Неподалік від будяка росла кропива. Дівчинка вмить спіткнулася на ній очима і якось аж зіщулилася, бо вже не раз мала нагоду переконатися, як обпікає її волохате листя.

    Та жалючка раптом привітно звернулася до неї:

— Як тобі, дівчинко, подобається моє королівство?

    Світланка була ошелешена.

— Яке королівство?.. Ти що, себе королевою вважаєш?

     І тут їй стало з того, що вона почула, смішно-смішно.

     Вона ледве стрималася, щоб не розреготатися. Оця приблуда, на якій ні плоду, ні цвіту, ні листу путящого, яка на всіх смітниках першою поселяється, яку в три вирви женуть із поля, городу, саду, і вона з себе королеву корчить! Та ще й привітною прикидається...

    Проте кропива спокійнісінько і так само приязно відповіла:

— Усі так вважають.

— А троянда ж тоді хто? — кольнула її Світланка.

— Троянда — королева серед квітів. А в цьому дикому світі королева — я.

— Так, вона правду каже, — в один голос мовили рослини, з якими Світланка щойно вела мову.

    Тільки чортополох невдоволено ошкірився голками і промовчав.

— А за що ж їй така честь? — недовірливо глянула на них дівчинка.

    І рослини навперебій почали розповідати.

— То тільки з першою знайомства кропива видається непривітною, — пояснював спориш. — Насправді ж від неї людям поміч велика. Ранньої весни, коли ще земля гола, а кропива вже зеленіє, з неї можна варити борщ, салати готувати...

— Із кропиви, — підхопив подорожник, — тканину можна ткати, сітки в'язати, вірьовки вити. У деяких країнах із неї папір виготовляють. А листя на фарбу годиться.

    Ромашка запашна розхвалила цілющі властивості кропиви. Коров'як добре слово сказав про кропиву як корм для домашньої худоби.

    Багато всякого говорили. І тут дівчинка й собі пригадала випадок, коли кропива стала в пригоді їй із татком. Ось як це було.

    Якось татко їхав на став рибалити. Далеченько, за кільканадцять кілометрів. Треба було їхати автобусом, а там ще пішки йти. Взяв тоді він із собою і Світланку. Впіймали вони чималенько карасів та коропців. Зібралися йти додому, а татко й бідкається, що риба зіпсується в дорозі. Бо, поки додому дістануться, не одна година мине! Почув їх якийсь рибалка й порадив випотрошити коропців і карасиків та перекласти листям кропиви. Татко так і зробив. І що ж? Доправили їх додому свіжісінькими! Річ у тім, що кропив'яне листя виділяє такі речовини — фітонциди, — які вбивають бактерій. Вони й уберегли рибу від псування.

І дівчинка згодилася:

— Ти, кропиво, й справді заслуговуєш, щоб тебе королевою величали...