ДІЙОВІ ОСОБИ

Влада й Сила - слуги Зевсові.

Гефест - бог-коваль.

Прометей - титан.

Океан - титан.

Хор Океанід - дочок Океанових.

Іо - діва-телиця, дочка Інахова.

Гермес - вісник Зевсів.

 

Пролог

Скеляста гірська пустеля. Три божества - Гефест з молотом і ланцюгом в руках, Влада і Сила - підводять в'язня Прометея до скелі.

ВЛАДА

1]        От і прийшли ми аж на самий край землі,

2]        В безлюдну далеч Скіфії пустельної.

3]        Пора, Гефесте, повеління виконать

4]        Отцеве і до кручі стрімковерхої

 

5]        Оцього міцно прикувать зухвалого

6]        Нерозривними ковами залізними.

7]        Твій квіт укравши, на усе придатного

8]        Вогню він сяйво смертним дав, -  за гріх оцей

9]        Повинен кари від богів зазнати він,

 

10]        Щоб научився Зевсові коритися

11]        І так прихильно до людей не ставився.

12]        О Владо й Сило, волю вже ви Зевсову

13]        Вчинили, -  більше вам робити нічого.

14]        А я прикути бога чи наважуся

 

15]        Родимого до кручі буревійної?

16]        Та зважитись повинен неминуче я, - 

17]        Отцевим страшно повелінням нехтувать…

(До Прометея).

18]        Високодумний сину велемудрої

19]        Феміди! Хоч недоброхіть, кайданами

 

20]        Тебе припну я до бескету голого,

21]        Де ти людського не почуєш голосу

22]        Й обличчя не побачиш; сонцем палений,

23]        Увесь ти почорнієш і радітимеш,

24]        Що світло дня барвистошатна вкрила ніч…

 

25]        Та знову сонце ранню росу висушить,

26]        І знов тебе ця вічна мука гризтиме -

27]        Бо ще й не народився визволитель твій.

28]        Ось плід твоєї до людей прихильності.

29]        Ти богом бувши, гніву не боявсь богів

 

30]        І понад міру смертним ти пошану дав -

31]        Отож ці кручі завжди стерегтимеш ти

32]        Без сну й спочинку, ніг не розгинаючи,

33]        І марні будуть скарги всі і лементи, 

34]        Бо невблаганне серце у Кропіона, - 

35]        Жорстокі завжди ці нові велителі!

 

ВЛАДА (до Гефеста)

36]        Для чого час на марні жалі гаєш ти

37]        І бога не сахаєшся, ворожого

38]        Богам, що видав людям твій почесний дар?

 

ГЕФЕСТ

39]        Покровенство і приязнь - то велика річ!

 

ВЛАДА

40]        Звичайно. А наказу не послухати

41]        Отцевого - ще більше слід боятися?

 

ГЕФЕСТ

42]        Жорстокий завжди і завзяття повен ти.

 

ВЛАДА

43]        А сльози проливати - це не ліки теж,

44]        І не трудися марно, не поможе це.

 

ГЕФЕСТ

45]        Ох, та яке ж огидне ремесло моє!

 

ВЛАДА

46]        Чого ти нарікаєш? Щиро кажучи,

47]        Причина мук цих - не в твоїй умілості.

 

ГЕФЕСТ

48]        Хай нею краще інший володітиме.

 

ВЛАДА

49]        Все можуть боги, тільки не владарити.

50]        Нікому не підлеглий тільки Зевс один.

 

ГЕФЕСТ

51]        Я знаю це й не буду сперечатися.

 

ВЛАДА

52]        Ти ланцюгами швидше прив'яжи його,

53]        Щоб батько твого не побачив гаяння.

 

ГЕФЕСТ

54]        Поглянь-бо, ось готові ланцюги йому.

 

ВЛАДА

55]        Вклади злочинця руки в них і, молотом

56]        їх заклепавши, міцно до скали прикуй. 

 

ГЕФЕСТ

57]        Готово, -  недаремно потрудився я.

 

ВЛАДА

58]        Міцніше вдар, притисни, не ослаблюй пут,

59]        Він і з кута тісного вміє вимкнути.

 

ГЕФЕСТ

60]        Одна рука прибита невідривано.

 

ВЛАДА

61]        Припни ж тепер і другу, щоб мудрій оцей

62]        Дізнався, що від нього не дурніший Зевс.

 

ГЕФЕСТ

63]        Чи зможе хто, крім в'язня, докорить мені!

 

ВЛАДА

64]        Тепер ці груди простроми загостреним

65]        Клином залізним і прибий міцніше їх.

 

ГЕФЕСТ

65]        Ой леле, з мук я плачу Прометеєвих!

 

ВЛАДА

66]        То ти над ворогом ридаєш Зевсовим?

67]        Не довелось би й над тобою плакати.

 

ГЕФЕСТ

68]        Очам нестерпне бачиш ти видовище.

 

ВЛАДА

70]        Я бачу, що приймає він заслужене.

71]        Та ланцюгами й ребра обв'яжи йому.

 

ГЕФЕСТ

72]        Я знаю й сам, що треба, -  не наказуй-бо.

 

ВЛАДА

73]        Наказувати буду, ще й покрикну я.

74]        Схилися вниз і в кільця гомілки закуй.

 

ГЕФЕСТ

75]        Готово! Це зробити - невелика річ.

 

ВЛАДА

76]        Прикуй тепер і ноги процвяховані, - 

77]        Суддю в цій справі матимеш суворого. 

 

ГЕФЕСТ

78]        Із постаттю твоєю схожа й мова ця.

 

ВЛАДА

79]        Сам - будь ласкавий, а моєю гнівністю

80]        І вдачею твердою не кори мене.

 

ГЕФЕСТ

81]        Ходімо звідси, -  тож увесь у путах він.

 

ВЛАДА (до Прометея)

82]        Тепер зухвальствуй і кради богів дари

83]        Для тих недовгоденних! З тяжких мук твоїх

84]        Здолають, може, смертні увільнить тебе?

85]        Даремно Прометея прозорливого

86]        Ім'я ти маєш - сам-бо потребуєш ти

87]        В недолі Прометея-визволителя.

 

Гефест, Влада й Сила відходять.

 

ПРОМЕТЕЙ (сам)

88]        Ефіре божественний! О джерела рік!

89]        О бистрокрилі вітри й незліченної

90]        Морської хвилі гомін! Земле, мати всіх,

91]        І всевидющий сонця круг, -  вас кличу я,

92]        Погляньте, що - сам бог - я від богів терплю!

93]        Подивіться, ганебне яке

94]        Мордування довгі тисячі літ

95]        Терпітиму я!

96]        Безчесні які мені вигадав пута

97]        Блаженних богів новий володар.

98]        Ой горе! З теперішніх мук і майбутніх

99]        Я ридаю… Коли ж буде край

100]        Безбережному цьому стражданню?

101]        Що мовлю я! Прийдешнє все виразно я

102]        Передбачаю завжди, й несподіваних

103]        Нещасть нема для мене, -  отже, легко

104]        Повинен долю зносити присуджену:

105]        То - нездоланна сила Неминучості.

106]        Та як мені мовчати й як повідати

107]        Про долю нещасливу! Дав-бо смертним я

108]        Почесний дар - за це мене й засуджено:

109]        В сухім стеблі сховавши, джерело вогню

110]        Я переніс таємно, й людям сталося 

111]        Воно на всі мистецтва їх навчителем.

112]        Оцей-бо злочин я тепер покутую,

113]        В кайданах лютих просто неба висячи.

Чути шелест у повітрі.

114]        А! а! а!

Наближається хор Океанід.

 

ПРОМЕТЕЙ

115]        Але що то за шелест і подих незримий?

116]        Чи то боги? чи смертні? чи інше то щось?

