 = 2000 м. Отже, 1 см відповідає 2 км, тобто числовий масштаб — 1 : 200 000.

3. Завдання.

Обчислення. Довжина відповідного відрізка на фізичній кар­ті — 2,4 см.

9600 м : 2,1 = 4000 м. Отже, 1 см відповідає 4 км, тобто числовий масштаб — 1: 400 000.

Висновок. Для цього потрібно виміряти лінійкою відстань між двома певними точками па карті. Потім визначити скільком кілометрам або метрам місцевості відповідає 1 см на карті. Для цього необхідно поділити число метрів або кілометрів місцевос­ті на відстані» між об’єктами на карті, перевести винайдене число у метри або кілометри й знайти масштаб карт и.

1. Завдання.

Робота з картою. Відносно екватора Євразія розташована у Пів­нічній півкулі, відносно нульового меридіану — у Східній пів­кулі, але невелика частина Західної Європи розташована у За­хідній півкулі.

1) Мертве море 2) вдсп. Анхель 3) влк. Кіліманджаро.

Париж - 49° пн.ш., 3° сх.д.

Веллінгтон -41° пд. пт., 175° сх. д.

Санкт-Петербург - 60° пн. ш., 30° сх. д.

Ріо-де-Жанейро -  23° пд. ш., 43⁰ зх. д. 

Мадрид - 40° пн. ш., 4° зх. д.

Висновок. Для визначення координат точок необхідно знати і вміти користуватися градусною сіткою карти, тобто по парале­лях визначають широту місцевості (північну та південну), по меридіанах — довготу (західну та східну).

Для визначення відстаней між точками місцевості треба ви­міряти на карті відстань між цими точками в сантиметрах і помножити отримане число на значення масштабу.

Альпи — найвища гірська система Західної Європи, простяга­ється дутою від берегів Середземного моря до Середньо-Дунай­ської низовини між 45° тип. і 49° ин.ш. та 5° бх.д. і 15° сх.д. Довжина гірської системи 1200 км, Ширина — 130-260 км, пере­січна висота 2500-4000 м, найвища точка —г. Монблан (4810 м), її координати: 45° пн.ш., 6° сх.д.. Дуга є опуклою на північний - захід з поперечною улоговиною, в межах якої лежать озера Боденське та Комо. Розрізняють Західні та Східні Альпи.

Анди — найдовша і одна з найвищих гірських систем земної кулі, яка облямовує з заходу всю Південку Америку; є південною частиною Кордильєр. Анди тягнуться між 10° пн.ш. і 54° пд.ш. та 65° зх.д. і 80° зх.д. вздовж узбережжя Тихого океану із заходу, від Карибського моря на півночі до архіпелагу Вогняна Земля на півдні, на сході межує з Амазонською та Ла-Платською ни­зовинами. Довжина — 7 000 км, ширина — 500 км, середня висота — 3600 м. найвища точка — г. Аконкаґуа (6960 м), її координати: 32° ид.ш., 70° зх.д .

Гімалаї — найвищі гори на Землі, розташовані в Південній Азії між Тібетським нагір’ям на півночі та Індо-Гаттською рівниною на півдні Простягаються з північного заходу на схід між 25° піт, пі. і 35° пн. ш. та 70° сх.д. і 100° сх.д. Довжина — 2 400 км, ширина 250-300 км, середня висота — близько 6 000 м, най­вища точка гірської системи та всього світу — Джомолунгма (Еверест) (8848 м), її координати — 27° пн. ш. 87° сх. д. Карпати — гірська система на сході Центральної Європи. Про­стягається між 44° пн. ш. і 50° пн. ш. та 15° сх.д. і 27° сх.д., утворюючи опуклу дугу, що замикає на півдні Середньодунай- ську рівнину, на сході межує з Подільською височиною, на пів ночі — з Поліською низовиною. Довжина — і 500 км, шири­на — до 430 км, переважаючі висоти — 800—1200 м, найбільша висота — гора Герлаховский штит (2 655 м), її координати; 49° пн. ш. 20° ех. д.; в Україні найвшца точка — гора Говерла (2 061 м), її координати: 48° пн. ш. 24° сх. д..

