ЯК КОЗАКІВ ВИПРОБОВУВАЛИ НА СІЧІ (народна легенда)

Як приходив хтось у Січ, то запорожці випробовували його на спритність. Доручать йому варити куліш, розкажуть як, застережуть, щоб не сирий був і не перекипів. А самі йдуть наче косити. Парубкові так накажуть:

— Коли зготуєш куліш, то виходь на могилу й клич нас. Ми почуємо та й прийдемо.

Сховаються козаки в очереті та й лежать. Хлопець зварить куліш, вийде на могилу, починає кликати. Вони чують, та не відгукуються. Кличе він їх, кличе, а тоді в сльози.

Козаки лежать у траві, чують усе та й кажуть:

— Ні, це не наш!

Повернуться в курінь, дадуть хлопцеві коня і грошей на дорогу й скажуть:

— Іди собі, хлопче! Нам таких не треба!

А котрий хлопець вдасться спритний та кмітливий, то вийшовши на могилу, крикне, гукне разів зо два. А як не відгукнуться, то він сам іде куліш їсти. Та ще й вдарить гопака й пісню затягне.

Тоді запорожці, прихопивши коси, йдуть до куреня. А він:

— Де вас чорти носили, панове? Кликав я вас, кликав, та й охрип. Щоб не вистиг куліш, почав сам їсти!

Перезирнуться запорожці та скажуть:

— Вставай, джуро¹! Тепер ти рівний нам козак!

І приймають парубка до свого товариства.

^{1. Джура — довірена особа військового керівника, помічник, товариш, що ходив разом з козаками в походи й на битви.}