117]        Хто до бескетів цих на край світу прийшов

118]        Видивлятись на муки безмежні мої?

119]        Погляньте ж па в'язня, бездольного бога,

120]        На отцевого ворога, всім божествам,

121]        Що входжають до Зевса в покої,

122]        Осоружного тим, що не в міру

123]        До смертних прихильності мав.

124]        Ой, шелест я знову чую пташиний,

125]        І ефір навколо дзвенить

126]        Від помахів крил легковійних.

127]        Та страшить мене все, що надходить.

 

На крилатій колісниці з'являється хор Океанід.

Парод

ВСТУПНИЙ ХОР

Строфа 1

128]        Ні, не жахайсь! Льотом легким

129]        Ніжну любов ми до оцих

130]        Скель несемо, -  ледве вдалось

131]        Нам прихилить хором благань

132]        Серце тверде батька богів, нас проводжали буремні вітри…

133]        Брязкіт оков враз долетів до глибини наших печер.

134]        І, сором забувши святий, босоніж

135]        Прилинули в повозі ми крилатім.

 

ПРОМЕТЕЙ

136]        Ой леле, леле!

137]        О Тетії плодющої памолодь, дочки

138]        Океану-отця, що котить вали 

139]        Довкола землі невсипущим потоком, - 

140]        На мене погляньте, дивіться усі,

141]        Як, кайданами скований, тут

142]        На ненавидній варті мушу стоять

143]        Над урвищем скелі стрімкої.

 

ХОР

Антистрофа 1

144]        О Прометей! Хмарою жах

145]        Нам оповив сповнені сліз

146]        Очі ясні - бачимо ми,

147]        Як на скелі в муках тяжких

148]        Сохне твоє в сором і глум

149]        Сталі міцної вповите тіло.

150]        Силою Зевс право нове Завів на Олімпі, святі прадавні

151]        Закони злочинно зламавши нині.

 

ПРОМЕТЕЙ

152]        О, коли б під землю він кинув мене,

153]        Під склепіння Аїда, що мертвих ховає,

154]        Аж у тартар безкрайній, і там

155]        Закував жорстоко в кайдани залізні,

156]        Щоб ні бог, ні смертний, ніхто не радів із муки моєї!

157]        А тепер - бездольний, забава вітрів,

158]        Ворогам страждаю на втіху.

 

ХОР

Строфа 2

159]        Та хто з богів, немилосердний,

160]        Із тебе глумував би тут? 

161]        Недолею твоєю хто

162]        Не вболіватиме, крім Зевса? Завжди лютий,

163]        Незламний волею, це ж він владі приборкав своїй

164]        Весь Уранів рід.

165]        Вщухне тоді він, як серце утолить чи силою

166]        Хтось одбере йому власть потужну. 

 

ПРОМЕТЕЙ

167]        Хай у путах ганебних, знеславлений, я

168]        Знемагаю тепер, -  я іще знадоблюсь

169]        Блаженних пританові, щоб перед ним

170]        Прозорливо викрити змову нову,

171]        Що берло й пошану йому відбере.

172]        Та мене не облестить розмовами він

173]        Медяними, погрози суворої страх

174]        Таємниці від мене не вирве, аж поки

175]        3 кайданів жорстоких мене звільнить,

176]        І за цю нестерпну ганьбу

177]        Побажає сам заплатити.

 

ХОР

Антистрофа 2

178]        Відваги повен, ти ніколи

179]        Гіркій біді не улягав.

180]        Та надто вільно мовиш ти,

181]        За тебе душу нам проймає жах пекучий,

182]        За долю журимось твою, - 

183]        Як через море страждань В тиху пристань ти

184]        Сам допливеш, непохильний - бо волею Кроносів

185]        Син, недіймане у нього серце.

 

ПРОМЕТЕЙ

186]        Я знаю, що лютий, жорстокий Зевс,

187]        Справедливість йому - його самоволя;

188]        Але прийде час -

189]        Злагіднійте він під ударом важким,

190]        Погамує свій безнастанний гнів,

191]        І дружній зі мною закласти союз

192]        Поспішить він до мене назустріч.

 

Епізод перший

ХОР (Старша Океаніда)

193]        Скажи всю правду, розкажи докладно нам,

194]        В якій провині Зевс, тебе винуючи,

195]        Глумує з тебе тяжко і безчесно так, - 

196]        Скажи, як ця розмова не гнітить тебе. 

 

ПРОМЕТЕЙ

197]        Як боляче, як важко це розказувать,

198]        Та гірко ж і мовчати, -  так і так болить.

199]        Як боги, вперше почали злоститися

200]        І учинивсь між ними лютий заколот, - 

201]        Одні-бо скинуть намагались Кроноса,

202]        Щоб Зевс владарив, інші ж їм противились,

203]        Царем богів Кроніда не бажати, - .

204]        В той час титанам радив якнайкраще я,

205]        Урана й Геї дітям, та умовить їх

206]        Не міг я. Буйним серцем зневажаючи

207]        Ті хитрощі, самою тільки силою

208]        Вони здобути владу сподівалися.

209]        Не раз я чув провіщення від матері

210]        Феміди-Геї (під двома іменнями

211]        Єдина постать), як скінчиться заколот.

212]        Тоді не тиском сили, не потужністю,

213]        А підступом належить подолать богів

214]        (Вони ж мене не вшанували й поглядом,

215]        Коли я перед ними говорив про це).

216]        Тому волів я краще в цих обставинах

217]        Вдвох з матір'ю допомагати Зевсові,

218]        Як-то допомагає вільний вільному.

219]        Безодня чорна тартару моєю лиш

220]        Порадою - і Кроноса одвічного,

221]        І всіх його сподвижників поглинула.

222]        За цю послугу карою жахливою

223]        Владар богів жорстоко відплатив мені.

224]        Властиво-бо усім тиранам хворіти

225]        На боязку до друзів недовірливість.

226]        Питали ви, з якої це причини вій

227]        Глумує так із мене, -  все з'ясую вам.

228]        Трон батьківський посівши, між ботами він

229]        Дари почесні поділив і кожному

230]        Дав владу. Тільки для людей знедолених

231]        Не залишив нічого, несь-бо смертний рід

232]        Хотів вій винищити і насадить новий.

233]        Ніхто, крім мене, опір не чинив йому,

234]        А я - наваживсь. Людям я рятунок дав,

235]        Щоб їм, розбитим громами Кроніона,

236]        На чорне дно аїду не спускатися.

237]        За це ось муки зазнаю такої я,

238]        Що й глянуть страшно, а не те, що стерпіти.

239]        До смертних жалісливому - мені жалю 

240]        Нема; немилосердний був до мене Зевс,

241]        Але й його неславить, це стидовище.

 

ХОР

242]        З заліза треба серце мати, з каменю,

243]        З тобою щоб не мучитись стражданнями

244]        Твоїми, Прометену! їх не бачити

245]        Воліли б ми - надав серце в жалощах!

 

ПРОМЕТЕЙ

246]        На мене друзям гірко вже й дивитися.

 

ХОР

247]        Крім цього, більше не вчинив нічого ти?

 

ПРОМЕТЕЙ

248]        Позбавив смертних прозирання долі я.

 

ХОР

249]        Які ж від цього ліки ти їм винайшов?

 

ПРОМЕТЕЙ

250]        Я їх сліпими наділив надіями.

 

ХОР

251]        Велику смертним поміч дарував ти цим.

 

ПРОМЕТЕЙ

252]        Вогонь, крім того, дав я їм в супутники.

 

ХОР

253]        Вогнистий промінь - тим недовгоденним дав!

 

ПРОМЕТЕЙ

254]        Вогонь навчить їх багатьох умілостей.

 

ХОР

255]        За це тебе Кроніон, так. караючи…

 

ПРОМЕТЕЙ

256]        Катує, мучить, глуму не послаблює.

