Рве Маринка у торбинку

звіробій і материнку.

Оля, Толя, Шура, Ната

вже сніпок нарвали м'яти.

Клава, Боря і Сергій

рвуть ромашку й деревій.

А Тарасик на дубочку

рве собі ... штани й сорочку. 

               (Марія Тименко)

 

НЕ ЗАБУДЬ!

Ще малий, але ж сміливець —

Сам біжить у гай¹...

Ти, мій хлопче, українець —

Те запам'ятай.

 

Ще мала, а по барвінок

Вже ходила в гай...

Ти, дівчатко, українка —

Тож не забувай.

 

Вирина² стежина рідна

З теплої трави...

Мати наша — Україна,

Не забудьте ви.

          (Віктор Терен)

^{1. Гай — невеличкий ліс, де ростуть листяні дерева.}

^{2. Виринати — раптово з'являтися.}

 

ЖАДІБНИЙ ЄВГЕНКО

Євген горіхи роздає: —

Оце — моє, оце твоє.

— А це чиє?

— Це теж моє.

Дивлюсь, горіхів не стає...

А в вас такий Євгенко є,

Що так горіхи роздає?

      (Любов Пшенична)

 

***

Зіставлення не марне

та й зовсім не складне:

число буває па́рне,

а молоко парне́.

Як кажуть, це на лобі

нам записати слід:

у колеса є о́бід,

а за столом — обі́д. 

             (Анатолій Арсірій)

 

***

Джміль бджолі в гаю гудів:

— Я раніше в жи́ті жив.

Може, жив би ціле літо,

та в жнива скосили жи́то.    

        (Володимир Кленц)

 

***

Два стоноги,

дві стоніжки

захотіли грати

в сніжки.

Тільки ж як

ліпити сніжки —

рук нема,

одні лиш ніжки.             

      (Микола Заєць)

 

***

НОВИЙ РІК

Новий рік іде землею

В чистім полі без доріг,

Світить зорі понад нею,

Розсіває срібний сніг.

Новий рік іде горами

У червоних чобітках.

Сяють ясними вогнями

Скрізь ялинки по хатах.

             (Іванна Блажкевич)

 

ОСІНЬ ЧАРІВНА

Є чотири пори року,

Але з них лише одна

Починає рік навчальний —

Наша осінь чарівна.

 

Заглядає осінь в класи

Та милується з вікна,

Мабуть, хоче теж оцінку

Наша осінь чарівна.

      (Людмила Левицька)

 

МУЗИКАНТ

Чули вісточку незвичну?

Сонце в школу йде музичну!

Синя Хмара – гарний вчитель

Сина ноти буде вчити.

 

Сонце спів демонструвало –

Хор пташиний зігрівало!

І уже сьогодні рано

Грає на фортепіано!

          (Наталя Сиротич) 

 

ОСІНЬ

Знову осінь: «Синь-синь-синь», 

А синиця: «Дзинь-дзинь-дзинь»,

Вітер з лісу: «Шу-шу-шу, 

Всіх до сну заколишу».   

            (Микола Заєць)

 

РОСЛИНИ УКРАЇНИ

Соняхи, жоржина,

айстри і шипшина,

васильки, ромашки,

лілії, волошки,

мальви, чорнобривці,

звіробій, чорниці,

м'ята і калина,

маки, горобина,

півники, брусниця,

грицики, суниця,

нагідки, космеї,

рожі, калатеї,

примули, малина,

рута та ожина —

це усе рослини

й квіти України.

        (Олеся Тоцька)

 

АБЕТКА

Абетку, Бач, Вивчають Ганна,

Данило, Едик, Єва, Жанна.

Завчають: Ич, Іще, Їжак,

Йосько, Комар — Літать Мастак.

Напевне, Осінь Прийде Ранком:

Створив Туман Уже Фіранку...

Хвалько Цвіркунчик, Чапля, Шпак

Щебечуть: Ю, Я, Ь (м'який знак).

        (Станіслав Бондаренко) 

 

ХТО Ж РОЗПЛУТАЄ СЛОВА?

