МАЧИНКА

Мороз вже сивий доцвітає,

Вже день од холоду закляк,

А тут, де падолист витає,

Між листом жовтий сяє мак.

Мала мачинка і кульгава,

На ній я душу зупиню:

Йде панна Осінь золотава

З маленьким келихом вогню.

ХІБА ЧЕКАТИ ПЛАТИ ЗА ДОБРО?

Хіба чекати плати за добро?

Нехай в руці зламається перо,

Нехай твоя зламається рука,

Що за добро добра собі чека!

Добро твориться просто — ні за так.

Так, як цвіте і опадає мак,

Як хмарка в'ється і сміється пташка,

Як трудиться мурашка-горопашка.

Хай сіє зерна скрізь метка рука,

І в океан добра тече ріка,

І не зросте із нього ковила¹.

Лиш так змагаймо океани зла.

_{1. Ковила — трав'яниста степова рослина родини злакових з вузькими листками та квітками, зібраними в пухнасті волоті: тирса.}

ЕТЮД¹ ПРО ХЛІБ

Яйце розіб'є, білком помаже,

на дерев'яну лопату — та в піч,

і тріскотітиме іскрами сажа² —

мініатюрна зоряна ніч.

На хмелі замішаний, видме груди,

зарум'янілий, круглий на вид.

Скоринка засмалена жаром буде,

аж розіграється апетит.

В підсохлому тісті кленова лопата

вийме з черені³, де пікся в теплі, —

і зачарується білена⁴ хата

з сонця пахучого на столі. 

_{1. Етюд — невеликий твір, присвячений якому-небудь питанню.}

_{2. Сажа — чорна порошкова маса, кіптява.}

_{3. Черінь — дно печі, де горять дрова, місце в печі для випікання хліба та варіння страв.}

_{4. Білена — хата біла, чиста; покрита розчином крейди, вапна.}