ВЕДМІДЬ В ГОСТЯХ У БАБУСІ (Олександр Олесь) п'єса-казка
Дійові особи:
Бабуся. Півень. Ведмідь. Рябенька Курочка. Песик. Качка. Індик.
У хаті в Б а б у с і.
Бабуся метушиться по хаті, роблячи порядок, з ганчіркою в руках)
Б а б у с я Поспішайте, посуд мийте,
стіл рядниною1 накрийте.
Праці маєте без краю...
К а ч к а Посуд мити вже кінчаю,
а долівка жовта, чиста.
Б а б у с я День сьогодні урочистий,
бо до мене на обід
прийде з лісу сам Ведмідь.
Входить ведмідь.
Б а б у с я А! Ведмедику коханий!
Здоровенькі, довгожданий!
Як вам спалось?
В е д м і д ь Їй же богу,
всю ніч думав про дорогу:
де й кудою краще йти,
щоб не стрінулись хорти,
щоб не збитися, не збочить,
на мисливця не наскочить...
Ну, та добре все скінчилось,
хоч не раз і серце билось...
Б а б у с я Слава богу!.. Так сідайте
та з дороги спочивайте.
(до Песика ) А ти йди, часу не гай,
та гостей уже скликай.
В е д м і д ь (гладячи Песика) А, це Песик!.. Той, що раз
нас усіх від Лиса спас!
Що ж, ти більше не стрівав,
більш не бачив Лиса?
П е с и к (мотаючи головою) Гав!
(Вибігає )
Б а б у с я (до Ведмедя) Що ж нового в вас чувати?
В е д м і д ь Не виходив тиждень з хати.
Б а б у с я А чому ж це? Не дай боже,
занедужали ви, може?
В е д м і д ь Покусали мене бджоли,
але так, як ще ніколи!
Б а б у с я Що ви кажете?! Так дуже?
В е д м і д ь Та ж кажу — лежав недужий:
ноги стали, як колода,
ніс — картопля із города,
ухо в глечик обернулось.
Що ж? — Медочку заманулось.
Стук у двері.
Б а б у с я Це іде Індик, здається...
Так, це він... уже белькоче...
В е д м і д ь А чого від вас він хоче?
Б а б у с я На обід іде... Цей гість
дуже пишний на свій хвіст!
Як розпустить вахляром2,
та як пройдеться двором,
та як крила поволоче,
та як нагло забелькоче, —
кури, гуси і качки
всі дають йому сніжки.
Тільки дивна в його мова:
не второпаєш і слова!
В е д м і д ь А сердитий він, Бабусю?
Дуже я його боюся...
Б а б у с я Та чого ж його боятись?
В е д м і д ь Може, стане він кусатись...
Б а б у с я Як же він когось укусить?
Адже ж зуби мати мусить! ...
Може вдарити крилом,
може дряпнуть пазуром
або дзьобом ще довбнути.
Не страшний він і не лютий!
Але чом же він не йде?
Певно, хліба-солі жде!
(Усміхаючись, бере хліб-сіль і йде назустріч)
Входить Індик, волочачи крила і розпустивши хвоста. Ведмідь з переляку не знає, куди дітись
Б а б у с я (до Індика) Де вас, пане, посадити,
щоб могли ви їсти й пити?
Тут би місце вам було.
І н д и к (киваючи головою) Бло, бло, бло, бло, бло!
Стук у двері. Входить Півень.
Б а б у с я О, і Півник!.. Прошу, пане,
всім у мене місця стане.
Мабуть, паслися в садку?
П і в е н ь Кукуріку!
Б а б у с я Де Ведмедик? Під столом?!
В е д м і д ь (висунувши голову, пошепки) Чи не вдарить він крилом?
Б а б у с я Та за що ж він бити стане?!
Швидше вже вилазьте, пане!
В е д м і д ь (вилазить і дивиться, де сісти) Оглушили мене криком.
Б а б у с я (просячи) Може, сіли б ви з Індиком?
Що там, — ніде правди діти:
коли поруч посадити
двох їх, Півня і Індика,
не обійдеться без лиха!
Ви могли б з Індиком сісти:
різне будете ви їсти.
Усі займають свої місця. Курочка і Качка подають на стіл паруючі
страви.
Б а б у с я (беручи ополоник3) Всіх вас зараз пригощу...
Вам, Ведмедику, борщу?
В е д м і д ь Ще борщу не їв ніколи...
Де росте він? В лісі, в полі?
Б а б у с я Де росте він — це пусте.
На городі він росте.
Так борщу насипать вам?
В е д м і д ь (беручи ополоник від Бабусі) Не турбуйтеся, я сам. (Наливає)
Б а б у с я (до Індика) Пишний пане, і вам, може?
Не дивіться так вороже!
Знаю, знаю я ваш смак.
Вам вівса, пшенички... так?
Та щоб досить їх було?
І н д и к (киваючи головою) Бло, бло, бло, бло, бло!
Б а б у с я (подає миску із зерном) А вам, Півнику, просця,
трошки гречки та хлібця?
П і в е н ь Кукуріку!
В е д м і д ь (допиваючи борщ з миски) А коли ж дасте медку?
Б а б у с я Усього не можна враз:
і на мед свій прийде час.
(Подає Півнику тарілку із зерном. Індик через стіл заглядає в тарілку Півня)
П і в е н ь Хто, хто, хто, хто, хто, хто...
Спочатку підбігає Рябенька К у р о ч к а, за нею розчинені двері вбігають кури з подвір'я. Деякі їдять, інші, вхопивши шматок хліба, тікають з ним із хати, Індик також встає, підходить до тарілки Півня й починає їсти. Півень дзьобає Індика в голову, Індик відповідає тим самим. Обидва стають у бойові пози. Кури починають кудкудакати. Ведмідь ховається за Бабусю.
Б а б у с я Це що таке? Ви знову битись?
В гостях?! Негайно помиритись!
Тут бійки я не допущу!
Обох вас кину до борщу!
Щоб зараз тут вас не було!
І н д и к Бло, бло, бло, бло, бло!
Б а б у с я Чого белькочеш язиком?
Пізнатись хочеш з помелом4?!
(Бере Індика й викидає за двері)
П і в е н ь (переможно ) Кукуріку!
Б а б у с я Бач! Переможець! Переміг!
А ти в садок би не побіг?!
(Бере Півня і викидає за двері. До курей)
А ви чого це позбігались?
Зчинили тут гармидер-галас!
А киш надвір! А киш нестись:
курчата будуть хоч колись.
(Виганяє курей) Сідай, Ведмедику, як слід.
Хоч доїмо удвох обід.
А ти, мій Песику, біжи:
курей, індиків стережи,
щоб знову Лис когось не вкрав.
Дивись, та добре!..
П е с и к Гав-гав-гав! ( Вибігає )
Б а б у с я (приносить миску з медом) Оце вам буде до смаку!
В е д м і д ь (із острахом) А що це лазить по медку?
Мене аж трясця пройняла!
Це мушка лізе?
Б а б у с я Ні, бджола...
Ведмідь (із жахом) Бджола?!! Бабусю! Ще одна!
Їх цілий рій летить з вікна!
Вони страшніші, як хорти...
Куди сховатися, втекти?
(Бігає по хаті й не знає, куди дітись) У піч... не буде гаряче?
(Влазить у піч і зараз же вискакує) Ой, ой, Бабусю, як пече!
(Зриває скатертину зі столу, накривається й тікає)
1. Ряднина — тут: простирадло або покривало.
2. Вахляр — віяло.
3. Ополоник — велика ложка, якою насипають рідку страву.
4. Помело — мітла.
Категорія: поезія