(небилиця)

За струмком дзюрчить село,

небо в сонечку зійшло,

вистрибнув на півня пліт,

кукурікнув сірий кіт,

квітка сіла на бджолу,

дуб старий спиляв пилу…

Хто ж розплутає слова?

Ви не зможете, бува?

             (Василь Шаройко) 

 

***

Ну, а це ось — м'який знак.

В мові він — не просто так.

Олень, осінь, хлопець, кінь,

мальва, пень, квасолька, тінь..

Ви збагнули, в чім тут суть? —

Звуки з ним м'які стають.

       (Анатолій Григорук) 

 

ЛАСТІВКИ

Он ластівки, щебечучи,

над бережком летять,

вони вже пообідали

і питоньки хотять,

вмочили чорні дзьобики

у річці — і гайда...

Яка ж бо то хорошая

у річечці вода!

      (Олена Журлива)

 

ДЖМІЛЬ

Джміль збирав нектар із квітів,

меду наносив в дупло.

Працював він ціле літо,

облітав усе на світі,

щоб маленькі джмеленята

годувати чим було.

          (Андрій Німенко)

 

***

Малювала зранку мишка

Три цукерки й два горішки.

А в обід в куточку сіла

І смачний малюнок з'їла.

          (Леонід Куліш-Зіньків) 

 

ЛІТО

У сонячнім промінні

купаються жита.

Пливуть над ними тіні —

то хмарка проліта.

 

Поля... Поля... За обрій

схилили колоски,

і липень щедрий, добрий

до нас йде навпрошки.

         (Володимир Мордань) 

 

КАШТНОПАД

Ось червоний впав листок,

а за ним каштанчик скок!

Жовтий лист на землю ліг,

слідом знов каштанчик — плиг!

День за днем таке підряд —

падолист, каштанопад.

                (Галина Маніва)

 

ЧОГО сполошились синички?

Ті-ті-ті — сполошились синички. —

Густо снігом весь ліс замело.

І незатишно так, і незвично,

хоч до білки просись у дупло.

 

Як поживу з-під снігу дістати?

До тепла пересидіти де?

Може, десь біля теплої хати

хоч зернинка на сніг упаде…

                     (Лідія Дяченко)

 

ХТО ЦЕ?

Запитайте мене, діти,

хто рідніш мені на світі?

Безперечно, та людина,

яка любить свого сина.

 

Сильна, мужня, що все знає

і мене всього навчає.

Вміє гарно майструвати —

це мій любий рідний

             (Олег Попов)

 

БУДИЛЬНИК

У нас будильник є новий —

не механічний, а живий:

із ручками та ніжками,

з пухкесенькими щічками,

з очима, наче ґудзики,

і з голосом, як музика...

 

Новий будильник є у нас,

усіх він будить кожен раз,

а сам такий малесенький...

Але мені з ним весело!

Я тільки з ним і гратимусь,

бо ми — сестричка з братиком!

Новий будильник є у нас,

назвали ми його — Тарас.

                (Гриць Гайовий)

 

ДІДУСІВ МАРШРУТ

Ще місто спить, а в гаражі

уже гудуть машини,

бо їх чекають вантажі

в усіх кінцях країни.

 

Між водіїв — дідусь Антон.

Усе мерщій завершив

і свій прудкий автофургон

у рейс виводить першим.

 

Багато літ маршрут один,

у спеку, дощ, морози, —

дідусь з пекарні в магазин

нам свіжий хліб привозить.

                 (Аркадій Музичук)

 

ЩОБ ЗАВЖДИ БУВ СВІТ ПРЕКРАСНИМ

Як створити гарний настрій,

аби він усіх зігрів,

щоб завжди був світ прекрасним

і ніколи не сірів?

 

Щоб троянди всюди квітли,

і ніхто не воював,

щоб росли щасливі діти

у щасливих тат і мам!

 

Щоб завжди був світ прекрасним

і ніколи не сірів, —

ти навчись бажати щастя

всім-усім, кого зустрів!

           (Олена Полянська)

 

СНІГУРІ

На калину у дворі

Посідали снігурі —

В шапочках смушевих¹,

Фартушках рожевих.

Прилетіли недарма,

Бо прийшла до нас зима.

