Всесвітня історія. Історія України 6 клас {ГДЗ/відповіді} (Пометун О.І., Мороз П.В., Малієнко Ю.Б.) [2014]

Сторінка 8
1. «Мені подобається історична наука, тому що...»
Історія розповідає про те, як жили люди з найдавніших часів і до сьогодення. Дуже цікаво дізнатися, як виглядали наші пращури, які мали знаряддя праці, зброю, житла, як захищали рідну землю від своїх ворогів.
2. «Мені було цікаво (не цікаво) на уроці, тому що...
Історію вчені називають « учителькою життя», тому на уроці мені завжди цікаво. На прикладах історії давніх часів ми краще розуміємо історію сучасності, можемо уявити і представити як жили наші предки.
3. «Існують такі види історичних джерел:
Історичні джерела - це речові і писемні пам'ятки, зображення, звичаї, мови давніх народів, тобто все те, що дає уявлення про відповідний історичний період:
Речові джерела - все, до чого можна доторкнутися руками :знаряддя праці людини, рештки давніх поселень, жител, прикраси, посуд, зброя, скульптури тощо.
Писемні джерела - це ті, що існують у письмовому вигляді: рукописи, книги, літописи, газети, написи на камені, пергаменті ( шкі рі тварин), стінах будівель тощо.
Я думаю, що одяг, взуття і навіть мода - це також історичні джерела. 
Сторінка 16
1. Які існують основні теорії походження людини?
Всі ми замислювалися над питаннями про власне походження та свій родовід. Існують різні теорії походження людини: наукові, релігійні та інші.
Науковці стверджують, що людина вийшла з тваринного світу і мала загальних предків з людиноподібними мавпами. А це означає, що і зовнішній вигляд наших імовірних далеких пращурів, і поведінка не завжди були такими, як тепер, а змінювалися. Така теорія називається еволюційною.
Існує також кілька релігійних теорій. За однією з них людина є Божественним творінням. Так, згідно зі священною книгою християн - Біблією, Бог упродовж шести днів творив світ, у якому ми живемо. На шостий день Він вирішив створити людину за Своїм образом і подобою. Першими людьми, яких Він створив, були Адам і Єва. їхні нащадки із часом розселилися по всій Землі. Так, за християнською точкою зору, розпочалась історія людства.
Має своїх прибічників і теорія позаземного походження людини.
2. Як відбувалося розселення людства по земній кулі?
Первісні люди на ранніх етапах розвитку практично нічого не вміли. Вони могли виживати лише в країнах з жарким кліматом, на берегах великіх річок. Тому розселення людей почалося з освоєння території Єгипту (р. Ніл) - 100тис. років тому, Передньої Азії (р. Тигр і Євфрат) - 60 тис. років тому, в Австралії і Південній Америці - 50 -60 тис. років тому, у Європі - 35 -40 років тому. Отже, в країнах з суровим кліматом життя виникло набагато пізніше.
3. Що саме, на вашу думку, найбільше вплинуло на становлення і розвиток людини?
• Вміння виготовляти й вдосконалювати свої знаряддя праці;
• Щоденна кропітка й напружена праця;
• Спілкування за допомогою міміки, жестів, з часом й мови;
• Життя в колективі, вміння і бажання захистити і допомогти один одному;
• Перехід до осілого способу життя і відтворюючого гоподар- ства;
• Виникнення міст, з часом перших державних утворень. 
4. Зробіть припущення, як змінилося життя первісних людей у льодовиковий період. 
A) щоб вижити, люди навчилися не тільки користуватися а й добувати вогонь;
Б) вони шили собі одяг зі шкір тварин;
B) за допомогою вогню, виганяли диких тварин з печер, вчилися будувати житло;
Г) навчилися полювати на великих тварин ( зоку-зма на мамонтів ), готувати їжу на вогнищі. 
Сторінка 21
1. Коли і як людина почала обробляти землю? Що це змінило в її житті?
З давніх часів люди збирали зерна їстівних рослин. Вони помітили, що зернини, які потрапили в землю, навесні проростали, а восени з рослин можна було зібрати такі самі зерна. Частину врожаю наші предки з’їдали, а частину готували до сівби. Люди почали розпушувати землю, а потім засівати ії. Сьогодні я дізнався, що перші зернові культури: пшеницю, ячмінь, горох, ще близько 10 тисяч років тому почали вирощувати в Передній Азії. Близько 7 тисяч років тому на території Північного Китаю сіяли просо, в Південно-Східній Азії та Південному Китаї - рис та сою. Виникнення землеробства, привело до того, що люди зрозуміли, що ця земля і міцевість дозволяє їм вижити і немає більше потреби вести кочовий способ життя.Так поступово люди почали переходити до осілого способу життя. Також, від простого споживання дарів природи, люди почали самі вирощувати рослини. Отже, землеробство виникло із збиральництва. 
2. Коли людина почала приручати диких тварин і як це їй допомогло?
Мисливці кам’яного віку після полювання, приносили в поселення молодих тварин та поступово навчилися доглядати їх. Так із мисливства виникло скотарство.
Близько 8 тисяч років тому вперше були приручені (одомашнені) кози та вівці, пізніше - свині й віслюки, верблюди, корови, коні. Завдяки скотарству люди отримували собі їжу: м’ясо, молоко, шкіру, вовну. Із часом вони почали використовувати худобу для перевезення вантажів, оранки землі тощо. 
3. Розкажіть про перші ремесла.
Осілий спосіб життя сприяв розвитку ремесел - виготовленню різноманітних виробів, для полювання, приготування їжі,обробки землі. Із волокон льону, конопель і вовни овець люди навчилися прясти нитки, з ниток виготовляти тканину, а з неї - шити одяг. Для виготовлення тканини використовували прості ткацькі верстати. Люди також помітили, що вогка глина на вогні стає твердою, після чого не розмокає у воді. Так почалось виготовлення (ліпка) посуду із вогкої глини й обпалювати його на вогні. Це дозволило зберігати молоко, воду, зерно в глиняних посудинах. Щоб глиняні посудини мали правильну круглу форму, їх виготовляли на гончарному крузі.
Виготовленням різних виробів стали постійно займатись у спеціальних майстернях окремі люди - ремісники. Ці предмети вони обмінювали на продукти харчування, худобу, інші різноманітні речі. 
Близько 9 тисяч років тому ремісники почали виготовляти вироби з міді: прикраси, кинджали, ножі, гачки, шила. Проте мідь - м’який метал, тому знаряддя з неї швидко затуплювалися. Отже, люди, як і раніше, використовували переважно знаряддя з каменю.
4. Які ознаки привласнювального господарства? Наведіть приклади.
Господадарство, у якому люди для свого існування і все необхідне для життя беруть від природи, називається привласнювальним. Наприклад, збір плодів ягід, грибів, їстівних коренів, а також ловля риби і полювання на диких звірів - все це ознаки привласнювального господарства. Тоді людина не вирощувала зерно, не розводила худобу, вона брала від природи потрібне їй для проживання. Людина залежала від природних умов. 
5. Які ознаки відтворювального господарства? Наведіть приклади.
Тип господарства, при якому всі необхідні речі для життя: їжу, одяг,посуд, знаряддя полювання, вирощування домашньої худоби людина виробляла самостійно, називається - відтворювальним. Наприклад, виготовлення з глини глечиків, посуду, прядіння ниток, виготовлення з них тканини, а потім одягу, виготовлення з міді прикрас, кинджалів, ножів, гачків, шил- все це ознаки відтворювального господарства. Людина багато працювала, і поступово сама змінювалася зовнішньо. Відтворювальне господарство надійно забезпечувало людей продуктами харчування.
Сторінка 24
1. Що таке родова община?
Родова община - група людей-родичів, які вважали себе нащадками спільного предка, вели спільне господарство і жили разом. 
2. Кому в родовій общині належали запаси їжі та майно?
Житло, вогнище, запаси дров, їжі, шкіри тварин - все це майно було спільним. Усі родичі мали право на частку в мисливській здобичі кожного. 
3. Як виникли племена?
Наприклад, на одній території проживало кілька родових общин , які спілкувалися однією мовою і мали спільні звичаї та вірування. Для того, щоб легше було добувати їжу, полювати, захищатися від інших племен, родові общини об’єднувалися в племена.
4. Як відбувся перехід від родової общини до сусідської?
Родові общини землеробів і скотарів час від часу переселялись у пошуках кращих земель, пасовищ. Почалися сутички і навіть справжні війни між племенами за продукти землеробства, скотарства, ремісничі вироби і дорогоцінні метали. Унаслідок переселень і воєн відбувалося перемішування племен і родів. Тепер в одному поселенні жили вже не лише родичі, ай люди, які не належали до цього роду, а були лише сусідами. Так сформувалися сусідські общини. 
5. Чи могла окрема сім’я вижити за первісних часів? Сформулюйте докази «за» і «проти», запишіть їх у таблицю.

Докази «за сім’ю»

Докази «проти»

• В сім’ї дитині дуже гарно. В неї є батько і мати. При матріархаті діти знали тільки мати, а при патріархаті родство велося по лінії батька. Дитина могла не знати свою матір. Хоча можливо вона й була поряд.

• В сім’ї у дитини є брат чи сестра, бабуся з дідусем, і це дуже гарно.
Сім’я померла б з голоду.

• Вести привласнювальне господарство одній родині було не можливе. Чоловіки, уходячі на полювання були відсутні тижнями. Часто пове­ртались з пустими руками.

• Зберегти вогонь у печері маленькій родині було важко.