 

ХОР

257]        Невже твоїй недолі і кінця нема?

 

ПРОМЕТЕЙ

258]        Не буде, якщо сам не схоче Зевс того. 

 

ХОР

259]        Чи схоче ж він? Яка надія? Бачиш ти,

260]        що погрішив? Нелегко нам це мовити

261]        І боляче для тебе. Та облишмо це, - 

262]        Шукаймо краще із біди визволення.

 

ПРОМЕТЕЙ

263]        О, легко тому радити нещасного,

264]        Хто навіть і ногою не торкнувсь біди.

265]        Але ж усе це добре наперед я знав.

266]        Свідомий гріх, свідомий, не зрікаюся, - 

267]        Помігши смертним, я себе на муки дав.

268]        Та знемагати в муках не гадав я тут,

269]        На кручі цій високій, у самотності,

270]        На скелях, що мені на долю випали.

271]        Страждань ви не оплакуйте теперішніх -

272]        Зійдіть додолу з колісниці й слухайте,

273]        Що має статись, і про все довідайтесь.

274]        Явіть, явіть увагу, -  з тим, хто мучиться,

275]        Помучтесь разом. Тож біда, блукаючи,

276]        Одних сьогодні, других - завтра здибає.

 

ХОР

277]        Не відмовимо послуху ми

278]        Тобі, Прометею! Ногами легкими

279]        З бистролетного повозу зійдемо ми,

280]        3 ефіру, де птахів прозорі шляхи,

281]        До стрімкої підійдемо скелі, - 

282]        Про муки твої - Бажаємо все ми почути.

283]        На крилатому коні з'являється Океан.

 

ОКЕАН

284]        Довгу-довгу до краю пройшовши путь,

285]        Я до тебе прибув, Прометею,

286]        Легкокрилого птаха направивши літ

287]        Без удил, зусиллям волі самої.

288]        Знай же, горем і я вболіваю твоїм,

289]        Ще й спорідненість наша до того мене

290]        Спонукає..

291]        А коли б і не рідний ти був, то нікого

292]        Не шануюся так, як тебе.

293]        Що правду я мовлю, дізнаєшся сам, - 

294]        Лестити лукаво не личить мені.

295]        Розкажи мені, як же тобі помогти, 

296]        Щоб ти не сказав, ніби маєш ти друга,

297]        Вірнішого від Океана.

 

ПРОМЕТЕЙ

298]        Це що? І ти моєї муки глядачем

299]        Прийшов? Та як ти зважився, покинувши

300]        Одноіменні хвилі й самостворені

301]        Печери кам'яні, в залізородний край

302]        Податись? То для того ти прийшов сюди,

303]        Щоб висловити в горі співчуття мені?

304]        На Зевсового друга, що поміг йому

305]        Здобути тронні владу, подивись тепер, - 

306]        Якої муки зазнаю від нього я?

 

ОКЕАН

307]        Все бачу, Прометею, і порадити

308]        Тебе хотів би якнайкраще, хоч ти й сам

309]        Тямущий. Вдачу виправ, сам себе пізнай

310]        Подивись - новий-бой над богами цар.

311]        А гострими словами будеш кидатись -

312]        Почує Зевс, хоч би й багато вище він

313]        Сидів, і знай - пекучий біль теперішніх

314]        Страждань цих лиш дитячою забавою

315]        Тоді здаватись буде. Погамуй себе,

316]        Нещасний, з мук цих пошукай визволення.

317]        Вже застаріли, може, ці слова мої,

318]        Проте ж відплату й сам високодумної

319]        Розмови, Прометею, розумієш ти,

320]        А все ж ти, й мук зазнавши, непокірливий,

321]        Не поступився, мовби ще бажаючи

322]        Нових собі накликати. Наукою

323]        Скористуйся моєю, на рожен не лізь

324]        І пам'ятай: суворий, самовладний цар

325]        Керує світом. Я ж піду та спробую,

326]        Як із цієї муки врятувать тебе.

327]        А ти - будь спокійніший, не зухваль отак,

328]        Хіба не знаєш, при твоєму розумі,

329]        Яка буває дяка марнословцеві?

 

ПРОМЕТЕЙ

330]        Тобі я заздрю, бо тепер безвинний ти,

331]        Хоча й на все зі мною разом важився.

332]        Тож не турбуйся мною, -  невблаганного

333]        Ти не переконаєш. Стережися-бо,

334]        Щоб і собі цим лиха не накоїти 

 

ОКЕАН

335]        Умієш ближніх краще ти порадити,

336]        Аніж себе, - це знаю з дій, не з слів твоїх.

337]        Отож у путь не заважай іти мені.

338]        Я певен, певен, що твоє визволення

339]        Я в подарунок від Кроніда матиму.

 

ПРОМЕТЕЙ

340]        Хвалю тебе і завжди буду дякувать

341]        Тобі за це я. Не ослаб ти запалом,

342]        Та не турбуйся, -  хоч і як хотів би ти

343]        Мені в пригоді стати, без полегкості

344]        Для мене марно ти себе трудитимеш.

345]        Хай вже мені погано, та не хтів би я,

346]        Щоб іншим це до горя спричинилося.

347]        О ні, й без того тяжко вболіваю я

348]        Недолею Атланта, брата рідного,

349]        Що десь стоїть на Заході далекому,

350]        Стовпи землі і неба - нелегкий тягар -

351]        Могутніми плечима підпираючи.

352]        І жаль мені Тіфона стоголового,

353]        Печери Кілікійської осельника,

354]        Оту потвору, від Землі народжену, - 

355]        Приборкану, безсилу; проти всіх богів

356]        Повстав він, і пашіла буйним полум'ям

357]        Із пащі смерть; вогнем Горгони блискало

358]        З очей, які загрожували Зевсові.

359]        Ллє метнув стрілою недріманною

360]        На нього Зевс; упавши з неба, блискавка

361]        Зухвалі нахваляння зупинила враз,

362]        І спопелів він, просто в серце вражений;

363]        Безтямним, розпростертим над протокою

364]        Морською тілом він лежить, пригнічений

365]        Корінням Етни: на вершині сидячи,

366]        Гефест кує залізо. Але вирвуться

367]        Колись із верхогір'їв ріки полум'я

368]        І язиками пожеруть неситими

369]        Рясні поля Сіцілії родючої,

370]        У громі-блисках бурі вогнедишної

371]        Тіфон всепожирущу лютість вивергне,

372]        Сам громом Зевса на вугілля спалений.

373]        Мене не потребуєш ти навчителем,

374]        Отож, як сам умієш, і рятуй себе. 

375]        Свою недолю до кінця я витерплю,

376]        Аж поки гнів у серці вщухне Зевсовім.

 

ОКЕАН

377]        Чи й досі, Прометею, ти не відаєш,

378]        Що слово - лікар гніву найлютішого?

 

ПРОМЕТЕЙ

379]        Коли завчасно стримувати в серці гнів,

380]        А не тоді гасити, як налає він.

 

ОКЕАН

381]        Скажи мені, що бачиш небезпечного

382]        В моєму піклуванні та відважності?

 

ПРОМЕТЕЙ

383]        І нерозважну простоту, і марний труд.»

 

ОКЕАН

384]        На хворість цю послабувать дозволь мені, -

385]        Дурним здаватись - вигідно розумному.

 

ПРОМЕТЕЙ

386]        І цю провину за мою вважатимуть.

 

ОКЕАН

387]        То цим мене додому ти спроваджуєш?

 

ПРОМЕТЕЙ

388]        Щоб не придбав ти ворога плачем оцим!

 

ОКЕАН

389]        Того, що на престолі всемогутньому?

