КОЛОБОК (українська народна казка)

  Були собі дід та баба та дожились уже до того, що й хліба нема. Дід і просить:

— Бабусю! Спекла б ти колобок!

— Та з чого ж я спечу, як і борошна нема?

— От, бабусю, піди в хижку та назмітай у засіку борошенця, то й буде колобок.

  Послухалась баба, пішла в хижку, назмітала в засіку борошенця, витопила в печі, замісила гарненько борошно, спекла колобок та й поклала на вікні, щоб простигав.

  А він лежав, лежав на вікні, а тоді з вікна на призьбу, а з призьби на землю в двір, а з двору за ворота та й побіг покотився дорогою.

  Біжить та й біжить дорогою, коли це назустріч йому зайчик.

— Колобок, колобок, я тебе з'їм!

— Не їж мене, зайчику-лапанчику, я тобі пісеньки заспіваю:

— Ану заспівай!

         Я по засіку метений,

         Я із борошна спечений,—

         Я від баби втік,

         Я від діда втік,

         То й від тебе втечу!

  Та й побіг знову. Біжить та й біжить... Перестріває його вовк:

— Колобок, колобок, я тебе з'їм!

— Не їж мене, вовчику-братику, я тобі пісеньки заспіваю.

— Ану заспівай!

         Я по засіку метений,

         Я із борошна спечений,—

         Я від баби втік,

         Я від діда втік,

         Я від зайця втік,

         То й від тебе втечу!

  Та й побіг... Аж іде ведмідь.

— Колобок, колобок, я тебе з'їм!

— Не їж мене, ведмедику, я тобі пісеньки заспіваю.

— Ану заспівай!

         Я по засіку метений,

         Я із борошна спечений,—

         Я від баби втік,

         Я від діда втік,

         Я від зайця втік,

         Я від вовка втік,

         То й від тебе втечу!

  Та й побіг. Біжить та й біжить дорогою... Стрічається з лисичкою:

— Колобок, колобок, я тебе з'їм!

— Не їж мене, лисичко-сестричко, я тобі пісеньки заспіваю.

— Ану заспівай!

         Я по засіку метений,

         Я із борошна спечений,—

         Я від баби втік,

         Я від діда втік,

         Я від зайця втік,

         Я від вовка втік,

         Від ведмедя втік,

         То й від тебе втечу!

— Ну й пісня ж гарна! — каже лисичка.— От тільки я недочуваю трохи. Заспівай-бо ще раз та сідай до мене на язик, щоб чутніше було.

  Колобок скочив їй на язик та й почав співати:

         Я по засіку метений...

  А лисичка — гам його! Та й з'їла!

 




Переглядів: 79
6.11.2017 -

Категорія: казка народна

Коментарії до КОЛОБОК (українська народна казка):

Ім'я:*
E-Mail:
Питання: 2*2+2?
Відповідь:*
Напівжирний Нахилений текст Підкреслений текст Перекреслений текст | Вирівнювання по лівому краю По центру Вирівнювання по правому краю | Вставка смайликів Вибір кольору | Прихований текст Вставка цитати Перетворити вибраний текст з транслітерації в кирилицю Вставка спойлера