 
6. Проаналізуйте, як змінилося життя окремої сімї в сусідській общині.
Розвиток землеробства, скотарства та ремесла вплинув і на відносини між людьми. Використовуючи плуг, у який запрягали биків чи віслюків, обробити ділянку землі вже могла й одна сім’я. Відтепер кожна з них мала можливість жити і працювати самостійно. Хоча члени однієї общини продовжували допомагати одне одному, проте сімейні зв’язки поступово ставали міцнішими, ніж общинні. 
Сторінка 27
1. Як було організовано владу в первісному суспільстві?
На чолі роду стояли його найдосвідченіші члени - старійшини. їх обирали на загальних зборах усіх дорослих членів роду. 
Старійшини також пильнували за дотримайням обов'язкових норм поведінки, у тому числі, правил взаємодопомоги й взаемозахисту.
Повсякденними справами племені керувала рада старійшин, яка вирішувала питання про розподіл між родовими общинами місць для полювання, розглядала суперечки між родичами, взаємини із сусідніми племенами. Старійшини засідали в присутності членів племені, які мали право брати участь в обговоренні.
Для вирішення найважливіших питань життя племені скликались на народні збори. 
2. Яким чином виникає нерівність між людьми?
На відміну від родової общини, у сусідській общині набуває особливого значення приватна власність - власність сім’ї чи окремої людини на матеріальні цінності, насамперед на землю, худобу і знаряддя праці.
Після вдалих полювань або після перемог у сутичках з ворожими общинами, почали з’являтися надлишки продукції, присвоєння якої породжувало нерівність. З часом матеріальні багатства нагромаджувались у небагатьох сім’ях: з’явилися багаті й бідні. Отже, як тільки люди розділили землю - вони перестали бути
рівними. 
3. Назвіть ознаки держави.
Ознаками держави є - ЇЇ визначена територія з кордонами, єдина влада, населення, економіка, закони, армія. 
4. Проаналізуйте, як змінилося суспільство у зв’язку зі змінами в заняттях людей.
Разом зі змінами в заняттях людей змінювалось і суспільство. Так стався перехід від привласнювального до відтворюючого господарства. Стався перехід від родової общини до сусідської, від матріархату до патріархату. Відбувався перехід від кочового до осілого способу життя.Створювалися умови до виникнення держав. 
5. Які зміни відбулися в житті людей з переходом до цивілізації?
А) сформувалася людина сучасного фізичного типу;
Б) значно вдосконалювались знаряддя праці; 
В) люди стали жити сім’ями;
Г) виникло мистецтво, перші види транспорту;
Д) почалася експлуатація одними людми інших. Виникла соціальна нерівність, появились держави.
Виникла аграрно - реміснича цивілізація, тобто культура.
Сторінка 30
1. Про що можна дізнатися з творів первісного мистецтва?
На малюнках первісних людей виконаних здебільшого на стінах і стелях глибоких печер, а також скелях зображували звірів і сцени полювання на них.
Первісні художники вміли передавати на малюнках звички і рух тварин: швидкий біг коня, зосередженість лева перед стрибком, 
лють пораненої тварини тощо. 
2. Що називають релігійними віруваннями? Якими вони були за первісної доби?
Релігійні вірування - це віра в існування надприродних сил, які впливають на природу й долю людей. На основі цих вірувань пояснювалася будова світу, місце і правила поведінки людини в ньому. Первісні люди вважали, що вони походять від певної тварини. Таку «тварину-предка» називали тотемом. Віра в походження людей від спільного тваринного предка називається тотемізмом.
Дуже поширеним у первісних людей було вшанування різних предметів неживої природи - камінь дивної форми, шматок, дерева, зуб тварини тощо. Такі предмети називали оберегами, амулетами, талісманами. їм надавалися надзвичайні властивості: здатність лікувати, охороняти від ворогів або сприяти в полюванні.Така релігія відноситься до фетишизму. Давні люди вважали, що шляхом виконання певних магічних ритуалів (танців, пісень, заклинань) можна впливати на навколишню дійсність. Саме слово «магія» за змістом відповідає таким словам, як «чаклунство»,
« чарівництво».
І тотемізм, і фетишизм, і магія - первісні форми релігійних вірувань. 
3. Які елементи давніх вірувань дійшли до нашого часу?
Як і колись, українці зараз вірять у різні прикмети, силу чарів, про-клять, силу молитов, віру в нечисту силу - все це у видозміненій, а іноді і в первісній формі дійшло до нашого часу. „Понеділок - важкий день», - говорять українці, тому намагаються не починати в цей день важливих справ. Не можна нікого проклинати - збудеться, розсиплеш сіль - буде сварка, ввечері не можна позичати з дому гроші - не буде водитися в домі копійка, кіт перебіжить дорогу - не пощастить, повернешся за чимось, що забув удома, - чекай невдачі; якщо зустрінеш жінку з повними відрами - буде удача, з порожніми - не пощастить та інші.
У народі вірили й вірять, що є також нещасливі роки - високосні, прихід яких зустрічали з острахом і внутрішнім трепетом. У високосні роки не укладали шлюбів, бо шлюб буде нещасливим, 
не будували будівель, бо згорять або ж життя нормального там не буде.
Дотепер існують забобони, яких люди дотримуються за традицією, пояснення яких повністю втратилось. Наприклад, чому потрібно сісти людям перед дорогою чи тричі постукати об дерево, щоб не занепала справа, про яку говориться.
Забобони - це численні вірування та уявлення, пов'язані з пересторогами, обмеженнями, заборонами. 
4. Учені помітили, що первісні люди часто зображали смертельно поранених тварин. Зробіть припущення, з якою метою вони вдавалися до такого прийому.
Полювання на великих тварин було дуже складною справою. Первісні люди мали дуже прості знаряддя праці. Чоловіки тижнями були відсутні, коли вони уходили полювати. Перед початком полювання вони малювали тварину. Кожний чоловік намагався влучити своєю зброєю в намальовану тварину. Вони вірили, що тільки в цьому разі полювання буде вдалим. Тому на своїх малюнках вони зображували смертельно поранеих тварин. їх легше було вполювати.
Вдале полювання на мамонтів і інших тварин забезпечувало людину не лише м’ясом. З його бивнів і кісток споруджували житло, виготовляли знаряддя праці, зброю, прикраси. Жир використовували для обігрівання й освітлення жител, зі шкір мамонта й інших тварин виготовляли одяг.
Сторінка 40
1. Як ви розумієте поняття «археологічна культура»?
Археологічна культура - сукупність подібних між собою археологічних пам'яток, що належать до певного часового періоду і поширені в окремій місцевості. Це те, що знаходять вчені - археоглоги під час розкопок давніх поселень і поховань : знаряддя праці, предмети побуту, зброя, ювелірні вироби, залижки будівль тощо. Трипільська археологічна культура дає нам уявлення про те як жили давні землероби в Україні.
2. Хто і коли розпочав дослідження трипільської культури на території України?
Серед землеробських археологічних культур, що поширювалися на нашій території, найяскравіший слід залишила трипільська. Вона мас таку назву за місцем першої знахідки її пам'яток— села Трипілля на Київщині. Там наприкінці XIX ст. археологічна експедиція, яку очолював Вікентій Хвойна, знайшла сліди поселення давніх землеробів. За сучасними даними, трипільська культура існувала в ІV-ІІІ тис. до н.е. На той час трипільці заселили лісостепову смугу сучасної України від Дністра до Дніпра.
3. Якими були заняття трипільців? Наведіть приклади.
Основними заняттями трипільців були землеробство і скотарство. Вони вирощували пшеницю, ячмінь, овес, горох, льон. Відомо, що трипільці розводили корів, волів, овець, кіз, свиней, пізніше - з другої половини III тис. до н.е. — коней.
Трипільці були не лише вправними землеробами, а й обдарованими ремісниками. Вони володіли обробкою каменю, кістки, ткацтвом, мідно-ливарною справою, гончарством. Майже в кожному трипільському житлі археологи знаходять чимало високохудожніх керамічних виробів — мисочок, глечиків, кубків тощо. Трипільські жінки були справжніми майстринями з виготовлення сорочок, суконь, спідниць.Поширенні були також мисливство та рибальство.
4. У чому полягають особливості трипільського житла?
Поселення трипільців були розташовані переважно на невеликих пагорбах біля водоймищ. 
По залишкам жител, глиняних моделів, знайдених археологами, ми можемо уявити зовнішній вигляд трипільських будинків. Люди мешкали в чотирикутних одно-чи двоповерхових будинках. Стіни робили з дерева або плели з лози, а потім обкладали спеціально замішаною рідкою глиною. Житла в поселенні розташовувалися у вигляді кола або овалу. Вірогідно, так легше було захищатися від ворога, а також зберігати скотину.
Сторінка 46
1. На які основні періоди вчені поділяють історію Стародав нього Єгипту?
Історію Єгипетської держави поділяють на періоди. Кожен із них пов'язаний із важливими подіями та процесами і мав свої особли вості. Найголовніші з них:
Раннє царство - створення єдиної держави;
Давнє царство - значне посилення влади царів - фараонів і зміцнення єдності держави;
Нове царство - відновлення єдності Єгипту після чужоземного завоювання , розквіт держави. 
2. Що таке іригація? Чому Ніл відігравав важливу роль у житті єгиптян?
Іригація (зрошування) - це підведення води на певні ділянки землі для їх зрошення.
Землеробство було основним заняттям мешканців долини Нілу, адже його розливи і родючі ґрунти давали можливість одержувати високі врожаї. Тому можно сказати, що від Нілу залежило саме життя людей, які жили на цій території , можливість цім людям прогодуватися , а також їх заможність . 
3. Які зрошувальні споруди і з якою метою споруджувалися в ту епоху?
Уже в найдавніші часи єгиптяни почали будувати свою зрошувальну систему, розвиваючи іригацію.
Для цього давні єгиптяни будували спеціальні величезні споруди - дамби, канали, водосховища. Це дозволяло регулювати розливи Нілу й використовувати його води для штучного зрошення полів. Згодом землероби почали зрошувати і високі прибережні ділянки, куди не сягали води Нілу. Для цього використовували особливий пристрій - шадуф, що нагадує наші колодязні «журавлі».
4. Які ремесла були найпоширенішими в Стародавньому Єгипті?
Найпоширенішими в Стародавньому Єгипті були такі ремесла як обробляння камінння, дерева, виготовлення скла. Єгипетські ремісники були добре обізнані в металургії та ковальстві. Поступово вони навчилися виплавляти з руди мідь і олово, а також виготовляти злитки золота, поклади якого відкрили в Нубійській пустелі. 
5. Чи був правий Геродот, коли стверджував, що єгиптяни без особливих зусиль отримували збіжжя на своїх землях? Обґрунтуйте свою відповідь.
Геродот був неправий. Адже для того, щоб виростити богатий врожай, єгиптянам доводилось багато і наполегливо працювати. Величезних зусиль потребувалось єгиптянам для того, щоб збудувати спеціальні величезні споруди - дамби, канали, водосховища.Тільки після спорудження об’єктів постачання води стало можливим дозволяти регулювати розливи Нілу й використовувати його води для штучного зрошення полів. Отже наполеглива, тяжка праця людей, а також особливості даної місцевосці дозволили єгиптянам зробити маленький рай у долині Нила.
Сторінка 52
1. Як і коли утворилась єдина держава в Єгипті? Знайдіть на карті та покажіть ії територію.
До кінця IV тис. до н.е. в Єгипті лишилося тільки два великі царства, що об’єднали всі землі: Північне царство - у Нижньому Єгипті, тобто дельті, та Південне - у Верхньому Єгипті.
Близько 3000р. до н.е. цар Верхнього Єгипту Міна об’єднав під своєю владою обидві території. Утворилася цілісна держава з територією від порогів Нілу до Середземного моря. Столицею об’єднаної держави було місто Мемфіс на півночі країни. Єгипет розташований у північній Африці.
2. Розкажіть про основні верстви населення Стародавнього Єгипту.
Найчисельнішою верствою населення в Стародавньому Єгипті були землероби. Вони володіли невеликими наділами землі, худобою, садами і вели власне господарство. За користування землею та водою для її зрошення землероби платили податок, що складав близьвю третини зібраного врожаю і приплоду худоби. Зібрані податки використовувалися на утримання чиновників, воїнів, а також на інші потреби, наприклад, торгівлю з іншими країнами. У суспільному житті Стародавнього Єгипту важливу роль відігравали ремісники, які забезпечували жителів Єгипту речами, необхідними для життя. Частиною населення Стародавнього Єгипту були невільники - раби, люди які не мали особистої свободи. Насамперед, це полонені. Самі єгиптяни називали їх «живими вбитими».
3. З якою метою споруджували піраміди в Єгипті?
Піраміди - величезні кам’яні споруди пірамідальної, ступінчастої чи баштоподібної форми, гробниці для фараонів Стародавнього 
Єгипту. Вважалося, що душа людини житиме доти, доки матиме на Землі притулок, куди вона зможе повертатися. Саме з цією метою єгипетські фараони задля увічнення свого імені ще за життя будували на західному березі Нілу піраміди. 
4. Уявіть, що в Єгипті не стало ні фараона, ні вельмож, ні воїнів, ні жерців. Трудовому люду не треба було б платити податки. Чи могла б існувати держава за таких обставин? Що очікувало б єгиптян? Чи кращим стало б їхнє життя?
Я думаю, що фараон, військо - це ознаки наявності держави взагалі. Податки - це кошти, на які держава існує ( утримання адміністративного апарату, війська, будівництво різних споруд тощо).Якщо трудовий люд не платив би податків, держава б не існувала. Єгиптяни були б підкорені більш сильним сусідом. Вони втратили б свою свободу, їхнє життя значно б погіршилося. 
5. Чому піраміди вважають одним із Чудес світу?
Піраміди стали символом Єгипту. Греки казали: «Усе боїться часу, а час боїться пірамід». Так воно і сталось. Ні роки, ні війни не змогли зруйнувати ці величні пам'ятки культури і вони дійшли до нас у доброму стані і ми тепер можемо спостерігати за ними і уявляти красу і майстерність єгиптян.
Сторінка 56
1. Які значні події відбулися в історії Єгипту періоду Нового царства?
У XVI ст. до н.е. Єгиптом правив Яхмос І, який не лише об’єднав під своєю владою країну, а й перетворив Єгипет на найсильнішу державу тогочасного світу. Його правління започаткувало період Нового царства.
Період Нового царства був позначений правлінням фараонів, яга залишили помітний слід в історії країни. Поряд із чоловіками на єгипетський трон зводилися і жінки. Могутньою правителькою XV ст. до н.е. була «перша серед найвродливіших» - цариця Хат- шепсут, котра царювала 21 рік. Період її правління ознаменувався припиненням воєн, відбудовою зруйнованих єгипетських храмів. Вона уславилася не військовими походами, а організацією великої морської експедиції за золотом, слоновою кісткою, екзотичними деревами і звірами, а також парфумами в далеку країну Пунт.
Тутмос III отримав владу після смерті Хатшепсут. Він увійшов в історію як великий полководець: здійснив 17 походів без жодної поразки.
Військо Тутмоса III заволоділо Фінікією, Сирією. На півдні — завоювало Нубію з багатими золотими копальнями. Здобуті території ставали новими частинами єгипетської держави.
За Нового царства фараонів почали ховати у гробницях, витесаних на глибині майже 90 м. Ця місцевість дістала назву Долина царів. Найвідомішою є гробниця фараона Тутанхамона, одна з небагатьох, що не була пограбована. Мумія фараона містилася в одному з восьми саркофагів, укладених один в одаий. Відкриття гробниці надало можливість скласти уявлення про матеріальний світ єгиптян: речі, якими вони користувалися, одяг, тощо. 
2. За яких фараонів єгипетська держава досягла найбільшої могутності?
Найбільш вдалим було правління фараона Тутмоса III. Він увійшов в історію як великий полководець: здійснив 17 походів без жодної поразки.
Військо Тутмоса III заволоділо Фінікією, Сирією. На півдні — завоювало Нубію з багатими золотими копальнями. Здобуті те-риторії ставали новими частинами єгипетської держави. За часів правління Тутмоса III кордони Єгипетського царства сягали річки Євфрат в Азії, а в Африці — доходили до четвертого порога Нілу.
Фараон Рамзее II, який правив у XIII ст. до н.е. Цей єгипетський фараон, правив країною впродовж 67 років. Рамзее II зібрав величезну, як на той час, армію - 20 тисяч воїнів для війни з Сірією.
Він підкорив приморські міста, аби мати зручне судноплавне сполучення з Єгиптом. Потім упродовж кількох років крок за кроком витісняв хетів із Палестини і Сирії, доки не вийшов до берегів Євфрату. Рамзее II уславився також грандіозним будівництвом: у часи його правління було споруджено чимало нових міст і храмів. 
3. Що зробили для посилення Єгипту Хатшепсут, Тутмос III та Рамзее II?
Хатшепсут Тутмос III Рамзес II
Правління Хатшепсут ознаменувалося припинення війн, відбудова зруйнованих єгипєтських храмів. Вона уславилася не військовими походами, а організацією великої морської експедиції за золотом, слоновою кісткою, екзотичними деревами і звірами, а також парфумами в далеку країну Пунт. ТутмосІІІ увійшов в історію як великий полководець: здійснив 17 походів без жодної поразки. Військо Тутмоса III заволоділо Фінікією, Сирією. На півдні - завоювало Нубію з багатими золотими копальнями. Рамзес II уславився грандіозним будівництвом: у часи його правління було споруджено чимало нових міст і храмів.
4. Уявіть себе єгиптянином - учасником походу в Сирію. Складіть коротку розповідь про єгипетське військо та його похід до чужої країни.
Фараон Рамзее II зібрав величезну армію - 20 тисяч воїнів - і вирушив до Сирії. Хети утворили тут свою державу і боролись з нами за своє місце під сонцем.
Мені було 20 років, я був піхотинцем у війську Рамзеса II, і був озброєний луком із стрілами, списом та кинджалом. Жорстока битва відбулась біля міста Кадеш. Саме там величезне хетське військо оточило наше нечисленне військо. Наш загін почав штурм міста з північної сторони, але хети захопили наші драбини, я був поранений. Із цього походу ми повернулись ні з чим. Але нас чекали майбутні подвиги.
Сторінка 62
1. Як з’явилася і розвинулася писемність у Єгипті?
Єгиптяни одними з перших навчилися позначати звуки і слова певними знаками-малюнками. Щоб написати «сонце», малювали невеличке коло з крапкою посередині. Воду зображували трьома хвилястими лініями. Ці знаки-малюнки називають ієрогліфами. Письмо єгиптян налічувало близько 750 знаків ієрогліфів. Ієрогліфи прикрашали стіни храмів і гробниць, саркофаги фараонів, розповідаючи про діяння царів і богів. Писали в Єгипті на папірусі. Аби виготовити папірус потрібної довжини, окремі аркуші склеювали. Для зберігання рукопис згортали в рулон - сувій. Саме такий вигляд мали єгипетські книжки.
2. Навіщо єгиптянам потрібні були знання з геометрії й астрономії?
У повсякденному житті єгиптян постійно виникала потреба проводити підрахунки. Для цього вони використовували чотири арифметичні дії. Для чисел у них існували спеціальні позначення. Під час будівництва храмів, палаців, пірамід, вимірювання земельних ділянок: та інших робіт єгиптянам доводилося обчислювати довжину і ширину, площу та об’єм. Так виникла геометрія (від давньогрецьких слів «гео» - Земля, і «метрос» - вимірюю). 
Єгиптяни могли визначати площу трикутника, кола, об’єм піраміди, циліндра, поверхню кулі й розв’язувати інші складні задачі. Мірами довжини у Стародавньому Єгипті були «лікоть», «долоня», «палець» і «ступня».
Стародавні єгиптяни мали знання і навички і з астрономії - науки, що вивчає небесні тіла. Вони вміли відрізняти планети та зорі, складати карту зоряного неба, де сузір’я зображувались як фігури людей, тварин, фантастичних істот.
У Стародавньому Єгипті були винайдені сонячний і водяний годинники. 
3. Як ви думаєте, чому письмо в Єгипті виникло приблизно водночас зі створенням єдиної держави?
Єгиптяни вірили в божественне походження свого письма, яке налічувало близько 750 знаків-ієрогліфів. Ієрогліфи прикрашали стіни храмів і гробниць, саркофаги фараонів, розповідаючи про діяння царів і богів.
Відомо,що давні єгиптяни винахід письма приписували богові Тоту. Давнє Царство було епохою створення єдиної єгипетської держави, підвладній божественним фараонам. Сильна централізована влада базувалася на ідеї божественної сутності фараона. Давні єгиптяни все своє життя організовували навколо божественної постаті царя. Саме з нею співвідносили свої діяння і помисли, у ньому бачили джерело благодіянь і лих.
Отже, єгиптяни визнавали божественність своїх фараонів. Фараон, його наявність - це ознака держави. Для єгиптян фараон - це Бог. Вони вірили, що письмо створив сам Бог.
4. Як виникнення писемності, освіти, поширення наукових знань вплинули на розвиток давньоєгипетського суспільства? Чому ви так думаєте?
Знання передавалися від старшого покоління до молодшого в заснованих здебільшого при храмах спеціальних школах. Там здобували освіту хлопчики, а часом і дівчата. Навчання починалося з п’ятирічного віку і тривало 12 років.
З розвитком освіти і науки в суспільстві формувався прошарок людей розумової праці - інтелігенція. Це були вчителі, юристи, лікарі, інженери тощо. 
Розвиток наукових знань був обумовлений також господарськими потребами, системами вирахування податків, визначенням земельних площ, розрахунками для іригаційних та будівельних робіт. В суспільстві появились архітектори, вчені - агрономи, фінансисти.
Розвиток освіти сприяє й розвитку літератури і мистецтва. Високого художнього рівня досяг живопис, скульптура та мону-ментальна архітектура у Єгипті. В наші дні зачаровують глядачів статуя писаря Каї, скульптурні портрети цариці Хатшепсут, натхнений красою образ Нефертіті, прекрасні алеї сфінксів, храми. Малюнки в гробницях єгипетських царів свідчать, що в Єгипті були поширені музика, співи. Вони існували в побуті, виконувались при богослужінні. Єгиптянам були відомі такі музичні інструменти струнні (арфа, лютня), ударні (ситр, барабан), духові (флейта, труба). Фараони та вищі сановники оточували себе співаками, танцюристами та музикантами. Існували навіть групи бродячих акторів. Отже, в суспільстві формувались соціальні групи діячів культури. 
Сторінка 71
1. Який всесвітньо відомий міф виник у Дворіччі? Чому?
Країну, яка розташувалась на землях Дворіччя, греки назвали Месопотамія, була дуже заболоченою, багатою на річні протоки та озера. Головні ріки - Тигр та Євфрат несли велику кількість мулу, мали різний рівень паводкових підйомів, хоча режим рік сприяв землеробству, оскільки найбільші витрати води припадали на літо, коли хлібороб особливо потребував воду. Проте паводки нерідко мали характер катастрофічних повеней. Невипадково саме у Стародавньому Дворіччі виник міф про "всесвітній потоп", який знищив рід людський. 
2. Як ви думаєте, чому селян називали годувальниками держави?
Основними заняттями його мешканців були землеробство і скотарство. Вирощували у Дворіччі зернові культури - ячмінь, пшеницю, що давали врожаї двічі на рік, а також овочі часник, цибулю, огірки, горох тощо. Саме місцеві хлібороби винайшли плуг, яким було зручно орати ґрунт.
Основним плодовим деревом Дворіччя була фінікова пальма, яку називали «деревом життя». З фініків виготовляли різні солодощі й борошно, кісточки використовували як паливо, з волокон кори плели мотузки і виготовляли кошики. Вирощували також яблуні, гранатові дерева. Мешканці Дворіччя розводили дрібну та велику рогату худобу, домашню птицю. Також займалися полюванням та рибальством.Всі ці приклади дозволяють сказати, що селяни були годувальниками держави.
3. Який матеріал був найпоширенішим у Дворіччі? Наведіть приклади його використання.
Каменю, металів і лісу в Дворіччі не було. Місцеві мешканці мали в достатку лише глину й очерет, які широко використовувалися в повсякденному побуті. Житлові будинки, храми, палаци 
споруджували з глиняної цегли, яку не обпалювали, а просто висушували на сонці. Ці споруди не руйнувались, бо їх будували з дуже товстими стінами. Так, наприклад, по верхівці міської стіни міг би спокійно проїхати віз. У побудованих з такої цегли будинках улітку було прохолодно, а взимку - тепло.
Із глини виготовляли багато різних речей: діжки, посуд, дитячі іграшки, серпи з кам’яними зубцями і навіть - цвяхи. Тож не дивно, що й основним матеріалом для письма стала глина. Мешканці Дворіччя навчилися писати гострою прямокутною паличкою на маленьких плитках-табличках. Саме тут з’явилися глиняні конверти, у які вкладали глиняні листи.
4. Поясніть, що таке мі стодержава.
Територія міста-держави складалася з міста та сільської округи з розташованими на ній землеробськими поселеннями. Кожне з них мало свої закони, органи управління і військо. У центрі височів головний храм - зикурат. Він мав вигляд ступінчастої вежі й присвячувався богу - покровителю міста.
5. Який цар Вавилона прославився найбільше і чому?
Цар Хаммурапі перетворив Вавилон на могутню державу. За його правління Вавилонське царство мало величезну територію, що тримала під своїм контролем найважливіші торговельні шляхи. Хаммурапі створив митну службу, що збирала податки до державної скарбниці. За його наказом упорядковували старі та будували нові зрошувальні канали. Люди повністтю довіряли Хаммурапі, бо їх віра ґрунтувалася на тому, що верховний правитель близький до богів й одержує владу з їхніх рук. Також Хаммурапі уславився завдяки першим в історії людства писаним законам. 
6. У вступі до законів цар Хаммурапі проголошує мету: «Дати сяяти справедливості в країні, щоб знищити беззаконня і зло, аби сильний не гнобив слабшого». Про кого турбувався Хаммурапі у своїх законах?
Ці закони були увічнені на великому чорному базальтовому стовпі. Зверху на лицьовому боці стовпа зображений цар, який стоїть перед богом Сонця Шамашем - покровителем суду. 
Нижче наведено текст законів, що заповнює обидва боки стовпа. У вступі Хаммурапі проголошує, що боги передали йому царство я того, щоб «сильний не пригноблював слабкого».
Усього на стовпі записано майже 300 законів. Вони були суворими і навіть жорстокими, але завдяки їм вавилонське суспільство змогло вижити в тогочасних умовах:
• Суворо охоронялася приватна власність у Вавилоні. посягання на яку каралося різними видами покарання( отже, турбота про власника рабів і майна);
• Хаммурапі у своїх законах намагався сформувати і закріпити суспільний лад держави, панівною силою в якій мали бути дрібні та середні рабовласники;
• Держава шляхом встановлення суворих покарань захищала рабовласників від непокірних рабів;
• За тілесне ушкодження, заподіяне чужому рабу, передбачалося, як і за таке ж ушкодження чужої худоби, відшкодування збитків його власнику;
• Винний у вбивстві раба замість нього мав віддавати його власнику іншого раба;
• Раби, як і худоба, могли продаватися без будь-яких обмежень.
• Закони царя також обмежували боргове рабство:
• Захищали орендаря землі від свавілля землевласника ( бо вони платили податки, в тому числі і на утримання армії). 
Сторінка 77
1. З якою метою фінікійці засновували колонії?
Постійно відвідуючи одні й ті самі краї, фінікійські мореплавці засновували там свої поселення - колонії. Фінікійці хотіли підтримувати з колоніями дружні зв’язки, а також щоб мати потрібні товари. Для ведення торгівлі і свого господарства 
2. Які два царства утворилися в ХІ-Х ст. до н.е. на східному узбережжі Середземного моря? Хто об’єднав їх?
В XI ст. до н.е. цар Саул об’єднав єврейські племена та заснував Ізраїльське царство.
Одночасно з Ізраїльським у південній частині Палестини виникло Іудейське царство. За легендою, його заснував цар Давид. Після смерті Саула Давид об’єднав обидві держави в Ізраїльсько- Іудейське царство. Він оволодів Єрусалимом і зробив його столицею. Відтоді Єрусалим і гору Сіон почали називати «містом Да-вида». Сюди було перенесено святині, переселилися жерці та священики.
3. Назвіть найважливіші винаходи фінікійців.
Фінікійі виготовляли скло різноманітних сортів, яке використовували для прикрас, коштовних флакончиків для пахощів тощо. Але найбільше з фінікійських товарів цінувалася пурпурова фарба. Досвідчені плавці пірнали на дно моря і, ризикуючи життям, знаходили пурпурові мушлі. З кожного молюска витискали краплину дорогоцінної рідини для фарбування тканин у різні відтінки цього кольору. Фінікійські купці вели торговельні записи. Однак користуватися для цього клинописом чи ієрогліфами було незручно, тому на основі єгипетського скоропису вони створили свій алфавіт. Він був дуже простий, мав 22 літери для позначення лише приголосних звуків. Учені переконані, що від фінікійського походять алфавіти всіх європейських народів, зокрема й українська абетка. 
4. Чим відрізнялося правління Соломона від попереднього періоду історії ізраїльсько-іудейського царства?
Син царя Давида - Соломон, який правив у X ст. до н.е., уславився своєю мудрістю. Він уже не вів кровопролитних воєн, як Саул чи Давид, а мирно розбудовував свою державу. На четвертий рік свого царювання Соломон почав будувати в Єрусалимі великий храм єдиному богу євреїв - Ягве. Сім років тривало будівництво, на якому працювали сотні робітників.
Після смерті Соломона держава розпалася на дві частини Ізраїль та Іудею. Довготривала війна між ними послабила обидві країни, І вони стали легкою здобиччю для завойовників. 
5. Доведіть, що Біблію можна вважати історичним джерелом.
Історики підтвердили окремі факти, згадувані в Біблії: археологами були знайдені стародавні міста, наприклад, Ур, Єрихон, Вавилон, глиняні таблички, що містять історію Всесвітнього потопу, а також поеми про створення світу. Деякі держави, що згадуються в Старому Заповіті, зокрема Ассирія. У Біблії є й відомості про історію Стародавньої Палестини, про життя єврейського народу, його стосунки із сусідніми державами Вавилоном, Ассирією та навіть Римом. Таким чином, Біблію можна вважати надзвичайно цінним історичним джерелом
Сторінка 82
1. Як Ассирія стала могутньою імперією?
Спочатку Ассирія була невеликою державою, тому її неодноразово підкорювали сильніші сусіди. Це спонукало країну до створення потужної боєздатної армії.
Армія Ассирії складалася з колісничних, кіннотників тк піхотинців. Кіннота у взаємодії з бойовими колісницями завдавала блиска-вичних і несподіваних ударів по ворогу. Про ягс з ІХ/ІІ ст. до н.е. ассирійські царі завоювали значні терито^ ї в Азії й навіть Єгипет і заснували Ново-Ассирійське царство Столицею царства було місто Ніневія, яке ще називали «лазом пезів» або «містом крові». Руйнуючи чужі міста та палаци, ясоир'йські правителі будували та упорядковували свої з величез ою оозкішшю. Так Ассирія стала могутньою імперією.
2. За правління якою царя Ново-Вавилонське царство досягло свого розквіту?
Після підкорення Ассирії утворилося Ново-Вавилонське або Хал-дейське царство.
Найвідомішим царем Халдейського царства був Навуходоносор II за правлінню якого (605-562 рр. до н.е.) столиця держави Вавилон переживала нове піднесення. За час його правління було створено одне із 7-х чудес світу - «Висячі Сади».
Сторінка 87
1. Які народи мешкали на теренах сучасної України в І тис. до н.е.? Що їх об’єднувало?
Творцями першої кочової культури на теренах сучасної України в І тис. до н.е.(Північному Причорномор’ї) були кімерійці, скіфи, сармати. Всі ці народи об’єднувало те, що вони вміли виготовляти залізні знаряддя праці та зброю та були кочовиками. Проте найбільшим їхнім багатством завжди була худоба, а основою господарства - розведення коней. Кочовики постійно мандрували степом: чоловіки - верхи на конях, жінки та діти - в кибитках. Скотарство не завжди забезпечувало наших предків усім необхідним, тому війна для них ставала ще одним способом виживання для ціх народів. Кімерійці, скіфи, сармати торгували з давніми греками, які також жили у Північному Причорномор’ї.
2. Як природно-географічні умови Північного Причорноморя впливали на господарювання кімерійців, скіфів і сарматів?
Кімерійці, скіфи, сармати панували в приазовських і причорноморських степах, вони вели кочове життя. Степи були пригодні для заняття кочовим скотарством. Також для полювання у степах були всі умови. Серед скіфів були племена орачів, які вже перейшли до осілості.
3. Поясніть, чим пов’язані пектораль і скіфський курган.
Серед археологічних знахідок - справжні витвори мистецтва скіфів. Зокрема, знаменита золота пектораль.Пектораль - нагрудна прикраса скіфської цариці, ознака влади. 
Товста могила, скіфський курган IV століття до н. е. біля міста Орджонікідзе Дніпропетровської обл, саме в ньому і була знайдена золота пектораль та ще 600 золотих прикрас. 
4. Опишіть і порівняйте способи життя кімерійців і скіфів.
Було багато спільного. Кочовий спосіб життя, заняття скотарством, різними ремеслами, зокрема, обробка заліза. Проте і кімерійці, і скіфи, були не лише скотарями , а й хліборобами.Для деякої частини кіммерійського населення саме хліборобство було головним заняттям.Серед скіфів також були землероби. Спільним було також заняття військовою справою. Кімерійці і скіфи постійно воювали. Але скіфи були більш войовничими.
5. Що було основою господарства кочовиків? Як це впливало на спосіб їхнього життя?
Кочове скотарство. Це дуже впливало на спосіб життя кочовиків.Кімерійців Геродот назвав« млекоїдами, доїльщиками кобилиць». Коні - це було їхнє головне багатство. Ця худоба забезпечувала продуктами харчування, одягом, взуттям і кімерійців, і скіфів. 
Сторінка 96
1. Коли існували індійські цивілізації?
У Ні - на початку II тис. до н.е. у Північно-Західній Індії існувала цивілізація, яку називають Індійською.
2. Назвіть основні риси Індської цивілізації та її здобутки.
Індійці були першими у світі, хто приручив і навчився використовувати в господарстві слонів, які допомагали як транспорт, а також в будівництві.
Давні індійці використовували колесо, бо пересувалися вони на двоколісних візках, запряжених биками, а по воді - на веслових чи вітрильних суднах. Знайдені археологами гирі та вимірювальні лінійки свідчать про жваву торгівлю і те що ці приналежності вико-ристовувались вперше. Широкі та довгі вулиці міста, перетинаючись під прямим кутом, забудовувалися дво- або триповерховими будинками з випаленої цегли. Майже кожна така оселя мала душ і вбиральню. Використана вода стікала в загальноміську каналізацію. У Європі такі блага цивілізації з’явились лише через кількса тисячоліть. 
3. Чому цивілізацію Північно-Східної Індії II - середини І тис. до н.е. називають Ведійською?
Цивілізацію Північно-Східної Індії II - середини І тис. до н.е. називають Ведійською тому , бо саме в результаті поєднання культури аріїв і місцевих племен, тоді, було складено на санскриті - мові аріїв - священні тексти Вед(так називають збірники священних гімнів на честь арійських богів)
4. Чим відзначилася династія Маур’їв?
Починаючи з VIII ст. до н.е., в Індії з являються численні князівства та царства, які поступово об'єднуються в єдину державу Маур’їв, що охоплювала майже всю Індію.
У середині III ст. до н.е., за часів правління царя Ашоки, ця держава досягла могутності та розквіту.
Столиця держави Маур’їв вражала розкішними палацами і храмами. За свідченнями мандрівників, обнесене мурами місто мало більше яг; 60 воріт і 570 оборонних веж. Колони царського палацу прикрашала ліпнина: позолочені виноградні лози і птахи зі срібла. 
5. Поясніть, чому Індуську цивілізацію вважають загадковою.
Індуська цивілізація була одна з перших знайдених цивілізацій, де вчені знайшли докази, що індійці були першими у світі, хто приручив і навчився використовувати в господарстві слонів, де було дуже розвинене сільське господарство а також ремесла: гончарство, ткацтво, ковальство, суднобудування, виробництво фаянсу тощо. Ремісники навчилися добре обробляти метали - мідь, срібло, бронзу, але ще зовсім не знали заліза. Давнім індійцям було відоме колесо, бо пересувалися вони на двоколісних візках, запряжених биками, а по воді - на веслових чи вітрильних суднах. Широкі та довгі вулиці міста, перетинаючись під прямим кутом, забудовувалися дво- або триповерховими будинками з випаленої цегли. Майже кожна така оселя мала душ і вбиральню. Використана вода стікала в загальноміську каналізацію. Європа «дізналася» про такі блага цивілізації лише через кілька тисячоліть. І раптом на початку II тис. до н.е. міста Індської цивілізації почали занепадати, і з часом їх занесло піском. Історики ще не встановили причини такого запустіння. Можливо, це була екологічна катастрофа.Також знайдені археологами найдавніші ієрогліфічні написи ще й досі не прочитані.Саме з цих причин, я думаю, Індуську цивілізацію вважають загадковою. 
6. Порівняйте спосіб життя індійців і мешканців Дворіччя і Єгипту III тис, до н.е. Чим вони схожі, а чим різняться?