 

ПРОМЕТЕЙ

390]        Остерігайся серце прогнівить йому:

 

ОКЕАН

391]        Повчальна, Прометею, ця біда твоя

 

ПРОМЕТЕЙ

392]        Рушай, іди - тримайся свого розуму.

 

ОКЕАН

393]        Податись у дорогу вже і сам я мав.

394]        Уже-бо птах четвероногий крилами

395]        Розлогу потрясає путь повітряну, - 

396]        Спочити дома, в стайні, поспішає він.

Океан відлітає. 

 

Стасим перший

ХОР

Строфа 1

397]        Плачемо ми, о Прометей,

398]        Смуток і жаль - доля твоя!…

399]        Лицями вам струмені сліз,

400]        Мов з джерела, в ніжних очей

401]        Буйно біжать… 

402]Нині-бо Зевс,

403]        Повен злоби, власну пиху

404]        За керівний взявши закон, богам прадавнім

405]        Згорда списом грозить могутнім.

Антистрофа 1

406]        Стогін і зойк чути кругом -

407]        Повна ридань ціла земля:

408]        Давніх часів велич твою,

409]        Долю і честь кревних твоїх

410]        Славлять гірким смертні плачем, - 

411]        Всі, що живуть на цілині

412]        Азійській, всі зойком 

413]        в один злилися стогін -

414]        Жаль за твої страждання люті.

Строфа 2

415]        Діви-верхівні з Колхіди,

416]        У боях неполохливі,

417]        Скіфів юрми, що далеко

418]        За болотом Меотіди

419]        Край посідають дикий;

Антистрофа 2

420]        Арабійці - квіт Ареїв,

421]        Стрімковерхого краяни

422]        Города біля Кавказу, - 

423]        Враже військо в брязкотінні

424]        Гострокінчастих ратищ. 

 

Епод

425]        Тільки одного раніше ми знали

426]        Титана в сталевокайданових муках, - 

427]        Бога Атланта, й понині -

428]        Сила і міць - він 

429]хребтом підпирає потужним

430]        Неба важке склепіння…

431]        Ревуть прибоєм, стогнуть буруни,

432]        Ридає моря глибочінь,

433]        Аїду чорна загула безодня,

434]        Журно журкочуть прозорі струмки, - 

435]        Джерела рік жалем спливають.

 

ПРОМЕТЕЙ

436]        Не думайте, що то з сваволі й гордощів

437]        Мовчу я, -  в грудях серце розривається,

438]        Коли погляну на оцю ганьбу свою!

439]        Хто, як не я, новітнім божествам оцим

440]        Розподілив почесної судьби дари?

441]        Мовчу вже, ви-бо знаєте й самі про це , - 

442]        Ось про недолю смертних ви послухайте:

443]        То я ж їм, дітям нетямущим, розум дав,

444]        Я наділив їх мудрою розважністю.

445]        Не для докору людям це розказую , - 

446]        Лише щоб силу показать дарів моїх.

447]        Вони раніше й дивлячись не бачили

448]        І слухавши не чули, в соннім маренні

449]        Ціле життя без просвітку блукаючи.

450]        Не знали ні теслярства, ні підсонячних

451]        Домів із цегли, а в землі селилися,

452]        Мов комашня моторна, десь у темряві

453]        Печер глибоких, сонцем не осяяних.

454]        І певної ще не було прикмети в них

455]        Для зим холодних, і весни квітучої,

456]        І золотого літа плодоносного.

457]        Весь труд їх був без тями. Таємничий схід

458]        І захід зір небесних пояснив я їм.

459]        З усіх наук найвидатнішу винайшов

460]        Науку чисел, ще й письмен сполучення

461]        І творчу дав їм пам'ять - цю праматір муз.

462]        І в ярма перший уярмив тварини я,

463]        Щоб у важкій роботі, приневолені,

464]        Людей своїми заступили спинами. 

465]        Я віжколюбних коней в колісниці впріг -

466]        Забагатілих розкошів оздоблення.

467]        Хто, як не я, для мореплавців вигадав

468]        Між хвиль летючі льнянокрилі повози?

469]        Для смертних всі знаряддя ці я винайшов,

470]        Собі ж, бездольний, не знайду я способу,

471]        Як із біди своєї увільнитися.

 

ХОР

472]        Вже й розум губиш у гапебних муках ти!

473]        Немов поганий лікар недосвідчений,

474]        Що сам захворів, блудиш і сумуєш ти,

475]        Собі самому ліків не знаходячи.

 

ПРОМЕТЕЙ

476]        Та вислухайте далі, і здивуєтесь,

477]        Які я мудрі винайшов умілості

478]        Й мистецтва, -  з них найважливіші ось які:

479]        Хто занедужав, ні пиття цілющого

480]        З трави-гойниці, ні мастей не знаючи,

481]        Без допомоги загибав лікарської, - 

482]        Я їх навчив вигойні ліки змішувать,

483]        Щоб цим перемагати всякі хворості.

484]        Для них я різні віщування способи

485]        Установив, і перший сни я визначив,

486]        Що справджуються; роз'яснив я значення

487]        Прикмет дорожніх, і таємних висловів,

488]        І льоту хижих, кривопазуристих птиць -

489]        Яка на добре чи на зле провісниця;

490]        Усі пташині з'ясував я звичаї -

491]        І як живе з них кожна й чим годується,

492]        Яка в них ворожнеча і любов яка.

493]        Я показав, якими мають нутрощі

494]        У жертви бути, щоб богам подобатись,

495]        Якими - жовчі і печінок кольори.

496]        Товстенні стегна попаливши й тельбухи

497]        Тварин жертовних, викрив перед смертними

498]        Я потаємну вмілість передбачення

499]        В огнистих знаках, ще ніким не бачених.

500]        Це все - від мене. Хто посміє мовити,

501]        Що глибоко попід землею сховані

502]        Скарби - залізо, мідь, срібло і золото -

503]        Він па вигоду людям, а не я, знайшов?

504]        Ніхто, крім тих, хто безсоромно хвастає. 

505]        А коротко сказати, то довідайтесь:

506]        Від Прометея - всі в людей умілості.

 

ХОР

507]        Про смертних не турбуйся понад міру ти.

508]        І не занедбуй у нещасті сам себе, - 

509]        Ми певні, що, звільнившись із кайданів цих,

510]        Ти перед Зевсом міццю не поступишся.

 

ПРОМЕТЕЙ

511]        Всевладна Доля вирок не такий дала, - 

512]        Ще безліч муки й катувань ще тисячі

513]        Я перетерплю, поки з пут цих визволюсь:

514]        Безсила вмілість перед Неминучістю.

 

ХОР

515]        А хто стерничий тої Неминучості?

 

ПРОМЕТЕЙ

516]        Три Мойри і всепам'ятні Еріннії,

 

ХОР

517]        Невже сам Зевс їм силою поступиться? -

 

ПРОМЕТЕЙ

518]        Йому своєї долі не уникнути.

 

ХОР

519]        Хіба Кронід не завжди царюватиме?

 

ПРОМЕТЕЙ

520]        Про це вам не дізнатись - не випитуйте.

 

ХОР

521]        Велику, видно, криєш таємницю ти.

 

ПРОМЕТЕЙ

522]        Зверніть на інше мову, - розголошувать -

523]        Про це не час, це мушу якнайглибше я

524]        Ховати, -  таємниці як дотримаю,

525]        То з мук ганебних і кайданів визволюсь. 

 

Стасим другий

ХОР

Строфа 1

526]        Зевс можновладний на нас

527]        Хай свою міць не насилає ніколи!

528]        Хай богам ми в жертву 

529]        благальну принести

530]        Не баримося биків

531]        Там, де хвиль Океана-отця 

532]        невгавний шум!

533]        Й словом не схибити нам -

534]        Це бажання завжди 

535]        плекаймо в серці своїм.

