МОВА

Мова кожного народу

неповторна і — своя;

в ній гримлять громи в негоду,

в тиші — трелі солов'я.

На своїй природній мові

і потоки гомонять:

зелен-клени у діброві

по-кленовому шумлять.

Солов'їну, барвінкову,

колосисту — на віки —

українську рідну мову

в дар мені дали батьки.

Берегти її, плекати

буду всюди й повсякчас, —

бо ж єдина — так, як мати —

мова в кожного із нас!

ХТО ЩО ПИШЕ

Пише хвостиком лисиця 

слід по росяній траві.

Пише дятел, гарна птиця, 

дивні знаки на корі.

Щось таємне пишуть риби 

плавниками у ставку. 

Зайчик сонячний на шибі 

пише казку золоту.

Пише в хмарі блискавиця, 

пише трактор на лану, 

що уродиться пшениця, 

дощ напоїть ярину.

Зелен клен химерні тіні 

пише в парку на стежках. 

Віражі свої в промінні 

пише голуб, мирний птах.

В небесах під час навчання 

вправи пишуть літаки... 

Діти, сповнені старання, 

також пишуть залюбки.

Ми, шкільна сім’я єдина, 

пишемо за складом склад: 

ма-ма, сонце, Батьківщина, 

рідна моя Ураїна!

*** 

Сходи свій край,

красу пізнай

велику і чудову —

річок блакитний хвилеграй,

лісів пташину мову!

ПОСАДЖУ Я КВІТИ

Мамо, мамо, дай лопатку,

я піду копати грядку...

Рожі, мальви і дзвіночки

посаджу я в три рядочки.

Буде їх роса поїти,

буде щедро сонце гріти...

Як до школи вперше йтиму —

ось такий букет нестиму!