Кордильєри — найбільша за простяганням гірська система на Землі. Простягається з півночі на південь вздовж західних окраїн Північної (Кордильєри) і Південної Америки (Анди). Кордильєри розташовані між 7° пн.ш і 70° пн.ш. та 80° зх.д. і 161° зх.д.. На заході омиваються Тихим океаном, на сході — Великі рівнини та Міссісіпська низовина. Довжина — понад 9000 км, ширина — 800-1600 км, середні висоти — 3500—4500

Карпати, Кримські гори

О Робота з картою.

Східноєвропейська рівнина. Західносибірська рівнина, Амазон­ська низовина, Середньосибірське плоскогір’я. Бразильське плоскогір’я.

Східноєвропейська рівнина — одна з найбільших рівнин земної кулі, розташована в східній частині Європи між 43° пн.ш. і 09° пн.ш. та 27° сх.д. і 59° сх.д.. На півночі омивається родами Біло­го і Баренцового, а на півдні — Чорного, Азовського і Каспій­ського морів. На північному заході обмежена Скандинавськими горами, па заході і південному заході — Карпатами, на півден­ному сході — Кавказом, на сході — Уралом. Довжина 3 півночі на південь — 2700 км, із заходу на схід -^'2500 км. Середня висота — до 200 м.

Західносибірська рівнина — розташована на півночі азіатської частини Євразії між 50-70° пн.ш. та 60-100° сх.д. З півночі оми­вається Кареьким морем, на заході обмежена Уралом, на схо­ді— Середньоеибірським плоскогір’ям, на південному сході рівнина переходить в Алтайські гори і Саяни. Довжина рівни­ни з півночі на південь —1800 км; із заходу на схід — 2000 км. Абсолютна висота - до 200 м.

Амазонська низовина — розташована на півночі Південної Америки. На півночі межує з Гвіанським плоскогір’ям та Орінокською низовиною, на півдні - з Бразильським плоскогір’ям. Зі сходу омивається Атлантичним океаном, на заході простягаються гори Анди. Завширшки близько 3500 км між 5° пн.ш. - 10° пд.ш. та 40° - 73° зх.д. Середня висота — до 200 м. Середньосибірське плоскогір’я — розташоване на півночі азі­атської частини Євразії між 75°-70° пн.ш. та 90°-123° сх.д. З півночі омивається морем Лаптєвих, на заході обмежене. Західносибірською рівнішою, на півдні — Східні Саяни, на сході — Верхоянський хребет. Довжина плоскогір’я з півночі на південь близько 2000 км; із заходу на схід — 1500 км. Середні висоти — від 500 до 700 м, деякі висоти сягають 1700 м.

Бразильське плоскогір’я розташоване на сході Південної Аме­рики. На півночі межує з Амазонською низовиною, на півдні — з Ла-ІІлатською низовиною. Зі сходу омивається Атлантичним океаном, на заході простягаються гори Анди. Завширшки близь­ко 1600 км, довжина 2700 км між 7"- 30° пд.ш. та 37° - 60° зх.д. Середня висота — 1000-2000 м.

1) При температурі повітря -5°С максимальна кількість водяної пари, що може міститися в ньому 3 г/м³

Тоді, за даними відносної вологості 70 % маємо:

70% • 3 г = 2,1 г/м³

2) Повітря нагрілося до +20°С. При даній температурі повітря максимальна кількість водяної пари, що може міститися в ньо­му 17 г/м³

Тоді, (2,1 г/м³: 17 г/м³) • 100% = 12 %

Вулкани Везувій, Ключевська Сопка, Кракатау.

Везувій — діючий вулкан на півдні Італії біля Неаполя. На­лежить до гірська системи Апенніни. Висота 1277 м. Географіч­ні координати: 40° пн. ш. 14^ь сх. д.

Ключевська Сопка — діючий вулкан на Камчатському півост­рові на сході Росії. Висота 4750 м. Географічні координати: 56° пн. ш. 160° сх. д.

Кракатау — діючий вулкан в Індійському океані на заході від о. Ява в Індонезії. Висота 816 м. Географічні координати: 8^е пд. ш. 105 ⁰ сх. д.