Спосіб життя індійців

Спосіб життя

мешканців

Дворіччя

Спосіб життя єги­птян

Місцеві мешканці вирощували пше­ницю, ячмінь, горох, дині, цукрову трости­ну, рис, бавовник та ін. Уміли виготовляти бавовняні тканини. Утримували багато свійських тварин: корів, овець, свиней, биків, буйволів, кіз, собак, а також птицю — курей і павичів. Можливо, вони були першими у світі, хто приручив і навчився використовувати в господарстві слонів. Також полювали й рибалили.

У містах розвивалися ремесла: гончарство, ткацтво, ковальство, суднобудування, виробництво фаянсу тощо. 

Основними за­няттями його мешканців були землеробство і скотарство. Ви­рощували у Дворіччі зернові культури — ячмінь, пшеницю, що давали врожаї двічі на рік, а та­кож овочі — час­ник, цибулю, огірки, горох то­що. Саме місцеві хлібороби ви­найшли плуг, яким було зручно орати ґрунт. Основним плодо­вим деревом Дворіччя була фінікова паль­ма, яку називали «деревом життя». 3 фініків виготов­ляли різні соло­дощі й борошно.

 

Землеробство було основним заняттям мешканців долини Нілу.

Уже в найдавніші часи єгиптяни поча­ли будувати свою зрошувальну систе­му, розвиваючи іригацію.

Розводили багато худоби - корів, овець, кіз, а пізніше - і коней. На м’ясо також відгодовували приручених ан­тилоп, газелей, гієн, журавлів, пеліканів, лебедів та ін.

Займалися єгиптяни також бджільницт­вом, яке, найімовір­ніше, саме вони й винайшли.

 

 

Сторінка 102
1. Розкажіть про варни в Індії. Чи справедливо, на вашу думку, поділяти людей на варни?
Після приходу аріїв в Індії поступово склався своєрідний устрій суспільства, заснований на поділі його на варни.
Кожен індієць від народження належав до певної варни, на які людей начебто розділив бог Брахма, визначивши їхні заняття, права та обов’язки. Поділ населення на варни вважався вічним і незмінним. За легендою, зі своїх уст Брахма створив жерців-брахманів, які знали священне вчення та служили богам. Зі своїх могутніх рук Брахма витворив наділених силою і мужністю воїнів-кшатрїїв, обов’язком яких була участь у війнах і управління державою. А зі своїх стегон людей третьої варни - вайиґя хліборобів, скотарів, ремісників і торговців та всіх інших, чию роботу поважали в суспільстві. Слуги, дрібні ремісники та наймити створені із забруднених ніг Брахми, входили до варни шудр. Були також люди, котрі не входили до жодної варни-недоторкані. Вони були ізгоями, і до них у суспільстві ставилися з презирством. їм заборонялося жити в селищах і містах. Люди однієї варни вели схожий спосіб життя, мали майже однакові житла, вживали подібну їжу.
Вважаю поділ населення на варни несправедливим, він обмежував прав і свободи людей принижував їх честь і гідність 
2. Якими були основні положення індуїзму?
Індуїзм (у перекладі означає «вічна релігія», «вічний шлях») - релігія Індії, корені якої йдуть до Ведійської цивілізації. Найважливішими з численних богів індуїзму вважають трьох - Брахму, Шиву і Вішну.
Індійці вірили, що душі померлих не потрапляють у загробний світ, а відразу після смерті народжуються знову в іншому тілі. Якому саме - залежить від кількості добрих і злих справ, що їх людина 
здійснила під час попереднього земного існування. Якщо людина чинила зло, то після смерті її душа може опинитися в тілі черв'яка або іншої’ «нечистої» істоти. Якщо ж людина виконувала всі настанови і жила праведно, її душа може відродитися в цареві або навіть у тілі божества.
3. Хто був засновником буддизму ? Що проповідує буддизм?
У /Іст. до н.е. в Індії виникла най дав ніша світова релігія - буддизм. Її засновником вважається царевич Гаутама, син правителя держави, якого згодом стали називати Буддою.
Буддизм - одна з трьох світових релігій. Основним у буддизмі є вчення про «чотири благородні істини». Відповідно до них - усе існування пов'язано зі оправданнями. Уникнути оправдань можна лише звільнившися від бажань за допомогою праведного життя Будда вчив, якщо людина хоче звільнитися від страждань і знайти вічний спокій, то повинна не завдавати шкоди живим створінням, не красти, здобувати хліб насущний чесною працею, говорити тільки правду, цуратися заздрощів, лестощів, пліток.
Учнем і послідовником Будди міг бути кожен - багатий і бідний, цар і раб, брахман і недоторканий.
4. Які наукові відкриття та винаходе належать стародавнім індійцям? Які здобутки їхньої цивілізації ми використовуємо і понині?
Стародавні індійці уславилися своїми науковими відкриттями. Вагомих успіхів вони досяглії в математиці: уміли добувати квадратні та кубічні корені, розробили десяткову систему числення. Цифри, якими ми користуємося і називаємо арабськими, насправді винайшли стародавні індійці.
Гра в шахи теж народилася в Стародавній Індії. Вона називалася «чотири роди військ » і була задумана як битва між двома арміями.
Найбільшого розвитку в Стародавній Індії досягла медицина. Тамтешні лікарі вміли вправляти кістки, лікувати переломи, відновлювати носи, вуха, губи, втрачені або скалічені в бою чи за вироком суду. Хірурги успішно робили складні операції. Найперші в світі лікарні було створено саме в Індії. 
Десяткова система числення, арабські цифри, гра в шахи, лікарні прийшли до нас з Індії і успішно використовуються і зараз. 
5. Що спільного, а що відмінного у способі життя мешканців Стародавніх Єгипту й Індії?
Спільне - Осілий спосіб життя. Заняття землеробством, скотарством, ремеслами, обміном.
Відміннеіндійці використовували в господарстві і військовій справі - слонів.Одне з занять - суднобудування. Не знали заліза.
Єгиптяни зрошували свої поля.Першими займалися бджільництвом. 
6. Уявіть, що ви побували в Стародавній Індії і прослухали розповіді учнів Будди про свого вчителя. Розкажіть про свої враження.
Ми дізналися, що протягом 40-ка років, оточений учнями, ходив Будда горами й долинами Гангу, творячи дива і проповідуючи своє вчення. Спочатку воно називалось дхармою (слід розуміти як закон життя). Потім нова релігія стала носити ім'я свого засновника - буддизм.
Учні Будди розповіли нам що таке праведна поведінка, і що вона включає до себе п’ять принципів:
- не шкодити живим істотам (не вбивати);
- не брати чужого (не красти);
- утримуватися від заборонених статевих контактів (не торкатися чужої дружини);
- не виголошувати марних і оманливих промов (не обманювати);
- не вживати хмільних напоїв (не пиячити).
Ми переконалися, що у вченні Будди багато спільного з християнством. 
Сторінка 109
1. Яку річку і чому китайці називали «лихом Китаю», «тією, що надриває серця», «річкою тисячі бід»?
Річка Хуанхе назву «Жовта вода» одержала через свій колір. Північні вітри наносили зі степів жовтий пил, що за тисячоліття вкрив береги річки товстим шаром. Під час дощів Хуанхе розливалася, затоплювалися цілі області, знищувалися посіви. Стародавні китайці називали Хуанхе «лихом Китаю», «річкою, що надриває серця», «річкою ТИСЯЧІ бід». Проте ґрунти в її долині дуже родючі і легко піддавалися обробітку мотикою і дерев’яним плугом. Це і приваблювало населення. Тому й оселялися по берегах цієї ріки. 
2. Опишіть спосіб життя стародавніх китайців. 
З давніх часів основним заняттям жителів країни було землеробство. Основною сільськогосподарською культурою в Китаї був рис, що приносив по 2-3 врожаї на рік. Для кращого обробітку полів селяни використовували биків. До того ж китайці навчилися застосовувати добрива. Це значно збільшувало врожаї, що сприяло процвітанню країни.
Стародавній Китай є батьківщиною шовку, виробництво якого, за легендами, виникло близько V тис. до н.е. Для виготовлення цієї тканини китайці вирощували шовковицю, її листям годували шовкопрядів. З їхніх коконів отримували натуральну шовкову нитку. Вивозити шовкопрядів або їх личинок із країни кілька тисячоліть було заборонено під страхом смертної кари.
3. Коли і ким було утворено єдину китайську державу?
До 221 р. до н.е. під його владою було об’єднано весь Китай. Відтоді почала своє існування єдина загальнокитайська імперія Цінь. Її засновник
прийняв титул Цінь Шихуанді, тобто «Перший імператор династії Цінь».
Його правління відзначилося важливими об’єднувальними реформами. Територія держави була поділена на 36 областей на чолі з намісниками. 
4. Чим відрізнялося правління династій Хань і Цінь? Що було подібного між ними?

Правління династи Цінь

Правління династії Хань

221 р. до н.е. - об’єднано весь Китай. Відтоді почала своє існування єдина загальноки-тайська імперія Цінь. ЇЇ за­сновник

прийняв титул Цінь Шихуанді, тобто «Перший імператор династії Цінь».

Його правління відзначилося важливими об’єднувальними реформами.

Територія держави була поділена на 36 областей на чолі з намісниками.

Імператор сприяв створенню добре розвиненої мережі доріг і каналів.

Піддані віднині повинні були користуватися єдиною моне­тою і мірами ваги, мали єдині закони.

Однією з головних реформ стало вироблення єдиної для всього Китаю ієрогліфічної системи письма.

Щоб захистити країну від спу­стошливих набігів кочовиків, імператор відновив будівницт­во Великої Китайської стіни. Довжина цієї величної спору­ди, що стала символом Китаю, близько 6350 км, а висота - від 6 до 10 м. Через кожні 2-3 км зводили могутні вежі. По верхів’ю стіни фактично про­лягав кам’яний шлях - настільки широкий, що тут легко могли роз’їхатися дві колісниці. Будівництво велося силами 300-тисячної армії, якій допомагали в’язні, раби і селяни. Багато людей загину­ло від виснаження і непосильної праці. Для за­вершення цього небаченого в історії будівництва знадобило­ся кілька століть.

220 р. н.е.

Серед помічників нового пра­вителя Лю Бана було багато вчених.

За їхніми порадами він пішов на деякі поступки, відмінивши криваві закони та припинивши великі збиткові будівництва

Суворе правління першого ім­ператора, високі податки та повинності виснажили насе­лення країни. Тому невдовзі після його смерті спалахнуло велике народне повстання. Одним із вождів повстанців став сільський староста Лю Бан. Він скинув останнього представника династії Цінь і заснував нову династію Хань, яка правила Китаєм кілька століть - із 202 р. до н.е. до Багатьох рабів відпустили на волю.

Для селян у20 разів був змен­шений земельний податок.

У народну власність передали заповідні ліси, парки та во­дойми, що раніше належали ціньським правителям. Імператор провів реформи в армії. Він створив легку рух­ливу кінноту. Для збільшення її чисельності були відкриті нові кінні заводи.

У прикордонних районах з’явилися військові поселення, утворивши захисну смугу від нападу ззовні.

Для торговельного обміну бу­ло прокладено Великий шов­ковий шлях. Каравани верблюдів долали його за один-два роки. Цим шляхом китайці доставляли на Захід шовк, метали, ремісничі виро­би, а назад завозили коней, пурпурові тканини, скло, вовняні й ювелірні вироби, продукти. Саме таким чином до країни потрапили квасоля, гранат, виноград.

 

 

 

 

 

 

 

5. Складіть у зошитах схему « Суспільним устрій Стародавнього Китаю».
Імператор - син неба. Мав божественне походження і необмежену владу
Знать, воїни жерці - Вищі ранги суспільства
Чиновники - опікувалися веденням війн, збором податків, станом
захисних дамб і зрошувальних систем
Селяни - общинники основні виробники
Раби - праця невільників використовувалась у різних галузях
господарства. 
6. Чим були спричинені завойовницькі війни Китаю? Чи характерні такі війни для інших країн Стародавнього Сходу?
Китайські імператори вважали, що всі навколишні народи повинні їм підкорятися. Як тільки династія Хань зміцніла, її правителі почали завойовницькі війни проти степових кочівників - гунів, а також проти гірських племен Індокитаю. Звичайно ці війни завершувались перемогою Китаю і пограбуванням завойованих земель. Під час одного з завойовницьких походів китайське військо досягло Фергани (місто в Середній Азії). У II ст. до н.е. був прокладений шлях з Китаю через Середню Азію та Персію до Середземного моря, який згодом дістав назву Великого Шовкового шляху. Цим шляхом з Китаю на Захід шовк, порцеляна та інші ремісничі вироби високої якості. У зворотному напрямку завозилися коні, шерстяні вироби, пурпурові тканини, скло, ювелірні вироби. 
Сторінка 119
1. Які ремесла розвивалися в Стародавній Греції? 
Природні умови Греції сприяли розвитку ремесел. Зокрема, завдяки покладам заліза та міді розвивалася обробка металів і ковальство. З високоякісної глини виготовляли посуд і черепицю, а із золота і срібла — прикраси. Мармур використовували для спорудження храмів і громадських споруд. Уже в найдавніші часи греки були вправними мореплавцями та рибалками, будували невеликі човни. Пізніше ці човни стали більшими і їх оснащували щоглами з вітрилами. 
2. Про яких богів і героїв Стародавньої Греції ви дізналися?
На острові Крит народився головний бог греків - Зевс. Жінка царя Європа народила величному богові сина Міноса, майбутнього царя Криту. Але Мінос прогнівив богів, і вони покарали його народженням сина з головою бика - Мінотавра. Чудовисько заховали в Лабіринті, з якого не міг вийти жоден смертний. Кожні дев’ять років підвладні Міносу народи відправляли на острів по 7 найчарівніших юнаків і дівчат, які повинні були стати здобиччю чудовиська.
Серед них одного разу опинився давньогрецький герой Тесей, син афінського царя Егея, який прагнув знищити Мінотавра. Дочка царя Міноса - Аріадна покохала Тесея і дала йому меч та клубок ниток. Тесей прив’язав нитку біля входу в Лабіринт і, розмотуючи клубок, пішов шукати Мінотавра. Убивши його, Тесей, ідучи зі своїми супутниками за рятівною ниткою Аріадни, вийшов з Лабіринту.
На Криті, за уявленнями греків, мешкали й інші славнозвісні міфологічні герої - Дедал й Ікар, Геракл та інші.
3. Порівняйте природні умови та спосіб ведення сільського господарства у Стародавньому Єгипті та Стародавній Греції. Під час відповіді використайте опорні слова: море; гори; ґрунти; річки.

Єгипет

Греція

Стародавній Єгипет простягався берегами Нілу від першого порога до Середземного моря.

Клімат на цій території спекотний. Дощів майже не буває. Два місяці - травень і червень - із заходу дме гарячий вітер пустелі Сахара - хамсин. Однак серед розпечених пісків трапляються квітучі острівці оазиси - місця в пустелі, де є рослинність і вода.

Усе життя в Стародавньому Єгипті залежало від Нілу.

Землеробство було основним заняттям мешканців долини Нілу, адже його розливи і родючі ґрунти давали можливість одержувати високі врожаї. Проте поля необхідно було зрошувати, що потребувало величезних зусиль людей.

Уже в найдавніші часи єгиптяни почали будувати свою зрошу¬вальну систему, розвиваючи іригацію.

Для цього давні єгиптяни будували спеціальні величезні споруди - дамби, канали, водосховища.

Після розливу ґрунт ставав м’яким і вологим. Його розпушували моти¬кою й легким дерев’яним плугом. А зерна втоптувала в землю худо¬ба.

Стиглі колоски зрізали серпами і в’язали в снопи. Щоб обмолотити злаки, їх викладали на землю та проганяли по збіжжю худобу. 

 

Балканські гори та плоскогір'я займають дві третини території Греції. На півночі височить зав­жди вкрита снігом верши­на Олімп.

Клімат у Греції теплий. Під час короткої зими йдуть дощі, морозів майже не буває. Улітку — спекотно, дощів випадає мало.

Повноводних річок у Греції немає, тому в літні місяці значна її частина

страждає від засухи.

У давнину Греція ледве забезпечувала себе продуктами землеробства. Із зернових переважав не примхливий до ґрунту ячмінь. Свого зерна жи¬телям Греції часто не вистачало, тому його ввозили з інших країн. Основне багатство цієї землі.

 

 

 

 

 

 

 

Спільне - жаркий клімат. Мало дощів. Скотарство майже одна­кове.

Відмінне - у греків не будували зрошувальних систем. В Єги­пті не було гір.