Антистрофа 1

536]        Солодко бавити нам

537]        Довгий свій вік в радісно-буйних надіях,

538]        Світлих мрій мед серцю в поживу давати -

539]        Та від жалю тремтимо,

540]        Зрячи в лютих без ліку муках тебе…

541]        Зевса-бо не боячись,

542]        Ти свавільно смертних 

543]        шануєш, о Прометей!

Строфа 2

544]        Сподівайся подяки невдячної,

545]        Друже! Поміч яка,

546]        Порятунок який - від тих недовгоденних!

547]        Чи не знав ти - безсиллям кволим, наче мрія,

548]        Рід сліпий людства 

549]        бездольного спутано.

550]        Смертних водіння ніколи

551]        Вічного ладу не зрушить -

552]        Волі Зевса не здолає.

Антистрофа 2

553]        Від недолі твоєї ми навчені

554]        Цього, о Прометей.

555]        Чи такими тебе піснями всі вітали

556]        Ми навколо купелі шлюбної і ложа

557]        В світлий час радості - втіхи весільної,

558]        В час, як, дарами схиливши, 

559]        Нашу сестру Гесіону

560]        За свою ти взяв дружину?

 

Вбігає божевільна Іо, - в неї на лобі коров'ячі роги.

ІО

561]        Що за край? Що за люди? І хто це стоїть,

562]        Обмаяний бурями; в Путах міцних

563]        На скелі стрімчастій? За злочин який

564]        Він терпить цю кару? Повідай, куди

565]        Я, нещасна, тепер заблукала?

566]        А-а-а!

567]        Знов овід цей жалить мене, бездольну,

568]        Жахає знов пастух тисячоокий -

569]        Аргоса привид, сина Землі!

570]        Зором лукавий - мчить по світах,

571]        Його земля й по смерті не приймає.

572]        І, знедолену, мене гонить він,

573]        Схудлу з голоду, понад рінь морську!

Строфа

574]        Десь дуда гуде восколіплена,

575]        Смутен сон навіваючи…

576]        Ой куди, куди та й завів мене

577]        Блукань довгий шлях?

578]        І за що, Кроніде, за який гріх

579]        На мене наслав ти оцих мук гіркий біль? О-ой!…

580]        І, оводом жахаючи,

581]        Нещасну діву мучиш божевільну?…

582]        Попали вогнем, під землею скрий,

583]        Морським звірам дай

584]        Мене в поживу, о царю, благань

585]        Не зневаж моїх!

586]        Доволі я блуканнями

587]        Намучилась, а як із муки вимкнути -

588]        І досі я не знаю. Почуй діви-телиці жальний зойк!

 

ПРОМЕТЕЙ

589]        Як не почути гнаної злим оводом

590]        Іпаха доньки, що, опікши Зевсові

591]        Коханням серце, Гери гнів накликала

592]        І от - блукає гонами безкраїми. 

 

ІО

Антистрофа

593]        Звідки батькове ім'я знаєш ти?

594]        Хто ж ти сам, безталаннику,

595]        Що біду мою оповів мені,

597]        Безталанниці?

598]        Назвав ти недугу, що велінням

599]        Богівським жалить-сушить мій мозок весь час. О-ой!…

600]        І скоками шаленими

601]        Сюди я в муках голоду примчала,

602]        Гнана ревністю Гери гнівної.

603]        Чи страждає хто, 

604]        О нещасливий, так, як мучусь я?

605]        Та скажи мені, Що далі перетерпіти 

606]        Я ще повинна, -  ліками цілющими

607]        Порадь мене, як знаєш.

608]        Озвись! Діві блуденній скажи все,

 

ПРОМЕТЕЙ

609]        Все розповім я, що почути хочеш ти,

610]        В прості слова загадок не вплітаючи,

611]        Як личить перед другом відкривать уста, - 

612]        Вогнеподавця Прометея бачиш ти.

613]        О ти, що смертним спільну користь виявив,

614]        Бездольний Прометею, за що терпиш так?

 

ПРОМЕТЕЙ

915]        Над муками своїми щойно плакав я.

 

ІО

616]        Тож і для мене ласки не відмовиш ти?

 

ПРОМЕТЕЙ

617]        Спитай - якої, і про все дізнаєшся.

 

ІО

618]        Скажи, хто до бескету прикував тебе?

 

ПРОМЕТЕЙ

619]        Веління Зевса, а рука Гефестова. 

 

ІО

620]        А за який ти злочин терпиш кару цю?

 

ПРОМЕТЕЙ

621]        І того досить, що тобі вже мовив я.

 

ІО

622]        Скажи одно лиш: чи коли настане край

623]        Блукань оцих для мене, нещасливої?

 

ПРОМЕТЕЙ

624]        Не знати цього краще, ніж довідатись.

 

ІО

625]        О, не ховай, що маю-перетерпіти!

 

ПРОМЕТЕЙ

626]        Тобі цієї не відмовлю послуги.

 

ІО

627]        Чому ж із відповіддю ти загаявся?

 

ПРОМЕТЕЙ

628]        Я б рад, та дух боюся твій стривожити.

 

ІО

629]        Не дбай про мене більше, аніж я сама.

 

ПРОМЕТЕЙ

630]        Сама ти побажала - ну, то вислухай.

 

ХОР

631]        Стривай! Частина втіхи хай дістанеться

632]         І нам. Раніш довідаймось од неї ми,

633]        Як саме ця недуга з нею сталася,

634]        Від тебе ж хай почує про кінець біди.

 

ПРОМЕТЕЙ

635]        Іо, вчинити ласку їм повинна ти,

636]        Вони ж до того й сестри твому батькові.

637]        Тож радісно і плакать, і жалітися

638]        На долю перед тими, хто, вчуваючи

639]        Жалі твої, сльозами й сам умиється.

 

ІО

640]        Не знаю, як вас можна не послухати, -

641]        Про все ви в простій повісті почуєте,

642]        Дарма що я крізь сльози повідатиму

643]        Про бурю богонаслану й спотворення 

644]        Мені, нещасній, і людського образу.

645]        Не раз у пітьмі ночі сонні видива,

646]        Світлицею витаючи дівочою,

647]        Мені шептали: «О щаслива дівчино,

648]        Пощо дівуєш довго? Шлюб величний ти

649]        Могла б узяти, сам-бо Зевс - опалений

650]        Жаги стрілою і Кіпріди радощі

651]        З тобою хтів би розділить. Божистого

652]        Не відкидайся ложа, -  до Лернейських лук,

653]        Де батькові кошари і стада, приходь

654]        Очей жадобу вдовольнити Зевсові».

655]        Щоночі цими снами опанована,

656]        Я мучилась, нещасна, доки батькові-

657]        Розповіла я про вночішні видива.

658]        Провісників в Додону і до Піфії

659]        Він посилав численних, щоб довідались,

660]        Як словом чи ділами догодить богам.

661]        Вони вертались і в неясних висловах

662]        Двозначну, темну відповідь приносили.

663]        Діждав Інах ясної врешті провісті:

664]        Було йому виразно оповіщено -

665]        Мене із дому і з вітчизни вигнати,

666]        Щоб безнастанно по світах блукала я,

667]        А не схотів би, то вогниста блискавка

668]        Спаде від Зевса і попалить рід увесь.

669]        Провіщенню Локсієвому вірячи,

670]        Отець мій з хати рідної прогнав мене.

671]        Обом було нам важко, але Зевсова

672]        Узда його до того приневолила.

673]        І враз я розум і подобу втратила

674]        Й, жалистим гнана оводом, як бачите -

675]        Рогата - мчала скоками шаленими

676]        До джерела Керхнеї добропитної,

677]        До пагір Лернських, і землепароджений

678]        Пастух, гнівоневтомний Аргос гнав мене

679]        І скрізь очима стежив незліченними.