Висновок.

1) ...розходження літосферних плит.

2) ... давніх відносно стійких ділянках земної кори — платфор­мах.

3) ... сейсмічних поясів.

4) ... молодим рухомим ділянкам земної кори — складчастим областям.

Додаткове завдання

На території України розташовані Придніпровська, Поліська, Причорноморська низовини; Придніпровська, Подільська, Во­линська, Приазовська, Середньоруська височини та Донецький кряж. Дві гірські системи — Карпати та Кримські гори.

6° • 2,6 км = 15,6 °С

23° - 15,6°= 7,4 °С

На висоті 3000 м вад рівнем моря температуря сягає 7,4 °С

2) 400 м - 200 м = 200 м               

На 0,2 км нижче.

6° • 0,2 км = 1,2 °С

23°+1,2°= 24,2 °С

На висоті 200 м над рівнем моря температура сягає 24,2 °С

3) 1500 м - 400 м = 1100 м

На 1,1 км вище.

6° • 1,1 км = 6,6 °С

23°-6.6°= 16,4 °С

На висоті 1500 м над рівнем моря температура сягає 16,4 °С

4) 400 м - 0 м = 400 м                    

На 0,4 км нижче.

6° • 0,4 км = 2,4 "С

23° + 2,4 °= 25,4 °С

1) 3000 м - 400 м = 2600 м

На 26 сотень метрів вище.

10.5 мм рт. ст. • 26 = 273 мм рт.ст.

715 мм рт. ст. - 273 мм рт. ст.= 442 мм рт. ст.

На висоті 3000 м над рівнем моря атмосферний тиск 442 мм рт. ст.

2) 400 м - 200 м = 200 м             

На 2 сотні метрів нижче

10.5 мм рт. ст. • 2 = 21мм рт.ст.

715 мм рт. ст. + 21 мм рт. ст.= 736 мм рт. ст..

На висоті 200 м над рівнем моря атмосфс рний тиск 736 мм рт. ст.

3) 1500 м - 400 м = 1100 м

На 11 сотень метрів вище.

10.5 мм рт. ст. • 11 = 115,5 мм рт.ст.

715 мм рт. ст. - 115.5 мм рт. ст.= 599,5 мм рт. от.

На висоті 1500 м над рівнем моря атмосферний тиск 599.5 мм рт. ст.

4) 400 м - 0 м - 400 м                    

На 4 сотні метрів нижче.

10.5 мм рт. ст. • 4 = 42 мм рт.ст, 715 мм рт. от. + 42 мм рт. ст. - 757 мм рт. ст.

На висоті 0 м над рівнем моря атмосферний тиск 757 мм рт. ст

Відносна вологість = (12 г/ м³: 17 г/ м^З • 100%) = 70,5%.

2) За температури +15 °С максимальна кількість водяної пари, яка може міститись у повітрі складає 13 г/ м³.

Відносна вологість - (12 і7 м³ : 13 г/ м³) • 100% - 92 %.

4. Завдання.

1) (13 г/ м³: 90%) • 100% = 11,7 Г/ м³;

2) (13 г/ м³: 80%) • 100% = 10,4 г/ м³;

3) (13 г/ м³: 60%) • 100% = 7,8 г/ м³;

4) (13 г/ м³: 30%) • 100% = 3,9 г/ м³.

Висновок.

1) При наявності даних про температуру повітря на певній висоті для розрахунку необхідно викопати наступні дії: визначити різницю між висотами в метрах, перевести її в кіло­метри; помножити отримане число на 6 °С (величина, на яку змінюється температура повітря з кожним кілометром висоти); визначити температуру повітря на певній висоті шляхом до­давання або віднімання (у залежності від знаходження даної точки — нижче або вище даної у завданні).

Таким же чином розраховується й атмосферний тиск на певній висоті: визначити різницю між висотами в метрах, перевести її в сотні метрів; помножити отримане число на 10,5 мм рт.ст. (величина, на яку змінюється атмосферний тиск на кожні 100 метрів висоти); визначити атмосферний тиск на певній висоті шляхом додавання або віднімання (у залежності від знаходжен­ня даної точки - нижче або вище даної у завданні).

