Давним-давно, коли калмики жили ще в Китаї, при­везли китайському імператорові в подарунок незвичайну пташку. Вона так співала, що сонце у небі сповільнювало свій хід, дослуховуючись до її співу.

    Наказав імператор зробити для пташки золоту клітку, постелити їй пух молодого лебедя, годувати її з імпера­торської кухні. Першого свого міністра імператор призна­чив головним доглядачем за пташкою.

— Хай пташка тут почувається так добре, як ніде і ні­коли не почувалася. І хай вона тішить нас своїм співом.

    Щоранку імператор вслухався, чи не почує голос пташки, але вона мовчала. «Мабуть, їй задушливо в па­лаці», — подумав імператор і звелів винести клітку в сад. Сад імператора був єдиним у світі за красою. Але ніщо не зворушувало пташину: вона сумно мовчала.

    Імператор запросив усіх мудреців, щоб почути їхні поради. Та що б не радили мудреці, куди б не вивозили клітку, —лише сумна сльоза котилася з очей пташини...

    Три роки імператор зі своїми слугами возили клітку з мовчазною пташкою по всій країні, і ось одного дня вони зупинились на березі гнилого болота, над яким літала комашня. За болотом простяглися жовті піски пустелі.

    Клітку повісили на суху гілку, поставили біля неї вар­тового і вклалися спати. Коли зажевріла на небі ясна вранішня зоря, пташка раптом стрепенулася, розпрями­ла крила, квапливо стала чистити дзьобом пір'я. А коли зійшло сонце, пташина стрімко злетіла, ударилася об золоті лозини клітки і впала. Сумно озирнулася навколо і тихо заспівала...

    Сто пісень печалі проспівала вона, а коли почала пісню радості, — тисячі таких же птахів, як вона, злетілися з усіх боків і підхопили її пісню. Здалося людям, що це не птахи співають під променями сонця, а співають їхні душі.

— Ось звідки наша пташка, це її рідний край, — задум­ливо промовив імператор і пригадав свою батьківщину, де він не був три роки.

— Відчиніть дверцята клітки і випустіть пташку, — по­велів він.

     І тоді всі птахи заспівали тисячу пісень хвали рідному краю, тисячу і одну пісню хвали свободі.

     Ось що означає рідна земля і свобода: співати можна лише там, де ти прийшов у це життя.