_{1. Смушеві — хутряні.}

            (М. Морозенко)

 

ПРИКМЕТИ

Подивися у віконце:

Червоніє захід сонця,

Рівно дим іде угору,

Тягне холодом знадвору,

Звук далекий мов охрип,

Особливий снігу скрип,

На вікні зими дарунки —

Кришталеві візерунки…

Всі прикмети ці погодні

Обіцяють ніч холодну.

              (А. Черниш)

 

***

Три синиці на ялиці

говорили про суниці.

А суниці круглолиці

визирали із травиці

і не знали, що синиці

це не ягоди, а птиці.

        (Ліна Біленька)

 

 

 

СОНЯЧНИЙ ЗАЙЧИК

У віконечко щоранку

сонце заглядає,

на обличчі у Іванка

світлячок гуляє.

 

Залізає аж на стінку

сонячний стрибунчик,

і сміються дітки дзвінко: —

Он який пустунчик!

      (Світлана Коробова)

 

ЛИСТЯ З ЛИП І БЕРІЗ

Листя з лип і беріз

осипається,

за стебло верболіз

зачіпляється.

 

Стали трави, стежки

золотистими,

а тоненькі гілки —

та й безлистими.

 

А як буде весні путь

простелено,

знов на тому гіллі

стане зелено.

              (Янка Купала)

 

ЗОЛОТИЙ ЛИСТОПАД

Довго листя зеленіло,

а тепер позолотіло.

Знаєш це чому? Дивись, —

в листя промені влились!

 

Золоте і червонясте,

що очей не відвести...

Все ж йому судилось впасти

із вершечка, з висоти.

 

Багрянистеє, хороше,

наче полум’я гори,

щоб і в зимову порошу

ми згадали кольори.

 

— А куди ж ви несете

листя жовто-золоте? —

Ми питаєм у вітрів.

Лиш гудуть. Не чути слів.

 

Золотий листопад...

Побіжімо швидше в сад!

                 (Олекса Ющенко)

 

ДОГАДЛИВА СОНЯ

Почепивши окуляри,

почитать дідусь приліг,

та одначе незабаром

сон старого підстеріг.

 

Поруч бавилася Соня,

і матуся їй кива:

— Ти б зняла із нього, доню,

окуляри, щоб спросоння

не роз бив він їх, бува. —

 

Розвело дівча руками,

в оченятах блиснув сміх:

— Знять? А як же сни він, мамо,

Буде бачити без них?!

               (Євген Бандуренко)

 

ДІЄСЛОВО

А дієслово ні хвилини,

повір, без дії не живе:

працює, вчить, співає, лине,

читає, грається, пливе.

      (Володимир Верховень)

 

МИ ПІДЕМО ДО ЛІСУ

Ми підемо до лісу,

де світяться пеньки,

де ходять хитрі лиси

і шастають вовки,

де казку жолудятам

розказують дуби,

де розбрелись курчатами

між травами гриби,

де велетні-ялини

повалені лежать,

і ласує малиною

веселе ведмежа,

де білочка на гілочці —

була і не була —

пів хвостика видніється

з дубового дупла.

       (Леонід Талалай)

 

ШВАЧКА

Швачка з ранку і до ночі

на машині швейній строчить.

Бо без цього, любі діти,

не було б нам що одіти.

 

Все, що в гардеробі маєш

та щоденно одягаєш, —

це робота її рук,

пам'ятай про це, мій друг.

          (Юлія Турчина)

 

ЗА ТРЬОМА ЗАЙЦЯМИ

Захотів, мабуть, Стецько друзів здивувати,

бо узявся водночас троє діл справляти.

І читає вірші він, і вмина суниці,

ще й по радіо концерт слухає з столиці.

 

Вбити пострілом одним трьох зайців збирався,

та ні одного не вбив, як не прицілявся.

Отаке завжди бува з тими, любі діти,

хто береться водночас кілька справ робити.

                   (Євген Бандуренко)

 

У ЛІСІ

У лісі всміхається кожна сосна:

— Нарешті відлига, нарешті весна!

Нам сонечко світить і лагідно гріє,

ніхто, крім весни, так радіти не вміє.