2) При наявності даних про абсолютну вологість за певної тем­ператури повітря, також необхідні даіші про залежність між температурою повітря і максимальною кількістю водяної пари, яка може міститись в ньому. Потім розрахувати відносну воло­гість, використовуючи наступну формулу:

Відносна вологість - (фактична кількість водяної пари за певної температури : максимальна кількість водяної пари за певної температури) • 100%

Добова амплітуда темпера­тур:

12- 3 = 9°

Найтепліший місяць року: ли­пень

Найхолоднішій: січень

Підвищувалася протягом весни. Знижувалася протягом осені, Середня температура:

((-8) + (-7) + (-3) + 6 + 15 + 18 + 20 + 19 + 14 + 7 + 0 + (-5)) : 12 = - 6,З

Амплітуда: 20 + 8 = 28.

Найбільше опадів випало у червні, Найменше опадів випало у лютому. Усього за рік випало 514 мм опадів. Опади приходять до нас в Атлантич­ного океану, але улітку та узимку існує велика різниця температур, тобто узимку холодно — випаровува­ність низька, влітку спекотно — ви паровуваність велика.

5. Завдання.

Висновок.

Для складання графіку температур необхідно знати показники температури за певний період спостереження; для складання діаграм хмарності потрібно знати кількість днів з ясною погодою, мінливою хмарністю та суцільною хмарністю за місяць або рік; для складання діаграми опадів потрібно дані про кількість опадів у міліметрах за період спостереження; для складання рози вітрів необхідні дані про кількість днів з пев­ними напрямками вітру.

6. Додаткове завдання

Опис погоди.

1) У зимовий період в Харківській області середні температури сягали від -7 до -18 °С. Декілька разів відбувалося потепління до 0 +1 °С, у середині січня відбулося різке похолодання повітря і до середини лютого температура сягала -18 °С.

2) Кількість опадів у зимовий період дорівнює 120-150 мм у ви­гляді снігу та дощу.

3) У дні лютого з максимальними показниками температури було ясно. У дні з мінімальними показниками температури у груд­ні була суцільна хмарність.

4) Переважаючі напрямки вітру - південно-східний та східний.

5) За описуваний період спостерігалися хуртовини, ожеледі, налипання мокрого енну.

Весна. Температури повітря поступово підвищується. З'явилася зелена трава, на деяких деревах вже зеленіє листя, на водоймах зійшов льодовий покрив, тому у річці багато води, прилетіли лас­тівки та інші перелітні птахи.

Літо. Високі температури повітря (+20- 35°С). Опадів небагато. Все навкруги зелене, все квітне, літають комахи та метелики, жар­ко, тому у річці мало води, всі тварини вирощують дитинчат.

Осінь. Температури повітря поступово знижується. Ідуть опади, з дерев та кущів обпадає листя, тварини готуються до зими, пере­літні птахи відлітають у теплі краї.

Основна причина розбіжності погоди в різні пори року - гео­графічна широта місцевості, або кут падіння сонячних променів, та рух Землі навколо Сонця по своїй орбіті.

Практична робота №7

1. Завдання.

Робота з картою.

1) моря — Чорне, Азовська. Середземне. Балтійське.

2) протоки: Керченська. Гібралтарська, Млгелланова, Дрейка.

3) затоки: Біекайська, Мексиканська, Гвінейська.

4) острови — Великобританія, Гренландія.

а) горизонталі - лінії, які з'єднують точки місцевості з однаковою висотою.

б) Горизонталі й ізобати розмежовують рельєф з різною висотою і глибиною. На дрібномасштабних фізичних картах рельєф

під­креслюють пошаровим фарбувашіяму внизу карти у вигляді графіка зображується шкала висот і глибин.

в) Відносна висота — перевищення однієї точки місцевості над іншою, наприклад вершини гори над підніжжям, заплави над рікою й ін. Абсолютна висота — перевищення точки місцевос­ті над рівнем моря.

г)  абсолютна висота найвищих точок земної поверхні на картах позначається чорною точкою з позначкою абсолютної висоти та назвою вершини (наприклад, г. Говерла 2061)

Найвищі точки України - г. Говерла 2061, г. Роман-Кош 1545.

