• Узимку ведмеді залягають у барлоги. Старанно і вмі­ло готують вони в лісовій гущавині ці зимові лігвиська. Ведмеді вистилають своє житло лісовим мохом, запаш­ною хвоєю.

• Один африканський ящір такий страшний, що навіть у шлунку в нього є зуби.

• Найбільша тварина, що живе в нашій країні, — зубр. Висота зубра в холці — 2 м, довжина — 3,5 м. Самки менші. У хвилини небезпеки зубр здатен перескочити триметрові паркани. На початку минулого століття в дикій природі не залишилося жодного зубра. Лише в зоопарках різних країн мешкало 48 тварин. Люди випустили цих зубрів у Біловезькі ліси і від­родили популяцію зубрів. Тепер їх більше двох тисяч.   

• Австралійський кенгуру водиться в Австралії. Мордочка в них дуже схожа на заячу. Сильні задні лапи допомага­ють їм швидко бігати, далеко й високо стрибати. А передні лапи, хоч і маленькі, але дуже сильні та з великими кігтями. Це надійний захист під час бійок. Коли кенгуру пасуться, їм зручно спиратися на свій довгий хвіст. На череві у цих тварин є сум­ка. У ній вони народжують і дбайливо вигодовують своїх малят. Тварини їдять коріння та ягоди, які спритно викопують лапами з міцними пазурами. Відштовхуючись міцними задніми лапами, кенгуру рухаються величезними стрибками до 12-ти метрів у довжину та майже до 3-х метрів у висоту. Так стрибати не може жодна тварина у світі.

• Бобри – це великі водні гризуни з водонепроникним хутром. Бобри справжні архітектори. Житло своє облаштовують біля самої води. Вихід із нори неодмінно ховають під водою.

• Вівцебики – це присад­куваті, волохаті тварини завбільшки з поні. Гуртом вівцебики мужньо обороняються від ворогів. Вони не тікають, а стають у коло рогами до нападників. Хижакам не перемог­ти такої фортеці. 

• У кожного є дім. Пташки живуть у гніздах. Звірі — у норах. Риби — у річці чи морі. Бджоли — у вулику. Мурахи — в мурашнику. А равлик навіть носить свою хатку з собою.

• Часто в книжках зустрічаємо малюнки їжачка з рум'яним яблуком чи грибами на спині. Усі впевнені, що їх їжак запасає на зиму. Відкриваємо таємницю. Їжакам не потрібні запаси їжі. Узимку вони сплять аж сто двадцять вісім днів! Тому восени він багато їсть, щоб витримати довгу зиму. Їжак — один із найстаріших жителів нашої планети, який з'явився приблизно п'ятнадцять мільйонів років тому. 

• У лисиці хвіст не для краси. А взимку хвіст захищає лисицю від морозів. Вона використовує його як кермо.

• У морях і океанах живе понад 50 видів дельфінів, вони є одними з найцікавіших водних тварин. Це теплокровні тварини, які дихають легенями, мають гарний зір, слух, відчувають на дотик, не розрізняють тільки запахів, дуже доброзичливі і грайливі тварини. Вони надзви­чайно розумні, сильні, рухливі. М'яка шкіра, міцне й муску­листе тіло з розвиненими плавниками допомагають тваринам швидко плавати. На симпатичній мордочці блищать, мов намистинки, крихітні очі. Дельфіни живуть зграями. Вони можуть співати, розмовляти, слухати. Дельфіни щиро радіють зустрічі з людиною, віта­ються, вистрибуючи з води.

• Білки дуже люблять гратися з дітьми, із задоволенням приймають від них подарунки. І самі приносять неабияку користь: садять тисячі нових дерев щороку, просто забуваючи, де вони сховали свої жолуді. Вони добрі й чуйні: вигодовують чужих білченят, що зостались без мами. Ці звірятка можуть впасти з висоти тридцять метрів і при цьому не отримати жодного ушкодження. Все це завдяки пухнастому хвосту, який вони використовують як парашут. Білки можуть улаштовувати свої оселі в дуплах або будувати кулясті гнізда із сухих гілок. Кожна білка має не одне, а кілька гнізд, які часто змінює.

• Кріт — непроханий гість городу, бо часто псує грядки. А трудиться він вдень і вночі, будуючи під землею цілі замки. Крота вважають сліпим, але насправді він розрізняє світло і рух. Кроти — ссавці, комахоїдні. Довжина тіла від 5 до 21 см; вага від 9 до 170 г. Пристосовані до підземного способу життя. Тулуб витягнутий, з густим, рівним, оксамитовим хутром. За­барвлення хутра однотонне, чорне, чорно-буре або темно-сіре. Кінцівки короткі, передні лапи лопатоподібні; кігті великі. Задні кінцівки зазвичай слабші від передніх. Хвіст короткий. Голова невелика, подовжена. Ніс витяг­нутий у рухливий хоботок. Зовнішні вушні раковини відсутні, але слух добрий. Очні отвори крихітні, закриті рухливими повіками. Дуже розвинені нюх і дотик.

• За розміром динозаври були набагато більші від сучасного слона. Їхнє тіло вкривала товста шкіра. Вони мали довгу шию і голову, схожу на зміїну. Очі динозавра могли повертатися в різні боки. Довгий хвіст нагадував крокодилячий. По всій довжині тіла був наріст.

• Зайцеві потрібні довгі вуха, щоб краще чути і ... краще бігати. Чим більші вуха, тим краще чує тварина. Але довгі заячі вуха — це не тільки хороші органи слуху, а й своєрідні «пристрої» для охолодження, адже тварині, щоб врятуватися від хижаків, доводиться часто і багато бігати, тому йому дуже потрібен «охо­лоджувальний пристрій». На вухах прямо під шкірою у цих звірів про­ходять судини. Коли зайцеві потрібно охолоди­тись, ці судини працюють на повну силу, коли потрібно зберегти тепло, вони припиняють охо­лодження. Що тепліший клімат, то більше тре­ба охолоджуватись, тому найвухатіші зайці — південні. Довжина їхніх вух сягає половини довжини тіла.

• Верблюди мають довжину понад 2 метри. Доросла тварина важить 700 кілограмів, причому його маса залежить від того, коли він останній раз пив воду. Верблюди відкладають до 45 кілограмів жиру у своїх горбах, що дає їм змогу отримувати за необхідності май­же 50 літрів води. Коли верблюд довго не п'є, він худне й горб його стискається. Проте варто йому знайти воду, він випиває за 10 хвилин 90 літрів і швидко набуває свого звичного вигляду. Живуть верблюди в середньому до 60-70 років.

• Качкодзьоб живе в Австралії. Одна з найбільш незвичайних тва­рин на Землі. Він виглядає так, ніби його зібрали з частин інших тварин: тулуба крота, хвоста бобра і дзьоба качки. Качкодзьоба відкрили перші європейські поселенці в Австралії у 18-му столітті. Шкурку цієї тварини надіслали до Англії. Там вирішили, що це підробка. Нібито хтось зшив частини тіла різних тварин.