Усе життя в Стародавньому Єгипті залежало від Нілу. Повновод­них річок у Греції немає.
4. У Стародавній Греції говорили: «Гори захищають і роз’єднують, а море об’єднує». Поясніть цей вислів, користуючись картою.
Я думаю,що греки вважали гори препоною між своїми народами, вони роз’єднували державу, тому що кам’янисті і покриті густими чагарниками схили гір не мали доріг, тунелей. Гори були покриті сосновими, дубовими й буковими лісами, були труднопрохідними, все це ускладнювало всіякі зв’язки і торгівлю поміж людей. До того ж, гори не могли прогодувати населення. Тому, попри небезпеку, греки віддавали перевагу морським шляхам. Адже море, на відміну від гір, їх не лише об’єднувало, а й годувало. 
5. Як стародавні греки називали свою країну і себе?
Народи Стародавньої Греції що населяли ці землі в давнину, зивали свою батьківщину Елладою, а себе - еллінами. 
Сторінка 124
1. Хто і коли відкрив Мінойську й Ахейську цивілізації?
Наприкінці XIX ст. англійський археолог Артур Еванс розпочав розкопки в місті Кносс на Криті. Через деякий час він здивував увесь світ своєю дивовижною знахідкою. Під пагорбом він розкопав палац з понад 300 приміщеннями, де, можливо, й мешкав міфічний Мінотавр. Палац мав водогін і каналізацію, був улаштований з незвичайною розкішшю. Отіни прикрашалися фресками, на яких критські художники зображували природу, сцени із життя мешканців палацу. Відкриту на острові цивілізацію, що виникла наприкінці III тис. до н.е., А. Еванс назвав Мінойською (за ім’ям легендарного царя Міноса).
Дізнатися про Ахейську цивілізацію допоміг німецький археолог Генріх Шліман, який у 1870 р. він розкопав і дослідив руїни давньої Трої на півострові Мала Азія (територія сучасної Туреччини). Серед найважливіших знахідок Шлімана - величезний скарб із золотих речей, який він вважав багатствами царя Трої - Пріама. Також Генріх Шліман дослідив міфічне місто Мікени. Палац царя Мікен захищали міцні мури, побудовані з величезних кам’яних блоків масою близько 6 тонн кожний. Головним входом до палацу слугували «Левові ворота», що символізували могутність Мікенської держави. Його центром була зала для свят і бенкетів. Навкруги неї розміщувалися кімнати, комори, коридори. Шліман знайшов та дослідив також царські гробниці, у яких містилися казкові багатства мікенських царів .
2. На який час припадають розквіт і занепад Ахейської цивілізації?
Починаючи з XVI ст. до н.е., на півдні Балканського півострова формується нова Ахейська цивілізація джерелом знань про яку для нас стали міфи й легенди давніх греків і яка існувала в ХУ-ХІІ ст. до н.е. З цього періоду почався розквів цієї держави. Вторгнення дорійців наприкінці II тис. до н.е. призвело до поступового занепаду і падіння Ахейської цивілізації.
3. Як ви пам’ятаєте, на Криті не було оборонних укріплень, а Мікени, Тіринф, Афіни мали міцні оборонні мури. Припустіть, чим це можна пояснити.
Археологічні джерела свідчать про могутність Криту і його панування на морі. Адже острів охороняв потужний військовий флот.Крім того, острів населювали мирні люди. Вони майже не воювали. 
4. Визначте, у чому подібність, а в чому відмінність у житті та заняттях населення Криту та Стародавнього Сходу.
Подібність у житті та заняттях населення Криту та Стародавнього Сходув утому, що обидва народу були добрими землеробами та садівниками,займалися скотарством. Близкість моря, дозволяла займатись риболовством, а також розвивати торговельні шляхи. Населення цих регионів славилосяся своїми ремісниками, які вміло обробляли дерево, камінь, бронзу, залізо, дорогоцінні метали, знали гончарний круг та ткацтво, вол оділи високою технікою будівництва.
Але були і відмінності. Так населенню Стародавнього Сходу, для того, щоб отримати добрі врожаї у землеробстві, потребувалось розчищати береги Нілу від чагарників, будувати канали, дамби, шадуфи з метою зрошення і осушення земель.
Особливість землеробського господарства Стародавнього Сходу - іригація - система зрошування (зрошувати - просочувати водою). Також у населення Стародавнього Сходу було більше можливостей для займання полюванням.
На Криті через несприятливі для хліборобства природні умови зернові культури були витіснені виноградом, оливками, овочами та фруктами. На полях же Стародавнього Сходу, більше вирощували зернових.
5. Чи можна назвати поеми Гомера історичними джерелами? Обґрунтуйте свою точку зору.
Вплив Гомера на світову культуру величезний. Він був авторитетом для античних філософів і залишається джерелом для вивчення світогляду древніх греків. За його текстами історики вивчають "гомерівську Грецію", тобто побут і звичаї, соціальну організацію і матеріальну культуру докласичної Еллади. Він надихав античних скульпторів (Фідія, Поліклета, Лісіппа та ін.) на створення образів, які служать каноном краси і досконалості людського тіла.
Але я вважаю, що поеми гомерівського епосу не являють собою ні історичний документ, ні виклад канонічних міфів. Мабуть, насамперед, є підстави назвати твори Гомера казково-пригодницькою і навіть родинно-побутовою поемою. 
Сторінка 129
1. Що нового ви дізналися про Гомера? 
Гомер був мандрівним сліпим поетом. Поеми Гомера «Іліада» та «Одіссея» вважаються першими творами європейської художньої літератури.
Точних біографічних відомостей про нього не збереглося. Ще в давнину сім грецьких міст сперечалися між собою за честь називатися його батьківщиною. Учені й дотеперточно не знають, у якому столітті він жив: у IX чи VIII ст. до н.е. Є й такі, хто вважає його сучасником Троянської війни, що відбулась у XIII ст. до н.е. 
2. Чому ХІ-ІХ ст. до н.е. історики називають не тільки гомерівським періодом, а й «темними віками»?
У вчених-істориків світу дуже мало відомостей про період розвитку грецьких земель в ХІ-ІХ століттях.
Про тогочасне життя греків ми можемо дізнатися лише з археологічних знахідок і поем Гомера «Іліада» та «Одіссея», що вважаються першими творами європейської художньої літератури. Саме тому ХІ-ІХст. до н.е. історики називають гомерівським періодом або іноді «темними віками».
3. На які групи поділялося давньогрецьке суспільство в часи, зображені в поемах Гомера?
Грецьке суспільство класичної епохи, зображенне в поемах Гомера поділялося на три основні класи: клас рабів, клас дрібних вільних виробників(общинники) і панівний клас(аристократія).
4. Поміркуйте, чому навіть цар Ітаки Одіссей пишався своєю працею на полі.
Худобу за часів Гомера вважали основним показником багатства. Про Одіссея, наприклад, довідуємося, що він володів дванадцятьма чередами великої рогатої худоби та декількома отарами овець, мав багато кіз і свиней.
А для того, щоб прокормити все це багатство, треба наполегливо працювати у полі,щоб виростити багатий врожай. Тому, я думаю, в поемі Ітакі Одіссей сказав з гордісттю про свою працю в полі такими словами:
«...Великих старань ти доклав тут, і жодна рослина - Ні виноград, ні оливка, ні груша, ні грядки городні, 
Ані смоківниця тут без твого не росте піклування». 
5. Чому поеми Гомера є важливим історичним джерелом ? Обговоріть.
Поеми Гомера завжди були не тільки високохудожніми літературними творами, але й цінними історичними джерелами. Про тогочасне життя греків ми можемо дізнатися лише з археологічних знахідок і поем Гомера , які містять цінні відомості про різні сторони життя стародавніх греків у період від Троянської війни і до VIII ст. до н.е. Тому часи з XI по IX ст. до н.е. називають «гомерівським періодом». Ми дізнаємося з тексту поем, що стародавні греки мали досить розвинене скотарство, бо мірилом вартості у них була домашня худоба. Ремесло також було високо розвинутим і вважалося почесною справою, котрої не цуралися навіть царі. У Гомера згадуються численні види ремесел. Була у пошані і торгівля, але нею займалися переважно іноземні купці фінікійці. На той час у греків уже існувало рабовласництво, але держава ще не утворилася. Родові та общинні відносини слабшали, населення об'єднувалось у сусідські общини.Саме дізнавшись про все це з творів Гомера, ми можемо сказати - поеми Гомера є важливим історичним джерелом 
Сторінка 130
Завдання 1. Заповніть у зошиті таблицю «Боги стародавніх греків».

Імена

богів

Які сили природи вони відображали

Покровителями яких занять вони вважалися

Зевс

Володар неба і грому, блиска­вок і дощів

 

Посейдон

володар морів

мореплавство

АЇД

володар підземного царства

 

Апполон

бог світла, зцілювання, провісник майбутнього

мистецтва, поезії та музики

Афіна

мудрості

війни

Діоніс

бог плодоносних сил землі, рослинності

виноградництва,

виноробства

Г ефест

Бог вогню та ковальства

ковальство

Артеміда

богиня полювання, покрови­телька лісів.

полювання

Афродіта

богиня краси та кохання

 

Гермес

Вісником богів богом торгівлі

торгівля

Деметра

богиня хлібних колосків, по­кровителька землеробства і родючості

землеробство

 
Завдання 2. Поясніть, які уявлення давніх греків про навколишній світ та особливості їхнього способу життя відображувались у міфології.
Пантеон - сукупність богів у тій або іншій релігії. Вважається, що пантеон грецьких богів сформувався під впливом Сходу. Елліни називали своїх богів олімпійцями, оскільки вважали, що ті живуть на верхівці гори Олімп .Уявлення греків про їх богів свідчать, що вони разом подолали довгий історичний час, витоки якого сягають первісного минулого. Уявлення про пантеон олімпійських богів остаточно сформувалися в греків близько /І-/ ст .до н .е . 
Давньогрецький міф про створення світу оповідає, що спочатку земля, вода і небо не існували окремо. Усе це перебувало в стані хаосу, безладдя. Згодом із цього хаосу виділились Земля - Гея і Небо - Уран. Це було перше покоління богів. Потім світом стали правити їхні діти - могутні титани, боги диких сил природи. У титанів владу забрали молодші боги, які встановили у світі закон і порядок.
Ці боги, за уявленнями греків, жили на горі Олімп, що на півночі Греції, і тому називались олімпійськими.
Увесь світ поділили між собою три брати - Зевс, Посейдон, Аїд, а також їхні нащадки.
Наймогутнішим із олімпійських богів був Зевс. Греки вважали, що він дав жителям Землі закони та карає їхніх порушників. Посейдон, могутній морський цар, вважався покровителем мореплавства, богом вологи та стихійних сил природи. Його палац був на дні морському. Повелитель царства мертвих - Аїд. Йому належали надра землі з усіма скарбами. Греки вірили, що після смерті душа людини потрапляє в підземне царство Аїда.
Прекрасний Аполлон - бог сонячного світла і цілительства, покровитель краси та поезії. Під його владою перебували дев’ять муз, покровительок мистецтв і наук. Богом вогню та ковальства був Гефест, богинею краси та кохання — народжена з морської піни Афродіта. Сестра Аполлона - Артеміда - богиня полювання, покровителька лісів.
Дочка Зевса Афіна вважалася богинею мудрості, покровителькою ремесел і наук, захисницею міст. Стародавні греки вірили, що ніхто не здатний її перемогти в бою. Постійною супутницею Афіни була богиня перемоги — Ніка.
Вісником богів був Гермес. Він вважався богом торгівлі, покровителем усіх хитрих та енергійних людей.
Великою пошаною в грецьких селян користувалися боги землеробства. Особливо поважались Деметра - богиня хлібних колосків, покровителька землеробства і родючості, та Діоніс - бог виноградарства і виноробства.
Крім загальногрецьких богів, у кожній області країни були ще місцеві божества, які населяли ліси, джерела, луки і гори. Богинь джерел - німф - зображували у вигляді веселих та безжурних чарівних дівчат. Сатири (лісові божества) - це дивовижні старці, укриті шерстю, з копитами та козлячими рогами.
Хоча стародавні греки уявляли своїх богів безсмертними та всесильними, проте олімпійці не були вільні від нещасть, бо над ними, як і над людьми, панувала неминуча доля.
Подібна релігія, заснована на поклонінні багатьом богам, котрі уособлюють сили природи, називається язичництвом.
Так давньогрецька міфологія, відтворюючи релігійні уявлен ня еллінів, відображала їхнє світосприйняття. 
Завдання 3. Поясніть, у чому полягає особливість релігії стародавніх греків. Що подібне, а що - відмінне в релігійних віруваннях стародавніх греків та інших відомих вам народів давнини?
Релігія Стародавньої Греції почалася з міфології і в міфології знайшла своє найкраще вираження.
Олімпійський пантеон очолював отець і повелитель усіх богів і людей Зевс.
Для греків олімпійські боги не були творцями світу, вони захопили його у готовому вигляді, подолавши титанів.
Грецькі боги схожі на людей, їх спосіб життя мало чим відрізнявся від людського, їм притаманні усі людські якості, у тому числі і негативні. Головна відмінність небожителів полягала в їхньому безсмерті та надприродній могутності. Таке уявлення греків про своїх богів неминуче викликало відповідне ставлення до них - в їх очах боги були зрозумілими людиноподібними істотами. 
Завдання 4. Порівняйте, як зображували своїх богів греки, єгиптяни та мешканці Індії.

греки

єгиптяни

мешканці Індії

Спочатку своїх богів греки, як і всі інші на­роди давнини, мисли­ли у вигляді первісних стихій або ж фетишів. На острові Крит, де народився Зевс, ос­таннього шанували у вигляді каменя, загор­нутого в пелюшки пам’ять про підміну Зевса каменем, яку здійснила богиня Рея). Згодом каменеві стали надавати грубих рис людини, і лише через сторіччя виникли ті чудові скульптурні об­рази, які є взірцем для митців. В релігії греків боги були

людиноподібними істотами.

Зевса зображували як імператора на троні. Афіну зображували її в обладунках, зі спи­сом, щитом і в шоломі. Артеміда - богиня по­лювання й покрови­телька тварин, її зоб­ражували в довгому жіночому вбранні або в короткому, зручному для швидкого бігання одязі. За плечима в неї був сагайдак, а в руках - лук зі стрілами. По­ряд з Артемідою зоб­ражували лань - її священну тварину. Грецькі митці зображу­вали Аполлона в образі вродливого стрункого юнака,з лірою в руках.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Єгиптяни вважа­ли, що боги ко­лись проживали на землі, царюва­ли, навчали лю­дей працювати. Добрі й злі боги билися між со­бою. Як і в людей, у них народжува-лося потомство — діти, онуки. Подібно до лю­дей, усі вони скінчили земне існування, пе­рейшли в потойбічний світ. Звідти вони вла­дарюють над природою і людь­ми. Час від часу боги з’являлися на землю, втілюючись у тварин, птахів, плазунів чи квіти.

Єгиптяни обож­нювали насампе­ред тих представників фауни, які були чимось корисні людям (наприк­лад, знищували шкідників) або вражали їх своєю силою чи дивним способом життя. Зокрема, богами стали лев, кроко­дил, павіан, анти­лопа, вовк, соба­ка, кішка, баран, корова, свиня, коза, гадюка, скорпіон, бджола та ін. Священних

Головними богами стали: Брахма - творець, Вішну- захисник і Шіва - руйнівник. їх зображували з багатьма руками та обличчями. Земним втіленням бога Вішну. вважався Крішна в людській подобі. Богиня краси і кохання звалася Лакшмі.

Індійці й досі вважають свя­щенними багатьох тварин - корів, мавп, слонів. Вони їх не вбивають і не їдять.

