ПЕРЕМЕТ (Вадим Бойко) п’єса
Дійові особи: Митько, Тарас.
Сільське подвір'я. Від паркана до дерева протягнуто предмет, до якого прив'язують гачки Митько й Тарас.
М и т ь к о Скажи, добре я придумав.
Т а р а с Справді. Дивно, як раніше до цього не додумалися.
М и т ь к о Скільки ти гачків уже прив'язав?
Т а р а с П'ятий оце.
М и т ь к о А я — шостий.
Т а р а с А скільки всього треба?
М и т ь к о Дуже багато не варто.
Швидше можна заплутатися, якщо багато.
Ще парочку — і вистачить.
Т а р а с І на річку відразу!
М и т ь к о Скажи спасибі, що хоч зараз.
Ще літа-літа попереду! А хто додумався?
Т а р а с Не дуже носа вгору дери! Я теж додумався б, може.
М и т ь к о Може! Бабуся моя каже: «Може надвоє вороже.» (Пауза.)
Перемет — це річ!
Т а р а с Точно! На кожний гачок по черв'ячку начепив, закинув.
І сиди собі чекай.
М и т ь к о Хоч книжки читай, хоч загадки відгадуй!
Т а р а с А можна м'яч волейбольний прихопити.
Або бадмінтон...
М и т ь к о Чого тільки душі забажається!
Закинув — і пограти можна.
Т а р а с А то закинув один-єдиний гачок і стеж за поплавцем.
М и т ь к о І навіть на секундочку не відвернися, щоб не проґавити.
Т а р а с Та-ак.. Перемет — це діло!
М и т ь к о Усе! Прив'язав!
Т а р а с І в мене готово!
М и т ь к о Тепер обережненько згорнемо його й можна йти.
Черв'яки є?
Т а р а с Повно ще. (Пауза.) На довгу косу підемо?
М и т ь к о Зачекай.
Спершу полічити треба, скільки тут гачків. (Лічить.)
Тринадцять! Чортова дюжина!
Моя бабуся страшенно цієї цифри боїться.
Ще один, може?..
Т а р а с То й ти, за прикладом своєї бабусі, у прикмети віриш?
М и т ь к о Скажеш таке! Не в тому справа.
Скільки нас? Тебе й мене?
ТАРАС (трохи збитий із пантелику). Тебе й мене? Двоє.
М и т ь к о Як тринадцять на два поділиш?
А рибу ж ділити доведеться.
Т а р а с Я і не подумав про це. Добре, що ти згадав! (Пауза.)
А як ділити?
МИТЬКО (працюючи). Наприклад, з усіх парних гаків риба — тобі,
а з непарних — мені.
Т а р а с Стривай. Ні!
Рибі не накажеш чіплятися рівномірно.
М и т ь к о Це правда. (Замислився.) Слухай! Ми просто домовимося:
перша рибка — тобі, а друга — мені.
І пішло, пішло!
Т а р а с Усе одно може бути нечесно!
Одному йоржик малесенький почепиться,
а другому — окунь (показує) отакенний!
М и т ь к о Що поробиш! Кому як випаде.
Т а р а с Е, ні! Тобі, у що б ми не грали, щастить куди більше!
М и т ь к о Щастить? Просто граю краще!
Т а р а с Щастить! Коли в шахи,
то я тоді завжди чорну фігурку витягаю.
Не згоден я так: парні — тобі, непарні — мені
або навпаки.
М и т ь к о А як же?
Т а р а с Наловимо, а потім поділимо.
Скажімо, так: один окуняка здоровенний — мені,
а дріб'язок — увесь- увесь — тобі!
М и т ь к о Дурника знайшов? Бери собі той дріб'язок!
Зважимо, щоб рівна вага була,
а потім жереб кинемо, кому яка купка.
Т а р а с Жереб? Хитренький вишукався!
Знаєш, що тобі — везіння!
Говорять дедалі швидше.
М и т ь к о А чому тобі — окуняка здоровенний,
а мені — дріб'язок?
Т а р а с А чому тобі — окунь? Чому?
М и т ь к о Чому-чому! А хоча б тому, що моя ідея — перемет!
Т а р а с Ідея? То й робив би його із цієї самої ідеї!
А жилка чия? А гачки?
М и т ь к о Усе пригадав? Усе — твоє!
Т а р а с Я пригадав? А хто перший почав?
Ти перший про ідею почав?
М и т ь к о А що, з усього твого зробили —
твій, виходить, перемет?
Т а р а с А чий же?
М и т ь к о Знайшов дурника! (Хапає перемет.)
Т а р а с Віддай! Не твій!
(Хапає перемет із протилежного кінця.) Пусти!
М и т ь к о Діждешся!
Хлопці тягнуть перемет у різні боки, нарешті розривають його — і кожний опиняється на землі зі своєю «бородою», як рибалки називають заплутану жилку.
Т а р а с (після тривалої паузи). Розірвався.
М и т ь к о Заплутався.
ТАРАС (знову після тривалої паузи). Будемо «бороди» розплутувати?
М и т ь к о Та ну їх! Тут і за три дні не розплутаєш.
Т а р а с Правда, що й за три. Жаль!
Так уже на риболовлю налаштувався.
М и т ь к о А що заважає? Хіба ж нам заважає щось?
Вудки ж у повному порядку.
ТАРАС (подумавши). З вудкою теж непогано.
М и т ь к о Поплавець витанцьовує-витанцьовує,
а потім зненацька — бах! — донизу!
Т а р а с А що той перемет1?
Закинув — і чекай із моря погоди.
М и т ь к о Е-е, ти забув, що тим часом у бадмінтон можна.
Т а р а с У бадмінтон без усякої тобі риболовлі можна.
М и т ь к о Точно! Рибу ловити — так рибу ловити.
При чому тут бадмінтон?
Т а р а с Поплавець витанцьовує-витанцьовує.
М и т ь к о А ти р-раз — і підсік.
Т а р а с І взагалі — шкідництво якесь той перемет.
Одразу хтозна-скільки гачків!
Що тобі — сітка. І як вони досі не заборонені?
А може, таки ж заборонені,
а ми про це не знаємо?
Тарас підводиться та кидає на землю «бороду». Те ж саме робить і Митько.
М и т ь к о По вудки?
Т а р а с По вудки! (Прислухається.) Вітру немає.
Повинно клювати.
М и т ь к о Обов'язково клюватиме! Це я тобі кажу!
Хлопці рішуче йдуть по вудки.
1. Перемет — рибальська снасть із гачками, яку зазвичай ставлять упоперек течії річки.
Категорія: поезія