ЗАГАДКИ

Загадка по-своему описывает предмет, который нужно назвать: называет похожие признаки или действия, намекает на некоторое сходство, часто используются яркие описания, необычные сравнения, преувеличение каких-либо качеств или действий.

 

КНИГА

Не в лесу, не в саду

корешки на виду.

Веток нет — одни листы.

Что за странные кусты?

Как ты думаешь, что это?

 

БЕЛКА 

Хожу в пушистой шубке,

живу в густом лесу.

В лесу на старом дубе

орешки я грызу.

 

КОШКА 

Мохнатенькая, усатенькая, ест и пьёт, песенки поёт.

 

ЛИСА 

За деревьями, кустами промелькнула, словно пламя. Промелькнула, пробежала... Нет ни дыма, ни пожара.

 

ПЕТУХ 

Не артист, а голосист. Не ездок, а шпоры у ног.

 

КОЛОС 

Вырос в поле дом.

Полон дом зерном.

Стены позолочены,

ставни1 заколочены.

Ходит дом ходуном

на столбе золотом.

1. Ставни — двустворчатый или одностворчатый деревянный затвор у окон.

 

ЗАЕЦ 

Кто любит морковку

и прыгает ловко,

портит в огороде грядки,

удирает без оглядки?

 

Загадки — дуже давній вид народної твор­чості. У сиву давнину загадкам надавали магічного зна­чення. Вміле відгадування загадок вважалося ознакою розуму. Загадки служили засобом випробовування мудро­сті, зрілості людини. Відгадуючи загадки, діти розвива­ють уяву, мислення, цікаво проводять дозвілля. 

 

ОПЕНЬКИ

Поховались за пеньки

хлопчаки-лісовички

у картузиках руденьких.

Називають їх ... .

 

ОЛІВЕЦЬ

Настрибався зайчик вволю,

дивний слід лишив по полю.

Ми за ним спостерігали,

слово «мама» написали.

 

БУРЯК

Ріс на грядці молодець.

Хап за чуба — та й кінець,

бо без нього, кажуть люди,

борщику у нас не буде.

         (Леся Вознюк)

 

ПЕТРУШКА

Є сусідонька в морквиці —

худорлява, блідолиця.

Добре знають борщ і юшка,

що сусідку звуть ... .

         (Леся Вознюк) 

 

ГАРБУЗ

На городі в холодку

сидить м'яч на ланцюжку.

Утекти б на моріжок —

не пускає ланцюжок.

          (Леся Вознюк)

ГОРОХ

Як у цирку акробати

лізуть вгору по канату,

так і він — без рук, без ніг

всі тички обвити зміг.

          (Леся Вознюк) 

ЧАСНИК

У темниці виростає

та біленькі зубки має.

Хоч гіркий він і пекучий,

та корисний і цілющий.

          (Леся Вознюк)

 

КАРТОПЛЯ

Під землею птиця кубло звила і яєць нанесла.

 

КАПУСТА

Сидить баба серед літа, в сто сорочок одіта.

 

МОРКВА

Сидить дівчина в коморі, а коса її надворі.

 

ГОРОХ

Без рук, без ніг, а вилізе на пліт.

 

СОНЯШНИК

Сімсот соколят на одній подушці сплять.

 

ЦИБУЛЯ

Має шкір сім, витискає сльози всім.

 

МАК

Повна діжка жита п'ятачком накрита.

 

ОГІРКИ

А що то за коні в гаю на припоні:

довгасті, голчасті, зеленої масті,

нікого не возять, лише солі просять?

Оті ко­ні на припоні —

не їдять, не п'ють, а гладшають.

  

Буква Г

Я знайшов у лісі гриб,

А приніс додому... риб.

Мабуть, десь поміж кущів

Букву «г» я загубив.

 

Буква Л

Солоний вітер після зливи

Трусив щосили синю сливу.

Упала буква «Л» зі сливи —

І стала синя слива сива.

 

СОНЦЕ

Двоскладове, яснокриле,

світу я тепло даю.

І тоді я людям миле,

коли й другий склад гублю.

            (Володимир Лучук)

 

КУЛЬБАБА

Вона в шапці хутровій літо зустрічає,

парашутиками в небі шапка ця літає.

                           (Степан Жупанин)

 

ПАРАСОЛЯ

Маю шапку, маю ніжку,

схожа я на сироїжку,

І стаю тоді в підмозі,

коли дощ лине в дорозі.

 

КІТ – КИТ

ЗІ — лежу я на дивані,

з И — пливу я в океані.

        (Володимир Лучук)

БІК – БИК

ЗІ — усі мене торкають,

з И — в хліві мене тримають.

           (Володимир Лучук)

 

СІЧ – СИЧ

ЗІ — в історії відома на вкраїнській я землі.

З И — сиджу до ночі вдома у затишному дуплі.

                          (Володимир Лучук)

 

ДУШ

У домі нашому живе собі

цікавий дощик.

Часто він мене

вмиває і полоще.

         (Степан Жупанин)

 

ЯЩІРКА

Гострі зуби у кота.

Відкусив він їй хвоста.

А вона йому на те:

«Завтра хвіст мій відросте!»

             (Ігор Січовик)

 

БДЖОЛИ

Із одним вікном хатина,

роботяща в ній родина.

По квітках усе літають,

мед пахучий добувають.

 

БАБКИ

Над водою вертольотники

все літають взад-вперед,

і від їх легкого дотику

не схитнеться очерет.

 

Що за дивні вертольотники

не гуркочуть, не гудуть

і самі себе, без льотчиків,

понад озером ведуть?!

            (Наталя Забіла)

 




Переглядів: 284
31.08.2021 -

Категорія: пісня

Коментарії до ЗАГАДКИ:

Ім'я:*
E-Mail:
Питання: 2*2+2?
Відповідь:*
Напівжирний Нахилений текст Підкреслений текст Перекреслений текст | Вирівнювання по лівому краю По центру Вирівнювання по правому краю | Вставка смайликів Вибір кольору | Прихований текст Вставка цитати Перетворити вибраний текст з транслітерації в кирилицю Вставка спойлера