Кожна людина має своє ім'я. Люди не схожі між собою, різні за походженням і їхні імена.

   З давніх часів до нас дійшли імена, які виникли на слов'янській основі: Володимир, Владислав, В’ячеслав, Мечислав, Мстислав, Ростислав, Ярослав та інші. То були князівські імена, простим людям їх не давали. Князівські

імена Ігор і Олег — скандинавського походження. У деяких джерелах ім'я Ігор пов'язують зі словом «вар» — воїнство, сила; Олег, очевидно, означає «священний».

    Чоловіче ім'я Богдан (і відповідне жіноче Богдана) належить до слов'янських імен. Свого часу воно було запозичене зі старослов'янської мови, де з'явилося як дослівний переклад грецького імені (сучасне Федот, Феодот), тобто «даний богами».

   Багато нових імен прийшло із прийняттям християнства. Вони були узаконені церквою, внесені в так звані «святці» — своєрідний календар, де на кожний день припадало декілька імен, одне з яких і давали новонародженому. Імена були різні. Кожному хотілося, щоб його дитина мала гарне ім'я, тому часом доводилося «задобрювати» священика, щоб він дав малюкові найкраще з

тих, що зазначені були в цей день у «святцях».

   У наш час первісне значення імені, звичайно, до уваги не береться, а ті, кому ці імена дісталися, здебільшого навіть і не знають їхнього походження. Крім того, певна частина імен, запозичених з давніх мов, у сучасних мовах

отримала нове забарвлення.

   З імен латинського походження найчастіше трапляються чоловічі: Віктор, що означає «переможець», Валентин — «сильний», «здоровий», Віталій — «життєвий», Костянтин — «постійний», Максим — «найбільший», Павло — «маленький», Роман — «римський», «римлянин», Сергій — «поважний».

    З жіночих імен, запозичених з латинської мови, найбільше вживаються такі, як Марина — «морська», Наталка — «рідна», Вікторія — «перемога».

    Низка імен походить із давньоєврейської мови. Це чоловічі імена Іван, що в перекладі означає «бог помилував, простив», Михайло — «рівний богові», Захар — «божа пам'ять», Яким — «бог підтримує», Яків — буквально

«п'ята», «другий з двох близнюків», Хома — «близнюк».

    Жіночі давньоєврейські імена означають: Ганна (Анна) — «благодать», Єлизавета — «божа клятва», Марія — «гірка», за іншими тлумаченнями, — «та, що чинить опір, відкидає», ще за іншими це ім'я означав «вищість», «переважання».

    Більшість поширених у наш час в Україні імен походить із грецької мови. Це такі чоловічі імена, як Олександр, що означає «захисник людей (мужів)», Олексій — «захисник», Анатолій — «схід», Василь — «цар», Георгій — «землероб», Євген — «благородний», Федір — «божий дар», Макар — «щасливий».

   Імена Архип, Пилип, Іполит мають спільний корінь, по-давньогрецькому «кінь» (це той самий корінь, що й у слові «іподром*). Перше з них —

«начальник кінноти», друге — «той, що любить коней», третє — «той, що розпрягає коней».

    Імена Петро, Степан походять від назв конкретних предметів: Петро — «камінь», Степан — «вінок». До речі, в позаминулому столітті український письменник Степан Васильович Руданський так і підписував свої твори: «Вінок

Руданський».

     Деякі імена пов'язані зі словами, що означають людську вдачу, риси характеру: Андрій — «мужній», «хоробрий», Тарас — «бунтівний», Леонід — «подібний до лева», «син лева».

    Варвара по-давньогрецькому — «іноземка», Домаха — «господиня», Зоя — «життя», Ірина — «мир», Параска — «п'ятниця», Палажка — «морська», Раїса — «легка» (або «покірна»), Софія — «мудрість», Галина — «тиша», «спокій»,

Катерина — «чиста», «непорочна», Фросина — «радісна», Лідія — назва стародавньої держави в Малій Азії, Євдокія — «та, що має добру славу», Агафія (Гафія) — «добра».

     Проте не в усіх іменах давньогрецького походження значення прозоре. Так, наприклад, Прокіп, в одних джерелах тлумачать як «той, що має успіх», в інших — «той, що схопив меча за рукоятку». Прохор — «той, що іде попереду, веде», і — «заспівувач у хорі». Навіть у тих самих джерелах подається часом подвійне пояснення значення деяких імен. Наприклад, Трохим — «годувальник» або «годованець»; Оксана — «гостинність» або «чужа», Тетяна — або від

латинського (ім'я сабінського царя), або від грецького — «встановлювати», «призначати».

    Такі імена, як Леонід, Карпо, Архип, Лариса в нашій мові близькі за звучанням до відповідних давньогрецьких слів, але більшість імен отримала на українському ґрунті інше звучання.