І проліски сині дзвенять під ногами:

— Співайте, будь ласка, весняночку з нами!

                         (Юлія Турчина)

 

ГАЛКА

Серед двору малюки

гралися у городки.

Дістали скакалку.

Покликали галку: —

Лети швидше, галко,

гуляти в скакалку.

 

Галка прилетіла.

На тиночку сіла.

Вхопив хлопчик палку

і жбурнув у галку.

 

Сіла галка в кропиві,

зашуміло в голові: —

От збагни, у чому суть, —

діти кличуть, потім б'ють.

Називають галкою,

зустрічають палкою.

           (Василь Вітка)

 

БОБРИ

Дерева бобри валять,

наче лісоруби.

Підгризають їх майстерно,

бо в них гострі зуби.

 

Бобри плавають чудово

і пірнають аж до дна,

де й будують для греблі основу,

щоб гребля була в них міцна.

          (Сергій Усенко)

 

У КОЖНОГО СВІЙ ТАЛАНТ

Соловейко пісню зорям шле в гаю.

В полі жайвір між хлібів веде свою.

В лісі дрозд виводить соло — чує звір.

Вище всіх орел кружляє серед гір.

Швидше всіх птахів літає в небі стриж.

Восени кочує, щебет шле свій чиж.

Різне птаство в краї нашому живе.

Кожен щось своє у світ земний несе.

Так і люди — той поет, той музикант,

пекар, тесля. Свій у кожного талант.

                            (Любов Пікас)

 

НАША МОВА

Увібрала наша мова

запах рідної землі,

материнське щире слово,

пісню в небі журавлів,

спів трембіт, гірських потоків,

гомін поля і лісів,

синє небо, яснооке,

дзвін пташиних голосів.

 

В рідній мові — мудрість слова,

в ній і сонце, і гроза,

і веселка кольорова,

світла мамина сльоза.

Мов невичерпна криниця,

щастя в ній і почуття,

слово — ніжність, слово — криця,

світ кохання і життя.

                (Марія Яновська)

 

УКРАЇНІ

Від душі всієї, від всього серденька

люблю тебе, рідна Україно-ненько.

Люблю і вас, ниви, буйні, колосисті,

і степи, як море, синьо-розложисті.

 

Люблю і садочки вишневі, цвітучі,

і ріки могутні та бистротекучі…

Люблю й ті високі піднебесні гори,

і гаї зелені, і ліси, і бори.

 

Люблю й соловейка, що в гаю співає,

що радощі сіє, тугу розганяє.

Люблю я людей — українців щирих

до болю у серці — таких добрих, милих.

 

Люблю я всю землю з ім'ям Україна,

бо вона для мене — ненечка єдина!

                             (Марко Лукинюк)

 

ПОРТФЕЛь

Портфель — мій друг і помічник.

Я до портфеля дуже звик.

І він без мене ні на крок.

За мною йде він на урок.

Портфель для мене залюбки

І ручку носить, і книжки.

            (В. Бойченко) 

 

ЩЕДРИЙ ЗАЄЦЬ

На городі густо-густо

заєць висадив капусту,

виросла вона велика —

і смачна, і соковита.

 

Де зайчат багато є,

всім капусту роздає,

бо вони її гляділи,

поливали і не їли.

 

І тепер в свої гостини

кожен котить капустини.

            (Петро Король)

 

***

Непомітно з'явилася осінь —

День коротшим стає щодоби.

Глянь: берізки уже — злотокосі

І в дубів багряніють чуби..

Вже у теплі краї вилетіли

Сонцелюби — дзвінкі журавлі,

Не страшні їм тепер заметілі

На далекій південній землі.

            (Валентин Бичко)

 

УКРАЇНСЬКА МОВА

Ніжна, мила, світанкова,

Ясна, чиста, колискова,

Мелодійна, дзвінкотюча,

Дивна, радісна, співуча,

Лагідна, жива, казкова,

Красна, чарівна, шовкова,

Найдорожча, добра, власна,

Мудра, сонячна, прекрасна,

Солов'їна, барвінкова

Українська рідна мова.

        (Леся Лужецька)

 

БАТЬКІВЩИНА

На білому світі є різні країни,

Де ріки, ліси і лани...