Низовини на карті України позначаються зеленим кольором, височини - жовтим, гори низь'кі темно-жовтим, середні - корич­невим. завдяки пошаровому фарбуванню форми рельєфу на карті України позначаються дуже чітко.

Найвища точка Харківської області (236 м) знаходиться побли­зу села Дютівка на північному заході Золочевського району Харківської області в межах Середньоруської височини.

Зниження місцевості відбувається с півночі на південь.

6. Завдання.

2061 м - 236 м = 1825 м - відносна висота найвищої точки Харківської області щодо найвищої точки України г. Говерла.

5 м + 236 м = 241 м — відносна висота найвищої точки Харків ської області щодо найнижчої точки України в районі Куяль ницького лиману.

7. Завдання.

Спроектований канал до м. Харків пройде з р. Сіверський До­нець з Печенізького водосховища у напрямку з півночі на пів­денний захід у напрямку зниження рельєфу (до басейну Дні­пра).

м. Харків розташоване на річці Харків, що е притокою річки Уди (притоки Сіверського Донця). Вона тече з півночі на пів­день, має рівнинний характер.

Річка Тиса має гірський характер, тече зі сходу на захід по Карпатських горах.

0 Погода — це стан нижнього шару атмосфери в даній місцевос­ті в певний час або протягом тривалого часу (година, доба, де­када, місяць). Характеризується наступними метеорологічними показниками: температура, атмосферний тиск, вологість, сила та напрямок вітру, опади.

Дослідження №3

1. Завдання.

Погода — це стан нижнього шару атмосфери в даній місцевос­ті в певний час або протягом тривалого часу (година, доба, де­када, місяць). Характеризується наступними метеорологічними показниками: температура, атмосферний тиск, вологість, сила та напрямок вітру, опади.

Сіверський Донець — найбільша річка східної України, права і найбільша притока Дону. Розташована на півдні Східноєвро­пейської рішгили, тече через Бєлгородську область Росії, Хар­ківську. Донецьку й Луганську області України, і Ростовську область Росії. У верхній течії (до міста Бєлгорода) перекритий греблями і складається з.декількох невеликих водосховищ.. Нижче, після впадіння річки Вовча розташовано Печенізьке водосховище, іцо забезпечує водою місто Харків. У середнії'] течії Сіверський Донець підживлюється водами річки Дніпро через канал Дніпро —Донбас, а нижче відгалужується канал Сіверський Донець — Донбас, то забезпечує водою Донецький вугільний басейн.

2. Завдання.

У басейні Сіверського Дінця понад 3000 річок, з яких 425 мають довжину більш 10 км, і 11 річок більш 100 км. Понад тисяча з них безпосередньо впадає в Сіверськпй Донець. Великі при­токи: праві— Удн. Аіож, Берека, Казенний Торець. Бахмут, Велика Кам'янка, ліві — Оскіл. Волоська Балаклійка, Вовча, Хотімля, Великий Бурлук, Середня Балаклійка, Ізюмець , Бо­рова, Красна, Айдар, Деркул та ін.

Сіверський Донець розташований иа сході України, на певній відстані (указати) від школи.

4. Завдання.

Загальна протяжність річки становить 1053 км площа басейну 98 900 км², середня річна витрата при впаданні до Дону 200 м³/ сек. (Тверський Донець бере початок пя Середньоруській висо­чині, біля села Подольхи в Прохоровському районі Бєлгородської області Росії. Координати джерела 51°00' пн. ти. 36°59' сх. д., висота джерела біля 200 м над рівнем моря. Тече з півночі на південний схід. Впадає до Дону в Ростовськії! області Росії за 218 км від його гирла (47°36' пн. ш. 40°54' сх. д.) на висоті 5,5 м над рівнем моря. Поблизу гирла річка розбивається на 3 рука­ви. Сіверський Донець належить до басейну Азовського моря, а ке, в свою чергу, належить до басейну Атлантичного океану.

5. Завдання.

Дно русла переважно піщане, нерівне, зі змінною глибини від 0,3 м на перекатах до 10 м плесах.