Річка Ганг вважа­лася в індійців священною, вони вірили, що її вода змиває всі гріхи. Мертвих спалю­вали на вогнищі, а попіл висипали у Ганг. Коли поми­рав чоловік, його дружина мусила добровільно зійти на вогнище і згоріти.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Завдання 5. Поясніть, яку інформацію можна одержати про богів з їхніх зображень. Наведіть пfриклади.
Греки ділили своїх богів на небесних, земних, водних і підземних. Боги неба царювали на Олімпі під проводом Зевса, що звався паном богів і людей. Він володів громом, а символами його були орел і дуб. Зевса зображували як імператора на троні.
Його жінка, Гера, опікувалася подружжям і родинним життям. Її птицею була пава. Синами Зевса були Аполлон - бог Сонця і світла, опікун мистецтва і науки (йому належали лавр і лебідь); Apec - бог війни, якому посвячені були вовк і пес; Гермес - посланець богів, опікун промислу, торгівлі й усяких хитрощів; Гефест - кульгавий коваль, опікун ремесел. Доньки Зевса звалися: Паллада Афіна-богиня мудрості і війни, якій належали сова и оливне дерево; Артеміда богиня ловів і місяця, якій присвячено лань Найважливішими богами землі були Деметра - опікунка хліборобства, Персефона - пір року, Діоніс - вина й радості, Пан черед і скотарів.
Завдання 6. Розкажіть, якими людськими рисами наділяли греки своїх богів. Наведіть приклади.
Грецькі боги схожі на людей, їх спосіб життя мало чим відрізнявся від людського, їм притаманні усі людські якості, у тому числі і негативні. Головна відмінність небожителів полягала в їхньому безсмерті та надприродній могутності.
Боги в уяві греків мали людську подобу, людські бажання, думки, почуття, людські вади. Давньогрецькі боги сварилися, закохувалися, заздрили одне одному й навіть зазнавали поразок від людей. Греки вважали, що деякі боги втручалися в людські справи, допомагаючи чи шкодячи людині. Це, наприклад, богиня правосуддя Феміда, богині помсти ерінії, бог сну Гіпнос, бог шлюбу Гіменей.
Сторінка 136
1. Що таке поліс? Назвіть основні поліси Еллади.
Поліс - громадянська община, що складалась з повноправних громадян-землевласників, мала свою територію, закони, органи управління.
У Греції налічувалося десятки полісів. Най могутні шіми серед них вважалися Афіни та Спарта, а найбагатшим - Коринф. Кожен поліс мав свій уряд, військо і скарбницю, карбував монету. 
2. Коли і чому почалася боротьба між демосом і аристократією?
В історії Греції VIII ст. до н.е. було періодом панування родової знаті. Аристократи, використовуючи свій вплив, захоплювали дедалі більше земель. Не маючи достатньо коштів для обробітку навіть своїх ділянок, демос (демос - вільні незнатні верстви громадян грецьких полісів)
поступово втрачав їх. Якщо дрібний землевласник брав щонебудьу борг в аристократів і потім не міг його повернути, він потрапляв у боргове рабство. Таким чином становище демосу погіршилося, у той час як аристократична верхівка постійно збагачувалася.
Згодом аристократи зосередили у своїх руках управління полісом, а демос до влади не допускався. Тому народні збори скликались рідко і на них оголошувались уже підготовлені верхівкою рішення. Поступово в суспільстві посилювалося незадоволення свавіллям аристократії. У УІІІЛ/ІІ ст. до н.е. певна частина демосу розбагатіла. Це - купці, власники майстерень і кораблів, заможні селяни. Вони прагнули брати участь в управлінні державою, боролись за це і в багатьох полісах демос домігся скасування боргового рабства і невдовзі одержав право брати участь у народних зборах. В інших - продовжувалось панування аристократів. 
3. У чому полягала роль писаних законів у Греції?
Поява писаних законів у Греції почала вирішувати юридично всі суперечності між демосом та аристократами. За їх відсутності аристократи зазвичай вирішували судові справи на свою користь. Поява присаних законів мали велике значення. Тепер аристократи в судах були обмежені писаними правилами, виконання яких легко було перевірити. Тексти законів виставлялись на майданах на видному місці. Вони були жорстокими: навіть за дрібну крадіжку винні підлягали страті. Говорили, що закони Драконта «записані кров’ю». Пізніше їх наводили як зразок жорстокості - будь-який суворий закон називали драконівським. Проте греки вважали, що краще суворі закони, які виконуються, ніж добрі, яких не дотримуються
4. Проти кого була спрямована влада тиранів?
Тиранія - форма державної влади, встановлена насильницьким шляхом і заснована на необмеженому одноосібному правлінні. Тому, захопивши владу, тиранія задля підтримки демосу приймала закони, спрямовані проти розкоші багатих, влаштовували показові перерозподіли землі на користь бідних тощо. Переможених представників аристократії часто висилали за межі держави, а скарбниця поповнювалася їхнім майном. 
5. Чим життя у грецькому полісі відрізнялося від життя в містах Стародавнього Сходу?
Міста разом із прилеглими до них невеличкими поселеннями або й містечками, мешканці яких займалися землеробством, городництвом та садівництвом, ставали самостійними общинами - полісами.
Поліс - громадянська община, що складалась з повноправних громадян-землевласників, мала свою територію, закони, органи управління. Ось чому поліс визначають ще як місто-держава.
Земля поліса з усіма ЇЇ надрами належала громаді. Визначальною рисою поліса була свобода кожного громадянина, який мав право на земельне володіння й участь у народних зборах, а також обов'язок підтримувати та захищати свою громаду.
Громадянин - людина, яка належить до певної держави, має права й обов’язки щодо цієї держави і дотримується встановлених у ній законів.
Мешканці поліса поділялися на вільних громадян і рабів, які не мали жодних громадянських прав.
У Греції налічувалося десятки полісів. Наймогутнішіми серед них вважалися Афіни та Спарта, а найбагатшим - Коринф. Кожен поліс мав свій уряд, військо і скарбницю, карбував монету.
Міста Стародавнього Сходу були столичними містами, регіональними центрами або звичайними перефірійними містами. Вони не мали ознак міст-держав.
6. Чому інтереси тиранії на певний час відповідали інтересам демосу?
Інтереси тиранії на певний час відповідали інтересам демосу, тому, що тирани грецьких полісів спиралися насамперед на демос. Тому, захопивши владу, вони задля підтримки демосу приймали закони, спрямовані проти розкоші багатих, влаштовували показові перерозподіли землі на користь бідних тощо. Переможених представників аристократії часто висилали за межі держави, а скарбниця поповнювалася їхнім майном.
Влада тиранів у грецьких полісах була тимчасовою, проте вона насильницьким шляхом позбавила влади родову знать і відповідала інтересам демосу.
Сторінка 141
1. Якими були причини Великої грецької колонізації?
Поступове збільшення населення грецьких полісів призвело до 
того, що землі гористої й острівної Греції вже не могли всіх прогодувати. І тому у VIII ст. до н.е. розпочинається Велика грецька колонізація.
Тому з допомогою мореплавства греки, переселяючись на інші землі рятувалися від бідності, голоду, неврожаю, долали труднощі, пов'язані зростом населення. Також на нові землі переселялись втікачі від збройних конфліктів між аристократією й демосом. 
2. Розкажіть про основні напрямки Великої грецької колонізації.
Існувало три основні напрямки грецької колонізації.
Перший напрямок - західний: Південна Італія, острів Сицилія, узбережжя сучасної Франції та Іспанії. Саме тут було засновано найбільше грецьких колоній - близько 600.
Другий напрямок грецької колонізації - північно-східний. Спочатку грецькі колонії з'явились на узбережжі багатої на поклади золота Фракії. Потім вони освоїли землі біля проток Геллеспонт і Боспор, що з’єднують Чорне і Середземне моря. На березі Боспору греки заснували Візантію — згодом знаменитий Константинополь (нині Стамбул). Багато колоній з’явилося в Західному та Північному Причорномор'ї.
Третій напрямок колонізації - південний - був найслабшим. Річ у тім, що в Північній Африці та Іспанії було багато фінікійських колоній, які протистояли утворенню грецьких. Згодом у дельті Нілу виникла грецька колонія Навкратіс. 
3. Як складалися стосунки колоністів і місцевого населення?
Освоєння греками нових земель, як правило, відбувалось мирно. Адже вони селилися на неосвоєних прибережних смугах. Територія колонії включала саме місто і прилеглі поля та пасовища. З місцевим населенням колоністи прагнули встановити дружні стосунки та вигідно торгувати з ними, щедро ділилися здобутками своєї високої культури.
Колонії і метрополії, зазвичай, активно торгували між собою. Кожна колонія мала уряд, військо, карбувала власну монету, тобто була самостійною державою (полісом). 
4. Назвіть основні грецькі міста-держави в Північному Причорномор'ї. Коли вони виникли і які мали особливості?
Найбільшими з грецьких міст-держав у Причорномор’ї були Пантікапей(«Рибний шлях»), Ольвія («Щаслива») та Херсонес («Півострів»). Пантікапей (нині на цьому місці розташоване місто Керч), був заснований у VI ст. до н.е. на березі Керченської протоки .
У VI ст. дон.е. вихідці з Мілета заснували містоколонію Ольвію (на території сучасного села Парутине, Миколаївська обл). У V ст. до н.е. було засновано Херсонес (розташований у межах Севастополя). Кожне місто мало сільську округу (хору), що забезпечувала його мешканців необхідними продуктами харчування. Серед жителів хори було багато вихідців з навколишніх племен. Під час археологічних розкопок тут знайдено залишки будинків, склепів, веж, воріт давнього міста. Археологам поталанило знайти в Херсонесі й залишки театру. Це свідчить про те, що в колоніях Північного Причорномор’я відбувались театральні вистави і вони вели дость цивілізоване життя. 
5. Хоча стародавні греки розселилися на величезній території в чужих країнах, вони вважали себе єдиним народом. Що їх об’єднувало? Як вони називали себе та свою батьківщину?
Велика колонізація, сприяючи розвитку ремесел, торгівлі та мореплавства, змінила грецький світ. І хоча стародавні греки розселилися на величезній території, вони вважали себе єдиним народом. Саме в цей період слово «елліни» стало загальною назвою для всіх греків. їх об’єднували спільні мова, релігія, звичаї, писемність. Унаслідок колонізації формується грецька діаспора. Називали свою батьківщину переселенці - Візантія. 
Сторінка 146
1. Якими були склад та становище різних груп населення Аттики у VІІІX/ІІ ст. до н.е.?
Аристократи - родова знать: володіла кращими землями.
демос - купці, власники майстерень і кораблів, заможні селяни: Селяни - бідняки ( боргове рабство); 
Раби - не мали громадянських прав.
Усі чоловіки, уродженці Аттики, вважалися громадянами Афінського поліса. 
2. У чому, на вашу думку, головна заслуга Солона й Клісфена перед афінянами?
Завдяки реформам, проведеним Солоном і Клісфеном, афінська община з аристократичної перетворилась на демократичну. Визначальною рисою Афінського поліса стала гарантована свобода його громадян. Відтепер кожен з них мав право брати участь в управлінні державою. 
3. Дайте оцінку реформам Солона з позицій демосу й аристократів.
Реформи з позицій демосу Реформи з позицій аристократів.
Насамперед Солон скасував борги афінян і заборонив боргове рабство.
Земельні ділянки повернули боржникам. Афіняни, які потрапили в рабство за борги, отримали свободу.
Громадяни, продані у рабство в чужі країни, викупалися державним коштом.
Віднині жоден афінянин не міг бути рабом!
Усі чоловіки, уродженці Аттики, вважалися громадянами Афінського поліса. Аристократи не хотіли бути рівними з демосом. Частково їхнім бажанням відповів Солон.
Солон увів поділ громадян на чотири розряди найбагатші, заможні, середнього достатку і бідняки - залежно від розміру їхнього майна і прибутків. Реформи Солона не торкнулися права власності аристократів.
4. Установивши нові закони в афінському полісі, Солон сказав: «Важко у великих справах відразу всім догодити». Як ви розумієте ці слова?
Солон - афінський політик, реформатор і законодавець,. Заклав основи Афінської демократії. Коли Солон проводив реформи, він змушений був враховувати думку і бажання аристократії, тому,що влада була в руках заможних. Він не наважився надати всім рівні, однакові права. Але демос в Афінах-більшість населення. Тому реформи Солона захистили бідняків від боргового рабства і це було насправді великим досягненням демократії. Тим паче, що аристократи не втратили свою владу та власність.
5. Які права мали громадяни Афін ? Із чим були пов’язані їхні обов’язки?
Серед найважливіших прав були: право брати участь у Народних зборах, міг виступати на із критикою посадових осіб, вносити пропозиції з питань зовнішньої та внутрішньої політики,мав право бути обраним на різні державні, а також громадські посади, право на службу у війську, отримання у випадку успішних воєн землі, рабів, трофеїв, право на різну державну допомогу тощо. Громадяни Афін мали й певні обов’язки, серед яких найважливішим була військова служба.. Важливими були й обов'язки брати участь у роботі Народних зборів, виконувати певні повинності й сплачувати податок на користь суспільства, держави. Найбагатші громадяни (перший розряд) мали ще один обов'язок перед суспільством - так звані літургії.
Проте демократія була обмеженою. Раби та метеки - люди з інших країн, які жили й працювали в Афінах, не мали громадянських прав. Не допускались до управління країною і жінки.
6. Яким було значення реформ Клісфена? Чому його називають «батьком демократії»?
Реформи Клісфена були більш послідовні, ніж реформи Солона, і завершили більш ніж столітній період гострої боротьби між родовою аристократією і демосом, що закінчилась перемогою останнього. У результаті в Афінах склалась рабовласницька держава у формі демократичної республіки. При Клісфені були також розширені ряди афінських громадян шляхом надання багатьом метекам громадянських прав. Громадян він кликав побатькові, тому Клісфена називають «батьком демократії»
Сторінка 156
1. Хто у греко-перських війнах вів визвольну війну, а хто загарбницьку?
Загарбнецьку - Перси, а визволькну греки.
2. Що таке фаланга?
Фаланга - тісно зімкнутий бойовий лінійний стрій грецької піхоти. Фаланга мала 8-16 рядів (траплялося до 25), займаючи до 500 м (при ряді в 1000 воїнів). 
3. Назвіть основні битви греко-перських війн.
Я знаю такі основні битви греко-перських війн : Марафонську битву (серпень 490 до н.е.), Битва при Фермопілах (липень 480 р. до н.е.), Саламінська битва (вересень 480 до н.е.) 
4. Розкажіть про Марафонську битву від імені її учасника (з боку персів або греків). Яке значення вона мала для всієї Греції?
Уранці ми вишукалися для бою з персами у фалангу. Командував нами знаменитий воєначальник Мільтіад.У нас була тільки легка піхота, кінноти у нас зовсім не було, тому ми дуже боялись за фланги, де наш воєначальник зосередив основні сили.Коли почався запеклий бій, перські лучники почали обстрілювати нашу фалангу , їхня кіннота кинулась вперед і почала нас тіснити у центрі. Але не так легко було нас перемогти, адже ми захищали свою батьківщину. Перси наштовхнулися на могутній наш спротив і змушені були відступити. Тоді Мільтіад ударив по перському війську з флангів. Вороги не витримали цієї атаки й почали втікати. Майже півтора кілометра ми переслідували загарбників.Останній бій відбувся на березі моря. Не всі перси встигли сісти на кораблі й були повністю розгромлені. Ми здобули блискучу перемогу. Нам вдалося захопити сім перських кораблів, решта врятувалася в морі.
Значення Марафонської перемоги було величезним. Відтоді вся Греція повірила у свої сили. 
5. У битві при Фермопілах перемогли перси. Чому слава дісталася не їм, а грекам? 
Наступ відбірного перського війська не мав успіху. Захисники Фермопіл використовували тактику виманювання сил противника і винищування невеличкими групами. Вони удавали, що відступають, і заманювали частини перського війська в міжгір'я, вступаючи з ними в рукопашний бій. Атаки противника були безуспішними.
Два дні тривали запеклі бої. Перси не могли нічого вдлти грекам. Вночі третього дня зрадник провів персів у тил грецького війська. Леонід наказав відступити всім союзникам д'м спартанців. Мужньо билися триста спартанців на чолі з Леонідом. Всі вони загинули, захищаючи рідну землю.
Прорвавшись через Фермопільськ й рох.д, перси зайняли Середню Грецію. Мешканці Афін залиш ?ли своє місто. Всі чоловіки, які ще могли тримати зброю, пі їли у військо. Згадуючи цю подію, історики прославляють греків, особливо 300 героїчних спартани в, і тому, що греки відступили ал не здалися. Перси ж добуло перемогу ціною зради. 
6. Складіть розпс впро Саламінську битву.
У вересні 480 р. сталася важлива морська битва поблизу острова Саламан. З боку греків в ньому брало участь 370 кораблів, 200 з яких належали афінянам. З боку персів 700 кораблів. Афінський полководець Фемістокл розраховував заманити перські кораблі v найбільш вузьке місце протоки.
Елдс. упаючи, грецький флот заманив противника у найвужче місце протоки. Тут перси не могли зберегти свій стрій і почався розлад у діях. В них не було простору для маневру. їхні незграбні кораблі стикалися один з одним. Грецькі моряки були добре обізнані з місцевою їхні кораблі - більш маневрові і швидкі. Перси почало відступати. Греки, переслідуючи їх, зімкнули фланги й обхопили к пьцем відступаючого противника. У цій битві перський флот втратив понад 200 кораблів.
Це давало можливість незаможнім громадянам Афін спокійно займатися державними справами, а не пошуками заробітку.
У вищому органі управління - народних зборах них могли брати участь усі громадяни, яким виповнилося 20 років. Свобода слова давала право вносити пропозиції та критикувати будь-які заходи чи посадових осіб. Рішення на народних зборах ухвалювали більшістю голосів.
Другим за значенням органом управління Афінського поліса була Рада п’ятисот (вона постійно складалася з 500 членів). Велике значення в житті Афінської держави відігравав суд присяжних, які вибиралися щорічно жеребкуванням із тих, хто бажає.
Колегію десяти стратегів обирали щороку на народних зборах із представників знатних і багатих людей 
Сторінка 160
2. Як народні збори керували Афінським полісом? Народні збори в Афінах:
• оголошували війни та укладали мир
• заслуховували посланців від інших народів
• укладали угоди й союзи
• обирали вищих урядовців і вислуховували їхні звіти
• дарували й скасовували громадянські права
• вирішували фінансові питання 
3. Назвіть права й обов’язки громадян Афін.
У розумінні греків, громадянин — це особистість, наділена певними правами й обов’язками. Кожен афінський громадянин мав такі права: свободу слова, право на землю на території поліса, на участь у державному управлінні. Громадянська община через чинні закони захищала інтереси та права своїх громадян, їхнє життя, майно і свободу. І лише за вироком суду (наприклад, за певний злочин) афінського громадянина могли обмежити в правах чи навіть ув’язнити.
Обов’язком афінських громадян було підтримувати та захищати поліс, дотримуватися законів і брати активну участь у суспільному житті, поважати богів, приносити їм жертви. Заможні афіняни несли додаткові фінансові повинності — за свій кошт організовували свята, театральні вистави, спортивні змагання, споряджали військові кораблі тощо. 
4. Як в Афінах називали вихідці з інших міст?
Вихідців з інших міст Греції, які складали значну частину населення Афінського поліса складали метеки. Але навіть проживання в Афінах упродовж кількох поколінь не було підставою для отримання ними громадянства.
Проте відсутність громадянських прав не звільняла метеків від обов'язків перед полісом: вони служили в армії, сплачували особливі податки, ухиляння від яких загрожувало рабством. Шлюби між метеками і громадянами Афінського поліса були заборонені.
5. Які переваги та недоліки, на вашу думку, притаманні афінській демократії?

переваги

недоліки

Одним із досягнень грецької античної цивілізації було вве­дення самого поняття «грома­дянин», на відміну від інших країн Стародавнього світу, всі мешканці яких вважалися «підданими» правителя. Найпомітнішим кроком було вве­дення оплати за несення державної служби. Це давало можливість незаможним грома­дянам Афін спокійно займатися державними справами, а не по­шуками заробітку.

У народних зборах могли брати участь усі громадяни, яким ви­повнилося 20 років.

Кожен афінський громадянин мав свободу слова, право на землю на території поліса, на участь у державному управлінні. Лише за вироком суду (наприк­лад, за певний злочин) афінського громадянина могли об­межити в правах чи навіть ув’язнити.

Обов’язком афінських громадян було дотримуватися законів і

Жінки в Афінах (а це при­близно половина дорослого населення поліса) не мали громадянських прав,їм навіть заборонялося бути присутніми на народних збо­рах.

Вихідці з інших міст Греції ( метеки) не могли отримати громадянства.

Раби в Афінах не мали жод­них прав і були власністю свого господаря або держа­ви.

Після поразки Афін у війні зі Спартою демократичний устрій знову змінився владою тиранів.

брати активну участь у суспільному житті, поважати богів, приносити їм жертви. Заможні афіняни несли додаткові фінансові повинності.

 

державний устрій в Афінах

державний устрій у Спарті.

Завдяки реформам, проведеним Солоном і Клісфеном, афінська община з аристократичної пере­творилась на демократичну. Визначальною рисою Афінського поліса стала гаран­тована свобода його громадян. Відтепер кожен з них мав право брати участь в управлінні дер­жавою. Проте демократія була обмеженою. Раби та метеки — люди з інших країн, які жили й працювали в Афінах, — не мали громадянських прав. Не допус­кались до управління країною жінки. Верховним органом управління в Афінах були народні збори. Вони скликали­ся 3-4 рази на місяць. У них могли брати участь усі громадя­ни, яким виповнилося 20 років. Другим за значенням органом управління Афінського поліса була Рада п’ятисот (вона постійно складалася з 500 членів) і щороку поповнювалася за жеребом громадянами, що досягли 30-річного віку. Між на­родними зборами вона відала

Провідну роль в управлінні Спартанською державою відігравала рада старійшин,

кожен із членів якої був не молодшим за 60 років. Вона фактично керувала держа­вою, розглядала судові спра­ви, могла відмінити будь-яке рішення народних зборів чи розпустити їх. До складу ради входили також двоє царів віком понад ЗО років. Під час війни вони командували армією. їхня влада була спад­ковою.

Рішення ради старійшин за­тверджували народні збори.

Участь у них брали лише громадяни-воїни, які досягай ЗО років. Народні збори ухвалю­вали закони, обирали старійшин, оголошували війну й ухвалювали мирні договори.

всіма справами. Найважливішими органами державної влади Афін у період існування демократії були: Народні збори — агора. Рада — буле та виборні посадові особи — стратегі, архонти та інші. [11] 1 )3 У законодавстві і контролі за управлінням держа­вою деяку участь брали судові органи: ареопаг (до реформи 462 р. до н.е.) і геліея.

 

