Багато тваринок та комах мають забарвлення, яке робить їх непомітними для ворогів. А от Сонечко, навпаки, яскраво-червоне.

    На це звернула увагу Гусінь:

— А ти, дорогенький, не боїшся, що тебе хтось з'їсть?

    Сонечко подивилося навкруги, але нікого не побачило, тож запитало:

— Вибачте, а хто це до мене гово­рить?

— Придивися до травинки, що рос­те поруч. Бачиш?

— Тепер бачу... То ви — Гусінь?

— Так. Я вмію добре маскуватися, щоб мене не з'їла якась птаха, — мовила Гусінь і одразу злякано загукала: — Ховайся мерщій! Зозуля летить!

    Зозуля покружляла й полетіла собі далі.

— Бачиш, мене зозуля не помітила! — задоволено повідомила Гусінь.

     Але чому вона не звернула уваги на тебе?..

— Не подобаюсь я хижакам! — засміялося Сонечко. — Зозуля колись ухопила мене до рота й одразу виплюнула.

— Чудно, та й годі! — здивувалася Гусінь. — А на­віщо тобі таке яскраве забарвлення?

— Розумієш, я не хочу завдавати шкоди нікому. Я своїм забарвленням попереджаю комахоїдних, мовляв, обережно, шановні, я не смачний.

— Це шляхетно¹ з твого боку, — визнала Гусінь. — Тепер я розумію, чого тебе називають Сонечком. За твоє добре серце.

1. Шляхетно — порядно, благородно.