З того часу, як Ольга¹ почала заходити в церкву св. Іллі, вона змінилася зовсім. Не думала вже про помсту², ні про підбої. Одинокою її мрією було вибратися до Царгорода³ й там охреститися. Тож, коли тільки Святослав⁴ доріс, передала йому правління й вибралася в дорогу з великим почетом бояринь, бояр і з дружиною⁵.

     І Дніпро, і Чорне море переїхала без пригод. Попутній вітер віяв усю дорогу.  Аж у Суді стрінула її пригода. Царська сторожа не хотіла пустити Ольгу з її людьми в город.

— Без дозволу царя не вільно нам, — сказали.

— То повідомте швидко царя, що прибула до нього в гості велика княгиня київська, Ольга.

— Це зробимо, — сказали.

    І поїхав гонець у царські тереми.

— Е, що там! Хай зачекає трохи в Суді! — сказав грецький цар, коли гінець сповістив його. — Почекає трохи, то більше поважатиме нас.

     А царював тоді Константин, син Леонтіїв.

— Тимчасом приготуйте все, як слід, у вітальній залі, щоб дивом дивувалась оця княгиня з-над Борисфена⁶.

— Яку залу приготувати, чи ту, де приймаємо воло­дарів? — спитав дворецький.

— Достатньо, коли приготуєш меншу залу послів, тільки вважай, щоб зачудувати Ольгу.

— Усе буде приготоване як слід, — відповів дворецький і низько поклонився цареві.

    Трохи не тиждень чекала Ольга на своєму судні в Суді. Гордість її як великої княгині була дуже вражена. Уже думала над тим, щоб повертатися в Київ, коли прибіг царський гонець і від імені царя попрохав княгиню в царські тереми.

     І вийшла Ольга з дружиною на берег. А там чекали її царські поїзди, запряжені в білі, як сніг, коні в золотистій збруї.

     Пишно й велично вітали Ольгу царські міністри привітними промовами. А там пустили її до царя. Як побачив цар горду та пишну, а при тому ще й гарну княгиню, замість її здивувати, сам дивом дивувався.

     І зійшов з престолу до неї й посадив її біля себе.

     У цій хвилині різьблені леви обабіч престолу почали рухатися, видавати голос, а потім залунав спів невидимого хору. Думали, Ольга з дива язика забуде. Та вона зовсім не здивувалася. Вона ще в Києві довідалася про все й знала, що це все штучне й робиться для того, щоб здивувати чужинців.

     І почав цар розмовляти з Ольгою. Спершу тривала розмова про державні справи, а там перейшла і на інші теми.

     І припала до вподоби цареві княгиня Ольга і красою лиця, і розумом незвичайним. І цар сказав їй:

— Тобі б, княгине, царювати тут із нами.

     Ольга зараз здогадалася, до чого це цар говорить, і відповіла:

— Я поганка⁷; коли хочеш, щоб я охрестилася, то хрести мене сам. Коли не захочеш бути моїм хресним батьком, то й не охрещуся.

     І цар згодився. І дав цар дари великі княгині Ользі та її почетові й дружині, всім відповідно до їх становища.

     А Ольга стала готуватися до хрещення. Сам патріарх навчав її правдивої віри. Та скоро пересвідчився, що вона вже все знає, і що розум її великий. Тоді сказав:

— Благословенна ти між руськими жонами, бо полюбила світло, а покинула пітьму. Благословитимуть тебе діти Руси аж до останнього роду нащадків своїх.

Поганка — та, яка не оповідує християнської віри.

    І закінчив:

— Щаслива держава, що має таку мудру княгиню.

    І охрестили Ольгу. А цар Константин був її хресним батьком. При хрещенні дали їй імення Олена, як звалася й давня цариця, мати Константина Великого.

     По хрещенні запросив її цар знову до себе й сказав:

— Хочу взяти тебе за жінку.

    Знала Ольга, про що йдеться. Через одруження з нею хотів грецький цар підкорити собі українські землі, щоб їх опісля використати для греків і позбутися небезпечного противника, який не раз сміливими походами на Гостинне море⁸, що тоді від цих походів уже й почало зватися Руським морем, — заливали добре грекам сала за шкуру.

    І відповіла Ольга:

— Як можеш узяти мене за жінку, коли ти тримав мене до Хреста й назвав мене своєю дочкою? А в християн нема такого закону, ти це сам знаєш.

    І сказав цар:

— Перехитрила ти мене, Ольго!

    І дав їй дари багаті: золото, срібло, паволоки⁹ й усякий посуд та відпустив її.

    А Ольга сказала цареві:

— Коли повернуся в Київ, багато дарів пришлю тобі: челядь¹⁰ , віск, шкури и військо на підмогу.

    І повернулася княгиня Ольга в Київ. І рада та щаслива, що стала християнкою. А грецький цар раду радив з дорадниками своїми:

— Тепер нам через Ольгу можна під свій вплив узяти всю Русь, — казали дорадники.

— Ба, — сказали інші, — а як? Хоч усі приймуть християнство, а нам таки не захочуть підкоритися. Захочуть у себе своїми панами бути й нам рівними.

    Довго радили раду, а вкінці учений грек Филип сказав:

— Ольга обіцяла тобі, царю, дари й людей. Ти пішли по обіцяні дари. А грамоту в справі дарів так складемо, що ті дари будуть не дарами, а даниною. І вже Ольжині наслідники будуть нашими данниками.

— Мудра рада, — похвалив цар, — так і зроблю.

    І прийшли посли, і стали домагатись обіцяних дарів.

Ольга сказала:

— Не вмію я грецького письма і перше покличу наших людей, які знають грецьке письмо, а тоді дам відповідь.

    І покликали купця Остромира, що був уже християнином і знав грецьку мову й письмо, та веліла перекласти собі цареве писання.

— Еге, тепер уже знаю, навіщо цареві моїх дарів. Ну, не на таку попали птицю, щоб сама лізла в сильце¹¹.

    І відповіла послам:

— Скажіть так цареві: «Коли ти так постоїш у мене в Почайні, як я в Суді, то дам тобі дари».

    Із цими словами відпустила послів.

    Жила тепер Ольга щаслива та вдоволена, як той, що вийшов з темряви ночі на світло денне. Намовляла й сина Святослава, щоб охрестився, та він не хотів. Правда, що як хто бажав охреститися, то не боронив.

^{1. Княгиня Ольга — перша християнка на велико­княжому престолі Києва, перша просвітителька й учителька християнської віри в Русі-Україні. Її хрещення створило широкий шлях до християнізації нашої держави.}

^{2. Не думала про помсту — після того, як підступно вбили князя Ігоря, чоловіка княгині Ольги, вона поклялася помститися вбивцям.}

^{3. Царгород — староукраїнська назва міста Константинополя, нині Стамбул.}

^{4. Святослав — син князя Ігоря та княгині Ольги.}

^{5. Дружина — збройний загін, який становив постійну військову силу князя і брав участь в управлінні князівством.}

^{6. Борисфен — давньогрецька назва річки Дніпро.}

^{7. Поганка — та, яка не сповідує християнської віри.}

^{8. Гостинне море — давньогрецька назва Чорного моря.}

^{9. Паволока — коштовна тканина.}

^{10. Челядь — населення, котре перебувало в різній формі залеж­ності від феодала (князя, пана).}

^{11. Сильце — пристрій у вигляді петлі, що затягується, ловлення птахів та дрібних тварин.}