680]        Життя від нього нагла відібрала смерть,

681]        Мене, ж і далі, жалену злим оводом,

682]        Цей з краю в край ганяє божественний бич.

683]        Ти чув усе. Скажи, як можеш, чим моє

984]        Скінчиться лихо. Та, в біді жаліючи,

685]        Мене словами не втішай облудними, - 

686]        Нещиру мову слухать - то найгірший біль. 

 

Тренос

ХОР

687]        Ой годі, годі, зупинись!

688]        Та ніколи-бо й не гадали ми,

689]        Що нам слух торкне дивна мова ця

690]        І нестерпучих, непосильних мук оцих

691]        Жахний глум-ганьба

692]        Дволезим вістрям 

693]        пройме душу нам!

694]        Ой доле, доленько…

695]        Іо нещастя трепетом поймає нас!

 

ПРОМЕТЕЙ

696]        Зарано, повні страху, ви ридаєте, - 

697]        Заждіть, і до останку все почуєте.

 

ХОР

698]        То говори, -  стражденникам так радісно

699]        Кінця скорботи наперед дізнатися.

 

ПРОМЕТЕЙ

700]        Вас вдовольнив я радо в попередньому

701]        Бажанні - пожадали-бо довідатись

702]        Від неї ви самої про біду її.

703]        Послухайте ж, які Страждання дівчина

704]        Бід гніву Гери має перетерпіти.

705]        А ти, дитя Інахове, слова мої

706]        Складай у серці, щоб блуканням знати край.

707]        Йди на схід сонця крізь поля неорані

708]        І дійдеш до кочів'я Скіфів. В плетених

709]        Наметах, на колесах вік живуть вони

710]        На вольній волі, всі далекосяглими

711]        Озброєні стрілами. Не підходь до них,

712]        Але направ над берегом ступні свої,

713]        Де стогне море під стрімкими скелями.

714]        Ліворуч там Халіби-ковалі живуть,

715]        їх стережися, -  дикі, негостинливі

716]        Вони. Йди далі до ріки Напасниці,

717]        Непомилково названої так, -  її

718]        Не переходь, неперехідну, поки аж

719]        Хребта Кавказу дійдеш височенного, - 

720]        3 його вершин бурхливий рине струмінь цей.

721]        Сусідні зорям перейшовши бескети, 

722]        Іди на південь і ватаги здибаєш

723]        Дів-амазонок, що мужів ненавидять, - 

724]        При Термодонті й Теміскірі їх житло, -

725]        Де кораблі жахає Салмідеської

726]        Затоки паща - мореплавців мачуха.

727]        Ті амазонки радо проведуть тебе,

728]        І дійдеш ти до Істму Кімерійського -

729]        Тісних воріт приморських. Далі сміливо

730]        Протоку Меотійську перепливеш ти,

731]        І славна в людях пам'ять переправі цій

732]        Зостанеться,  в честь тебе називатимуть

733]        її - Боспор. Європи ґрунт покинувши,

734]        На суходіл Азійський ти дістанешся.

735]        Що ж, цар богів - чи не до всіх однаково

736]        Жорстокий? Зажадавши бог із смертною,

737]        З'єднати ложе, на блукання сам її

738]        Прирік він. І гіркого ж ти, о дівчино,

739]        На шлюб собі спіткала нареченого!

740]        Все, що від мене чула ти сьогодні тут,

741]        Я не назвав би навіть передмовою.

 

ІО

742]        Ой леле, леле…

 

ПРОМЕТЕЙ

743]        З болючим зойком знову застогнала ти!

744]        Що ж буде, як і дальші лиха знатимеш?

 

ХОР

745]        Які ж їй далі муки, чи розкажеш ти?

 

ПРОМЕТЕЙ

746]        Бурхливе море згуби нещасливої.

 

ІО

747]        То нащо й жити! Чи не краще з дикої

748]        Верховини сторч головою кинутись,

749]        Об землю вщент розбитись і звільнитися

750]        3 цієї муки! Раз умерти легше-бо,

751]        Ніж день у день так тяжко-гірко мучитись. 

 

ПРОМЕТЕЙ

752]        А як би ти мої страждання стерпіла!

753]        Адже ж мені і вмерти не присуджено, - 

754]        Була б та смерть увільненням од мук моїх,

755]        А так - моїм стражданням і кінця нема,

756]        Аж поки Зевс не упаде з державності.

 

ІО

757]        Невже владання Зевсове повалиться?

 

ПРОМЕТЕЙ

758]        Раділа б ти, гадаю, це побачивши?

 

ІО

759]        Чому ж би й ні, як мучусь через нього я!

 

ПРОМЕТЕЙ

760]        Отож дізнайся - це направду станеться.

 

ІО

761]        Хто ж самовладці берло відбере йому?

 

ПРОМЕТЕЙ

762]        Він сам - через бажання нерозсудливі.

 

ІО

763]        А як? Скажи, як не пошкодить мова ця.

 

ПРОМЕТЕЙ

764]        До шлюбу ставши, потім жалкуватиме.

 

ІО

765]        3 богинею чи смертною - скажи мені?

 

ПРОМЕТЕЙ

766]        Нащо тобі? Невільно говорити це.

 

ІО

767]        Невже дружина відбере від нього трон?

 

ПРОМЕТЕЙ

768]        Дитя родивши, від отця могутніше.

 

ІО

769]        І неспроможний долі він уникнути? 

 

ПРОМЕТЕЙ

770]        Ні, як не буду вільний від кайданів я.

 

ІО

771]        Хто б проти волі Зевса міг звільнить тебе?

 

ПРОМЕТЕЙ

772]        Йому з твоїх потомків бути суджено.

 

ІО

773]        Як кажеш? Син мій із біди звільнить тебе?

 

ПРОМЕТЕЙ

774]        Так, третій по десятому народженні.

 

ІО

775]        Нелегко зрозуміти це провіщення.

 

ПРОМЕТЕЙ

776]        Ти й про свої нещастя не допитуйся.

 

ІО

777]        Обіцяної ласки не відмов мені.

 

ПРОМЕТЕЙ

778]        Із двох я подарую щось одне тобі.

 

ІО

779]        Із чого саме - поясни, хай виберу.

 

ПРОМЕТЕЙ

780]        Що ж, вибирай - чи про останок мук твоїх

781]        Розповісти, чи про мов визволення?

 

ХОР

782]        Яви одну ти ласку їй, а другу - нам,

783]        Прохання не занедбуючи нашого:

784]        їй сповісти подальшого блукання шлях,

785]        А нам скажи про твого визволителя.

 

ПРОМЕТЕЙ

786]        Як хочете, не буду сперечатися, -

787]        Про все, що ви бажали, розкажу я вам.

788]        По-перше, про твою, Іо, блуденну путь -

789]        Так запиши це на таблицях пам'яті.

790]        Потік той перейшовши, суходолів грань,

791]        Прямуй на пломенистий, сонцесяйний Схід. 

792]        Минувши моря гомін, ти добудешся

793]        До передгір Кісфени - піль Горгонових,

794]        Форкіди там домують, з видом лебедів

795]        Три діви староденні, - спільне око в них

796]        І зуб один, ні сонце їм не сяє вдень,

797]        Ні місяць - серед ночі. Недалеко там

798]        Є три Горгони - людоненависниці,

799]        Крилаті сестри змієкосі, - глянувши

800]        На них, людина без дихання падає;

801]        От їх, кажу, і треба стерегтись тобі;

802]        Послухай далі про нові страховища:

803]        Не йди до грифів гостродзьобих, Зевсових

804]        Псів негавкущих; бійся й раті кінної.

805]        Тих арімаспів однооких, -  житла їх

806]        Вздовж берегів Плутона злотохвильного.

