План.

1. Вступ

2. Вплив виробництва на забруднення навколишнього середовища.

3. Сучасний екологічний стан України

4. Адміністративні та економічні заходи в галузі охорони навколишнього середовища

5. Заходи для збереження природи.

6. Висновок

1. Вступ.

    Метою даної теми є дослідження виробництва, його взаємозв’язку з людиною та впливу на природне середовище. А також визначення адміністративних та економічних заходів держави в галузі охорони навколишнього середовища.

     Промисловість є важливим елементом розвитку економіки, який включає, як позитивні, так і негативні сторони існування. З однієї сторони, будь-який процес виробництва – це створення матеріальних благ і послуг, що значно полегшують життя людей. А з другого боку, цей процес пов'язаний з утворенням та накопиченням відходів, які при взаємодії з довкіллям шкідливо впливають на усталену природну рівновагу.

    Відомо, що будь-яке виробництво є процесом суспільним. Воно також безперервне, оскільки люди не перестануть виробляти матеріальні блага та послуги для задоволення потреб, адже вони не можуть перестати споживати те, до чого звикли.

    Виробництво – процес використання праці та обладнання (капіталу) разом з природними ресурсами і матеріалами для створення необхідних продуктів та надання послуг. Виробничі послуги праці, капіталу, землі та підприємницьких здібностей виступають факторами виробництва.

    Також виробництво можна охарактеризувати як певну систему відносин між людьми, які можуть носити організаційно-економічний (бригадир-робітник, директор підприємства – начальник цеху тощо) або соціально-економічний (власник-не власник, кредитор-позичальник тощо) характер.

2. Вплив виробництва на забруднення навколишнього середовища в Україні.

      Розвиток виробництва в цілому направлений на поліпшення матеріального, соціального й духовного добробуту населення та тісно пов'язаний із технологіями. Вони широко застосовуються у всіх галузях: промисловості та сільському господарстві, автомобільному транспорті та містобудуванні, атомній енергетиці та військово-промисловому комплексі тощо.

        Проте майже на всіх стадіях виробництва утворюються відходи, які стають справжнім лихом, оскільки забруднюють навколишнє середовище.      

    Динаміка показників промисловості України показує, що збільшення процесу перевиробництва чергується зі спадом виробництва, що спостерігається останнім часом. Проте це зовсім не означає, що загроза довкіллю теж зменшилась.

    Сучасне промислове виробництво в Україні не має замкнутого характеру, це відкрита система, до якої надходять маси природних сировинних матеріалів — вугілля, нафта, руда, будівельні матеріали, сільськогосподарська і лісова сировина, вода, повітря тощо. Через значне скорочення промисловості, багато ресурсів експортується ще в стані сировини: деревина, бурштин, металопрокат тощо. Коли сировина проходять одну або кілька стадій переробки і потім як кінцевий продукт надходять у споживання, майже на всіх стадіях обробки викидаються відходи — пуста порода, шлаки, попіл, аерозолі, гази, пари, пил тощо, які містять різні шкідливі для живих організмів речовини, оскільки безвідходне виробництво в нашій країні ще розвинуте дуже мало.

     Також промисловості України притаманна висока питома вага технологій, які є ресурсномісткі та енергоємні. До того ж впровадження та нарощування їх здійснювалося найбільш "дешевим" способом – без будівництва відповідних очисних споруд, що було можливим за відсутності ефективно діючих правових, адміністративних та економічних механізмів природокористування та без урахування вимог охорони довкілля.

     Істотним чинником забруднення довкілля стає низький рівень екологічної свідомості суспільства.

3. Сучасний екологічний стан України

    Непоправної шкоди довкіллю принесла одна з найбільших техногенних катастроф – аварія на Чорнобильській АЕС. Зона відчуження ще довго буде брудною плямою усієї планети.

   Нещодавно у м. Львові неправильна експлуатація звалища сміття привела до техногенної катастрофи локального масштабу, як наслідок не тільки безгосподарного ставлення, а небажання влади мислити екологічно.

