Поезія (Петро Осадчук)
ПОСЛУХАЙ
Послухай, як струмок дзвенить,
Як гомонить ліщина.
З тобою всюди, кожну мить
Говорить Україна.
Послухай, як трава росте,
Напоєна дощами,
І як веде розмову степ
З тобою колосками.
Послухай, як вода шумить —
Дніпро до моря лине,—
З тобою всюди, кожну мить
Говорить Україна.
ПОПІД ГОРУ В'ЄТЬСЯ РІЧКА
Попід гору в'ється річка.
На горі росте смерічка.
Над смерічкою високо
гордий птах кружляє — сокіл.
Хлопчик ходить понад річку,
поглядає на смерічку.
Хлопчик сокола побачив —
серце тьохнуло хлопчаче:
ох, якби він міг від річки
та доплигнуть до смерічки,
сам зумів би так високо
покружлять, як сизий сокіл.
Хлопчик ходить і не знає,
що злетить над рідним краєм,
як зросте, ввібравши в себе,
силу річки, гір і неба.
Він розправить дужі крила —
буде в крилах вірна сила:
з-під гори весела річка,
а з гори — струнка смерічка.
ОСІНЬ
Щебетали птахи в лісі
На крислатому горісі.
А як сонечко схололо,
Птахи всі за видноколом
Позникали.
В лісі звірі танцювали —
Аж травичку потоптали.
А як змерзли вуха й ноги,
Звірі в нори і барлоги
Повтікали.
Поселився вітер в лісі
Серед ночі на горісі, —
І на всіх деревах віти
Почали тоді тремтіти,
Бідолахи.
Вранці клени посмутніли,
А надвечір пожовтіли, —
І злетіло в небо листя
Понад лісом золотистим,
Ніби птахи.
Категорія: поезія