Та тільки одна на землі Україна,

А ми — її доньки й сини.

 

Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,

І квіти усюди ростуть.

Та тільки одну Батьківщину

Ми маєм — її Україною звуть.

         (Валентина Новомирова)

 

РІДНИЙ КРАЙ

Під рідним небом жайворон співа,

Я рад би знати тих пісень слова,

Я слухав, чув: співала та пташина

Одне святеє слово: «Україна».

 

О, Боже, дай повік любить той край,

Де квітка, пташка і зелений гай,

Де кожна вірна тій землі дитина

Живе єдиним словом «Україна».

              (Мирослав Петрів)

 

НАША МОВА

Кожен рідну мову має

і своєю розмовляє.

 

Є і в тебе, друже, мова —

рідна мова барвінкова,

мова маминої ласки

і бабусиної казки.

Вона в книжці оселилась,

вона в пісні заіскрилась.

 

Мова дідуся і тата

героїчна і завзята,

з чумаками в Крим ходила,

рідну землю боронила,

сталь варила, хліб пекла,

навіть в Космосі була.

Ось яка вона чудова

наша українська мова!..

             (Сергій Цушко)

 

НА ЗЕЛЕНОМУ ЛУЖКУ

На зеленому лужку

зелен коник грає.

Хоч би скрипку тобі мав —

і смичка немає.

 

Спробуй, відшукай в траві,

як трава зелена.

Кажуть, в коника були

золоті стремена.

 

Кажуть, в нього на ногах

дзенькали підкови.

Крила, кажуть, в нього є...

То ж який він коник?

     (Йосип Струцюк)

 

ДЕ ТИ ЛАСТІВКО ЛІТАЛА

— Де ти, ластівко, літала?

Де ти зиму зимувала?

— За лісами, за морями.

Я носила телеграми,

В них весела новина:

Повертається весна!

          (Василь Марсюк)

 

ОСІНЬ РОЗВАЖАЄТЬСЯ

Затулили сонечко

хмари дощові,

скачуть за віконечком

краплі по траві.

Вкрилися вологою

вмиті деревця,

мокрою дорогою

вітер шле гінця.

Осінь розважається,

будить падолист.

Човником гойдається

у калюжі лист.

             (Наталя Карпенко)

 

ОСІНЬ

Кожен день на дворі мжичка¹,

вальс танцює листопад.

Осінь — золота лисичка —

кольоровим робить сад.

_{1. Мжичка — дрібний, густий дощ; мряка.}

               (Ніна Колодяжна)

 

ЩО ДЛЯ МЕНЕ УКРАЇНА?

Що для мене Україна?

Це уся моя родина,

мої друзі і знайомі,

мир і спокій в нашім домі.

 

Це лапи широкополі,

це і верби, і тополі,

це калина біля тину

й мова наша солов'їна.

              (Тетяна Строкач)

 

ХАЙ БУДЕ МИР!

Сонечко простору хоче і неба.

Дітям Землі є у мирі потреба.

 

Хочуть маленькі невинні сердечка,

щоб плюскотіли в полях озеречка,

зрів урожай, усміхались дзвіночки,

з дітками йшли у веселі таночки.

 

Що хочуть діти, того треба світу —

Миру, єднання, любові, привіту!

Спати без остраху має малеча.

Мир Україна тримає на плечах.

                (Ніна Гаврилюк)

 

ПРАПОР УКРАЇНИ

Прапор України — жито і блакить,

прапор України в небі майорить.

З прапором — на свято, з прапором — у бій.

Це моя святиня, символ волі мій!

              (Наталя Карпенко)

 

***

Серпень серпиком збирає

Хліба стиглі урожаї.

З кошиком до лісу ходить

Діткам яблуками годить,

Сливами і кавунами,

Зеленими огірками,

Щоб міцні вони були

І, як квіточки, цвіли.

      (Любов Голота)

 

ЗОЛОТА ОСІНЬ

Ще недавно в небі синім

Пролітали журавлі,

А сьогодні в безгомінні¹

Ходить осінь по землі.

 

Ніби сонцем вщерть налиті

На гілках висять плоди,

У багрянім жовтім листі

Мріють веснами сади.

