ЗАГАДКИ
Загадка по-своему описывает предмет, который нужно назвать: называет похожие признаки или действия, намекает на некоторое сходство, часто используются яркие описания, необычные сравнения, преувеличение каких-либо качеств или действий.
КНИГА
Не в лесу, не в саду
корешки на виду.
Веток нет — одни листы.
Что за странные кусты?
Как ты думаешь, что это?
БЕЛКА
Хожу в пушистой шубке,
живу в густом лесу.
В лесу на старом дубе
орешки я грызу.
КОШКА
Мохнатенькая, усатенькая, ест и пьёт, песенки поёт.
ЛИСА
За деревьями, кустами промелькнула, словно пламя. Промелькнула, пробежала... Нет ни дыма, ни пожара.
ПЕТУХ
Не артист, а голосист. Не ездок, а шпоры у ног.
КОЛОС
Вырос в поле дом.
Полон дом зерном.
Стены позолочены,
ставни1 заколочены.
Ходит дом ходуном
на столбе золотом.
1. Ставни — двустворчатый или одностворчатый деревянный затвор у окон.
ЗАЕЦ
Кто любит морковку
и прыгает ловко,
портит в огороде грядки,
удирает без оглядки?
Загадки — дуже давній вид народної творчості. У сиву давнину загадкам надавали магічного значення. Вміле відгадування загадок вважалося ознакою розуму. Загадки служили засобом випробовування мудрості, зрілості людини. Відгадуючи загадки, діти розвивають уяву, мислення, цікаво проводять дозвілля.
ОПЕНЬКИ
Поховались за пеньки
хлопчаки-лісовички
у картузиках руденьких.
Називають їх ... .
ОЛІВЕЦЬ
Настрибався зайчик вволю,
дивний слід лишив по полю.
Ми за ним спостерігали,
слово «мама» написали.
БУРЯК
Ріс на грядці молодець.
Хап за чуба — та й кінець,
бо без нього, кажуть люди,
борщику у нас не буде.
(Леся Вознюк)
ПЕТРУШКА
Є сусідонька в морквиці —
худорлява, блідолиця.
Добре знають борщ і юшка,
що сусідку звуть ... .
(Леся Вознюк)
ГАРБУЗ
На городі в холодку
сидить м'яч на ланцюжку.
Утекти б на моріжок —
не пускає ланцюжок.
(Леся Вознюк)
ГОРОХ
Як у цирку акробати
лізуть вгору по канату,
так і він — без рук, без ніг
всі тички обвити зміг.
(Леся Вознюк)
ЧАСНИК
У темниці виростає
та біленькі зубки має.
Хоч гіркий він і пекучий,
та корисний і цілющий.
(Леся Вознюк)
КАРТОПЛЯ
Під землею птиця кубло звила і яєць нанесла.
КАПУСТА
Сидить баба серед літа, в сто сорочок одіта.
МОРКВА
Сидить дівчина в коморі, а коса її надворі.
ГОРОХ
Без рук, без ніг, а вилізе на пліт.
СОНЯШНИК
Сімсот соколят на одній подушці сплять.
ЦИБУЛЯ
Має шкір сім, витискає сльози всім.
МАК
Повна діжка жита п'ятачком накрита.
ОГІРКИ
А що то за коні в гаю на припоні:
довгасті, голчасті, зеленої масті,
нікого не возять, лише солі просять?
Оті коні на припоні —
не їдять, не п'ють, а гладшають.
Буква Г
Я знайшов у лісі гриб,
А приніс додому... риб.
Мабуть, десь поміж кущів
Букву «г» я загубив.
Буква Л
Солоний вітер після зливи
Трусив щосили синю сливу.
Упала буква «Л» зі сливи —
І стала синя слива сива.
СОНЦЕ
Двоскладове, яснокриле,
світу я тепло даю.
І тоді я людям миле,
коли й другий склад гублю.
(Володимир Лучук)
КУЛЬБАБА
Вона в шапці хутровій літо зустрічає,
парашутиками в небі шапка ця літає.
(Степан Жупанин)
БЕРЕЗА
Біла, наче сніг,
кора і тоненькі віти,
Що за дерево таке?
Відгадайте, діти.
***
Біле плаття, чорні латки,
Вийшла дівка погуляти,
Кучері зелені має.
Хто з вас назву відгадає?
ПРОЛІСОК
Я найперша зацвітаю
Синім цвітом серед гаю.
Відгадайте, що за квітка,
Бо мене не стане влітку.
ПАРАСОЛЯ
Маю шапку, маю ніжку,
схожа я на сироїжку,
І стаю тоді в підмозі,
коли дощ лине в дорозі.
КІТ – КИТ
ЗІ — лежу я на дивані,
з И — пливу я в океані.
(Володимир Лучук)
БІК – БИК
ЗІ — усі мене торкають,
з И — в хліві мене тримають.
(Володимир Лучук)
СІЧ – СИЧ
ЗІ — в історії відома на вкраїнській я землі.
З И — сиджу до ночі вдома у затишному дуплі.
(Володимир Лучук)
ДУШ
У домі нашому живе собі
цікавий дощик.
Часто він мене
вмиває і полоще.
(Степан Жупанин)
ЯЩІРКА
Гострі зуби у кота.
Відкусив він їй хвоста.
А вона йому на те:
«Завтра хвіст мій відросте!»
(Ігор Січовик)
СИНИЦЯ
Не боїться ця пташка зими,
Жовта грудка та сиві крильця.
Сало любить вона так, як ми.
Здогадалися, хто це?
БДЖОЛИ
Із одним вікном хатина,
роботяща в ній родина.