807]        Від них тікай і прийдеш у далекий край

808]        До чорного народу, що при сонячних

809]        Живе джерелах, там, де Ефіоп-ріка.

810]        Йди берегом до водоспадів, де з висот

811]        Біблоських добропитні хвилі котить Ніл

812]        Священний. На трикутну землю виведе

813]        Тебе він в гирло нільське, де тобі, Іо,

814]        Й синам твоїм побудувати висілок

815]        Дано далекий. Що ж для тебе в мові цій

816]        Незрозуміле, темне, то про все мене

817]        Перепитай і знатимеш докладно все, - 

818]        Дозвілля в мене більше, ніж хотів би я.

 

ХОР

819]        Як далі ще розповідати маєш їй,

820]        Щось проминувши, про гіркий блукання шлях,

821]        То говори, - а все сказав, то вияви

822]        До нас ти ласку - пригадай, що просимо.

 

ПРОМЕТЕЙ

823]        Про шлях мандрівний чула до кінця вона.

824]        Але щоб знала, що не марно слухала,

825]        Скажу їй, що раніше перетерпіла, - 

826]        Хай доказом це буде на слова мої.

827]        Тож оповідань промину багато я

828]        І до останніх перейду блукань твоїх.

829]        Коли прийшла ти до землі Молоської,

830]        Додони недалеко крутогорої,

831]        Де храм пророчий Зевса Феспротійського, 

832]        Там - диво невимовне! - віщим шелестом

833]        Дуби пророчі мовили без загадок,

834]        Що ти дружина славна будеш Зевсові.

835]        Чи ще й тепер ця мова не лестить тебе?

836]        Відтіль, безумством жалена, помчала ти

837]        Шляхом приморським до затоки Рейської

838]        І знов верталась гонами шаленими.

839]        В часи прийдешні - знай це - Іонійською

840]        Оту морську затоку називатимуть

841]        На спогад людям про твою блуденну путь.

842]        Тобі ознака буде це, що розум мій

843]        Далеко більше бачить, ніж одкрито всім.

844]        І їй, і вам я разом далі все скажу,

845]        На слід вернувшись мови попередньої,

846]        В самому гирлі нільськім, на краю землі,

847]        В розлогих плавнях місто Каноб найдеш ти.

848]        Там Зевс тобі поверне розум дотиком

849]        Руки пестливим, і породиш чорного

850]        Епафа, соіменного зародженню

851]        Від Зевса. Урожаї він збиратиме

852]        З землі, що Ніл широководий зрошує.

853]        У поколінні п'ятім п'ятдесят сестер

854]        Вернеться в Аргос, не з бажання власного -

855]        3 братителями шлюбу уникаючи

856]        Покревного… Ті ж у пориві хтивості,

857]        Мов яструби, голубок полюватимуть,

858]        На ловах шлюбу гонячись невловного.

859]        Але не дасть їм заздрий бог дівочих тіл.

860]        Земля Пелазга прийме… вбитих Аресом

861]        Через жіночі руки, що вночі разять;

862]        Дружина кожна віку збавить мужеві,

863]        Мечі дволезі в їх крові купаючи,

864]        Хай втішить так Кіпріда й ворогів моїх!

865]        Одна лиш, любощами зачарована,

866]        Ослабне духом і не вб'є заснулого,

867]        Воліючи вже краще слабодухою,

868]        Аніж смертоубивцею уславитись.

869]        Царів Аргоських  з неї розпочнеться рід.

870]        Багато слів потрібно, щоб сказати все.

871]        Із цього роду вийде славний стрілами

872]        Герой, - мене він визволить із мук тяжких.

873]        Від титаніди-матері, прадавньої

874]        Феміди, це провіщення було мені. 

875]        Коли і як то буде - надто довго це

876]        Розказувать, та й користі - ніякої.

 

ІО

877]        Ой леле, ой леле…

878]        Запалало в мені божевілля знов,

879]        Безжального овода гостре жало

880]        Пече без вогню!

881]        І жахається серце, і груди рве,

882]        І обертом очі кружляють мені,

883]        Кудись пориває безумний шал,

884]        І язик мій у спраглих німіє устах, - 

885]        Каламутним годі здолати словам

886]        Божевілля навальну хвилю.

(Охоплена божевіллям, Іо втікає).

 

Стасим третій

ХОР

Строфа 1

887]        Мудрий, о мудрий був той,

888]        В думці хто мав перший, а потім уголос

889]        Нам провістив, що належить

890]        3 рівними шлюб нам брати, далеко-бо

891]        Краще це, ніж, бувши голотою,

892]        Прагнути шлюбу з тією, що в розкошах

893]        Мліє, своїм пишаючись родом.

Антистрофа

894]        Мойри, о мойри, хай з нас

895]        Жодну вам трьом не випадав ніколи

896]        Зріти на Зевсовім ложі!

897]        Хай із небес нам мужа не-відати!

898]        Горне жах нас, немужелюбною

899]        Зрячи дівочість Іо, в гірких блуканнях

900]        Пещену Гери карою злою! 

 

Епод

901]        Ми рівного яе боїмося шлюбу -

902]        Коли б лише любов богів могутніх

903]        Нас не нагляділа ненатлим оком?

904]        Борня то незборенна, невихідна путь.

905]        Що буде а нами? Як нам і куди

906]        Від Зевса, від жаги його тікати?

 

Ексод

ПРОМЕТЕЙ

907]        Хоч Зевс і гордий серцем - злагіднішає,

908]        До шлюбу він такого-бо ладнається,

909]        Який його із трону скине й царської

910]        Позбавить влади. Отоді-то батькове

911]        Кляття справдиться, що наклав на кривдника,

912]        З престолу Крон упавши стародавнього.

913]        А як з біди такої Зевсу вимкнути -

914]        З богів нікому не добрати способу.

915]        Лиш я це знаю. Хай, на троні сидячи,

916]        Він тішиться громами піднебесними,

917]        Хай сипле з рук вогнями-блискавицями.

918]        Та вже не допоможе це ніяк йому -

919]        Впаде безславно і не підведеться вій,,

920]        Такого-бо на себе нездоланного

921]        Тепер противоборника готує він,

922]        Що той палкіше блискавиці полум'я

923]        Знайде і грім грімкіший від небесного;

924]        Морям грозу і землям потрясателя -

925]        Тризубця він розтрощить Посейдонові, - 

926]        Тоді довідається Зевс повалений,

927]        Що рабство - це щось інше, аніж влади трон.

 

ХОР.

928]        Чого бажаєш, те й пророчиш Зевсові.

 

ПРОМЕТЕЙ

929]        Не тільки я бажаю, але й буде так.

 

ХОР

930]        Хтось, видно, і над Зевсом пануватиме? 

 

ПРОМЕТЕЙ

931]        Він кару тяжчу, аніж я, терпітиме.

 

ХОР

932]        Як слів цих вимовляти не боїшся тиі

 

ПРОМЕТЕЙ

933]        Чого ж боятись? Смерті непідлеглий я.

 

ХОР

934]        Наслати муки ще лютіші може він.

 

ПРОМЕТЕЙ

935]        Хай шле - нема для мене несподіванок.

 

ХОР

936]        Той мудрий, Адрастеї хто вклоняється.

 

ПРОМЕТЕЙ

937]        Шануйте ви владущих і улещуйте,

938]        Для мене ж менше від нічого важить Зевс, - 

939]        Хай робить що захоче цей короткий час,

940]        Недовго він богами керуватиме.

941]        Та он від Зевса, бачу, посланець біжить -

942]        Прийшов він, певно, із повою звісткою,

943]        Оцей служник тирана новочасного.

 

З'являється Гермес.

ГЕРМЕС

944]        До тебе, мудрія гостроязикого,

945]        Богів зрадливця, а людей шановника,

946]        До тебе, вогнекрадця, промовляю я!

