Крайню північ нашої планети називають Арктикою, а край­ній південь — Антарктикою. А ще їх називають полярними районами земної кулі, оскільки саме там містяться Північний і Південний полюси, крайні точки нашої планети.

     Поверхня Землі в цих районах укрита снігом та кригою, які не тануть навіть улітку. Це найхолодніші місця на Землі. Узимку температура сягає 80 °С морозу, а влітку, у «найспекотніший» день, — 20 °С морозу. Тут пів року стоїть зима і триває безперервна полярна ніч, а інші пів року — літо, і тоді сонце зовсім не заходить — суцільний день.

     Три чверті всієї прісної води нашої планети зосереджено в Антарктиці у вигляді гігантського шару криги завтовшки по­декуди 5 кілометрів (уяви собі будинок на 1700 поверхів!). Повільно сповзає крига з берегів Антарктики і, відламуючись, з неймовірним гуркотом падає в море. Гігантські крижані гори (айсберги) запливають навіть у теплі моря, поступово танучи. Зустріч уночі з айсбергом для корабля дуже небезпечна.

      Немилосердний холод Арктики і Антарктики нищить усе живе. Але все ж це не мертві крижані пустелі. Просто їх мешканці тримаються ближче до незамерзаючого моря — тут і тепліше, і їжу в морі можна добути — рослин же нема!

      Щойно визирне після багатомісячної ночі сонце, на ске­лясті береги Арктики і Антарктики злітаються сотні тисяч морських полярних птахів: кайри, мартини, чистуни, гаги, крячки. Скелі вкриті їхніми гніздами, птахи кружляють на­вколо них у повітрі, гойдаються на хвилях, ловлять рибу, шукають молюсків. Галас там стоїть неймовірний — недарма ці місця називають «пташиними базарами». Погано дово­диться тому, хто наблизиться до пташиних гнізд, — птахи нападають на ворога з повітря, б'ють крилами, дзьобами, поливають пташиним послідом.

      Кайри якийсь час проводять на землі лише в період виси­джування яєць, а решту часу — у відкритому морі або в небі. Вони чудово плавають і пірнають, швидко гребучи під водою крилами і ногами. Голос у них досить неприємний і прониз­ливий. На суходолі кайри напрочуд довірливі і легковажні: дозволяють наблизитися до себе на кілька кроків і добре роздивитися.

      Кайра не переймається спорудженням гнізда. Вона відкла­дає яйця просто на пласких каменях. Яйця кайри не круглі, а подібні до груші, тому вони не котяться вниз зі скель.

Кайри дуже товариські і доброзичливі птахи. Скажімо, ко­ли кайри-батьки, що висиджують яйця, мусять десь відійти на кілька хвилин, на яйця одразу сідає перша-ліпша сторон­ня кайра.

      В Антарктиці живуть пінгвіни. Вони хоч і птахи, але літати не можуть: крила пінгвінів схожі на ласти, і вони користу­ються ними для плавання, а не для літання, адже головна їхня їжа — риба та молюски. Несуть пінгвіни одне-два яйця. А оскільки гніздо зі снігу не влаштуєш, то тато-пінгвін зігрі­ває яйце власним пухом, тримаючи його біля черева. Оскільки мороз дуже сильний, то лічені хвилини перебування яйця без обігріву татовим чи маминим тілом можуть коштувати життя малечі, що росте в яйці. Тому тато стоїть з яйцем на лапках під черевом по кілька місяців, голодуючи, поки мама йде до моря відновлювати сили. Щойно пух­настий малюк вилупиться з яйця, він одразу біжить до мами. Ну а тато ру­шає на риболовлю — треба ж дружину і маля годувати! Пінгвіни — найкра­щі плавці і пірнальники серед водяних птахів. Працюючи крилами-ластами, як веслами, птахи швидко пересувають­ся під водою. Пінгвіни пропливають за добу до 160 кілометрів, не відчува­ючи ніякої втоми. Пінгвіни десятками тисяч — як військово-морський десант — висаджуються на берег і така сама їх кількість «виходить у море». На сухо­долі пінгвіни шикуються, як полк солдат, лавами, та ще й за «військовим званням»: дорослі самці — в одному місці, молодь — у другому, самки-мами — у третьому і т. д. Улю­блена розвага пінгвінів — і дітей, і дорослих — кататися зі снігових гірок на власному черевці.

     Пінгвіни — чемпіони з витривалості до низьких темпера­тур. Витримувати жорсткий холод Антарктики їм допомагає густе пір'я та підшкірний жир.