   Забруднення повітря відбувається внаслідок зміни його складу та властивостей під впливом штучних джерел забруднення: технічних (пил цементних заводів, дим і сажа від згоряння вугілля) та хімічних (аерозолі, автомобільні вихлопи тощо). Недотримання підприємствами технологічного режиму експлуатації пилоочисного та газоочисного устаткування; невиконання заходів щодо зниження обсягів викидів; відсутність ефективного очищення викидів підприємств від газоподібних домішок; відсутність санітарно-захисних зон між промисловими та житловими районами – вважаються у промисловості головними причинами незадовільного стану  атмосферного повітря населення пунктів.

    Надмірне забруднення поверхневих вод України відбувається через скидання  шкідливих неочищених речовин комунально-побутових і промислових стічних вод безпосередньо у водні об'єкти та через систему міської каналізації, надходження до водних об'єктів забруднюючих речовин зі забудованих територій та сільгоспугідь, ерозію  ґрунтів на водозабірній площі. У катастрофічному стані знаходяться річки Нижнього Дніпра, де щорічно має місце ускладнення санітарно-епідеміологічної ситуації, знижується вилов риби, бідніє біологічне різноманіття.

    Металургійна промисловість, що включає чорну та кольорову металургію, коксове та прокатне виробництво, а також суміжні допоміжні об'єкти і процеси, є однією з найбільш забруднюючих галузей промисловості.

    Вплив підприємств нафтохімічного комплексу характеризується викидами в атмосферу вуглеводнів, сірчаної кислоти, сірковуглецю, ртуті, фтористих та інших шкідливих сполук.

      Хімічна промисловість – одна з основних галузей, де утворюються у великих обсягах відходи, значна кількість яких - токсичні.

    Відходи нагромаджуються у вигляді шламосховищ, териконів, відвалів, різних звалищ, де їх вплив на довкілля дедалі зростає. На жаль немає належним чином організованої системи збирання, зберігання та переробки  токсичних відходів, відсутні техніка та обладнання для переробки відходів будівництва і комунального господарства.

    Одним з основних забруднювачів атмосферного повітря є підприємства теплоенергетики (30% усіх викидів в атмосферу від стаціонарних джерел).

    У Дніпропетровській, Миколаївській та Кіровоградській областях знаходяться підприємства з видобування та переробки уранових руд, які накопичують у хвостосховищах радіоактивні матеріали.

    У галузі використання земельних ресурсів порушено екологічно допустиме співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових насаджень, що негативно впливає на стійкість агроландшафту. Розораність земель є найвищою в світі і досягла 56% території країни і 80% сільськогосподарських угідь.

   Значної шкоди довкіллю завдають відпрацьовані гази автомобілів, пально-мастильні матеріали, пари різних шкідливих речовин, кислот, матеріалів, які використовуються в технологічних процессах ремонту автомобілів. Залізничний транспорт України скидає понад 20 тис. тонн забруднюючих речовин, з яких майже 50% - без очищення. Морський транспорт забруднює море відходами харчування, сміттям, нафтою, а повітря - відпрацьованими вихлопними газами двигунів судноплавних засобів.

4. Адміністративні та економічні заходи в галузі охорони навколишнього середовища

    Стрімке забруднення довкілля поставило питання про виживання людства як виду. А екологічне прогнозування стало необхідною умовою оптимізації процесу взаємодії суспільства і природи.

   Екологічне законодавство – це структура, що об'єднує екологічні юридичні норми різного рівня і різної спрямованості: конституційні, звичайні, норми, орієнтовані на соціальні відносини різного змісту, з приводу охорони різних природних об'єктів.

   Сучасна екологічна політика України спрямована на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням природного середовища, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів. Вона базується на підставі вимог Закону України «Про збереження навколишнього природного середовища», постанов Верховної Ради та ін. Деякі відносини у сфері використання і охорони навколишнього природного середовища врегульовані кодексами (земельним, водним, лісовим, про надра), а також Законами України «Про плату за землю», «Про ветеринарну медицину». Важливе значення у вирішенні цього питання має затверджений Постановою Верховної Ради «Порядок обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища».

   У законодавчих документах визначені права та обов'язки громадян по охороні довкілля, передбачена відповідальність за порушення законодавства.

5. Заходи для збереження природи.

• Запровадження відчутного покарання за свідоме знищення природи: вирубку лісів, браконьєрство, забруднення стічних вод, створення звалищ сміття тощо.

• Вимагати дотримання допустимих норм по кількості окремих шкідливих речовин у воді та повітрі, що можуть потрапити в до­вкілля з різних підприємств.

