7 липня 2007 року в столиці Португалії Лісабоні сталася подія світового значення. Того дня урочисто оголосили список нових чудес світу. Його започаткувала 2001 року організація Фонд нових семи чудес на чолі з відомим швейцарським мандрівником і ді­ячем культури Бернаром Вебером. Всесвітнє обговорення можливих «кандидатів» у спи­сок чудес і голосування в Інтернеті тривали кілька років...

До сімки нових світових чудес увійшли:

1. Римський Колізей (Італія)

2. Великий Китайський мур

3. Палац-мавзолей Тадж-Махал (Індія)

4. Скельне місто Петра (Йорданія)

5. Статуя Христа Спасителя в Ріо-де-Жанейро (Бразилія)

6. Загублене місто інків Мачу-Пікчу (Перу)

7. Давнє місто Чичен-Іца (Мексика)

Римський Колізей

     Колізей — одна з найвідоміших пам'яток стародавнього світу, що збереглися дотепер. Назва споруди перекладається як «пагорб ди­явола». Колись це був найбільший амфітеатр Давнього Риму — тобто величезний театр без даху, призначений для багатолюдних видовищ (боїв воїнів-невільників — гладіаторів, цьку­вання звірів тощо).

    Навколо овальної арени (86 метрів за­вдовжки і 54 метри завширшки) уступами розташовувалися місця для глядачів — їх Колізей міг умістити майже 50 тисяч! Арену вкривав дерев'яний настил, який засипали товстим шаром піску. Інколи його залива­ли водою — і тоді на арені відбувалися мор­ські битви зі справжніми кораблями. Усю цю грандіозну споруду оточували височенні п'ятдесятиметрові стіни...

   Будівництво Колізею тривало від 72 до 80 року нашої ери. Він створювався працею кращих на той час будівельників, інженерів, художників. За свідченням давніх істориків, свята на честь відкриття Колізею тривали цілих 100 днів!

Довгий час Колізей був для римлян голов­ним місцем розважальних видовищ. Однак по­тужний землетрус 1349 року призвів до його обвалу. Утім навіть руїни цієї давньої споруди вражають своєю суворою величчю... Сьогодні Колізей є символом столиці Італії й одним з найпопулярніших туристичних об'єктів.

Великий Китайський мур

   Як відомо, Китай подарував світу без­ліч відкриттів: шовк і порох, компас і феєрверки, друкарство та паперові гро­ші... А ще саме в Китаї створено найбільшу за всю історію людства споруду — Ве­ликий мур. Це єдине творіння людських рук, яке можна побачити... з космосу!

   Історія цієї дивовижної споруди розпочала­ся за кілька століть до нашої ери. У ті часи північні землі Китаю часто зазнавали грабіж­ницьких нападів войовничих кочових племен. Для захисту держави від ворогів тогочасний правитель Китаю Цінь Ші Хуан-ді наказав з'єднати всі укріплення на півночі країни обо­ронним муром. Будівництво величезної стіни тривало дуже довго — вона руйнувалася й до­будовувалася майже до XVII століття нашої ери.

   Загальна довжина муру склала близько 9 тисяч кілометрів, висота подекуди сягала 10 метрів, а ширина у верхній частині стано­вила 5 метрів (це дозволяло роз'їхатися двом кінним візкам). По всій довжині Великого муру через кожні 100-150 метрів розташо­вувалися приміщення для вартових і високі сторожові вежі...

   Китайці пишаються Великим муром і вва­жають, що не можна пізнати їхню країну, не побачивши на власні очі це величне рукотвор­не диво.

Палац-мавзолей Тадж-Махал

     «Пам'ятник безсмертної любові» — так по­етично називають витончений палац Тадж-Махал, що прикрашає індійське місто Агру.

   Цей розкішний мавзолей створено в ХVII столітті за наказом правителя Шах- Джахана. Після 19 років щасливого подруж­нього життя його кохана дружина Мумтаз-Махал померла. Убитий горем Шах-Джахан вирішив побудувати на місці поховання Мумтаз таку пишну усипальню, якої ще не бачив світ! Вона мала нагадувати людям про казкову красу цариці...

   Спорудження мавзолею тривало 22 роки. На будівництві працювало понад 20 тисяч людей - з Індії, Персії, Туреччини, Італії та інших країн. Результат перевершив усі споді­вання! Мармуровий палац здається невагомим хоча його висота разом з головним куполом становить 74 метри. Залежно від освітлення стіни Тадж-Махала стають то яскраво-білими то рожево-бузковими, то сріблястими... Їхню поверхню прикрашено самоцвітним камінням и орнаментами із чорного мармуру.

    З усіх боків мавзолей оточений парком а прямо перед палацом розташований великий мармуровий басейн, у водах якого віддзерка­люється вся споруда...

Скельне місто Петра

   Петра – давнє місто на території сучасної Йорданії, розташоване у в ущелині між скеля­ми на висоті 660 метрів над пустельною до­линою.

