Те, що ми зараз швидко й просто можемо придбати за гроші, у давнину доводилося вимінювати. Спершу обмі­нювалися товарами лише люди одного племені. Але зго­дом народи Землі збагнули, що на світі є багато різних товарів, і почали мінятися так: плем'я з племенем, місто з містом, країна з країною...

     Але що більше ставало товарів — і місцевих, і привезе­них здалеку, — то важче було мінятися. Спробуй лишень визначити, за що скільки давати? Отоді-то люди й дійш­ли висновку, що треба обрати якийсь товар за міру і ви­мінювати на нього всі інші. Цей товар допомагав оцінити будь-який інший і полегшував обмін. Що ж це за товар — міра всіх товарів? Ні, він був не один. У народів-мисливців, скажімо, це були шкури, у хліборобів — хліб. Сліди епохи, коли шкури правили за гроші, лишилися в мові деяких народів. По-естонськи «раха» — це гроші. Ще зов­сім недавно, за часів Джека Лондона, шкури були мірою обміну на Алясці.

    Людина пізнає все те, що її оточує, за допомогою порівнянь. Якщо хочуть завважити про щось дуже мале, то кажуть: «Як крапля в морі». Уява допомагає порівня­ти мізерність краплі з величезним морем. Про дуже висо­ку людину жартома мовлять: «Довга, як жердина». Зви­чайно, такі порівняння не дають точного уявлення про величину предмета. Але й тоді, коли потрібно визначити розмір числом, без порівнянь не обійтися. Наприклад, ми хочемо знати відстань від дому до школи. Цю відстань можна порівняти з довжиною кроку: шістсот, вісімсот, тисяча кроків...

     Приблизно так люди визначали вартість того чи іншого товару, порівнюючи його з одним певним. Нехай це буде вівця. Тоді й вівця дорівнює одній рибальській сітці, або одній бичачій шкурі, або двом сокирам, або чотирьом глиняним горщикам і т. д. Отакі товари і були першими грішми. З їхньою появою звичайний обмін перетворився на купівлю-продаж: вартість будь-якого товару визначали грішми і називали ціною.

План

1. Обмін у давнину.

2. Треба обрати за міру.

3. Усе пізнається в порівнянні.

4. Купівля-продаж, вартість, ціна.