Сторінка 165
1. Які ремесла були поширені в Стародавній Греції?
Серед основних видів ремесл Стародавній Греції були металообробка, гончарство і ткацтво. Особливо шанувалися в грецькому суспільстві ковалі. В усьому Середземномор’ї славилися вироби грецьких гончарів: амфори для перевезення і зберігання вина, олії, зерна, повсякденний і святковий столовий посуд, теракотові статуетки, облицювальна плитка, світильники і навіть водопровідні та каналізаційні труби. 
2. Де елліни використовували працю рабів?
За підрахунками вчених в Афінах раби становили близько третини всього населення.
Багато рабів працювало в сільському господарстві, ремісничих майстернях, рудниках і на будівництві. Дуже часто рабів використовували в домашньому господарстві, де вони були кухарями, няньками, годувальницями.
Були також раби, які належали державі: охоронці, писарі, секретарі. Вони стримували поденну оплату, жили зі своєю сім’єю і мали трохи більше прав.
За сумлінну службу чи добрий вчинок раби могли отримати свободу або зібрати необхідні кошти і викупитися на волю.
Становище рабів в Афінах було кращим, аніж в інших грецьких полісах. Афінянин не мав права убити свого раба. Якщо раба не задовольняла жорстокість володаря, то він міг звернутися до суду, щоб його продали іншому господарю. 
3. Визначте особливості чоловічого і жіночого одягу стародавніх греків.
Греки носили легкий і простий одяг із вовни чи льону. Найпопулярнішим одягом слугували довгі сорочки - хітони. Холодної пори іноді одягали плащ. Чоловіки ходили з непокритою головою, і лише коли занадто припікало сонце, надягали крислаті капелюхи. У спеку ремісники та раби носили лише набедреник. Жіночі хітони були довгими, аж до землі, зверху надягали гіматій. □матій міг бути тонким, легким шарфом або товстою, важкою накидкою для холодної погоди чи подорожей. Часом жінки краєм гіматія покривали голову.
Майже увесь час греки ходили босоніж або носили шкіряні сандалії з ремінцями. Для їзди верхи взували черевики. 
4. Порівняйте спосіб життя давніх греків та інших народів Стародавнього світу.
У давнину Греція ледве забезпечувала себе продуктами землеробства. Із зернових переважав не примхливий до ґрунту ячмінь. Свого зерна жителям Греції часто не вистачало, тому його ввозили з інших країн. Основне багатство цієї землі й до сьогодні - це виноградники та маслинові гаї, що їх вирощують на схилах гір. Оливки (плоди маслинового дерева) вживали в їжу, маринували, солили, з них виготовляли і поживну смачну олію. Варто зазначити, що в обмін на вино й олію греки в давнину одержували значно більше хліба, ніж можна було його виростити в усій країні.
На кам’янистих і покритих густими чагарниками схилах гір скотарі Стародавньої Греції розводили невибагливу до корму худобу: кіз, овець і свиней.
Тож звичайною їжею стародавніх греків були хліб, оливи, козине молоко, сир, овочі, риба та вино. М’ясо могли собі дозволити вживати лише заможні люди.
Водночас природні умови Греції сприяли розвитку ремесел. Зокрема, завдяки покладам заліза та міді розвивалася обробка металів і ковальство. З високоякісної глини виготовляли посуд і черепицю, а із золота і срібла — прикраси. Мармур використовували для спорудження храмів і громадських споруд.
Уже в найдавніші часи греки були вправними мореплавцями та рибалками, будували невеликі човни.
Отже, греки, як і всі народи, які вели осілий спосіб життя, займалися землеробством, скотарством, ремеслами і торгівлею. їхній спосіб життя відрізнявся від кочівників. Греки вирощували виноград і оліви, а стародавні китайці - рис. Індійці використовували в господарстві слонів. Всі народи стародавнього світу постійно воювали. 
Сторінка 168
1. Яке передбачення Демокрита довели лише у XX ст.?
Грецький філософ Демокрит стверджував, що світ складається з найдрібніших (невидимих для людського ока) частинок - атомів. Це геніальне передбачення було доведене вченими лише на початку XX ст. 
2. Як було організовано освіту для дітей різного віку?
Хлопчиків до семи років виховували батьки. Потім їх передавали педагогу - рабові, який водив дітей до школи та стежив за їхньою поведінкою на вулиці. Школи були початкові, середні та вищі. У початковій школі учні віком 7-12 років не тільки навчалися читати, писати, рахувати, а й займалися спортом і музикою, запам'ятовували поеми Гомера, опановували гру на лірі та флейті. Але значно більше уваги звертали на гідну поведінку учнів. Вулицями діти ходили, не піднімаючи очей, були зобовязані мовчати у присутності старших тощо.
У середніх школах юнаків навчали граматики, риторики, удосконалювали гімнастичні вміння.У 16 років афінський юнак закінчував школу, але до 18 років він ще продовжував займатися гімнастикою в гімнасіях. Там молоді люди вправлялися у бігу, стрибках, метали диск і спис, боролися. Усі школи були приватними, тому за навчання платили гроші.
Найталановитіші юнаки відвідували відому Академію Платона. А неподалік від Афін був розміщений Лікей, де викладав знаменитий учений-енциклопедист Аристотель.
Дівчат від народження і до 15 років (у цьому віці вони вже мали право виходити заміж) виховували матері. Так само як і хлопців, їх навчали читати й писати, а ще шити, ткати, виконувати різноманітну домашню роботу. Мати передавала свої знання, щоб донька в заміжжі вміла керувати господарством. 
3. Поясніть, що таке «гімнасій», «олімпіада». Чи зустрічаєтесь ви із схожими поняттями у своєму щоденному житті?
Греки вважали, що в людині все повинно бути прекрасним - і душа, і розум, і тіло. Тому великого значення вони надавали освіті та вихованню. Хлопчиків до семи років виховували батьки. Потім їх передавали педагогу - рабові, який водив дітей до школи та стежив за їхньою поведінкою на вулиці.
Школи були початкові, середні та вищі. У початковій школі учні віком 7-12 років не тільки навчалися читати, писати, рахувати, а й займалися спортом і музикою, запам'ятовували поеми Гомера, опановували гру на лірі та флейті. Але значно більше уваги звертали на гідну поведінку учнів.
У середніх школах юнаків навчали граматики, риторики, удосконалювали їхні гімнастичні вміння.
У 16 років афінський юнак закінчував школу, але до 18 років він ще продовжував займатися гімнастикою в гімнасіях. Там молоді люди вправлялися у бігу, стрибках, метали диск і спис, боролися.
Гімнасій-комплекс споруд для фізичних занять, тренувань і завершення освіти в античні часи.
У Стародавній Греції під час присвячених богам свят проводили спортивні змагання - ігри. Вони були дуже популярними, і кожен прагнув взяти в них участь. Найпопулярнішими були ігри в Олімпії, які дістали назву Олімпійських.
Ігри проводились раз на чотири роки і були присвячені Зевсу Олімпійському.
Чотирирічні періоди між Олімпійськими іграми називалися олімпіадами. Поняття «гімнасій» і « олімпіада» присутні і в нашому житті. Гімнасії - зараз, це навчальні заклади для отримання базової та повної середньої освіти. Олімпіада зараз - це міжнародні спортивні змагання всіх спортсменів планети, яка проходить один раз на 4 роки. 
4. У чому, за афінської демократії, виявлялося не рівноправ’я чоловіків і жінок?
Жінки в Афінах не мали громадянських прав і відразу ж після весілля потрапляли в повну залежність від чоловіка. Вони мешкали в жіночій половині будинку, куди могли увійти лише найближчі родичі, мали право сідати за стіл лише тоді, коли сім'я обідала без гостей. А вийти з дому — лише з дозволу чоловіка і тільки в супроводі рабинь чи служниць для того, щоб відвідати храм, театр або піти в гості до подруг.У народних зборах жінки участи не приймали.
Проте вдома жінка була повноправною господинею: вона вела господарство, розпоряджалася коштами, турбувалася про дітей, наглядала за слугами-рабами.
5. Чим можна пояснити популярність Олімпійських ігор у Стародавній Греції?
На час змагань, які тривали п’ять днів, припинялися чвари та війни між грецькими державами, встановлювалося священне перемир’я.
Олімпійські змагання були символом єдності грецьких міст-держав і відігравали велику роль у розвиткові культури. До програми входили біг, стрибки, кидання диска, боротьба, кулачний бій, змагання колісниць тощо. Від V ст. до н. е. учасниками Олімпіади ставали поети, які читали свої твори.
Героя Олімпіади урочисто зустрічали на батьківщині: складали жертву божеству міста, влаштовували свято і співали гімни на честь переможця. В Афінах його звільняли від податку та інших обтяжливих громадських обов’язків, йому давали найкраще місце в театрі тощо.
Мені більше подобається спосіб життя афінян, аніж спартанців, тому що народження дитини в Афінах було великою радістю. Через сім днів після появи дитини на світ батьки запрошували друзів і родичів відсвяткувати цю подію. Якщо народжувався хлопчик, двері будинку прикрашались гілками оливи - символом громадянської хоробрості, а якщо дівчинка - вовняними нитками - символом жіночої працелюбності. Батьки дитини приносили жертви богам, а гості дарували дитині ляльки і брязкальця. На десятий день дитина отримувала ім’я.
У Спарті батько не мав права розпоряджатися дитиною - він відносив немовля до старійшин. Вони оглядали дотину, і якщо знаходили її достатньо міцною, дозволяли виховувати... Якщо немовля було кволе і некрасиве, його кидали в прірву, вважаючи, що таке життя не потрібне ані дитині, ані державі.
В Афінах більше уваги приділяли розвитку культури, а спартанці нагадують особисто мені скіфів, постійно воювали. Афіняни сприяли зародженню демократії.
Сторінка 172
1. Хто заклав основи могутності Македонії?
У IV ст. до н.е. царем Македонії став Філіпп II (правив 359-536 рр. до н.е.), який заклав основи могутності своєї держави. Він провів у Македонії низку важливих реформ, збільшив військо й удосконалив його, побудував флот.
2. Чим закінчилася битва при Херонеї?
У серпні 358 р. до н.е. поблизу міста Херонеї відбулась вирішальна битва об’єднаних сил греків проти македонян. Сили супротивників були приблизно рівними. Натхненник греків Демосфен бився у лавах афінян простим гоплітом.
Битва була жорстокою і тривалою. Долю поєдинку вирішив 18 - річний син Філіппа Александр - майбутній великий завойовник Стародавнього світу.
Він завдав удару в тил наступаючим афінянам. Роз’єднані цим несподіваним нападом, афінські воїни та їхні союзники почали безладно відступати. Македоняни перемогли. 
3. Висловіть своє ставлення до Демосфена. Чим вам запам’ятався цей історичний діяч?
Демосфен (384 - 322 до н. е.) - давньогрецький оратор, політичний діяч, лідер антимакедонського угруповання. Закликав греків до боротьби проти царя Македонії Філіппа II, домігся створення антимакедонської коаліції грецьких полісів, яка не привела до успіху, і в 338 до н. е. установилося правління Македонії в Греції. Після смерті Александра Македонського організував повстання, що не мало успіху, і, щоб не потрапити до рук македонців, отруївся.
Ще з дитинства Демосфен захопився вивченням красномовства. Проте здавалося, що Демосфен не мав до цього ніяких здібностей: хворобливий від природи, зі слабким голосом, він трохи гаркавив і заїкався. Але невдачі не зламали Демосфена. Аби зміцнити голос, він гуляв берегом моря і привчав себе голосно говорити, намагаючись перекричати шум хвиль. Щоб добитися чистоти вимови, набирав у рот камінців і вчився чітко вимовляти слова.
Цей приклад показує, що у Демосфена була велика сила волі і прагнення досягати поставленої мети. Він був справжній патріот своєї Батьківщини.
Завдяки патріотичним виступам афінського оратора, більшість полісів Еллади об’єдналися в антимакедонський союз. Проте Спарта відмовилася брати участь у війні.
4. Один із сучасників битви при Херонеї писав: «Разом з тілами полеглих при Херонеї було зарито і свободу греків». Що мав на увазі автор цих слів?
В цій битві македонський цар Філіпп II розбив об'єднану армію грецьких містдержав, основу якої становили афіняни та фіванці. Спарта відмовилася брати участь у цій війні. Битва при Херонеї вирішила долю Греції - свобода її загинула. Філіпп досягнув своєї мети.
У Коринфі відбувся загальногрецький з’їзд, на якому Філіпп несподівано заявив: «Нехай не буде серед нас ані переможців, ані переможених». На з’їзді було проголошено мир між усіма грецькими полісами. Ззовні вони залишалися незалежними, але насправді майже вся Греція підпорядковувалась македонському царю. Під його командування греки передавали також сухопутну армію і флот. 
5. Обговоріть, чому греки перемогли в V ст. до н. е. Персію, а в І/ст. до н. е. були підкорені Македонією.
У першій третині V ст. до н.е. Афінській державі разом з усією Гре-цією (Елладою) вдалося перемогти Перську державу. Тому, що на боротьбу піднявсь і старий, і малий. Греки разом знищили сильного супротивника. Потім Афіни воювали зі Спартою. Тобто греки з греками.У IV ст. до н.е., після Пелопоннеської війни, у Греції настала доба занепаду та розбрату. Безперервні війни послаблювали грецькі поліси.
Занепад традиційних лідерів - Афін і Спарти - збігся в часі з посиленням Македонії.
У IV ст. до н.е. царем Македонії став Філіпп II (правив 359-336 рр. до н.е.), який заклав основи могутності своєї держави. Він провів у Македонії низку важливих реформ, збільшив військо й удосконалив його, побудував флот. Філіпп II підкорив собі сусідні країни. Тому він зміг підкорити розрізнені грецькі поліси. 
До 323 до н. е. держава Александра Македонського охоплювала Балканський півострів, острова Егейського моря, Єгипет, передню Азію, південні райони Середньої Азії, частину Центральної Азії, аж до н и жн ьої теч ії І нда.
Держави, що утворилися в результаті розпаду імперії Александра в Середземноморї, називають елліністичними.
Політичний устрій цих держав поєднував елементи управління і східних держав, і грецьких полісів. Найміцнішою з елліністичних держав історики вважають Єгипет, зі столицею - Александрією. Найбільшим за територією було Сирійське царство, що існувало в IV-I ст. до н.е.
Сторінка 185
2. Назвіть хронологічні межі елліністичного етапу в історії Стародавнього світу.
Елліністичний етап, або Еллінізм етап в історії країн Східного Середземномор’я з часу походів Александра Македонського (334-323 рр до н. е.) до завоювання цих країн Римом, що завершився ЗО РОКУ до н. е. підпорядкуванням Єгипту. 
3. Чому імперія Александра Македонського швидко розпалася після його смерті?
Держава Александра Македонського була створена силою зброї, в результаті багаточисельних війн. Такі держави ніколи довго в історії не існували. Римська імперія воювала за території, підекорені македонянами. Були багаточисельні народні повстання в землях імперії проти поработителів. Підкорені народи прагнули свободи і визволення. 
4. Як змінився грецький світ у наслідок завоювань Александра?
Після Александра Македонського грецький світ змінився. Його кордони розширились, оскільки багато греків переселились на Схід у міста, засновані великим полководцем і його наступниками. Через 100 років після походу Александра в Малій Азії, Сирії,
Єгипті проживало більше греків, ніж у Європі. Цей період учені назвали еллінізмом.
В епоху еллінізму грецька мова перетворилася на мову міжнародного спілкування.
В елліністичних державах поширювались не тільки мова, ай спосіб життя греків. При палацах елліністичних правителів творили грецькі скульптори, поети, філософи. У нових містах будували гімнасії й театри, іподроми й стадіони. У Єгипті й Вавилоні, Фінікії й Середній Азії поширилася грецька релігія. Скрізь зводилися храми на честь Зевса, Афіни, Аполлона. Грецька і місцеві релігії настільки перемішалися, що люди молилися й приносили жертви одночасно Осірісу й Посейдону, Мардуку й Артеміді. Бурхливо розвивалася торгівля. Усю Передню Азію перетинали караванні шляхи, облаштовані спеціальними помешканнями для купців, колодязями й охороною. Морськими шляхами східні товари поширювались на все Середземномор'я та Причорномор’я.
Отже, взаємодія грецького і східного світів була дуже різнобічною і стосувалася не лише культури, а й державного управління, способу життя людей, військової справи тощо. Тому вчені часто називають цей період «зустріччю цивілізацій».
5. Розкрийте значення поняття «еллінізм» та охарактеризуйте цю добу.
Еллінізм - період в історії Середземномор'я, в першу чергу східного, що тривав з часу смерті Олександра Македонського (323 до н. е.) Поняття "еллінізм" означає поширення античної цивілізації на величезні області традиційних східних цивілізацій - єгипетську, вавілонську,тощо. Особливістю елліністичного періоду стало широке поширення грецької мови і культури на територіях, що увійшли до складу держав діадохів, які утворилися після смерті
Олександра Македонського на завойованих їм територіях, і взаємопроникнення грецької та східних - в першу чергу перської - культур, а також виникненням класичного рабства. Через 100 років після походу Александра в Малій Азії, Сирії, Єгипті проживало більше греків, ніж у Європі.
В епоху еллінізму грецька мова перетворилася на мову міжнародного спілкування.
В елліністичних державах поширювались не тільки мова, ай спосіб життя греків. При палацах елліністичних правителів творили грецькі скульптори, поети, філософи. У нових містах будували гімнасії й театри, іподроми й стадіони. У Єгипті й Вави лоні, Фінікії й Середній Азії поширилася грецька релігія. Скрізь зводилися храми на честь Зевса, Афіни, Аполлона. Грецька і місцеві релігії настільки перемішалися
Отже, взаємодія грецького і східного світів була дуже різнобічною і стосувалася не лише культури, а й державного управління, способу життя людей, військової справи тощо. Тому вчені часто називають цей період «зустріччю цивілізацій».
Сторінка 190
1. Яку культуру називають елліністичною?
Елліністичною називають культуру, яка що відрізнялася і від дав-ньогрецької, і віддавньосхідної. Головними центрами елліністичної культури стали міста Александрія (Єгипет), Антіохія (Сирія), Пергам (Мала Азія) та ін. За доби еллінізму грецькі архітектори створили видатні споруди. Проте їх характер змінився. Тепер храми, палаци, скульптури відзначались масштабністю, будівлі прикра-шали мозаїкою, фресками, художніми творами, схожими на великі еллінські зразки. Талановиті художники, поєднуючи досягнення грецької культури з місцевими традиціями, створювали справжні шедеври. Деякі з них вважалися дивами світу.
З-поміж найвідоміших творів еллінізму - скульптура «Лаокоон і його сини». За переказами, Лаокоон радив троянцям не ввозити в місто дерев'яного коня, який греки залишили з волі богів. Як кару за непослух, розгнівані боги наслали двох зміїв, які умертвили Лаокоона і його двох синів. Відомі всьому світові - статуїНіки Самофракійської та Венери Мілоської.
2. Якими пам’ятками уславились Александрія та Пергам?
Щоб кораблі могли безперешкодно дістатися порту, в Александрії збудували величезний маяк - лександрійський маяк або Фароський маяк - одне з Семи чудес стародавнього світу несло в собі не тільки архітектурну елегантність, але й практичну функцію. Маяк знаходився на острові Фарос (сьогодні це мис в межах міста Александрія у Єгипті). Він гарантував морякам безпечне повернення у Велику Гавань. Упродовж всього існування маяк був третьою найвищою спорудою на Землі (після пірамід Хеопса та Хафри).
У Пергамі споруджено й знаменитий вівтар Зевса, прикрашений барельєфом, на якому зображено битву олімпійських богів із гігантами. Довжина цього витвору мистецтва сягала 120 м, висота - понад 2 м. Зараз його реконструкцію можна побачити в берлінському музеї, що навіть носить назву Пергамон. 
2. Якими пам’ятками уславились Александрія та Пергам?
Щоб кораблі могли безперешкодно дістатися порту, в Александрії збудували величезний маяк - лександрійський маяк або Фароський маяк - одне з Семи чудес стародавнього світу несло в собі не тільки архітектурну елегантність, але й практичну функцію. Маяк знаходився на острові Фарос (сьогодні це мис в межах міста Александрія у Єгипті). Він гарантував морякам безпечне повернення у Велику Гавань. Упродовж всього існування маяк був третьою найвищою спорудою на Землі (після пірамід Хеопса та Хафри).
У Пергамі споруджено й знаменитий вівтар Зевса, прикрашений барельєфом, на якому зображено битву олімпійських богів із гігантами. Довжина цього витвору мистецтва сягала 120 м, висота - понад 2 м. Зараз його реконструкцію можна побачити в берлінському музеї, що навіть носить назву Пергамон. 
3. Що таке пергамент?
Пергамент- матеріал для письма, виготовлений з добре вичиненої шкури молодої худоби, що був значно дорожчим, аніж папірус, проте більш довговічним.
4. Які зміни відбулися в грецькому мистецтві часів еллінізму порівняно з V ст. до н.е. ?
Через взаємодію грецької та давньосхідних культур утворилася своєрідна нова елліністична культура, що відрізнялася і від давньогрецької, і віддавньосхідної.
У всьому елліністичному світі процвітали архітектура, скульптура і живопис. За доби еллінізму грецькі архітектори створили видатні споруди. Проте їх характер змінився. Тепер храми, палаци, скульптури відзначались масштабністю, будівлі прикрашали мозаїкою, фресками, художніми творами, схожими на великі еллінські зразки. Талановиті художники, поєднуючи досягнення грецької культури з місцевими традиціями, створювали справжні шедеври. Деякі з них вважалися дивами світу. Також набувають поширення в елліністичному мистецтві поверхова декоративність зображень, захоплення натуралізмом, побутовізмом. Це властиво, наприклад, скульптурним композиціям "Спляча Аріадна", " скульптура «Лаокоон і його сини», . Відомі всьому світові - статуї Ніки
Самофракійської та Венери Мілоської. В елліністичну епоху успішно розвивалися гліптика й торевтика. Прекрасні вироби виготовлялися в Пергамі, Александрії. Камея Гонзага, на якій зображений Птоломей II та його дружина, належить до найбільш відомих пам'яток мистецтва.
Велике значення для подальшого розвитку художньої культури людства мало елліністичне мистецтво. Елліністичні майстри зробили великий вклад у розвиток культури. 
5. Уявіть, що вам довелося побувати в Александрії Єгипетській. Складіть розповідь - опис цього міста. Використайте текст підручника й ілюстрації. З яким містом стародавності його можна порівняти?
Александрія, до перетиналися торгові шляхи елліністичного світу, була осередком усієї культури еллінізму, «новими Афінами».
Місто будувалося за єдиним планом. Прямі та широкі вулиці ділили його на рівні квартали. Будинки з білого мармуру прикрашали колони і скульптури. Найбільші вулиці обсаджувалися деревами, що давали прохолоду в спеку. У цьому місті процвітали науки, література і мистецтво.
Населення Александрії сягало півмільйона мешканців. Тут жили греки, єгиптяни, македоняни, євреї та представники інших народів. Сюди приїжджали купці з багатьох країн.
Щоб кораблі могли безперешкодно дістатися порту, в Александрії збудували величезний маяк, що стояв на маленькому острові Фарос. Гавані були відгороджені, і перш ніж потрапити в місто, в портових митницях обов’язково сплачували податки за привезені товари. Тут у приїжджих відбирали всі книжки, а для власників виготовляли копії. Оригінали ж відправляли до знаменитої Апександрійської бібліотеки, яка містилася в Мусейоні - храмі, присвяченому дев’яти музам. Мусейон був центром тодішньої науки і мистецтва, де збирались учені та поети з різних кінців античного світу. У ньому містилися зали для досліджень, лабораторії, обсерваторія для спостереження за небесними світилами, навіть їдальня та помешкання для вчених, які жили там за рахунок держави. У парку при Мусейоні розташовувалися зоопарк і ботанічний сад. Тут працювали видатні учені, запрошені Птолемеями. Недаремно сучасне поняття «музей» веде свою історію саме від Мусейону.
Порівняти Александрію можна з Афінами.
