Поезія (Анатолій Качан)

МОВНІ ЦІКАВИНКИ

По дорозі їхав віз

він із лісу дрова віз,

А на греблі через став

 заскрипів наш віз і став,

Я до хати дрова ніс

і замерз у мене ніс.

***

У квітнику у мене

росте трава зелена,

Якщо це зілля м'яти,

відчуєш запах м'яти.

***

Осіннім садом я блукав,

і яблука в траві збирав.

 

ЛЕТЮЧИЙ КОРАБЕЛЬ

Із року в рік навколо Сонця,

мов корабель, пливе Земля.

Ми — юнги, юні охоронці,

матроси цього корабля.

 

Тут батьківщина всіх народів,

тут народились я і ти,

і Місяць — іграшка природи —

над нами сяє з висоти.

 

Поглянь: над парусом зеленим

пливуть на палубі Землі

сусіди наші безіменні —

дельфіни, зубри, журавлі.

 

Ставай на вахту разом з нами,

пильнуй, щоб п'ять материків

були сповиті не димами,

а синім диханням лісів...

     

КРИЛАТЕ НАСІННЯ

Кружляє над нами насіння крилате,

радіє насіння, що вміє літати.

Це клени високі з осінньої гілки

синів проводжають в далеку мандрівку.

 

І згадують сумно дерева бувалі:

колись і вони над землею літали! —

Ми знову знялись би, як наше насіння,

та роки не ті, і тримає коріння…

 

Кружляє у небі насіння крилате,

радіє насіння, що вміє літати.

Одна насінина з кленової крони

довірливо сіла мені на долоню.

 

І каже: — Я довго блукала над містом,

але на асфальт не наважилась сісти.

Благаю, мій друже, якщо це не важко,

візьми й посади мене в землю, будь ласка.

Я виросту кленом у нашому краї

і шумом зеленим тебе привітаю.

 

ЗУСТРІЧ

До нас прийшла зима-чаклунка,

засклила річку, як вікно.

Намалювала візерунки,

яких не бачив я давно.

 

А на моєму підвіконні

вже тиждень, ніби жартома,

горять жар-квіти у вазоні,

яких не бачила зима.

 

Зима зустрілася із літом,

оце так диво! Навіть кіт

весь день тинявся біля квітів

і обережно нюхав цвіт.

 

ХВИЛЮВАЛОСЬ МОРЕ

Хвилювалось море, лащилось до скель,

бо на рейді1 якір кинув корабель.

Ось зійшли на берег браві моряки —

на вітрах засмаглі, горді та стрункі.

 

В моряків ще грає море у очах

і синіють смужки неба на плечах.

Шелестить до мене юний ще платан,

в голові зеленій — море запитань:

 

Звідки повернулись ці морські орли?

Сині смужки неба де вони взяли?

Мабуть, морякам тим плавать довелось

там, де синє море з небом обнялось.

Рейд — стоянка кораблів на якорі.

 

РОЗМОВА З ПАРОПЛАВОМ

— Пароплав, пароплав,

де ти плавав, де бував?

— Нещодавно в теплім краї

я на якорі стояв.

 

— Пароплав, пароплав,

ти й на полюс запливав?

— Запитайте в мене краще,

скільки бур я подолав.

 

— Пароплав, пароплав,

скільки ж бур ти подолав?

— Запитайте в мене краще,

як я в морі сумував.

 

— Пароплав, пароплав,

а за ким ти сумував?

— За оцим морським причалом,

до якого я пристав.

 

КРИХТА ХЛІБА

В завірюху, ожеледь, морози

стукають синиці у вікно.

З горобцями ділять на дорозі

крихту хліба мерзлу і зерно.

 

Пригощав птахів я з годівниці

і почав нарешті відчувать,

що для когось крихта —

це дрібниця, а для пташки —

жить чи замерзать.

 




Переглядів: 658
2.09.2021 -

Категорія: поезія

Коментарії до Поезія (Анатолій Качан):

Ім'я:*
E-Mail:
Питання: 2*2+2?
Відповідь:*
Напівжирний Нахилений текст Підкреслений текст Перекреслений текст | Вирівнювання по лівому краю По центру Вирівнювання по правому краю | Вставка смайликів Вибір кольору | Прихований текст Вставка цитати Перетворити вибраний текст з транслітерації в кирилицю Вставка спойлера