В одній далекій країні жив хлопчик, котрий ніколи нічо­го не клав на місце. Він усюди розкидав свої речі. У ньо­го в кімнаті є і шафа, і полиці, й шухляди. А він лінується все по місцях розкладати. Прийде з вулиці: один черевик під дверима, інший — під шафою залишить. Курточка його — на канапі, шапка — на стільці, штанці — на спинці стільця. Бабуся ходить за хлопчиком, одяг збирає. Мати об іграшки його на підлозі шпортається, сердиться:

— Коли ти нарешті свої речі прибереш?

    Хлопчик позітхає, покривиться. Візьме в оберемок усе, що розкидав, і засуне в шафу. Дверцятами прикриє — наче прибрав. Так усе й лежить упереміш у шафі: одяг, іграшки,

книжки. Речі зминаються, аркуші у книжках загинаються. Не­має порядку! Набридло¹ речам мучитися, вирішили вони провчити хлопчика.

   Одного ранку прокинувся хлопчик, бачить: а в кімнаті жодної речі, жодної іграшки.

   «Бабуся прибрала!» — думає хлопчик.

   Сів на ліжко, хотів ноги в капці засунути — а капців немає!

    Зазирнув під ліжечко — а там подушка лежить. Хотів штанці надягти, шафу відчинив — а штанців немає! Лежить на полиці татів капелюх, стоять мамині туфлі, праска чомусь у шафі опинилася. А одяг зник²! Побіг хлопчик на кухню, від­чинив холодильник, хотів ковбасу взяти — а в холодильнику книжки рядками стоять, а їжі немає! Відчинив хлопчик тум­бочку, хотів чашку взяти, а чашок немає, замість них — його машинки лежать. Хлопчик дивується, руками розводить.

    Почав бігати домівкою, по всіх кутках зазирати. А вдома цілковитий безлад. На книжковій полиці — дідусеві інстру­менти. Замість телевізора в кімнаті пральна машина стоїть. У передпокої на столику — кавомолка, в аптечці замість лі-ків — крупи гречані. На канапі ковзани лежать. Пилосмок — на підвіконні, тарілки — в коморі, мило — на балконі. Чого хлопчик не похопиться — нічого на місці немає. Озирається він навкруги:

— Що ж тепер робити, як безладу позбутися?

   Бачить хлопчик: ніхто йому не допоможе. Почав він сам речі по місцях розкладати. Спочатку кавомолку на кух­ню відніс, у шафу поставив. Ложки, виделки по місцях роз­клав, книги дістав з холодильника. Бігає з речами по дому, з ніг падає. Так утомився, що присів на стільчик та й заснув. Раптом речі заворушилися, зашепотіли:

— Бачите, хлопчик виправляється, сам лад³ наводить. Треба йому допомогти.

    І повернулися речі на свої місця. Штанці на полиці по­вкладалися, курточки на гачках повисли, іграшки в шухляду заховалися. Прокинувся хлопчик — а в домі цілковитий порядок. Кожна річ на своєму місці — така краса!

    «Чи все це наснилося мені?» — подумав хлопчик.

    А тут батьки, і дідусь з бабусею прийшли. Хвалять хлоп­чика за охайність. І так йому стало радісно, що відтоді ви­рішив сам свої речі по місцях розкладати, Та й мамі допо­магати не лінується!

1. Набридло — стало неприємним, нудним через одно­манітність.

2. Зник — перестав існувати, зміна місця перебування або розташування.

3. Лад — коли де-небудь чисто прибрано, всі речі на своїх місцях.