За сімома горами, за сімома ріками жив собі Володар. Мав він трьох синів, кучерявих хлопчиків.

    Занедужав Володар, виснажений воєнними походами.

    Велів до себе синів привести.

— Сини мої любі, — сказав, — смерть розлучає нас. Не лишаю вам скарбів, бо війни з ворогами спорожнили нашу скарбницю. А все ж таки візьміть собі те, що в ній лежить.

    Це моє останнє розпорядження.

— Котрий же син має володіти по тобі, милостивий Воло­дарю? — запитав воєвода.

    Та Володар заплющив очі і вмер.

    Згодом відчинили скарбницю і побачили там один-однісінький кам'яний горішок.    Дивувалися всі, що воно означає, що такий могутній Володар, а синам у спадщину лишив тіль­ки кам'яного горішка.

    Найстарший син узяв горішка і каже:

— Поділимося ним! Я розіб'ю його на три частини, і кож­ний дістане третину.

    Ударив його молотком раз і другий, але твердий горішок не піддавався. Тоді старший син каже:

— Навіщо він нам потрібний? Коли б хоч золотий був, а то кам'яний...

    І кинув горішок під стіл. Підняв його середній син:

— Ану, може, я розіб'ю! Ти ударив двічі, а я вдарю вдесятеро більше.

    Бив-бив, не розбив. Махнув рукою і сказав:

— Ай справді, навіщо він нам здався? Коли б хоч сріб­ний був, а то...

    І кинув його. А найменший син підняв горішка, виніс його на замкове подвір'я і почав розбивати. Бив-бив до самого вечора й не розбив. Другого дня знов узявся до роботи, але коли сонечко зайшло, горішок був цілий-цілісінький.

— Що воно за диво? — думає найменший син. — Такий собі го­рішок, та щоб я його не розбив?! Мушу я йому дати раду!

    А третього дня прийшли обидва старші брати і стали кепкувати:

— Каміння тобі на шляху товк­ти, а не Володарем бути! Що це ти, з глузду з'їхав, що кращої роботи собі не знайдеш?..

    Збіглися селяни, що працюють у панському дворі, при­йшов і сам воєвода, та й кажуть:

— Може б, тобі і справді кинути це діло. Не вдіяли твої брати нічого, то й ти не вдієш...

    Найменший син відповідає:

— Напевно, треба мені вашої поради послухати. Тільки шкода недокінчене діло на півдороги лишати. Ще хоч один-однісінький раз ударю...

    Ударив злегка молотком, а той горішок узяв і натроє роз­коловся. А з нього вилетів звиток паперу. Воєвода розгорнув папір і почав читати:

    Я, Володар, наказую Вам виконати мою останню волю. Котрий із моїх синів цього горішка розіб'є, хай стане Володарем по мені. Бо тільки найпильніший, найвитриваліший, такий, що зневіри не знає і що чорної роботи не боїться, може зробити це. Тільки тако­му, що тричі по три тисячі разів ударить, цей горішок відчиняється. Заведіть його в терем і посадіть на пре­столі, а два інші брати хай повинуються йому!

    Поклонилися всі найменшому синові, повели в терем і посадили на престолі, щоб сповнилася мудра воля старого Володаря. А воєвода дуже зрадів, що країна дістала нового Володаря, і сказав на радощах:

— Добрий буде володар! Що задумає, доведе до кінця!