Афіни були потужним містом-полісом, важливим просвітницьким центром. Тут народились Сократ, Перикл, Софокл. Платон започаткував «академію», а Арістотель - ліцей. Афіни - колиска Західної цивілізації, батьківщина світової демократії.
Антична спадщина добре збереглась у місті: Акрополь, Парфенон, Афінська агора, Храм Зевса Олімпійського. Римський Форум.
Храм Гефеста тощо.
Питання для порівняння Гоєція Італія
Півострів, на якому знаходяться Ба, Апеннінський півострів, південь Європи
Якими морями омиваються Егейське, Іонічне, Критське Адріатичне, Тірренське, Іонічне, Середземне
Клімат Влітку — спека; клімат теплий Теплий, м'який клімат, багато дощів
Рельєф: гори, рівнини, Північна Греція - гірська країна. Середня Греція - рівнина, з широкими долинами. Південна Греція — кам'яниста. Неширокі річки. 3 півночі Греція захищена горами Рівнинна країна, вкрита густими лісами, широкими луками. 3 півночі захищена горами Альпами, а зі сходу - довгим хребтом Апеннінських гір.
Річки Річок мало, вони неширокі Річки Тибр, По, Макра, Рубікон
Ґрунти Велика частина території Греції покрита горами і лише менше однієї п'ятої II площі придатна для землеробства. На півночі, в Альпах, поширені гірничо-лугові і гірничо-лісові грунти. Південні підніжжя Альп і велику частину Паданськой рівнини покривають бурі лісові грунти.
У приморській зоні Апеннінського півострова і острова Сицилія поширені коричневі грунти субтропіків, дуже сприятливі для землеробства
Вплив географічного положення і природи на заняття населення. Життя давнього населення Греції було нерозривно пов'язане з морем. Це єдиний шлях, який сполучав Балканський півострів з островами Середземномор'я. Нерідко допливти до сусіднього поселення
• Виноградарство, садівництво й землеробство.
• На півдні півострова розвинене тваринництво.
було легше, ніж долати шлях через гори. Море було багате на рибу та інші морепродукти, тому населення Греції було вправним у риболовлі та кораблебудуванні.
Сторінка 200
2. Чому символом Рима є вовчиця?
Колись жорстокий цар латинів наказав скинути в річку Тибр нащадків Асканія - хлопників-близнюків Ромула і Рема , у яких він бачив небезпечнихдля себе претендентів на владу.Але хлопці вижили, їх спасла вовчиця нагодувала їх своїм молоком. Брати вирішили на місці, на якому їх знайшов пастух заснувати місто. Це пізніше зробив Ромул назвав його своїм ім'ям. Латинською мовою воно звучить Рома, тобто Рим. Ромул став і першим царем Риму, на Капітолійському пагорбі в Римі встановили пам’ятний символ - статую вовчиці.
3. Хто такі патриції і плебеї? Чим різнилося їхнє становище?
Римляни, які входили до родових общин, називалися патриціями (від латинського слова «патер» - батько). Поступово патриції перетворилися на привілейовану знатну й заможну верству населення. Крім патриціїв, у Римі проживала й інша верства вільного населення - плебеї. Плебеї - це було незнатне, вільне населення Стародавнього Риму, яке не входило до родової общини, тому, на відміну від патриціїв, не мало прав на землю і політичних прав.
4. Як було побудовано управління Римом за царської доби?
Важливі для всіх мешканців міста рішення — зокрема, про оголошення війни, укладення миру, вибори нового царя — приймалися римлянами на народних зборах. Ці рішення разом із царем мав затвердити або відхилити сенат (сенат - один із найвищих державних органів у Стародавньому Римі, що виник з ради старійшин патриціанських родів) , що в перекладі означає «рада старійшин». Його члени - сенатори - призначалися довічно і користувалися великою пошаною. Обраний сенатом цар головував у сенаті. 
5. Порівняйте устрій римського суспільства з грецьким полісом. Що між ними подібного, а що - відмінного?
Патриції - повноправні римські громадяни, нащадки найдавніших корінних жителів. Були власниками землі.
Плебеї-незнатне вільне населення стародавнього Риму. Не мало прав на землю і політичних прав. Шлюби між плебеями і патриціями були заборонені. Результатом боротьби патриціїв і плебеїв було оновлення  громадянської рівноправності.
Раби - безправні.
Аристократи — представники і нащадки родової знаті, які володіли великимиі ділянками землі,
Сторінка 205
1. Коли існувала Римська республіка?
Кінець VI ст. до н.е. - І ст. до н.е. - період в історії Стародавнього Риму, коли існувала республіка.
Доба Римської республіки - (509-27 рр. до н. е.) . 
2. Чим завершилася боротьба патриціїв і плебеїв?
Результатом боротьби патриціїв і плебеїв було встановлення громадянської рівноправності. Усі громадяни Римської республіки (як і в полісах Греції) стали рівними перед законом, незалежно від багатства та знатності. Боротьба між патриціями і плебеями була стриманою, без кровопролиття.
Із часом патриції змушені були піти на поступки. Плебеї одержали можливість щорічно обирати народних трибунів.
Також плебеї домоглися прийняття писаних законів. їх викарбу-вали на 1 2 дошках та ви ставили на головній площі Риму- Форумі. Тому ці закони увійшли в історію як Закони дванадцяти таблиць. Вони встановлювали жорсткі покарання за посягання і на життя людини, і на її власність.
Із часом плебеї добилися права на землю, а наприкінці IV - початку III ст. до н.е. - ліквідації боргового рабства. Верхівка плебеїв отримала доступ до всіх посад. Були дозволені шлюби між патриціями і плебеями. Всі ці здобутки плебеїв сприяли зміцненню влади та єдності держави.
3. Як було побудовано владу в Римській республіці?
За свою багатостолітню історію Рим пройшов три основні періоди. Найдавніший період усталено називати царським (753-509 рр. до н. е.). У цей період зберігаються родові відносини, а Римом керують
цар, рада старійшин (сенат) і народні збори. Цар був воєначальником, верховним суддею та верховним жерцем. Його обирав увесь римський народ.
Сенат - рада старійшин, яку обирали з патриціїв. У найдавнішому Римі - головна державна рада при цареві. Сенаторів обирали по одному від кожного роду.Сенат разом із царем затверджував або відхиляв рішення народних зборів,які існували як зібрання по куріях. Кожна курія мала один голос.
За наступної доби - республіки - (509-27 рр. до н. е.) Римом керують
консули, яких обирали на один рік, та римський сенат. Найвищим органом республіки були народні збори римських громадян. Після падіння республіки розпочався новий період - Римська імперія (27 р. до н. е. - 476 р. н. е.), період одноосібної влади імператорів.
4. Як римляни завоювали Італію?
Понад 200 років Рим воював із сусідніми племенами, що населяли Апенінський півострів, поки не об’єднав їх під своєю владою. Багатьом перемогам Рим завдячував своїй організованій і добре озброєній армії, своїм славнозвісним легіонам, до яких набирали тільки повноправних громадян. Римське військо славилося своєю дисципліною, яку підтримували і нагородами, і суворими покараннями. Здавна для воїнів, які поверталися з перемогою, влаштовували тріумф.
Римляни також намагалися посварити своїх ворогів між собою, щоб не допустити їхнього об’єднання, а вже потім підпорювали їх одне за одним. Правилом Риму було: «Розділяй і володарюй». Діючи таким чином, римляни до середини III ст. до н.е. завоювали всю Італію
5. Якими були права й обов’язки громадян?
Римський громадянин мав такі права:
1) право участі у зборах, зібраннях та організаціях;
2) право участі у голосуванні на зборах державного значення відповідно до свого майнового цензу;
3) право оскарження рішень магістратів (посадових осіб) до народних зборів - або безпосередньо, або через трибунат;
4) право обіймати посади магістратів, виконувати військові, адміністративні, судові та інші функції відповідно до вимог закону Обов’язки римського громадянина передбачали:
1) обов'язок підлягати майновому цензу, тобто подавати відомості для обчислення майна і прибутків;
2) обов'язок мілітарної служби (крім тих громадян, що були звільнені від цього обов'язку);
3) обов'язок сплати мита при вчиненні певних юридичних дій, а також обов'язок внесення спеціального податку, що стягувався у разі виникнення надзвичайних державних потреб;
4) обов'язок володіння (посідання) землями підкорених народів та раціонального їх використання;
5) обов'язок реалізовувати право зібрань, додержуючись встанов-лених публічними нормами правил (проводити їх у визначених місцях, тільки у певні дні, протягом світлої частини доби тощо). 
6. Що відрізняло Римську республіку від грецького поліса ? Що було подібного?
Римська республіка - історична епоха Стародавнього Риму, що відрізнялася аристократично-олігархічною формою правління, в якій вища влада головним чином зосереджувалася у сенаті та в руках консулів. Тобто вся влада була в руках патриціїв - аристократів.
З точки зору державного управління, грецький поліс мав республіканський устрій. Верховна влада належала Народному зібранню, яке складалося в принципі з усіх повноправних громадян. Народне зібрання управляло полісом спільно з Радою. 
Сторінка 210
1. Назвіть причини Пунічних воєн.
Боротьба за Сіцілію з’явилася основною причиною Пунічних воєн. Римляни не обмежилися завоюванням Апеннінського півострова і прагнули вийти за його межі аж до Середземного моря а також для того, щоб контролювати основні морські комунікації в Західному Середземномор'ї, з метою ослабити позиції сильної держави - Карфаген 
2. Як завершилася Перша Пунічна війна?
У 264 р. до н.е. Розпочалася Перша Пунічна війна.
Римляни мали значну сухопутну армію, проте в них не було великого військового флоту. Карфаген, навпаки, мав перевагу на морі і невелику сухопутну армію з найманців.
За роки Першої Пунічної війни римляни побудували і втратили п’ять флотів. Зрештою вони навчилися споруджувати добротні бойові кораблі, вести морські битви і перемогли карфагенян на морі.
І після того як римські війська висадилися в Африці, Карфаген визнав себе переможеним.
3. Назвіть хронологічні межі Другої Пунічної війни.
Друга Пунічна війна почалася у 218 році до н. е. і закінчилась у 201 р. до н.е., тим що Карфаген утратив увесь свій флот і бойових слонів і повинен був сплатити Риму величезну контрибуцію.
4. У чому головна особливість Третьої Пунічної війни?
Третя Пунічна війна була характерна тим, що сили супротивників були нерівні: Рим знищував слабшого. Римляни не вдавалися до прямого штурму Карфагена.
Упродовж двох років тривала облога Карфагена римлянами. І лише коли жителі Карфагена були повністтю знесилені, коли в місті почалися голод і хвороби, навесні 146 р. до н.е., римляни штурмом взяли Карфаген. 
5. Визначте причини перемог Риму над Карфагеном. Свою відповідь аргументуйте.
Я вважаю, що основні причини перемоги Риму над Карфагеном
такі:
• Рим володів більшим, ніж Карфагенська держава військово - економічним потенціалом (кількість військ, зброя, матеріальні ресурси);
• Коли римляни зрозуміли, що для перемоги над Карфагеном потрібен флот, то за корокий час побудували більше 300 кораблів, навчили та підготували до битв близько 30000 веслярів.
• Рим виявився стійкою державною організацією; не зважаючи на спроби Ганнібала розколоти його, він витримав, оскільки відображав прагнення італійських міст і общин до об’єднання Апеннінського півострова;
• Вторгнення Ганнібалового війська в Італію спричинило значний опір місцевого, вірного Риму населення;
• Римська військова організація, що базувалася на основі ополчення власних громадян, виявилася надійнішою, ніж невелика сухопутна армія війська Ганнібала;
• Римські полководці і воєначальники, виконуючи військові функції, займали політичні посади (консули, цензори) і тому вони тісно поєднували економічну і військово - політичну ситуацію, яка складалася під час війни; Ганнібал же був тільки військовим керівником, і, по суті, він був залишений напризволяще в Італії своїм політичним керівництвом . 
6. Кому ви співчуваєте: римлянам чи карфагенянам? Чому?
Я співчуваю карфагенцям, тому що це була колись могутня, розвинена держава, в якій колись жили щасливі люди, а прийшов ворог і понівечив їхні долі, а місто зруйнував. 
Сторінка 214
1. Яким богам поклонялися римляни ? Які з них подібні до грецьких, а які - ні?
Римські боги були дуже схожі на грецьких: їх навіть називали і латинськими, і грецькими іменами.Наприклад,головний богу греків і римлян був божеством небесного грому та блискавки.Тільки у римлян він називався Юпітер, а у римлян Зевс.
Діва Мінерва була покровителькою наук, ремесел, мистецтв. Юнона (грецька Гера) - була богинею заміжніх жінок.
Селяни вшановували богів землеробства. Господаркою хлібних полів була Церера. Богиня Діана вважалася покровителькою всіх латинян і захисницею простих людей - плебеів і навіть рабів. Великою шаною користувався в римлян їхній «прабатько» - бог війни Марс.
Римляни вірили, що їхня держава існуватиме доти, доки горить вогонь Вести - богині домашнього вогнища. Діви-весталки, жриці Вести, зберігали потаємні святині, вивезені Енеєм із Трої. На того, хто образив весталку, чекала смерть, проте самі весталки могли врятувати засуджених до страти.
Попри вірування в одних і тих самих або схожих богів, греки і римляни ставилися до них по-різному. Римляни не створювали поем про божественне життя й пригоди. Молитвами й обрядами вони прагнули отримати від своїх покровителів якусь користь.
Але були і відмінності .У греків боги - живі, людиноподібні; у рим-лян боги були не такими поетичними, більш абстрактними. Стародавні греки уявляли своїх богів безсмертними та всесильними.
Стародавні римляни, як і інші давні народи, вважали: різні лиха, що їх зазнавали люди - хвороби, смерть, посуха, паводок, пожежа, - за кару богів, розгніваних якимись поганими вчинками людей. Вони вірили, що боги з висоти свої величі стежать за ними і оцінюють їхню поведінку, винагороджуючи шанобливих і караючи неслухняних. 
2. Кого в Стародавньому Римі називали генієм?
У кожного члена сім’ї був свій дух-покровитель, якого називали генієм. 
3. Якою була мета виховання й освіти в Римі?
До 4-5 років хлопчики і дівчата в сім’ї виховувалися разом, потім їх розділяли. Дівчата перебували під наглядом матері, годувальниці, няні. До заміжжя вони залишалися в колі жінок рідної домівки. Головним заняттям для дівчат було рукоділля (прядіння, ткацтво), їх також учили музиці, танцям. Вихованням хлопчиків займалися чоловіки: батьки та вихователі, яких іноді запрошували з Греції. Хлопчиків учили володіти зброєю. Спочатку в Римі не існувало масових шкіл, тому хлопців навчали читати і писати в домашніх умовах.
Пізніше виникають початкові платні та приватні школи, де могли навчатися і плебеї. Там учили писати, читати і рахувати, знайомили із законами держави.
Виховання спрямовували на формування в молоді громадянських чеснот. Ними вважалися мужність, чесність, вірність, гідність, залізна дисципліна на війні, повага до закону та звичаїв предків, почуття обов’язку.
На Калітолії, порад із головним храмом міста, стояв храм богині Вірності, яка опікувалася всіма обіцянками, договорами та клятвами. У давніх римлян була приказка: «Я повинен, тобто я можу».
За часів Республіки в римлян склався ідеал «доброго громадянина», який мав поважати владу та закони, не брати участі в заколотах і безладді.
4. Чим відрізнялося становище жінки в Римі та Греції?
Жінки в Афінах не мали громадянських прав і відразу ж після весілля потрапляли в повну залежність від чоловіка. Вони мешкали в жіночій половині будинку, куди могли увійти лише найближчі родичі, мали право сідати за стіл лише тоді, коли сім’я обідала без гостей. А вийти з дому - лише з дозволу чоловіка і тільки в супроводі рабинь чи служниць для того, щоб відвідати храм, театр або піти в гості до подруг.
В Римі жінок у родинах шанували. Заміжня римлянка називалася матроною. Вона була господинею в домі - вважалося хорошим тоном, коли дружина добре впорядковувала сімейний побут, звільняючи чоловіка для важливіших державних справ.
На відміну від грецьких жінок, римлянки могли вільно виходити поміж люди в місті. Римські матрони ходили з чоловіками в гості та були присутні на домашніх бенкетах. 
5. Які моральні правила визначали життя римлянина, римської сім’ї, римської громадянської общини? Чиє вони значущими сьогодні? Які саме? Чому?
У царську добу та часи ранньої Республіки римляни жили за «батьківськими звичаями». Шлюби були міцними.
Головним у сім’ї вважався чоловік. Усі інші повністю йому підкорялися. Діти виховувалися суворо. Вони мали з повагою ставитися до батьків, бути їм відданими.
Жінок у родинах шанували. Заміжня римлянка називалася матроною. Вона була господинею в домі - вважалося хорошим тоном, коли дружина добре впорядковувала сімейний побут, звільняючи чоловіка для важливіших державних справ.
Чесноти жінки полягали в сором’язливості, подружній вірності, чистоті душі, тобто в тих якостях, що називалися доброчесністю. Але політика не вважалася жіночою справою, тому жінкам не дозволялося навіть бути присутніми на народних зборах.
Виховання дітей спрямовували на формування в молоді громадянських чеснот. Ними вважалися мужність, чесність, вірність, гідність, залізна дисципліна на війні, повага до закону та звичаїв предків, почуття обов’язку.
На Калітолії, порад із головним храмом міста, стояв храм богині Вірності, яка опікувалася всіма обіцянками, договорами та клятвами. У давніх римлян була приказка: «Я повинен, тобто я можу».
За часів Республіки в римлян склався ідеал «доброго громадянина який мав поважати владу та закони, не брати участі в заколотах і безладді
Я вважаю, що шанобливе ставлення до батьків, уважне ставлення до жінок,
мужність, чесність, вірність, гідність, повага до закону та звичаїв предків, почуття обов’язку - всі ці правила повинні бути і у кожного з нас сьогодні, тому що це основи правопорядного громадянина держави, на якіх і будується її міцність. 
Сторінка 218
1. Розкажіть про діяльність Тиберія і Гая
133 р. до н.е. римляни обрали народним трибуном Тиберія Ґракха. Він запропонував прийняти земельний закон, за яким римська сім’я могла користуватись не більш як 250 гектарами державної землі. Решта поверталася державі й заново ділилася поміж збіднілими плебеями. Ця земля навічно залишалася в селянина і передавалася в спадок, але її не можна було продавати.
Більшість сенату, що складалася з найбагатших землевласників, виступила проти Ґракха, на його закони було накладено вето одного з трибунів. Утім, за пропозицією Тиберія, народні збори позбавили цього трибуна влади і прийняли земельний закон Ґракха. Тому для Тиберія було надзвичайно важливо бути обраним у трибуни на наступний рік. Але вороги Тиберія звинуватили його в прагненні царської влади.
Поширювані ворогами Тиберія чутки про його намір позбавити сенат влади і правити одноосібно викликали обурення сенаторів. Розлючені, озброївшись палицями, вони кинулися на площу, де перебував Тиберій Ґракх зі своїми прихильниками. Люди за звичаєм розступилися перед сенаторами. Виникла сутичка, під час якої Тиберій загинув. Того ж дня було вбито 800 його прихильників. Після вбивства Тиберія Ґракха діяльність комісії з переділу земель була припинена.
2. Як боролися з братами Ґракхами їхні супротивники? Чим завершилася ця боротьба?
Вороги боролися з братами Ґракхами, зокрема, після того як через дев’ять років після загибелі Тиберія народним трибуном був обраний його молодший брат Гай Ґракх докладали зусиль, аби підірвати його авторитет серед виборців. Програвши вибори, Гракхи і його прихильники спробували захистити свої реформи зброєю. Вони зайняли Авентинський пагорб. Проти повсталих сенат послав війська. Під час штурму Авентина загинули сотні його захисників. Гай Ґракх, щоб не потрапити в руки ворогів, наказав своєму рабу вбити його.
Незабаром після загибелі Гая Ґракха розподіл землі припинився. Але простий народ зберіг вдячну пам’ять про своїх трибунів, їм спорудили памятники. 
3. У чому полягала військова реформа Гая Марія? Які наслідки вона мала?
Консул Гай Марій провів військову реформу і дозволив приймати у військо всіх бажаючих - незалежно від їхнього майнового стану. Солдати стали озброюватися за рахунок держави та одержувати платню, апісля завершення служби - земельну ділянку. Термін служби в армії визначався 20-25 роками. Таким чином, римське народне ополчення перетворилося на добровільно наймане професійне військо і значно поповнилося новими воїнами.
4. Чим відзначилася в історії Стародавнього Риму диктатура Сулли?
Прихід до влади диктатора Сулли ознаменувався громадянською війною в Римській державі. Після перемоги Сулла був проголошений диктатором на необмежений термін для наведення порядку в державі.
Влада народних зборів значно обмежувалася: тепер трибуни могли пропонувати народу тільки ті закони, які ухвалював сенат. Диктатор припинив роздавати хліб. Але влада Сулли була недовгою,через два роки після своєї перемоги він склав із себе владу диктатора. 
5. Що таке громадянська війна ? Чим вона відрізняється від інших воєн?
Громадянська війна - це військова боротьба за владу між громадянами однієї країни. Громадянська війна , відрізняється від других воєн тим, що ці бойові дії викликані не захистом своєї незалежності, своєї держави, своєї території, свого народу , а тільки захопленням влади у якійсь конкретній державі.
Сторінка 223
1. Чому, на вашу думку, до Спартака приєдналося багато рабів?
Численні війни, поширення боргового рабства, піратство спричинили швидке збільшення кількості рабів у Римі. їх вважали майном, використовували на найтяжчих роботах, вбивали під час свят. У Римі існувала жорстока розвага - гладіаторські бої. Рабів-гладіаторів навчали мистецтва володіння зброєю та бою в спеціальних школах.І в одній з такіх шкіл фракієць Спартак підняв повстання гладіаторів. Знищивши охорону, Спартак і 70 його товаришів утекли й сховалися на горі Везувій. Прислані для знищення повстанців римські легіони Спартак розбив. Коли було здобуто першу перемогу, до Спартака почали сходитися раби з усіх куточків Італії. Популярність Спартака невпинно зростала, і повстанці одержували одну перемогу за іншою. З часом повстання Спартака було придушено. Я вважаю, що до Спартака приєдналося багато рабів тому, що з навколишніх міст і поселень до них сходилися раби й знедолені селяни. Вони мріяли про перемогу над рабовласниками та створення справедливого суспільства.
2. Хто входив до складу Першого тріумвірату ?
Після повстання Спартака в Римі розпочалися нові громадянські чвари. Бійки під час народних зборів, сутички на вулицях і дорогах стали звичним явищем римського життя.
Водночас створення найманої армії, успішні завойовницькі війни, придушення повстань рабів посилили владу полководців.
Відтепер римські воїни корилися тільки своєму воєначальникові. Найвпливовішими державними діячами та полководцями в той час були Гней Помпей, Юлій Цезар і Марк Красе.
У 60 р. до н.е. вони об'єдналися для захоплення і розподілу влади та боротьби із сенатом. Цей союз дістав назву Першого тріумвірату і зробив їх
наймогутнішими в країні людьми.
3. Розкажіть про диктатуру Цезаря. Чим вона відрізнялася від диктатури Сулли?
Цезар здобув величезну владу: як народний трибун, консул, цензор і верховний жрець. Його призначили довічним диктатором, а звання імператор стало його почесним титулом. Сенат і народні збори, які вже не мали великого впливу на життя країни, формально щороку обирали Цезаря консулом. Відтепер диктатор опирався передусім на віддані йому війська.
За наказом Цезаря вперше було викарбувано золоту монету, яка із часом стала єдиною грошовою одиницею в Римі. Цезар провів і реформу календаря. У багатьох мовах світу один із літніх місяців носить його ім’я - July (июль).
Диктатура Цезаря відрізнялась від диктатури Сулли тим, що у Цезаря сенат і народні збори не мали великого впливу на життя країни. Всі рішення по життєдієвості країни приймав одноосібно Цезар. 
4. Які зміни в римському війську сприяли захопленню Цезарем влади в Римі?