 

І від краю і до краю,

Від двора і до двора

Золотого урожаю

Знов до нас прийшла пора.

             (Олександр Бродський)

^{1. Гомін — безладний шум або звучання розмови.}

 

ДАРИ ОСЕНІ

Восени врожай збирають

На городах і в садках.

Груші, яблука звисають

На тонесеньких гілках.

В лісі білочка руденька

Під пеньком знайшла грибок.

Ухопила — та хутенько

Заховала в теремок.

             (Галина Шевчук) 

 

ЖОВТЕНЬ

Розмальовує, фарбує

Місяць Жовтень навкруги.

Ніби танець він танцює,

Ще й співає залюбки.

 

Про пташок у вирію,

Тихий затишок дібров,

І про місяць Вересень,

Що від нас уже пішов.

          (Лариса Недін)

 

ОСІНЬ

Знову я дивлюсь в віконце:

Он за ліс заходить сонце.

В лісі ходить хитрий лис...

«Мамо, що це, подивись?

Вчора ліс ще був зеленим

А сьогодні... онде клени

Червоніють, мов вітрила,

І берізка пожовтіла».

 

«Як красиво, — каже мама, —

Це віконце — наче рама,

А від сонця подарунок —

Панни Осені малюнок».

            (Олена Роговенко)

 

ІДЕ ОСІНЬ

Вже зриває вітер

Золото беріз.

Застогнали віти,

Похилились вниз.

Листячко тріпоче,

Сумно шелестить,

Заховатись хоче,

Боязко тремтить.

     (Марко Вовчок)

 

ЛИСТОПАД

Осінь, осінь, листопад,

Жовте листя стелить сад,

За моря в краї далекі

Відлетіли вже лелеки.

Хмари небо затягли,

Вітер віє з-за гори.

Ходить осінь листопадом,

Жовте листя стелить садом.

             (Анатолій Житкевич)

 

ВІРНО ЗМІГ ВІДПОВІСТИ

Веселий, як ніколи,

Валентин іде зі школи.

В хаті батьку став казати:

— Порадій за мене й ти!

Я єдиний в класі, тату,

Вірно зміг відповісти!

— Втішив ти мене немало:

Я цього чекав давно.

А про що ж тебе питали?

— Хто із нас розбив вікно.

               (Петро Кралюк)

 

СТАЛО СУМНО ВОСЕНИ

Стало сумно восени...

Сонця мало і тепла

Дощик сонно накрапа.

Вітерець кружляє в танці

Листячко, пожовкле вранці.

І пташиний крик у небі

Сповіщає про відліт.

Знову осінь! Що ж, привіт!

Я не стану сумувати,

Буду літечка чекати

І повернення птахів

У ріднесенькі краї.

              (Ольга Стасюк)

 

ЗАЖУРИЛАСЬ БДЖІЛКА

Зажурилась бджілка...

Що робити має,

Бо у полі жовкнуть квіти,

Де медок збирає.

 

Де медок збирала —

Де вона гуляла,

Там ті квіти, ясні квіти

Осінь притоптала.

 

І зима надійде,

Вкриє гори й доли,

Хто заплаче за квітками,

Як не тії бджоли.

     (Василь Гренджа-Донський)

 

ДРУЖЕ МИЛИЙ, ПАМ'ЯТАЙ...

Друже милий, пам'ятай,

Цю абетку завжди знай:

Щоби зла не сіяти,

Думай перш ніж діяти.

         (Генріх Акулов)

 

ПРО УКРАЇНУ

Я тримаю у руці

Кольорові олівці.

Хочу я намалювати

Кримські гори і Карпати.

Степ і пагорби Дніпрові,

І озера, і діброви,

І веселку, і калину,

Чорне море і Дунай —

Все це наша Україна,

Наш чудовий рідний край!

           (Наталія Зарічна)

 

ВОЛОШКИ

Ми ходили в поле зранку —

Я, Богданчик і Оксанка.

І у житі між стеблинок

Назривали волошинок.

 

І мені здалося трошки,

Що синесенькі волошки

Під промінням сонця зранку —

Ніби очі у Оксанки.

