ЗАГАДКИ
Загадка по-своему описывает предмет, который нужно назвать: называет похожие признаки или действия, намекает на некоторое сходство, часто используются яркие описания, необычные сравнения, преувеличение каких-либо качеств или действий.
КНИГА
Не в лесу, не в саду
корешки на виду.
Веток нет — одни листы.
Что за странные кусты?
Как ты думаешь, что это?
БЕЛКА
Хожу в пушистой шубке,
живу в густом лесу.
В лесу на старом дубе
орешки я грызу.
КОШКА
Мохнатенькая, усатенькая, ест и пьёт, песенки поёт.
ЛИСА
За деревьями, кустами промелькнула, словно пламя. Промелькнула, пробежала... Нет ни дыма, ни пожара.
ПЕТУХ
Не артист, а голосист. Не ездок, а шпоры у ног.
КОЛОС
Вырос в поле дом.
Полон дом зерном.
Стены позолочены,
ставни1 заколочены.
Ходит дом ходуном
на столбе золотом.
1. Ставни — двустворчатый или одностворчатый деревянный затвор у окон.
ЗАЕЦ
Кто любит морковку
и прыгает ловко,
портит в огороде грядки,
удирает без оглядки?
Загадки — дуже давній вид народної творчості. У сиву давнину загадкам надавали магічного значення. Вміле відгадування загадок вважалося ознакою розуму. Загадки служили засобом випробовування мудрості, зрілості людини. Відгадуючи загадки, діти розвивають уяву, мислення, цікаво проводять дозвілля.
ОПЕНЬКИ
Поховались за пеньки
хлопчаки-лісовички
у картузиках руденьких.
Називають їх ... .
ОЛІВЕЦЬ
Настрибався зайчик вволю,
дивний слід лишив по полю.
Ми за ним спостерігали,
слово «мама» написали.
БУРЯК
Ріс на грядці молодець.
Хап за чуба — та й кінець,
бо без нього, кажуть люди,
борщику у нас не буде.
(Леся Вознюк)
ПЕТРУШКА
Є сусідонька в морквиці —
худорлява, блідолиця.
Добре знають борщ і юшка,
що сусідку звуть ... .
(Леся Вознюк)
ГАРБУЗ
На городі в холодку
сидить м'яч на ланцюжку.
Утекти б на моріжок —
не пускає ланцюжок.
(Леся Вознюк)
ГОРОХ
Як у цирку акробати
лізуть вгору по канату,
так і він — без рук, без ніг
всі тички обвити зміг.
(Леся Вознюк)
ЧАСНИК
У темниці виростає
та біленькі зубки має.
Хоч гіркий він і пекучий,
та корисний і цілющий.
(Леся Вознюк)
КАРТОПЛЯ
Під землею птиця кубло звила і яєць нанесла.
КАПУСТА
Сидить баба серед літа, в сто сорочок одіта.
МОРКВА
Сидить дівчина в коморі, а коса її надворі.
ГОРОХ
Без рук, без ніг, а вилізе на пліт.
СОНЯШНИК
Сімсот соколят на одній подушці сплять.
ЦИБУЛЯ
Має шкір сім, витискає сльози всім.
МАК
Повна діжка жита п'ятачком накрита.
ОГІРКИ
А що то за коні в гаю на припоні:
довгасті, голчасті, зеленої масті,
нікого не возять, лише солі просять?
Оті коні на припоні —
не їдять, не п'ють, а гладшають.
Буква Г
Я знайшов у лісі гриб,
А приніс додому... риб.
Мабуть, десь поміж кущів
Букву «г» я загубив.
Буква Л
Солоний вітер після зливи
Трусив щосили синю сливу.
Упала буква «Л» зі сливи —
І стала синя слива сива.
СОНЦЕ
Двоскладове, яснокриле,
світу я тепло даю.
І тоді я людям миле,
коли й другий склад гублю.
(Володимир Лучук)
КУЛЬБАБА
Вона в шапці хутровій літо зустрічає,
парашутиками в небі шапка ця літає.
(Степан Жупанин)
ПАРАСОЛЯ
Маю шапку, маю ніжку,
схожа я на сироїжку,
І стаю тоді в підмозі,
коли дощ лине в дорозі.
КІТ – КИТ
ЗІ — лежу я на дивані,
з И — пливу я в океані.
(Володимир Лучук)
БІК – БИК
ЗІ — усі мене торкають,
з И — в хліві мене тримають.
(Володимир Лучук)
СІЧ – СИЧ
ЗІ — в історії відома на вкраїнській я землі.
З И — сиджу до ночі вдома у затишному дуплі.
(Володимир Лучук)
ДУШ
У домі нашому живе собі
цікавий дощик.
Часто він мене
вмиває і полоще.
(Степан Жупанин)
ЯЩІРКА
Гострі зуби у кота.
Відкусив він їй хвоста.
А вона йому на те:
«Завтра хвіст мій відросте!»
(Ігор Січовик)
БДЖОЛИ
Із одним вікном хатина,
роботяща в ній родина.
По квітках усе літають,
мед пахучий добувають.
БАБКИ
Над водою вертольотники
все літають взад-вперед,
і від їх легкого дотику
не схитнеться очерет.
Що за дивні вертольотники
не гуркочуть, не гудуть
і самі себе, без льотчиків,
понад озером ведуть?!
(Наталя Забіла)
Категорія: пісня