Ширина русла в основному коливається від 30 до 70 м, інколи досягаючи 100-200 м, а в зоні водосховищ - 4 км. На більшій частині течії річка має широку долину: від 8—10 км у верхів'ях до 20—26 км у нижній течії.

7. Завдання.

Температура на момент вимірювання складає +1.8- 19°, колір води — темно-зелений.

8. Завдання.

Прозорість води — 1,2 метри.

Сіверський Донець - рівнинна річка, русло відрізняється зви­вистістю, особливо до впадіння річки Оскіл. Нижче річки Оскіл долина розширюється, в заплаві багато стариці.. Долини зде­більшого асиметрична. Правий берег високий (інколи зустріча­ються крейдяні скелі), дуже розчленований ярами, лівий по­логий, у нього розміщується заплава з чисельними старицями, озерами і болотами, найбільше з яких озеро Лиман. На річці (у верхній і середній течії) багато перекатів, бистрин, невеликих поріжків, завалів. У районі Донецька річка перетинає Доне­цький кряж і тече у вузькій долині а крутими і скелястими схилами.

Швидкість течії Сіверського Дінця невелика, від 0,15 м/с по­близу Чугуєва до 1,41 м/с у Лисичанську, на деяких ділянках майже нульова. У нижній течії впродовж 230 км річка шлюзу­ється, відрізняється слабкою течією, і переважною шириною 100-200 м.

10. Завдання.

Живлення (Тверського Донця переважно снігове, тому витрата води протягом року нерівномірна. Весняна повінь займає близь­ко 2 місяців з лютого по квітень, в цей період вода піднімається на 3—8 м. Взимку річка замерзає з поверхневою товщиною льоду віл 20 до 50 см. Період замерзання зазвичай становить два-три місяці з середини грудня по кінець березня.

Падіння річки становить 195

Середній похил 0,18 м/км. Загальна протяжність річки стано­вить 1053 км.

Органічний світ

Рослинний світ. Раніше уздовж Сіверського Дінця росли вікові дуби. Також переважна більшість луків уздовж берегів річки, на яких росли сотні видів різноманітних диких трав, були роз­орані. Останнім часом збереглася лише мінімальна частина колишніх дубів, головним чином в Харківської області Північ­ніше Ізюму, де проходить межа степу та лісостепу, ще зберегли­ся заплавні широколистяні ліси, а також соснові ліси в районі Чугуєва. Велика кількість видів диких рослин збереглася по­близу меандрових боліт — тут можна зустріти вербу, пухнасту березу, вільху, ламку крушину. Вздовж річки поширений очерет, болотяний хвощ, осока, кистоцвітний кізляк, болотяний ша­бельник та інші види трав.

Тваринний світ, У Сіверському Донці водиться 41 вид риб. Найпоширеніші дрібні види риби: окунь, плітка, красно нірка, а серед середніх і великих видів (лящ, судак, сом, щука) остан­нім часом великі екземпляри зустрічаються все рідкіше. Бага­то земноводних та плазунів. На берегах річки, в заплавних болотах можна зустріти жабу озерну, кумку, тритонів звичай­ного і гребінчастого, зустрічаються вуж звичайний та водяний, а також черепаха болотна. Одним з найпоширеніших видів тварин, що мешкають поблизу Сіверського Дінця, е, безсумнів­но, ропуха зелена. Ці амфібії мешкають не лише уздовж берегів,

але часто поширені й на нерозораних луках в басейні річки. Також в басейні Дінця можна зустріти різноманітних ссавців. З ряду гризунів тут водяться: бобер європейський, тушкан ве­ликий, ховрахи, різні види дрібних мишовидих з родин мито­ві та щурові; з видів ряду хижих тут поширені: видра річкова, норка європейська, ласка мала, тхір лісовий. З оленеподібних зараз звичайними є сарна європейська та свиня дика. Кажани широко поширені в басейні річки, і тут відомо до 10 видів, у тому числі пергай донецький, нічниця водяна, вухань бурий, нетопир пігмей та інші. Створення штучних лісосмуг по берегах Сіверського Дінця, привернуло в басейн річки різних комахо­їдних птахів, які раніше тут не зустрічалися: горлиць, сорок і жуланів. Серед збережених поки птахів — кілька видів качок та куликів, а також ворона, поганка, дроздовидна очеретянка і вже рідко зустрічаються чаплі, лелеки, журавлі красавки. У перелітний сезон можна також побачити деякі види перелітних птахів: сірого гусака, чорну казарку та інших

14. Завдання.

