Якось праведник запитав Ісуса: «А хто ж мій ближній?»

    На це Ісус відповів йому притчею:

— Один чоловік ішов з Єрусалима до Єрихона і потра­пив до рук розбійників, які зняли з нього одяг, побили й пішли, залишивши ледве живого.

    Випадково тією дорогою прямував один єврейський священик та, побачивши нещасного, пішов далі. Так само і левит¹ надійшов на те місце, подивився і проминув.

    Якийсь же самарянин², теж простуючи тією дорогою, натрапив на побитого і змилосердився. Він перев'язав нещасному рани, поливши їх оливою і вином, а потім посадив на свого осла та привіз до заїжджого двору, де також піклувався про нього.

     А наступного дня, від'їжджаючи, дав два денарії³ гос­подареві заїжджого двору і сказав: «Подбай про нього; а якщо витратиш на лікування більше, я, коли повертати­мусь, віддам тобі».

    Після цього Ісус запитав праведника:

— То кого з тих трьох ти вважаєш ближнім чоловікові, що потрапив до рук розбійників?

— Того, хто змилосердився над ним.

    Тоді Ісус сказав йому:

— Отож іди і роби так само.

^{1. Левит — єврейський духовний служитель.}

^{2. Самаряни — нащадки ста­роєврейського населення Ізраїльського царства; євреї зневажали їх, вважаючи «нечистокровними».}

^{3. Денарій — римська срібна монета.}