• Сплюшка — це така маленька сова. До людини вона ставиться з великою довірою. Декому навіть вдається погладити її, коли вона на гнізді сидить. Сова-сплюшка навдивовижу корисна пташка. Скільки поїдає комах-шкідників — не злічити!

•  У шишкарів пташенята з'являються на світ у січні, коли надворі лютують морози.

• Ластівки — дуже охайні пташки. У їхньому гнізді завжди чисто. Сміття вони виносять з гнізда у дзьобиках. Ластівки дуже спритно ловлять комашок просто на льоту. Навесні можна побачити ластівок, що носять у дзьобиках багнюку з калюж, солому, тоненькі гілочки, з чого вони ліплять свої маленькі гніздечка. Ластівка виводить пташенят аж двічі протягом літа. Яєчка висиджує тільки мама-ластівка, а тато носить їй їсти. Про малих ластів'ят батьки дба­ють разом, добувають їм їжу. А на початку осені ластівки збираються у великі зграї. Літають у повітрі, сидять на дро­тах, готуються до важкого польоту у вирій, аж до далекої Африки. Про ластівок люди склали про них казки, легенди, пісні, поети написали вірші.

• Міські та сільські ластівки живуть поряд з людьми. Вони прикріплюють свої гніздечка до виступів дерев'яних стін, над вікнами, на горищах, під дахами будинків. А в селі ці пташки часто оселяються в повітках та хлівах.

• Берегові ластівки гніздяться в норах, які самі ж і викопують у високих берегах річок, схилах ярів, старих кар'єрів.

• Ворони вигадують хитрі способи добування їжі. Розкидають по дорозі стиглі горіхи. Потім сидять на деревах і чекають, щоб машини їх розкололи. Тоді збирають смачні серединки. Суху скоринку хліба ворона обов'язково розмочить у калюжі. І тільки після цього з'їсть.

• Граки, які постійно галасують на деревах, настільки розумні, що можуть жартувати один над одним.

• У лісах Центральної та Південної Америки водиться рідкісний водоплавний птах пікапаре. Він єдиний серед пернатих, подібно до австра­лійського кенгуру, носить своїх пташенят у спеціальних кише­нях. Цих кишень у нього дві: по одній під кожним крилом. Але, на відміну від кенгуру, пташенят носить не самка, а самець. Пташенята зручно сидять у таких незвичайних колисках навіть під час перельотів. Птах може також пірнати з двома пташенятами «на борту», оскільки в кишенях достатньо повітря.

• Папуги — один із найдавніших видів птахів. У них яскраве забарвлення. Голова, шия, крила і хвіст помережані червоним, оранжевим та синім пір'ям. Папужки мають довгий хвіст. Немов намистинки, темно-сині очі. У птаха міцний вигнутий дзьоб. У дикій природі папуги живуть зграями. Вони дуже галасливі.        

• У сороки пір'я чорного та білого кольорів. У птаха гострий, прямий дзьоб, крила середньої довжини, лапи тонкі й відносно довгі. Сороки розумні, кмітливі птахи, живуть зграями. Сорока вміє відтворювати голоси всіх пернатих. 

• Колібрі харчується квіт­ковим нектаром. Ці квітко­ві пташки найменші у світі! Колібрі-бджілка лише вдві­чі більша за джмеля, проте пташка не боїться людей. Вона може пошукати нектар у квітах, які в чиїхось руках. Літають колібрі дуже швид­ко: за годину можуть і сто кілометрів здолати, їхні крихітні сердечка б'ються до тисячі разів за секунду. Цікаво, що шлуночок манюньої пташ­ки втричі менший від сердечка.

• Одна синиця рятує від шкідників 10 дерев. Одне дерево забезпечує киснем 3 людини. Одна годівничка може врятувати від загибелі 50 синиць. Навесні та влітку синички ночують у гніздечку, вони зігрівають яєчка або маленьких пташенят.  Синиця обов'язково нанесе сухої трави у гніздо. Вони, як і горобці, висиджують пта­шенят два або й три рази на літо. А взимку синички сплять  на гілках. 

• Шпаки — всеїдні. їдять хробаків, личинок комах, коників, павуків, метеликів. З рослинної їжі — насіння і плоди (ягоди, яблука, груші, сливи, вишню та ін.). Здатні завдати серйозної шкоди зерновим посівам і виноградникам. Збиваються в зграї. У небі можна побачити групи в кілька тисяч особин.

• Ремез плете своє гніздо із пухнастого сім'я тополі, моху, осики і трави. 

• Життя дятлів пов'язане з лісом, вони влаштовують гнізда у дуплах.