1. Вчення про біосферу і ноосферу – наукове узагальнення принципів організації, властивостей і розвитку біосфери і ноосфери як глобальної екосистеми, пояснення найважливішої ролі, яку виконала і виконує жива речовина на планеті.

2. Основні положення вчення про біосферу сформульовано у праці В. І. Вернадського  «Біосфера» (1926).

3. Ноосфера – стан біосфери, за якого визначальним чинником стає розумова діяльність і праця людини, а характерною рисою – екологізація всіх сфер життя. Ноосфера – це біосфера на сучасному етапі її розвитку.

4. Закон ноосфери Вернадського – «На сучасному рівні розвитку людської цивілізації вона неминуче перетворюється в ноосферу, тобто в сферу, де найважливішу роль у розвитку природи відіграє розум людини».

5. Екологічна криза – термін для позначення важкого перехідного стану екологічних систем і біосфери в цілому. Стан екологічної кризи означає наявність значних структурних змін довкілля – прискорене виснаження відновлюваних і вичерпання невідновлювальних  природних ресурсів, локальне забруднення компонентів біосфери, що випереджає їх можливості природного очищення, порушення біогеохімічних циклів й функцій живої речовини внаслідок втрати біорізноманіття й появи стійких ксенобіотиків.

6. Причини сучасної екологічної кризи – ріст кількості населення Землі, промислово-енергетичні чинники, занепад духовності, низька екологічна культура.

7. Основні положення вчення про біосферу та ноосферу:

– Цілісність біосфери визначається самовпорядкованістю усіх її процесів.

– Жива речовина біосфери активно трансформує сонячну енергію в енергію хімічних зв’язків складних органічних речовин.

– Що дрібніші організми, то з більшою швидкістю вони розмножуються

– Автотрофні організми отримують всі необхідні для життя речовини з навколишнього середовища.

– У земній корі відбуваються постійні перетворення речовин, рух атомів і молекул.

– Поширення життя на нашій планеті визначається полем стійкості зелених рослин.

– На сучасному рівні розвитку людської цивілізації вона неминуче перетворюється в ноосферу, тобто в сферу, де найважливішу роль у розвитку природи відіграє розум людини.

8. Ознаки виникнення ноосфери:

– Людство стало одним цілим.

– Перетворення засобів зв’язку та обміну.

– Відкриття нових джерел енергії.

– Поліпшення добробуту людей.

– Рівність всіх людей.

9. Значення вчення Вернадського для уникнення глобальної екологічної кризи полягає у тому, що вчений ознайомлює нас з важливими поняттями, що стосуються екологічної кризи для їх вивчення та уникнення або подолання у майбутньому.  Вернадський доводить, що для запобігання проблем екологічних кризу необхідна розсудливість щодо користування природними ресурсами, науково обґрунтоване ставлення до природи, модифікація аспектів техногенної діяльності людини і чисельні вдосконалення у напрямі екологічності.

10. Особливості структурної та функціональної організації біосфери.

Біосфера – єдино глобально екосистема вищого порядку, склад, структура і властивості якої визначаються діяльністю організмів.

Структурна організація:

а) біотичний компонент представлений живою речовиною – сукупністю організмів нашої планети;

б) абіотичний компонент включає хімічні складові та фізичні умови геологічних оболонок:

       а) атмо-, гідро- і літосфери;

       б) елементарною структурно-функціональною одиницею є біогеоценози.

Функціональні зв'язки:

а) біокомпоненти і геокомпоненти пов'язані між собою колообігом речовин у вигляді біогеохімічних циклів, найважливішими властивостями яких є відкритість і незамкненість; б) основними функціями живої речовини в біосфері є окиснювально-відновна, концентраційна та газова.

Основні властивості визначаються властивостями живої речовини.

11. Характеристика біосфери