По квітках усе літають,
мед пахучий добувають.
БАБКИ
Над водою вертольотники
все літають взад-вперед,
і від їх легкого дотику
не схитнеться очерет.
Що за дивні вертольотники
не гуркочуть, не гудуть
і самі себе, без льотчиків,
понад озером ведуть?!
(Наталя Забіла)
ЛИСТЯ
Сидить — зеленіє,
Падає — жовтіє,
Лежить — чорніє.
ЇЖАК
Спритний, круглий і колючий,
І ні крапельки не злючий.
КНИГА
Всім про все вона розкаже
І малюночки покаже.
Усіх розуму навчить,
Хоч сама завжди мовчить.
***
Дуже я потрібна всім —
І дорослим, і малим.
Всіх я розуму учу,
А сама завжди мовчу.
АЗБУКА, ЛІТЕРА
Біла грядка —
Чорні зернятка.
Посіяла по порядку
Та й маю загадку.
Хто зернятка знає,
Той відгадає.
ШКОЛА
Великий будинок у місті стоїть,
Та завжди, як вулик бджолиний, шумить.
Як чаша, він повний знаннями
Ласкавий будинок цей з нами.
ВОСЕНИ
Сонечко не хоче землю зігрівати.
Листячко пожовкло, стало опадати.
Часто дощик ллється, птахи відлітають,
На городі та у полі врожаї збирають.
Відгадайте, діти, коли це буває?
ОСІНЬ
Із постелі виліз лис і промовив:
— Лисенята, де це відра та лопата?
Швидше, швидше, любі діти,
Слід пожежу загасити.
Розсміялася сорока:
— Що у вас там за морока?
Де пожежу бачить лис?
То фарбує …. ліс.
***
Прийшла дівчина до хати,
Узялась хазяйнувати:
Вправно скриню відімкнула,
В жовту свитку ліс вдягнула.
***
Без пензлика, без олівця
Розфарбувала деревця.
ХМАРА І ДОЩ
То чорна, то сива
По небі ходила;
Набив її вітер —
Сльози розпустила.
ДОЩ
Ллється водичка із неба —
Дітям ховатися треба.
***
Мене просять і чекають,
а як покажусь, утікають.
ЛИСТОПАД
Вправо, вліво, вниз, назад —
Всюди справжній листопад.
Трішки ще — і вже зима,
От і осені нема.
ГРЕБІНЕЦЬ
Не хижак, а зуби має.
Не гризе і не кусає,
а розчеше кіски Олі,
чубчик Петрикові й Толі.
РУШНИК
Витирають залюбки
ноги й руки малюки.
Витирають щічки
Павлик та Марічка.
МИЛО
Щоб були охайні діти,
руки чисто всім помити
допоможе спритно й вміло
запашне та пінне …
ЗУБНА ЩІТКА
В роті — як у себе вдома —
з кожним зубчиком знайома,
бо щоранку й перед сном
чистить їх усіх гуртом.
ЇЖА
Холодильник похвалився,
що на дім перетворився,
де смачна і свіжа
проживає …
БОРЩИК
Морква, біб і цибулина,
бурячок і капустина,
ще й картопля —
шусть у горщик.
Ну й смачний ми зварим … .
ВАРЕНИКИ
Довго з тіста їх ліпили,
у окропі поварили.
Потім дружно ласували,
ще й сметанки додавали.
САНИ
Взимку — друзі дітвори,
з вітерцем біжать з гори.
Догори самі не йдуть,
їх на прив'язі везуть.
КОВЗАНИ
Як замерзне річка й став,
то не ловлять більше ґав.
Лід розписують вони,
гостроносі … .
ЛИЖІ
Спритні дощечки-сестриці
влітку нудились в темниці.
Як насипав сніг лапатий,
то побігли погуляти.
ТРОТУАР
У дороги зліва й справа
є асфальтова оправа.
Тут не їздять, тільки ходять,
пішоходи верховодять.
ПІДЗЕМНИЙ І НАЗЕМНИЙ ПЕРЕХОДИ
Я Ти рушай зі мною в ногу,
перейдем удвох дорогу:
під (над) землею проведу,
на той бік переведу.
ПЕРЕХІД-ЗЕБРА
Килимок-помічничок, —
посмугований бочок, —
на дорозі примостився,
пішоходові згодився.
СВІТЛОФОР
На дорозі — справжній друг,
регулює вправно рух.
Підморгне червоним оком:
«Стій! Не рухайся! Ні кроку!»
Жовтим каже: « Зачекай!»,
а зеленим: «Йди! Рушай!»
ЗУПИНКА
Тут тролейбуси, трамваї
чи автобуси чекаєм.
Можемо у транспорт сісти,
що курсує нашим містом.
ШКОЛА
Великий будинок у місті стоїть,
Та завжди, як вулик бджолиний, шумить.
Як чаша, він повний знаннями,
Ласкавий будинок цей з нами.
СНІЖИНКИ
Холодні та біленькі
Легенькі, мов пушинки
Мереживні, гарненькі
З небес летять … .
СВЯТИЙ МИКОЛАЙ
Цей добрий чоловік
У грудні, раз у рік
До хати завітає,
Чемних дітей вітає,
Дарунки залишає.
ГІМН
Коли звучить він —
До серця руку прикладають
І вголос, й подумки співають,
І Україну прославляють.
ГЕРБ (Тризуб)
Всяк його повинен знати.
Воля, слава, сила в нім.
Тому спробуй відгадати.
Знак держави головний —
ПРАПОР
Синьо-жовтий символ маєм:
Синє — небо, жовте — жито;
Символ цей оберігаєм,
Він — святиня, знають діти.
Категорія: пісня