Любив Ярослав¹ книги, читав їх часто і вдень, і вночі, і зібрав скорописців² багато, і перекладали вони з грецького на слов'ян­ське письмо³. Написали книг вони велику силу, ними повчаються віруючі люди і тішаться плодами глибокої мудрості. Начебто один хтось зорав землю, а другий посіяв, а інші жнуть і споживають багату поживу⁴, — так і тут: батько всього цього Володимир, він землю зорав і розпушив її, тобто просвітив християнством⁵. А син його Ярослав засіяв книжними словами, а ми тепер пожинаємо серцем книжну науку.

  Велика користь від навчання книжного. Книги — мов ріки, які напоюють собою увесь світ; це джерело мудрості, в книгах — бездонна глибина; ми ними втішаємося в печалі, вони — узда⁶ для тіла й душі. В книгах — світило мудрості, а про мудрість сказано: люблячих мене — люблю, а хто дошукається мене — знайде бла­годать. І якщо старанно пошукати в книгах мудрості, то знайдеш велику втіху і користь для своєї душі. Бо той, хто часто читає книги, той веде бесіду з Богом і наймудрішими мужами. Ярослав же, як ми вже сказали, любив книги, багато їх написав і поклав їх у церкві святої Софії, яку сам збудував.

1. Ярослав, Володимир — йдеться про князів Київської Русі — Ярослава Мудрого, Володимира Ясного Сонечка.

2. Скорописці — люди, які в давнину переписували книги.

3. Слов'янське письмо — мова, якою розмовляли і писали в Київській Русі.

4. Пожива — те, що є матеріалом для певної діяльності, дже­релом чого-небудь.

5. Християнство — релігія (віра), що ґрунтується на вірі в Ісуса Христа як Боголюдини, який зійшов на землю і прий­няв страждання заради спасіння людства.

6. Узда — частина збруї — ремені, які надівають на голову коневі, щоб правити ним.