Дикі бджоли мали гніздо в дуплавім дереві. Довідавшись о тім медвідь і думаючи в свою силу, приходить до них і каже: «Ви дрібні і слабі сотворіння! Дайте мені ваш мед, бо іначе дерево виверну, мед з'їм, а вас видушу!»

— «Добре,— кажуть бджоли,—пробуй; коли даш нам раду, ми піддамося».

  Медведя розгнівала така відвага бджіл, ткнув він голову свою в дерево і висунув язик по мед, но нараз учув такий біль, що і за свою силу забув, бо бджоли в язик, вуха, ніс накололи його страшно своїми жалами, а він, утікаючи, не слухав, як бджоли кликали за ним: «Пам'ятай, що і малі сотворіння потраплять боронитись!»

  Тут така наука: і малими, но сполученими силами можна доброго зробити і від ворогів оборонитись.