Поезія (Леся Українка)

ЛІТО КРАСНЕЄ МИНУЛО

Діти нудяться в хатині,

Нудять, нарікають:

— І нащо зима та люта? —

Все вони питають.—

 

Он все поле сніг завіяв,

Хоч не йди із хати!

У замкнуті дивись вікна,

Ніде й погуляти!

 

Сніг з морозом поморозив

Всі на полі квіти...

Десь зима та не скінчиться! —

Нарікають діти.

 

Ждіте, ждіте, любі діти!

Літо знов прилине,

Прийде мила годинонька.

Як зима та згине,

 

І заквітне ваше поле,

І зазеленіє,—

Знов його весна прекрасна

Квіточками вкриє.

 

ВЖЕ СОНЕЧКО В МОРЕ СІДА

Вже сонечко в море сіда;

у тихому морі темніє;

прозора, глибока вода,

немов оксамит, зеленіє.

 

На хвилях зелених тремтять

червонії іскри блискучі

і ясним огнем миготять,

мов блискавка з темної тучі.

 

А де корабель ваш пробіг,

дорога там довга й широка

біліє, як мармур1, як сніг,

і ледве примітно для ока

рожевіє пінистий край;

то іскра заблисне, то згасне...

Ось промінь останній!.. Прощай,

веселеє сонечко ясне!

1. Мармур — тверда різнокольорова гірська порода, яку використовують для архітектурних і скульптурних робіт.

   

ПЛИНЕ БІЛИЙ ЧОВНИК

Плине білий човник, хвилечка колише,

хвилечка гойдає;

плине білий човник, вітер ледве дише,

ледве повіває.

 

Білії хмаринки, лебедині крила

угорі гуляють,

довгою стягою1, що зорю покрила,

місяця сягають.

 

Місяченько світло і рожеве, й срібне

кида-розсипає, і ряхтить,

і сяє світло теє дрібне,

як вогонь палає.

 

Геть далеко в морі кораблі видніють,

бачу здалеченька,

як виразно щогли2 тонкії чорніють

проти місяченька.

1. Стяга — смуга.

2. Щогла — високий стовп па судні для встановлення віт­рил, підняття прапора тощо.

 

СОСНА

З вітром весняним сосна розмовляла,

вічнозелена сосна.

Там я ходила і все вислухала,

що говорила вона.

 

Ой, не «зеленого шума» співала

вічно смутная сосна...

Ні, не «зеленого шума»!

Чулася в гомоні тяжка зимовая дума.

 

Ранком зимовим діброва мовчала,

наче замерзла сумна,

тільки рясним верховіттям шептала

вічнозелена сосна.

 

Там я ходила і все вислухала,

що говорила вона, —

та не веселая дума

чулася в гомоні того «зеленого шума»!..

 

 




Переглядів: 45
2.09.2021 -

Категорія: поезія

Коментарії до Поезія (Леся Українка):

Ім'я:*
E-Mail:
Питання: 2*2+2?
Відповідь:*
Напівжирний Нахилений текст Підкреслений текст Перекреслений текст | Вирівнювання по лівому краю По центру Вирівнювання по правому краю | Вставка смайликів Вибір кольору | Прихований текст Вставка цитати Перетворити вибраний текст з транслітерації в кирилицю Вставка спойлера