▪  Велика розумом людина, та не може вона осягнути всіх чудес землі. Дивіться, як все мудро влаштовано на світі: як небо влаштоване, або як сонце, або як місяць, або як зірки, і тьма, і світло, і земля як на водах покладена, Госпо­ди, завдяки волі Твоїй! А звірі, а птиці різні, а риби всілякі!

▪ І цьому диву подивуємося, як створено людину і які різні та багатоликі людські обличчя: якби і всіх людей зібрати, то кожен мав би свій вид і образ обличчя.

▪ І тому подивуємося, як птиці небесні із раю-вирію ле­тять, і перш за все до нашого дому, але не поселяються в одній країні, а сильні й слабі розлітаються по всіх зем­лях, щоб наповнилися щебетом ліси і поля. Все це дано людям на користь, на їжу і на радість їм. І знову скажемо: великі блага послані нам, грішним людям. Ті ж птиці не­бесні, коли їм звелено, то заспівають і звеселяють людей, а коли ні — то, маючи і мову свою, оніміють.

▪ Прочитавши отсі слова, діти мої, похваліть Творця всьо­го земного й небесного, а все, що далі, — то мого слабого розуму повчання.

▪ Перш за все, не забувайте убогих, а яко можете, по силі годуйте їх і подавайте сиротам.

▪ І вдову захистіть, не дайте сильним губити людину. Хто б не був, правий чи винний перед вами, не вбивайте і не веліть убивати його; якщо і завинив хто в смерті, не губіть християнської душі.

▪ Якщо ж вам доведеться цілувати хрест перед братами своїми або перед будь-ким, то перше спитайте свого сер­ця, на чому ви зможете стояти твердо, і тільки тоді цілуйте, а поклявшись, не переступайте клятви, бо загубите душу свою.

▪ Ніколи не майте гордощів у своєму серці і в розумі, а скажіть: сьогодні живий, а завтра помру; смертні ми.

▪ Старих шануйте, як батька, а молодих, яко братів. Пам'я­тайте, як учив мудрий Василь, зібравши круг себе юнаків: при старших годиться мовчати, премудрих слухати, стар­шим підкорятися, з рівними і молодими мати згоду і бесіду вести без лукавства, а щонайбільше розумом вбирати.

▪ Не лютувати словом, не ганьбити нікого в розмові, не сміятися багато.

▪ Очі тримати донизу, а душу — вгору.

ПОВЧАННЯ ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА (переказав Віктор Близнець)

    Я, недостойний, дідом своїм Ярославом Мудрим і батьком своїм і матір'ю своєю з роду Мономахів був наречений руським іменем Володимир. Сидячи на санях, тобто збираючись уже помирати, звертаюсь до вас з оцим словом.

    Діти мої або хтось інший, слухаючи мою грамотицю, не посмій­теся з неї, а прийміть її до свого серця, і не лінуйтеся, а щиро трудіться.

   Що таке людина, як подумаєш про це? Велика розумом люди­на, та не може осягнути вона всіх чудес землі. Дивіться, як все мудро влаштовано на світі; як небо влаштовано, або як сонце, або як місяць, або як зірки, і тьма, і світло, і земля як на водах покладена... А звірі, а птиці різні, а риби всілякі! І цьому диву подивуємося, як створено людину і які різні та багатоликі людські обличчя; якби і всіх людей зібрати, то кожен має свій вид і образ обличчя. І тому подивуємося, як птиці небесні із раю-вирію ле­тять, і перш за все до нашого дому, але не поселяються в одній країні, а, сильні й слабі, розлітаються по всіх землях, щоб наповнилися щебетом ліси і поля. Все це дано людям на користь, на їжу і на радість їм...

    Перш за все не забуваймо убогих, а яко можете, по силі годуй­те їх і подавайте сиротам.

    І вдову захистіть, не дайте сильним губити людину...

    Ніколи не майте гордощів у своєму серці і в розумі, а скажіть: сьогодні живий, а завтра помру; смертні ми.

    Старих шануйте, як батька, а молодих, яко братів. Пам'ятайте, як учив мудрий Василь, зібравши круг себе юнаків: при старших годиться мовчати, премудрих слухати, старим підкорятися, з рівними і моло­дими мати згоду і бесіду вести без лукавства, а щонайбільше розумом вбирати. Не лютувати словом, не ганьбити нікого в розмові, не смія­тися багато. Очі тримати донизу, а душу вгору

     В домі своєму не ледачкуйте, а за всім приглядайте самі... Ні їжі, ні питтю не віддавайтесь без міри, ні солодкому сну... Брехні остерігайтесь... Куди б ви не верстали шлях своєю землею, не давайте отрокам своїм чинити зло і шкоду ні селам, ні посівам, щоб люди не проклинали вас.

     А куди б не прийшли і де б не зупинилися, напійте і нагодуйте нужденного. Найбільше шануйте гостя, звідки б він до вас не прийшов... Хворого навідайте, покійника проведіть в останню дорогу, бо всі ми смертні.

    Не проминіть ніколи людину, не привітавши її, і добре слово їй мовте... Якщо забуваєте про це, то частіше заглядайте в мою грамотицю: і мені буде не соромно, і вам буде добре.

    Що вмієте, того не забувайте, а чого не вмієте, того навчайтесь,— як батько мій, дома сидячи, знав п'ять мов: через те й честь йому була в інших країнах Лінощі — не мати всьому дурному: хто що й знав, те забуде, а чого не вміє, того не навчить ся. Добро своєю рукою сіючи, не лінуйтесь ні на що хороше, і хай не застане вас сонце в постелі. Так робив мій батько покійний і всі добрі мужі... Спочинок у полудень дається людям за труди: після трудів спочиває і звір, і птиця, і люди.