 

А Богданчик гордовито

Нам промовив: — Стигле жито

І волошки¹ світло-сині

То — мов прапор України!

          (Микола Щербак)

^{1. Волошки — рід трав'янистих рослин.}

 

СОНЕЧКО

Заховали хмари сонце,

Вкрили небо — ні віконця!

Сумно сонечкові, плаче,

Бо діток з небес не бачить.

 

Розступилися хмаринки,

Втерли сонечку сльозинки,

Щиро сонечко зраділо

І веселку засвітило.

             (Ксенія Бондаренко)

 

ХМАРИНКА

Запнувшись в блакитну хустинку,

По небу пливла хмаринка.

Та раптом зірвався вітер —

Нема їй куди подітись.

 

Зірвала мерщій хустинку —

Закапали з неї краплинки.

Так хмарка од вітру тікала,

Землю дощиком поливала.

     (Тетяна Полубко)

 

БЕРЕЖИ ПРИРОДУ, ДРУЖЕ!

Бережи природу, друже!

Вона вдячна буде дуже.

Не ламай ти гілочок,

Не зривай ти квіточок.

 

Краще в світ краси поринь,

Де діброви та гаї,

Де співають солов'ї.

Стань єдиним цілим з нею,

Наче з рідною душею.

          (Тетяна Прокоф'єва)

 

МАМИНІ РУКИ

Мамині руки — щедрі, робочі

Втоми не знають з ранку до ночі.

Вранці, коли ще усі спочивають,

Сонце, напевно, вони піднімають.

 

Мамині руки — ніжні і милі —

Воду ранкову з криниці носили.

Діти плескались, діти вмивались,

Сонцю і матері щиро всміхались.

         (Василь Грінчак)

 

ЩЕДРЕ ЛІТО

Літня спека, грози, грім,

Літо, ти прекрасне всім!

Скільки в тебе є скарбів:

В лісі — ягід та грибів;

У садках — смачна малина,

Аґрус, яблука, ожина.

 

Фрукти й зелень соковита —

Це смачні дарунки літа.

Ген тече срібляста річка...

Ой і тепла ж в ній водичка!

Можна влітку засмагати,

Можна плавати й пірнати

         (Тетяна Корольова)

 

КАНІКУЛИ

Червневе сонечко зійшло,

всміхнулося тихесенько,

повеселішало село,

і річці нашій весело!

 

Вода лоскоче береги,

а ті сміються квітами.

Мчимо, веселі, у луги —

діждалися канікул ми.

       (Валентин Струтинський)

 

МОЛИТВА

Боже! Дай нам силу й розум,

Щоб ми в школі добре вчились,

Віру теплу, серце чисте,

Щоб неправді не корились.

 

Нам усім даруй здоров'я,

Згоду — учнівській родині.

Дай твій захист, волю й долю

Нашим людям в Україні.

            (Галина Чорнобицька)

 

УКРАЇНСЬКА МОВА

Українська мова —

давня й молода.

Світить рідне слово,

як жива вода.

 

Звідки воно взялось —

діло не просте...

В душу засівалось,

із душі росте.

              (Богдан Чепурко)

 

ЛІЧИЛКА ДЛЯ КОМАШОК

Грались у квача комашки –

Полічити їх не важко:

Дві оси, бджола одна

(Носить мед усім вона),

Три веселі комарі,

П'ять джмелів також у грі.

Бабок шість — які моторні!

І чотири мухи чорні.

А тепер скажи мені:

Скільки всіх комах на пні?

             (Юлія Каспарова)

 

МАМА

Це слово любов'ю,

мов сонцем, зігріте.

І глибше від моря,

тепліше від літа.

 

Воно народилося

разом із нами,

Щоб квітла й не в'янула

 усмішка мами!

      (Рая Скачко)

 

***

Зустрілись друзі в школі.

Хваливсь Андрій Миколі:

— Закінчились канікули —

спочити ж було ніколи.

То на санках каталися,

то в сніжки з братом гралися,

то в Кості іменини,

то у сестри хрестини,

то в шахи з дідом грали,

то двері оббивали...

Так і пройшли канікули.

Спочити ж було ніколи.

            (Алла Свашенко)