   У перекладі з грецької мови назва міста означає «камінь». Петра й справді є містом з каменю. З неймовірним терпінням і напо­легливістю давні мешканці цих місць висі­кали у величезних кам'яних брилах будинки і храми. Щоб зберегти воду, місцеві жителі вирубували канали й водойми прямо в скелях…

   Петра перебувала на перехресті найважливі­ших торгових шляхів, і сотні років саме тор­гівля приносила місту велике багатство. Після довгої дороги Аравійською пустелею карава­ни, що везли зі східних країн дорогоцінні пря­нощі, тканини й пахощі, зупинялися в Петрі на відпочинок. Багаті купці щедро платили жителям за їжу, воду й корм для верблюдів А коли давні римляни відкрили морські шля­хи на схід, Петра поступово спустіла, загубив­шись у пісках.

  Розшукали це скельне місто лише в XIX сто­літті. Грандіозні споруди, вписані стародавні­ми скульпторами й архітекторами в саму при­роду, вразили вчених і мандрівників. З кінця XX століття Петра стала однією з найвідвідуваніших пам'яток давнини.

Статуя Христа Спасителя в Ріо-де-Жанейро

   Поява цього чуда світу тісно пов'язана з іс­торією Бразилії. 1922 року жителі Ріо-де-Жанейро, тогочасної столиці країни, готували­ся урочисто відзначити 100-річчя незалежності своєї держави. На честь цієї події вони вирі­шили встановити в місті велику статую Хрис­та Спасителя.

   У Бразилії оголосили конкурс на кращий проект статуї. Кошти на дивовижний витвір збирали всією країною... Але в той час у Бра­зилії не було необхідної техніки для здій­снення цього проекту. Довелося бразильцям звернутися по допомогу до французів. Саме на французьких підприємствах виготовили всі деталі майбутнього пам'ятника. Із Франції частини фігури доставлялись у Бразилію, де вони нарешті досягали місця призначення - гори Корковаду в межах Ріо-де-Жанейро

    Спорудження монумента тривало 5 років але результат виправдав усі витрати! З того часу над Ріо-де-Жанейро височіє сорокаметрова статуя Христа із розкинутими руками, який наче обіймає й благословляє весь світ.

    Ця статуя вважається національною святинею Бразилії. Щорічно її відвідує близько 700 ти­сяч туристів.

Загублене місто інків Мачу-Пікчу

   Давнє місто Мачу-Пікчу (в перекладі — «стара вершина») розташоване в Південній Америці, на території країни Перу. Його час­то називають «містом у небесах» або «містом серед хмар» — адже розташоване Мачу-Пікчу високо в горах. Щоб збудувати місто на гір­ській вершині, потрібна неймовірна майстерність! А от інкам – давній індіанській народності, що колись населяла ці землі, — створити таке диво вдалося!.. На думку дея­ких учених, це місто, побудоване приблизно в 1440 році, було священним гірським при­тулком інків.

   У Мачу-Пікчу приблизно 200 споруд. Зде­більшого це храми, будинки знатних і по­важних осіб, склади та інші приміщення для суспільних потреб. Їх складено з ретельно об­робленого каменю та щільно підігнаних одна до одної плит. Вважають, що в самому місті та його околицях було близько 1200 мешканців.

    Із загибеллю держави інків Мачу-Пікчу збезлюдніло. Більше ніж 400 років про його існування ніхто не здогадувався. Виявив давне місто американський дослідник Хайрам Бінгем. Сталося це в липні 1911 року.

Давнє місто Чичен-Іца

   Чичен-Іца, або Чичен-Ітца – давне місто на півострові Юкатан у Мексиці, засноване В VII-VIII століттях народом іца з індіанського племені майя. Довгий час воно відігравало важливу роль у політичному й культурному житті держави майя. Але наприкінці XII століття, з невідомих причин, занепало і збезлюдніло…

     На території Чичен-Іци є чимало цікавих споруд. Деякі з них збереглися майже повніс­тю, а деякі лише частково.

     Головний храм міста присвячений божеству Кукулькану - «пернатому змію». Він височіє на величезній кам'яній піраміді з висічени­ми уступами. Із чотирьох боків піраміди (відповідно до сторін світу) розташовані широкі сходи з 91 сходинкою. Щороку в дні весняного рівнодення (20 березня) і осіннього рівнодення (22 вересня) можна спостерігати дивовижне явище. Сонце освітлює піраміду таким чином, що на ній утворюється тінь «пернатого змія». Здається, що він повзе вгору (навесні) або вниз (восени) і зникає рівно через 3 години 22 хвилини.

    Не менш відомими спорудами Чичен_Іци є Храм воїнів і Храм ягуарів, стіни яких прикрашені розписами. А також 7 великих «ста­діонів», побудованих майя для гри у м'яч.

   Жителі Чичен-Іци були прекрасними май­страми і художниками. Про це свідчать збере­жені в місті скульптури, настінні зображення з висіченими на них орнаментами, ремісничі вироби.