• Створити структуру, яка би об'єктивно та незалежно моніторила  стан довкілля (брала проби ґрунту, води і повітря, досліджучи їхній склад), щоб не просто констатувати перевищення норм забруднення довкілля у випадку забруднень, наприклад значного мору риби у водоймах, а не допускати перевищення норм забруднення довкілля.

• На підприємствах впровадити принципи безвідходного ви­робництва. На даний час можна назвати одиничні приклади такого підходу до виробництва: відходи доменного шлаку металургійного заводу служать сировиною для виробництва буді­вельних матеріалів під назвою «шлакоблоки». Позитивним прикладом служить побудова у Львові заводу по використанню вживаних батарейок, проте бажала б кращого організація доставки сировини до місця переробки, щоб токсичні відходи використаних батарейок не ховалися серед довкілля чи звалищах. Допомога та стимулювання обласної та міської рад були би дуже доцільними.

• Побудова підприємств по переробці побутового сміття. На жаль у м. Львові так і не збудували завод по переробці сміття, а неправильна експлуатація звалища привела до людських жертв та техногенної катастрофи локального масштабу.

• Впровадження нових поколінь двигунів, що менше забруднюють повітря. У  теплу пору року пересідати на велосипедний транспорт чи стати ініціаторами піших  прогулянок, що суттєво зменшить шкідливі автомобільні викиди в повітря. Продумано обмежувати рух автомобільним транспортом центральними вулицями великих міст.

• Будівництво та використання сонячних батарей та вітрових елек­тростанції.  Позитивним  прикладом можуть  слугувати вітрові електростанції Самбірщини, які успішно впроваджують використання сили вітру в горах.

• Використання біопалива (горючі гази та рідини, одер­жані на спеціальних заводах з рослинних відходів деревообробної промисловості та агропромислового комплексу, при згоранні не утворюються шкідливі для організмів речо­вини). Виробництво і ринок біопалива в Україні знаходиться на початку розвитку, а використовують його сьогодні можуть тільки великі агропромислові комплекси, тому більша частина рапсу та сої, що використовується для виробництва біологічних видів палива, вироблене в Україні, експортується за кордон. Для доступності ринку біопалива потрібне державне стимулювання (дотації, тимчасове звільнення від ПДВ тощо).

• Озеленення населених пунктів. У містах практикуються так звані «зелені зони», проводяться конкурси кращого подвір'я, будинку, дитячої площадки тощо, активісти протистоять незаконним забудовникам висоток, котрі знищують до того нечисленні зелені острівці населених насаджень. 

• Запровадити загальну програму сортування побутових відходів, яка включатиме установку  контейнерів для окремого збору відходів органіки для подальшого перетворення їх на компост чи біопаливо; установку  контейнерів для використаного паперу чи відкриття пунктів збору макулатури; не тільки установку контейнерів для збору пластику, а й широку державну програму  правильної його утилізації на переробних заводах.

• На перших етапах доцільно встановити диференційовані штрафи, як виховне значення у процесі самоусвідомлення необхідності збереження довкілля.

• Створення природоохоронних територій для збереження існуючих екосистем, де особливо відчутний негативний антропогенний чинник.

• Вивчати та оберігати фауну та флору Червоної книги України – державного  документу охорони рідкісних та зникаючих видів.

• Готувати фахівців-екологів, здатних професійно сприяти екологізації промислових виробництв, транспорта, містобудування, впровадженню екологічного моніторингу, розвитку екологічного менеджменту.

• Продовжувати впровадження системи освіти і виховання підростаючого покоління, які базуються на Концепціях національного та громадянського виховання, екологічної освіти.

6. Висновок

     Неможливо уявити собі людство поза природою, земними умовами його існування. Життя людини тісно вплітається в систему взаємозв'язків явищ природи, що створюють основу людського буття. Навіть незначні зміни природних умов: температури, вологості, атмосферного тиску, хімічного складу повітря, води тощо, впливають на людину.

     Отже, головним забруднювачем навколишнього середовища є самі люди, які прагнуть до отримання якнайбільного доходу в своїй галузі, і при цьому забувають про те, що вони шкодять не лише природі, але і собі та майбутньому поколінню. Отже, усім треба задуматись: якщо ми хочемо довго жити і бути здоровими, треба виправляти негативну екологічну  ситуацію, яка склалась на даний час в Україні.