Господарське використання.

Будучи однією з найбільших річок України. Сіверський Донець дуже інтенсивно використовується в господарстві, половина воли повертається у вигляді забруднених скидів. Таким чином, 20% стоку Сіверського Донця безповоротно витрачається, а ще 20% сильно забруднюється.

Сіверський Донець сильно постраждав коли були вирубані вікові дуби., що росли уздовж його русла. Також розробка корис­них копалин Донбасу знизила рівень підземних вод. Сумарно ці два чинники привели до обміління річки і припинення суд ноплавства. Раніше в Сіверському Донці було багато риби (сом європейський, судак звичайний, щука звичайна, лящ, короп звичайний), однак систематичне забруднення річки та ЇЇ приток відходами та відпрацьованими водами призвело до різкого скорочення фауни річки. Основні забруднюючі речовини — до­брива, нафтопродукти, феноли, нцнк, мідь. На території Хар­ківської області вода забруднена відходами промислових під­приємств Білгорода і Шебекіно, стічними спорудами Харкова (через річку Уди), Харківської ГРЕС-2 (селище Есхар), підпри­ємствами Балаклеї та Ізюму, але частково очищається Пече­нізьким водосховищем. В Донецькій та Луганській областях щільність промислових підприємств різко зростає, і різко збіль-

шується забруднення Сіверського Дінця. Особливо забрудненим Донець стає після Лисичанська та Сєвєродонецька (430 км від гирла). Деякі притоки Сіверського Дінця (Казенний Торець, Бахмут, Лугань) настільки забруднені, що в них небезпечна навіть рибна ловля. Найчистіші ділянки Дінця —.від витоку до Бєлгорода і від Печеніг до Чугуєва.

На річці розташовано Печенізьке водосховище, що забезпечує водою місто Харків. Збудовано канал Сіверський Донець — Донбас, що забезпечує водою Донецький вугільний басейн. Основним споживачем донецької води на Харківщині є Змиїв- 'ська ДРКС, що використовує пруд-охолоджуплч - озеро Лиман. На річці Оскіл (притоці Сіверського Донця) знаходиться най­більше в басейні цієї річки Червонооснільське водосховище, ідо заповнює стік Сіверського Донця в посушливі місяці року. У зоні Печенізького водосховища успішно функціонує великий риборозплідник, в якому вирощується короп На правому березі річки розташована філія Українського сте­пового природного заповіднику Крейдова флора та національ­ний природний парк Святі Гори.

По берегах Сіверського Донця багато пляжів, на Печенізькому водосховищі та в інших районах багато санаторіїв та баз відпо­чинку.

Відходи — це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися в процесі людської діяльності і не мають подальшо­го використання за місцем утворення чи виявлення та яких власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. Побутові відходи можуть бути твердими та рідинними. Тверди­ми е відходи, що утворюються в процесі життєдіяльності люди­ни й накопичуються у житлових будинках, закладах соціальної сфери (харчові відходи, предмети домашнього вжитку, сміття, опале листя, макулатура, скло, метал, полімерні матеріали тощо) і не мають подальшого використання за місцем їх утво­рення. Рідинні побутові відходи — господарчо-побутові (від миття, прання) та каналізаційні стоки (за винятком промисло­вих) за відсутності централізованого водовідведення. Утилізація — доцільне використання відходів або залишків виробництва для отримання корисної продукції. Найпошире­ніша вторинна, третинна, інші переробки різними масштабами таких матеріалів, як скло, папір, алюміній, асфальт, залізо, тканини та різних видів пластику. Також здавна використовують в сільському господарстві органічні господарські та побу­тові відходи.

Методи переробки відходів залежать від вмісту відходів і вклю­чають перевезення на сміттєзвалища, спалення, поховання у відведених місцях — полігонах, закопування в землю; скидан­ня в море. Органічні відходи після переробки можна викорис­товувати як добриво.