Створення найманої армії, успішні завойовницькі війни, придушення повстань рабів .сприяли зростанню вплива воєначальників і посилили владу полководців. Відтепер римські воїни корилися тільки своєму воєначальникові.
Коли сенат наділив Помпея надзвичайними повноваженнями , він одразу скасував повноваження Цезаря в Галлії і зобов’язав його розпустити військо. Цезар відмовився і повів своє віддане війско на Рим.
Сенат мав значно більше військ, але вони були розпорошені по провінціях. Головні сили Помпея зосереджувалися в Іспанії, тому Цезар без бою вступив у Рим і заволодів Італією. 
Сторінка 229
1. Хто входив до складу Другого тріумвірату?
У 43 р. до н.е. три полководці, прибічники політики Цезаря - Октавіан, Марк Антоній і ГІепід уклали союз правителів, відомий під назвою Другого тріумвірату. Тріумвіри дістали необмежені права «для впорядкування Республіки». Вони ввели війська в Римі розправилися зі своїми противниками.
2. За якого правителя Римська імперія досягла найбільших розмірів?
Марк Ульпій Траян став імператором у 98 р. Більшу частину свого життя він провів у походах. За часів Траяна Римська імперія досягла найбільших розмірів. Траян завоював Дакію(племена, що населяли територію сучасної Румунії), яка була перетворена в провінцію і заселена римськими колоністами. Ніколи ще Римська імперія не просувалися так далеко на схід. 
3. Чому період Антонінів називають «золотим віком» імперії?
Наприкінці І ст. в Римі почала правити третя імператорська династія Антонінів. Особливо розквіту римська імперія досягла при правлінні Марка Ульпія Траяна. Цей період називають «золотим віком» імперії.
Траян прославився своєю справедливістю й строго стежив за виконанням законів. Піклуючись про бідних, імператор створив фонд для надання допомоги незаможним. З нього під невеликі відсотки видавалися гроші селянам для ведення господарства. Кожного сенатора Траян зобов'язав вкладати третину своїх багатств в розвиток господарства на італійських землях. Італія перестала залежати від поставок хліба з Єгипту і сама забезпечувала прожиток своїх жителів.
При Траяна життя в Римі і провінціях стала спокійніше і заможнішими. Люди знову набули відчуття власної гідності. Припинилися страти та гоніння, люди із заслання поверталися на батьківщину, а донощики суворо каралися. Римський сенат присвоїв Траяну титул "найкращий", з яким раніше зверталися тільки до Юпітера. 
4. Розкажіть про особистість Марка Аврелія.
Упродовж 161-180 рр. правителем Римської імперії був Марк Аврелій. Високоосвічена людина, він став «філософом на троні», про якого мріяли і греки, і римляни.
Після нього залишився філософський трактат «До самого себе». Перша його заповідь - підпорядкування почуттів розумові. Друга - служіння обов'язкові: «Виконуй ту справу, на яку поставлений». Головне, на думку філософа, - це любов до людей та виконання обов’язку передними. Майже все правління Марка Аврелія було заповнене війнами, і правитель-філософ став відважним воїном. Він провів успішні походи у Вірменії та Парфії. 
5. Які порядки, установлені Августом, ви схвалили б, а які ні?
Мені подобається, те Октавіан Август прийшовши до влади захотів відновити владу сенату і народу,завершивши цим громадянські війни, тому при правлінні Августа у державі був певний порядок.
Також подобається те що за правління Августа Рим було прикрашено багатьма пам’ятками архітектури, це був розквіт римської літератури і мистецтва.
Не подобається мені те, що вибори і діяльність сенату, консулів, трибунів та інших посадових осіб залежала від волі принцепса. Тож відновлення Республіки було умовним, а насправді Октавіан став єдиновладним правителем-диктатором держави, в якій не було ні краплі демократії.Також не подобається те, що перебуваючи при владі, Октавіан Август прагнув зміцнити рабовласницький лад. 
6. Імператор Траян якось сказав: «Я хочу бути таким імператором, якого сам собі бажав, якби був підданим». На вашу думку, чи вдалося йому здійснити свою мрію?
Думаю імператору Марку Траяну не вдалося здійснити свою мрію до кінця. Він був сміливим і сильним воїном, чудово володів зброєю. У поході завжди йшов пішки попереду війська, споживав простий солдатський харч.
Траян турбувався про дороги та гавані, чим сприяв розвитку торгівлі. За його пропозицією держава взяла на себе турботу про виховання сиріт і дітей із бідних сімей. За часів Траяна Римська імперія досягла найбільших розмірів. Траян завою вав Дакію, яка була перетворена в провінцію і заселена римськими колоністами. Ніколи ще римські воїни не просували ся так далеко на схід.
Після завоювання Дакії Траян рушив походом в Азію. Але наразі в тилу вибухнули повстання підкорених народів. Це змусило Траяна відступити і відвести війська. По дорозі на Батьківщину Траян помер. Згодом, при вступі правителів Риму на престол, їм бажали бути щасливішими за Августа і кращими за Траяна. 
Сторінка 234
1. Представники яких народів мешкали в Римі?
У перші століття нашої ери Рим став одним із найбільших міст Середземномор’я. У ньому на той час проживало майже мільйон мешканців. Рим потерпав від перенаселення, адже з усіх кінців імперії сюди стікався люд. Крім власне римлян, у місті можна було зустріти євреїв, сирійців, фінікійців і представників інших народів.
2. Чому Рим називали містом контрастів?
Рим називали містом контрастів. Тому, що поряд розташувалися розкішні імператорські палаци, величні храми римських богів, будівлі й будинки багатіїв, які вражали пишнотою оздоблення й такими зручностями, як водогін, каналізація, опалення тощо.
Утім, були і багатоквартирні будинки для незаможних верств населення. Біднота в Римі тулилася в маленьких кімнатках на верхніх дерев’яних поверхах. Збудовані швидкоруч, такі багатоповерхові будинки часто горіли або завалювались. Водогону в них не було, і мешканці верхніх поверхів змушені були спускатися вниз за кожним глеком води. Не було й каналізації, тому часом помиї виливалися з вікон прямо на вулицю. 
3. Який одяг був основним у римлян?
В основі римського чоловічого і жіночого костюмів була туніка. Чоловіки-громадяни також носили тогу - полотно вовняної тканини, яка драпірувалась навколо тіла через ліве плече так, що руки залишалися вільними. Одягом римської бідноти і рабів була лише туніка із грубої тканини. У негоду вдягали прості дерев’яні черевики. 
4. Що таке Колізей?
Наприкінці І ст. у Римі побудували амфітеатр, відомий у світі як Колізей.
Ця грандіозна споруда вміщувала понад 50 тисяч глядачів, які приходили подивитися на гладіаторські бої та цькування звірів. Висота Колізею - близько 48м. Величезні розміри споруди дозволяли одночасно битися на його арені 2 тисячам гладіаторів. Іноді тут влаштовувалися морські бої. Для цього через підземні труби арену Колізею наповнювали водою.
У підземних приміщеннях розташовувалися клітки для звірів, шпиталь для поранених.
5. Складіть розповідь на тему: «В гостях у римської родини».
Дім заможного римлянина мав внутрішній двір, де сім’я проводила свій вільний час. У римлян було декілька різновидів гри в м‘яч, один з яких був схожий на сучасний гандбол. Гра в кості, настільні та азартні ігри в ті часи були вкрай популярні. Жінки не брали участі в цих іграх. Для заможних людей, звані обіди давали можливість розважитися, адже на них часто були музика, танці та поетичні читання. Діти бавилися іграшками та різними іграми, такими як чехарда.
Отже, побувати в гостях у римської родини - було цікавою подорожжю. Ми, діти, грали у м’яча та бавилися грою у чехарду. Матуся була зачарована музикою й читанням віршів. А ось мій батько разом з господарем відвідав перегони на колесницях і залишився дуже задоволеним.
6. Обговоріть, чим місто Рим схоже на інші великі міста Стародавнього світу чи сучасності. У чому його особливості?
Місто Рим було щільно забудоване - в одному з описів зазначалося про 46 602 багатоповерхові будинки! Крім того, у місті було багато громадських будівель, храмів.
Утім, Рим був містом контрастів. Громадські будівлі й будинки багатіїв вражали пишнотою оздоблення й такими зручностями, як водогін, каналізація, опалення тощо. Дім заможного римлянина мав внутрішній двір, де сім’я проводила свій вільний час.
Більшість римлян мешкала в багатоповерхових будинках. На перших поверхах часто розміщувалися крамниці й майстерні. Утім, були і багатоквартирні будинки для незаможних верств населення. Біднота в Римі тулилася в маленьких кімнатках на верхніх дерев’яних поверхах. Збудовані швидкоруч, такі багатоповерхові будинки часто горіли або зазалювались. Водогону в них не було, і мешканці верхніх поверхів змушені були спускатися вниз за кожним глеком води. Не було й каналізації, тому часом помиї виливалися з вікон прямо на вулицю.
Я вважаю, що Рим схожий на сучасні міста своїми багатоповерхівками. Також тим, що він був містом контрастів вже у давнину.
Особливості Римубудинки багатіїв мали внутрішні дворики для відпочинку всієї родини. Символ Риму — бронзова статуя вовчиці. 
Сторінка 238
1. Кого в Стародавньому Римі називали «солдатськими імператорами»?
З кінця II ст. Римська імперія вступає у тривалу кризу. Після смерті останнього представника династії Антонінів основна роль у призначенні імператора належала армії або сенату. Тому правителів того часу називали «солдатськими» або «сенатськими» імператорами.
Армія перестала підкорятися законам, солдати навіть продавали престол тому, хто обіцяв їм більше заплатити. Правителі змінювалися кожні 2-3 роки, а іноді через кілька місяців. Як правило, їх убивали змовники або незадоволені легіонери. 
2. Хто такі «раби з хатинами» та колони?
У III ст. власники великих земельних маєтків почали роздавати рабам невеликі ділянки землі для обробітку. Таким рабам дозволяли мати сім’ю, будинок, власне невелике господарство. їх називали рабами з хатинами. За користування землею вони платили орендну плату та віддавали певну частину врожаю.
Величезні земельні володіння неможливо було обробити лише за допомогою рабів. Тому землевласники почали надавати земельні ділянки в оренду вільним селянам, розореним городянам та іншим збіднілим людям. Таких орендарів називали колонами. Колони були більше зацікавлені в результатах своєї праці, ніж раби, проте й вони не могли вивести з кризи господарство Риму. 
3. Чому Константина назвали Великим?
За часів правління Константина, Римська імперія стала сильнішою, її могутність було відроджено. Прийняті укази сприяли поповненню імператорської скарбниці. На ці кошти утримувалася величезна армія.
Імператор вів успішні війни із сусідніми племенами. Пожвавішала торгівля, відродилися міста.
Він збудував нову столицю, яку було названо за ім’ям імператора Кокстантинополем(сучасне місто Стамбул). Саме тут перехрещу-вались торгові шляхи: сухопутний - з Азії в Європу та морський - із Чорного моря в Середземне. У 530 р. Константинополь був урочи-сто проголошений столицею і незабаром став найбільшим містом імперії. Також Константин сприяв поширенню християнства, сам охрестився, ставши першим в історії християнином на троні.
За ці всі досягнення Константина назвали Великим.
4. Поясніть причини занепаду Римської імперії в III ст.
Я вважаю, що причини занепаду Римської імперії в III ст.полягають в тому, що правителі імперії змінювалися кожні 2-3 роки, а іноді через кілька місяців. Як правило, їх убивали змовники або незадоволені легіонери.
Підкорені народи не бажали миритися зі своєю долею і весь час піднімалися на визвольну боротьбу. Міжусобні війни за владу в середині держави, напади сусідніх племен порушили її єдність і традиційні зв’язки між провінціями. Прийшли в запустіння землі, зменшилися врожаї, почався занепад ремесел і торгівлі. Використання рабів перестало давати рабовласникам звичний прибуток, адже ті не були зацікавлені в результатах своєї праці, оскільки нічого за неї не отримували. За першоїліпшої нагоди вони втікали або повставали.
5. Якими засобами Діоклетіану вдалося відновити єдність імперії та міцність імператорської влади?
У 284 р. легіонери проголосили імператором Діоклетіана. Він був жорстоким і рішучим політиком. Він збільшив чисельність війська та укріпив у ньому дисципліну. Завдяки цьому він відновив єдність Римської імперії.
Саме за Діоклетіана республіканські органи влади остаточно втратили своє значення. Влада імператора стала необмеженою і до
титулу «август»(«священний») додався титул «домінує» - пан, господар.
Діоклетіан розумів, що правити величезною Римською імперією йому одному не під силу. Тому він призначив співправителя. Діоклетіан керував східною частиною імперії, його співправитель - західною. Рим, як і раніше, вважався столицею імперії, та оскільки ніхто з імператорів у ньому не жив, то місто втратило своє колишнє значення і блиск.
Після проведення реформ Діоклетіана занепад господарства в Римській імперії на деякий час припинився.
6. Розкажіть про імператора Константина та його заходи по зміцненню імператорської влади.
Константин, який правив у 306-337 рр., продовжив реформи Діоклетіана. Знецінені срібні гроші Константин замінив золотою монетою. Щоб поліпшити контроль за сплатою податків, він видав укази, за якими колонам заборонялося переходити з одного маєтку в інший, мешканцям міст - залишати місця свого постійного проживання, а ремісникам - змінювати професію.
За часів правління Константина Римська імперія стала сильнішою, ЇЇ могутність було відроджено. Прийняті укази сприяли поповненню імператорської скарбниці. На ці кошти утримувалася величезна армія.
Імператор вів успішні війни із сусідніми племенами. Пожвавішала торгівля, відродилися міста.
На місці грецької колонії Візантій, що розташовувалася на європейському березі протоки Боспор, високому, укріпленому природою мисі, Константин наказав збудував нову столицю, яку було названо за ім’ям імператора Константинополем (сучасне місто Стамбул). Константин не лише сприяв поширенню християнства, а й сам охрестився, ставши першим в історії християнином на троні.
Сторінка 242
1. Що таке Євангелія? Ким вони були написані?
Про народження та земне життя Ісуса Христа розповідають Євангелія (від грецького - «блага звістка»), Вони були написані учнями Христа і супутниками його учнів наприкінці І - у II ст. Із часом Євангелії та інші християнські твори увійшли до Нового Заповіту - другої частини Біблії.
В Євангеліях розповідається, що приблизно 2 тисячі років тому Бог послав на Землю свого сина - Ісуса Христа, щоб показати людям кращий шлях у житті.
Ісус учив людей, як треба жити, щоб досягти царства Божого. Він проповідував любов до ближнього, милосердя, всепрощення, рівність усіх перед Богом.
Учення Ісуса Христа стало основою християнства. 
2. Коли і для чого зібрався Перший Вселенський собор?
Між різними християнськими общинами на той час не було єдності. Щоб поставити крапку в цих суперечках між християнськими общинами, Константин вирішив зібрати собор (з'їзд) усіх християнських єпископів Римської імперії. Він відбувся в 325 р. у місті Нікеї, у Малій Азії, і ввійшов в історію як Перший Вселенський собор. Собор установив основне положення християнської релігії - Символ віри. Пізніше імператор Феодосій видав закон про остаточну заборону язичництва. Християнство стало єдиною державною релігією Римської імперії, обов'язковою для всього населення.
3. Як римські імператори ставилися до християн? Чи можна було перешкодити поширенню християнства в Римській імперії жорстоким переслідуванням віруючих? Свою думку обґрунтуйте.
Християни не закликали до відкритої боротьби проти римської влади. Проте вони не визнавали римських язичницьких богів і відмовлялися визнавати божественну владу римських імператорів. Тому римська влада і жерці переслідували їх, піддаючи тортурам,вбачали в ній небезпечного ворога, оскільки знали, що її сповідують переважно раби та пригнічені верстви населення, які мріють про звільнення від гнобителів. Найбільших переслідувань християнство зазнало за правління Діоклетіана. Та це не зупинило поширення нової релігії. Стало зрозуміло - краще мати християн за своїх союзників, аніж ворогами. Поступово почалося зближення керівників церкви з імператорською владою. Наступник Діоклетіана Константин почав підтримувати церкву, а та у свою чергу закликала християн до покори своїм панам. Перешкодити поширенню християнства в Римській імперії жорстоким переслідуванням віруючих, я гадаю було неможливо, тому, що це явище стало масовим. З’явились люди, які постраждали за релігію від влади. їх називали мученики. А виявлена мучениками відданість вірі привертала дедалі більше прихильників християнської релігії.
4. Чому християнську Церкву перших трьох століть нашої ери називають підземною?
Виявлена мучениками відданість вірі привертала дедалі більше прихильників християнської релігії. Під час гонінь християни збирались у підземеллях та каменоломнях (катакомбах), де створювалися підземні храми.Тому християнську Церкву перших трьох століть нашої ери (час гонінь на християн) часто називають Церквою підземною.
5. Яку політику проводив Константин стосовно християнства? Чому християнство наприкінці IV ст. було визнане державною релігією Римської імперії? Які це мало наслідки?
Константин, ставши першим імператором-християнином, зрозумів, що нова віра набуває все більшого авторитету серед населення і може стати опорою для зміцнення його влади. Він почав рішуче підтримувати духовенство, звільнивши його від податків і військової служби, зобов’язав провінції передавати частину прибутків християнській Церкві. Для того об’єднати християнські общини, Константин вирішив зібрати собор (з’їзд) усіх християнських єпископів Римської імперії. Він відбувся в 325 р. у місті Нікеї, у Малій Азії, і ввійшов в історію як Перший Вселенський собор. Собор установив основне положення християнської релігії - Символ віри.
Християнство стало єдиною державною релігією Римської імперії, обов’язковою для всього населення. Язичникам загрожували суворі покарання. їхні святилища, храми закривали та руйнували, знищувалися статуї римських богів, героїв, імператорів. Так загинуло багато творів давньоримського мистецтва. Відтепер долі християнської Церкви та імперії були нерозривно пов’язані.
Сторінка 250
1. Що таке Велике переселення народів?
У 70-х роках IV ст. на північних берегах Чорного моря з’явилися кочові племена гунів, які прийшли в Європу із Центральної Азії. Рухалися вони на захід величезною ордою верхи на конях та повозках. По дорозі підкорювали інші племена, утворюючи потужне об’єднання кочових племен. Під їх натиском деякі європейські народи мусили переселятися на інші території. Згодом гуни створили свою державу, яка простягалася від Дунаю до Волги. Вторгнення гунів стало поштовхом для потужного руху, який учені називають Великим переселенням народів.
2. Коли і як відбувся розпад Римської імперії?
У 895 р. римський імператор Феодосій розділив імперію між двома синами. Утворилися Західна Римська та Східна Римська імперії. Східна Римська імперія називалася Візантією. До її складу входили Балканський півострів, Єгипет та римські володіння в Азії.
Під владою Західної імперії залишились Італія та західні провінції в Європі й Африці.
Розвиток на Заході та Сході пішов різними шляхами. У Східній Римській імперії центральна влада імператора зберегла своє значення. Великого поширення тут набули грецька мова й традиції еллінізму.
По-іншому розвивалася Західна Римська імперія, державною мовою якої залишалася латинська. Тут влада імператора була слабшою, міста занепадали, селяни розорювались, надорогах розбійницькі ватаги грабували купців та місцеве населення, часто виникали повстання.
Як наслідок, Західна Римська імперія вже не могла давати відсіч вестготам і змушена була відкуповуватися від варварів. А коли в 410 р. Рим відмовився платити, один із готських вождів Аларіх за допомогою рабів, що відчинили вночі міську браму, захопив «вічне місто» - Рим 
3. З якою подією пов’язане слово «вандалізм»?
У 455 р. племена вандалів оволоділи Римом. Два тижні вони грабували палаци та храми, майстерні ремісників і домівки простихжителів. Величезна кількість пам'яток мистецтва та прекрасних архітектурних споруд були знищені. Відтоді «вандалізмом» називають безглузде нищення культурних пам'яток і цінностей. Мешканців міста вбивали або захоплювали в полон, а потім продавали в рабство.
Відтак місто Рим прийшло в занепад. 
4. Поміркуйте, чому карфагенському полководцю Ганнібалу не вдалося завоювати Рим, а Аларіху - вдалося.
Думаю, що карфагенському полководцю Ганнібалу не вдалося завоювати Рим тому, що Ганнібал розумів, що римський флот сильніше, і тому вирішив провести свою армію з півночі, сухопутним шляхом, через Альпи. Похід виявився тяжким,невдалим, карфагенці втратили майже 2/3 своєї армії і тому в результаті штурму, було втрачено ще багато воїнів Карфагену і не маючи підкріплень, Ганнібал змушений був відступити. У вирішальній же битві, задум Ганнібала з використанням бойових слонів, як вирішальний фактор, римський полководець Сципіон Африканський розгадав і був готовий до удару. Бойових слонів римляни зустріли зливою каміння та дротиків. Ганнібал, намагаючись врятувати ситуацію , кинув у бій кінноту, яку солдати Сципіона не тільки зупинили , а й змусили повернути назад...
Аларіх І , германський вождь напав на Рим на той час, коли він занепав, влада імператорів сильно ослабла. Аларіх І не пішов на прямий штурм міста, а взяв в оточення Рим і почав брати змором місто. В результаті цих дій римляни змушені були здати місто ... 
5. Варвари не переважали римлян чисельністю. Рівень розвитку їх господарства та культури був значно нижчий, ніж у Римській імперії. Поміркуйте, чим можна пояснити їхні перемоги над Римом. Що, на вашу думку, спричинило падіння Західної Римської імперії?
В III ст. крім господарської кризи,в Римській імперії додались інші неприємності - розпочався наступ варварських племен на прикордонні провінції, утворюючи для цього потужні союзи. Ослабла імперія не могла вже чинити опір ворогам і змушена була укладати з варварами мирні угоди, надавати їм землі для поселення, набирати з них легіони. Варвари не були патріотами Риму. Водночас армія, що складалася із колонів та селян, втрачала боєздатність, тож дедалі частіше доводилося залучати солдат з варварів. Що більшою була та допомога, то більшого впливу командири варварів набували при дворі імператорів, а військо деколи не чинило дієвого опору
іншим варварам, які спустошували сільські місцевості. Це й було головною причиною невдач римлян в боротьбі з варварами, а також суттєвому послабленню римської армії й початку падіння імперії. На території Римської імперії лютували голод та епідемії, спалахували повстання рабів та колонів. Солдати самі вибирали імператорів. І навіть деякі римські полководці в цей час мали варварське походження. Послаблення центральної влади в Римі, постійна зміна правителів , призвело до того, що імперія почала розпадатися. Одна за одною провінції робили спроби вийти з її складу. Намісники не бажали підкорятися імператорові й прагнули стати повноправними володарями в провінціях, почалися громадянські війни. Коли ж могутня імперія розділилась і утворилися Західна Римська та Східна Римська імперії, це прискорило їх захід , хоча Східна імперія проіснувала довше.



Переглядів: 7306
5.10.2017 -

Категорія: ГДЗ » ГДЗ 6 клас

Коментарії до Всесвітня історія. Історія України 6 клас {ГДЗ/відповіді} (Пометун О.І., Мороз П.В., Малієнко Ю.Б.) [2014]:

Ім'я:*
E-Mail:
Питання: 2*2+2?
Відповідь:*
Напівжирний Нахилений текст Підкреслений текст Перекреслений текст | Вирівнювання по лівому краю По центру Вирівнювання по правому краю | Вставка смайликів Вибір кольору | Прихований текст Вставка цитати Перетворити вибраний текст з транслітерації в кирилицю Вставка спойлера