Поезія (Тамара Коломієць)

ПЕРША ВЧИТЕЛЬКА

Букварі і читанки,

Парти в два ряди.

Наша перша вчителька

В серці назавжди.

 

Споришева стежечка,

Стежечка-мережечка,

Що водила нас

Ще у перший клас.

 

Сонце світлі зайчики

Сипле у шибки.

Кришать крейду пальчики

Пишуть палички.

 

Добре нам читається —

Вчителька всміхається.

А як хтось не зна —

Хмуриться вона.

 

Скільки розгадали ми

З нею загадок!

Скільки прочитали ми

Віршів і казок!

 

Стороною рідною

Дниною погідною

Йшли через покіс

У багряний ліс.

 

Наша перша вчителька

Інших науча.

Букварі і читанки

їм вона вруча.

 

Споришева стежечка,

Стежечка-мережечка,

Інших перший раз

Повела у клас.

 

КВІТЕНЬ

Щедрим сонцем обігріта

Між гаїв лягає путь.

Йдуть удвох весна і квітень

І співаночки ведуть.

 

І такі в пісень слова —

Все довкола ожива.

І така в співців хода —

Квітне далеч молода.

 

Як торкне весна гілки —

Цвітом вибухнуть бруньки;

Квітень ступить між дубками —

Ряст вкривається квітками.

 

Як махне весна рукою —

Злинуть птахи над рікою.

Квітень вклониться землі —

Полетять на цвіт джмелі.

 

День дзвенить, мов на цимбали1

Хтось веселий витина...

— Добре ж ми попрацювали! —

Усміхається весна.

1. Цимбали — струнний музичний інструмент.

 

ВЕСЕЛЕ МІСТО АЛФАВІТ

Веселе місто Алфавіт.

Йому сьогодні наш привіт.

До нього нам лягає путь,

у ньому літери живуть.

 

Живуть там літери в словах,

а кожне слово — звір чи птах,

травиця чи барвистий цвіт.

Отож в похід за мною вслід! 

 

ВІТРИСЬКО

— Чом, вітриську, розходився, хазяйнуєш у саду?

— Це я в листі заблудився і дороги не знайду.

— А навіщо трусиш сливи у некошену траву?

— Бо удався нелінивим, без роботи не живу!

 

— Ой вітриську, робиш шкоду! Угамуйся хоч на мить!

— Краще геть піду з городу, в чистім полі буду жить! —

Звісив з тину босі ноги, свиснув — листя полягло.

І за мить вподовж дороги покурівся1 за село.

1. Покурівся — пішов, здіймаючи куряву на дорозі.

 

НА ГАЛЯВИНІ

На галяві озерце —

кришталеве люстерце.

Туди гриби заглядають,

капелюхи приміряють.

 

Приміряли, милувались,

раптом шурх — і поховались.

Сироїжки — під листочки,  

опеньочки — під пеньочки.

 

А опецьок1-боровик

забарився2 та у крик:

— Сосоночки-красуні,

ялиночки манюні,

куди хочте сховайте,

тільки в кошик не дайте!

1. Опецьок — товстий, незграбний.

2. Забаритися — не встигнути, загаятися.

 




Переглядів: 510
17.12.2021 -

Категорія: поезія

Коментарії до Поезія (Тамара Коломієць):

Ім'я:*
E-Mail:
Питання: 2*2+2?
Відповідь:*
Напівжирний Нахилений текст Підкреслений текст Перекреслений текст | Вирівнювання по лівому краю По центру Вирівнювання по правому краю | Вставка смайликів Вибір кольору | Прихований текст Вставка цитати Перетворити вибраний текст з транслітерації в кирилицю Вставка спойлера