2. Завдання.

Клас небезпеки відходів встановлюється залежно від вмісту в них високотоксичних речовин розрахунковим методом або згід­но з переліком відходів, наведених у Державному класифіка­торі відходів. Класи небезпеки відходів: перший — надзвичайно-небезпечні, другий — високо небезпечні, третій — помірно небезпечні, четвертий — мало небезпечні.

Особлива увага у законодавстві України приділена небезпечним відходам. До них належать відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров’я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

3. Завдання.

Майже всі побутові відходи захороняються на полігонах. Що­річні обсяги вивезення комунальними службами твердих по­бутових відходів перевищують 50 млн. куб.м, з яких лише 3% проходять промислову переробку, а решта захоронюється на території 4,5 тис. сміттєзвалищ та полігонів. Переважна їх біль­шість працює в режимі перевантаження. Водночас полігони є джерелом інтенсивного забруднення атмосфери та підземних вод. У сільських населених пунктах відсутні спеціалізовані підприємства у сфері поводження з побутовими відходами та санкціоновані звалища відходів. Побутові відходи складуються у природних рельєфних утвореннях - балках, ярах, долинах річок. Це становить екологічну небезпеку, оскільки стічні води, насичені забруднюючими речовинами, потрапляють у водні об’єкти.

Найкращим шляхом утилізації фахівці вважають шлях еле­ментного збирання відходів, який дає змогу оптимально вирі­шувати проблему їх утилізації та всебічного використання вто­ринних ресурсів сировини та матеріалів. Другим шляхом утилізації ТПВ, являється їх вивіз до санітарних зон, де вони

сортуються для одержання вторі! нної сировини і спалюють в спеціальних печах для отрймання енергії. Третім шляхом ути­лізації твердих побутових відходів являється їх захоронения на спеціальних сміттєзвалищах або полігонах. Четвертим шляхом утилізації ТПВ являється його зберігання на викритих пло­щадках, яке приводить до розмноження гризунів та забруднен­ня атмосфери, підземних і поверхневих вод.

У побутовому смітті майже завжди є тонкий та товстий пластик, папір та туалетне сміття, харчові відходи, картон та паковання. Органічні відходи, змішане сміття, залізні банки, скло та скляні пляшки, батареї, деревина, металобрухт чорних і кольорових металів, кістки, шкіра, гума, тканина тощо. Але разом з тим, в цій суміші можна знайти солі ртуті з батарей, токсичні хімікати, які містяться в залишках фарб та розчинників,лаків та аерозолів, акумуляторах і т.п.

Його кількість залежить від: пори року, побутових та харчових потреб людини, розвитку економіки товарів народного вжитку, тари та інших чинників. Так, осінню кількість твердих побуто­вих відходів зростає за рахунок листя з дерев та відходів фрук­тів та овочів. Зростанню кількості ТПВ сприяють товари одно­разового використання; товари народного споживання з короткочасним терміном служби людині, які ми купуємо, спо­живаємо та викидаємо не дивлячись на їх залишкову вартість. Значна кількість компонентів твердих побутових відходів з успіхом переробляється в корисні матеріали та товари.

Скло переробляють шляхом подрібнення та переплавлення. Якщо скляний бій одного кольору та задовільної якості то його використовують як вторинний матеріальний ресурс для виго­товлення виробів з скла. Якщо він не одного кольору та низької якості, то його використовують як наповнювач при виготовлен­ні будівельних матеріалів. Б багатьох містах існують підпри­ємства по відмиванню і повторному використанню скляного посуду.

Сталеві та алюмінієві банки видаляють з твердих побутових від­ходів і переробляють з метою одержання відповідного металу. Папір та паперові відходи видаляють з відходів і використову­ють як вторинний матеріальний ресурс у виробництві паперу.

Відходи будівництва та будівельне сміття використовують як вторинний матеріальний ресурс для одержання щебеню та піщано-гравійної маси.

Харчові відходи, очистки овочів та фруктів, листя та інші орга­нічні відходи використовують для компостування або біотехно- логічної переробки.