Сільські діти цілий день перебували серед природи. Вони прислухалися до її звуків: шуму вітру, співу пташок, «мови» тварин. А потім, граючись, намагалися наслідувати ті звуки. Звуконаслідування розвивало мовлення дітей, навчало правильно інтонувати його.

СОНЦЕ ЛОВИТИ!

(Імітується спів жайворонка)

Коли птах летить угору:

Сонце ловити!

Сонце ловити!

Сонце ловити!

Коли птах летить униз:

Ціп урвався!

Ціп урвався!

Кру-ці! Кру-ці! Кру-ці!

КУМ, КУМА

(Імітується кумкання жаб навесні)

— Кум, кум, де ваш кум?

— Утонув. Нум плакать!

— Нум, нум! Кум, кум!

— Кум, кум, кума,

— Нащо тобі? Кум умер.

— Коли?

— У четвер.

— Нум плакать!

— Нум, нум! Кум, кум!

КОГУТ КАЖЕ

(Імітується мова тварин)

Когут¹ каже:

— Вовки цуть!

Баран каже:

— Де?

А пес каже:

— Онде, онде.

Квочка каже:

— Клопіт мій, клопіт мій!

Де курчаток подіти?

Качка каже:

— Так і треба!

Так! Так!

^{1. Когут - півень}

ВЕСЕЛІ ЖАБЕНЯТА

На ставочку, на ставку,

в холодочку-холодку

чую звуки чи слова:

кум-ква-ква, кум-ква-ква.

Я ногами — туп-туп-туп,

а навколо — хлюп-хлюп-хлюп.

Сто веселих жабенят —

то у воду, то назад.

Стриб та хлюп — ото дива,

потім хором: кум-ква-ква.

Ну й концерт був на ставку,

в холодочку-холодку!

            (Климентій Михайлюк)