Поезія (Наталя Забіла)
ЖОВТЕНЬ
Подивись: на видноколі
Мов змінилися ліси.
Хто це їх у жовтий колір
Так барвисто покрасив?
Ось край річки жовті клени
І берези золоті.
Ялинки лише зелені
Залишились в самоті.
І пишаються дерева
Золотим своїм вбранням:
— Це якийсь маляр, напевно,
Догодити хоче нам.
А маляр цей — місяць жовтень —
У відерцях чарівних
Жовту фарбу розмішає
І розбризкає по них.
НАМ ТРЕБА ВЧИТИСЬ!
...В країні нашій стільки справ,
і кожна з них цікава,
що я ще й досі не добрав —
яка ж найкраща справа?
Літак між хмарами водить?
У шахті працювати?
Ліси ростить, сади садить,
будинки будувати?
Чи поклади нові знайти
руди, вугілля, нафти?
Чи в інші зоряні світи
злетіти космонавтом?..
А ще привабливіш було б
стать лікарем великим
і від усіх-усіх хвороб
знайти цілющі ліки,
щоб всі, здорові та міцні,
жили б хоч років з двісті!..
Про все, що мріється мені,
несила й розповісти.
Просторі стеляться путі,
навкруг широкий обрій.
Мені відкрито все в житті —
аби учився добре! —
І я учитимусь як слід
і буду вірним сином
милішої за цілий світ
моєї Батьківщини!
НА РІЧЦІ
Тече річка крізь лісок,
блискотить сріблисто.
А на березі пісок,
золотий та чистий.
І на цьому бережку
за одну хвилинку
можна з вогкого піску
збудувать будинки.
Насадить круг них сади,
викопать озерце,
з річки в озеро води
наносить відерцем.
ОСІННЄ ЛИСТЯ
Від вітру коливаються
пожовклі дерева,
а листя з них зривається
і пісеньку співа:
— Веселі танцюристи ми,
кружляєм в висоті, —
листки, листочки, листики,
червоні й золоті!
Зриваємось ми зграями
з топольок та беріз,
злітаємо, кружляємо
і падаємо вниз.
Та вітром знов піднесені
мчимо з височини.
Нам радісно! Нам весело!
Нам любо восени!
***
З неба падають сніжинки
на дерева, на будинки,
на майдани, на садки,
на ялинки, на дубки.
Закрутилися сніжинки,
як веселі комашинки,
наче зграї білих мух,
як м'який холодний пух.
Біле-біле все навколо,
ясне й чисте, як ніколи!
Мов пухнаста ковдра,
ліг скрізь на землю білий сніг.
***
Дивись, який новий годинник
Висить на стінці нині в нас.
Усі години та хвилини
Ми вивчили, щоб знати час.
ОСІНЬ
Подивись: на видноколі
Мов змінилися ліси,
Хто це їх у жовтий колір
Так барвисто прикрасив?
Ось край річки - жовті клени
І берези золоті.
Ялинки лише зелені
Залишились в самоті.
І пишаються дерева
Золотим своїм вбранням.
Це якийсь маляр, напевне,
Догодити хоче нам.



Категорія: поезія