947]        Звелів отець все розказать про шлюб отой,

948]        Що через нього, похвалявсь ти, влади він

949]        Позбудеться. Докладно і виразно все

950]        Ти, Прометею, розкажи без загадок!

951]        Цю путь удруге не примушуй міряти, -

952]        Сам знаєш-бо, цим Зевса не власкавити.

 

ПРОМЕТЕЙ

953]        Яка зарозуміла й гордовита вся

954]        Розмова ця прислужника богівського!

955]        Недавно ви при владі стали й мислите.

956]        У замках безпечальних домувать повік?

957]        Падіння двох тиранів чи не бачив я? 

958]        Побачу, як і третій, що при владі є,

959]        Впаде ганебно й скоро. Сподівався ти,

960]        Що цих богів новітніх я злякаюся?

961]        Далеко ще до цього. Поспішай назад

962]        Дорогою, якою і прийшов сюди, - 

963]        Нічого ти від мене не дізнаєшся.

 

ГЕРМЕС

964]        Отож-бо цим зухвальством і сваволею

965]        Себе й завів ти в безвихідь страждань оцих.

 

ПРОМЕТЕЙ

966]        Свого нещастя на негідне рабство я

967]        Не проміняю, - це запам'ятай собі.

 

ГЕРМЕС

968]        Мабуть, у рабстві краще бути в скель оцих,

969]        Ніж Зевса-батька вісником довіреним?

 

ПРОМЕТЕЙ

970]        Отак і треба зневажать зневажників.

 

ГЕРМЕС

971]        Ти муками своїми мовби тішишся?

 

ПРОМЕТЕЙ

972]        Я тішуся? Такої ворогам моїм

973]        Жадав би я утіхи, й серед них - тобі.

 

ГЕРМЕС

974]        За ці нещастя і мене винуєш ти?

 

ПРОМЕТЕЙ

975]        Скажу одверто, - всіх богів ненавиджу,

976]        За добре злим мені вони віддячили.

 

ГЕРМЕС

977]        Як подивлюсь я - справді тяжко хворий ти.

 

ПРОМЕТЕЙ

978]        Як хворість то - ненавидіти ворога. Ой-ой!

 

ГЕРМЕС

979]        Але ти в щасті був би ще нестерпніший!

980]        Ой-ой? Це слово невідоме Зевсові. 

 

ПРОМЕТЕЙ

981]        Старіючи, усього час навчить його.

 

ГЕРМЕС

982]        А ти ще й досі не навчився розуму.

 

ПРОМЕТЕЙ

983]        Ба ні, - не розмовляв би я з прислужником.

 

ГЕРМЕС

984]        Нічого, видно, батькові не скажеш ти?

 

ПРОМЕТЕЙ

985]        Не дякувать чи можу, власкавлений!

 

ГЕРМЕС

986]        Глузуєш ти із мене, ніби з хлопчика.

 

ПРОМЕТЕЙ

987]        Чи ти ж не хлопчик? Навіть ще дурніший ти,

988]        Якщо від мене сподівавсь довідатись.

989]        Ні мук таких немає, ані хитрощів,

990]        Щоб ними Зевс присилував сказати це,

991]        Аж поки пут ганебних не розв'яже він.

992]        Нехай палючим кидав він полум'ям,

993]        Завіє все снігами білоперими,.

994]        Громами хай загрожує підземними, - 

995]        Нічим мене сказати не присилує,

996]        Кому його належить з трону скинути.

 

ГЕРМЕС

997]        Побачиш сам, чи допоможе це тобі…'

 

ПРОМЕТЕЙ

998]        Все передбачив і давно вже зважив я.

 

ГЕРМЕС

999]        Наважся, о наважся, нерозсудливий,

1000]        Хоч задля мук цих розумніше мислити.

 

ПРОМЕТЕЙ

1001]        Дарма, мов хвиль прибоєм докучаєш ти. 

1002]        Вмовлянням. Не думай, що, лякаючись

1003]        Погрози Зевса, стану я, мов женщина,

1004]        Благать, кого ненавиджу, й ламатиму

1005]        я руки по-жіночому, щоб змилувавсь

1006]        І увільнив з кайданів, - ні, не буде так. 

 

ГЕРМЕС

1007]        Багато, але марно розмовляв я тут.

1008]        Ні, цього серця не зм'якшить благаннями.

1009]        Мов огир неїжджалий, він узду гризе,

1010]        Пручається і з віжками змагається.

1011]        Та кволі, недоречні хитрування ці, - 

1012]        Сама лиш самопевність нерозумного

1013]        Не варта аж нічого. Як словам моїм

1014]        Ти не скоришся - глянь, якою бурею, - 

1015]        Хвилешна хвиля муки неминучої

1016]        Тебе настигне. Скелі стрімковерхі ці

1017]        Розтрощить батько громом-блискавицею

1018]        Полум'яною, і обійми каменю

1019]        Твоє сховають тіло. Довгі сповняться

1020]        Віки, аж поки вийдеш знов на світло ти

1021]        Й орел кривавий, цей крилатий Зевсів пес,

1022]        Шматки великі рватиме пожадливо

1023]        Від твого тіла, і щодня приходити

1024]        Цей буде гість незваний і печінкою

1025]        Живитися твоєю почорнілою.

1026]        Стражданням цим не дожидай закінчення,

1027]        Покіль з богів котрий у тяжких муках цих

1028]        Тебе заступить і в Аїд безпремінний

1029]        За тебе зійде, в глиб сумного Тартару.

1030]        Над цим подумай. Не хвальба порожня то,

1031]        А вирок найсуворіший, бо в Зевсових

1032]        Устах нема неправди, свого слова він

1033]        Додержує. Тож роздивись, роздумайся

1034]        І не вважай зарозумілих гордощів

1035]        За кращі від звичайної розважності.

 

ХОР

1036]        Здається, все до речі говорив Гермес:

1037]        Пихи позбутись радить він і мудрої

1038]        Розважності шукати. Тож послухайся,

1039]        Ганьба для мудрих - помилки триматися.

 

ПРОМЕТЕЙ

1040]        Все я знав наперед, що звістив він мені.

1041]        Мук зазнати ворогу від ворогів -

1042]        Не ганьба. Хай же ринуть на мене вогню

1043]        Дволезого кучері, неба ефір

1044]        Хай від грому, від натиску буйних вітрів

1045]        Розірветься на частки: землю важку 

1046]        Аж до самих основ, до коріння її,

1047]        Переможний хай похитне буревій;

1048]        В шумуванні шаленім хвилі морські

1049]        Хай сплетуться з шляхами небесних світил.

1050]        В вировому коловертні долі нехай

1051]        Закинуть в Тартару чорну глибінь

1052]        Моє знесилене тіло - на смерть

1053]        Ніколи мене не вбити!

 

ГЕРМЕС

1054]        Такі розмови, такий рішенець

1055]        Лише від безумця можна почути!

1056]        Та й чи довго йому збожеволіти в цій

1057]        Недолі й шаленість послабити чим?

(До Океанід).

1058]        Але ви, що стражденним горем його

1059]        Вболіваєте тужно, -  швидше біжіть

1060]        Якнайдалі від цих непривітних місць.

1061]        Щоб розум ясний не змутило вам

1062]        Неослабне грому рикання.

 

ХОР

1063]        Говори щось інше, такої порадь,

1064]        Щоб послухали ми, не до мислі-бо нам

1065]        Своє ти промовив нестерпне слово.

1066]        На негідний учинок підбурюєш нащо?

1067]        Ми готові все перетерпіти з ним,

1068]        А до зрадників вчились ненависті ми,

1069]        І з пороків усіх

1070]        Для нас найогидніша зрада.

 

ГЕРМЕС

1071]        Отож пам'ятайте, вам мовив я все

1072]        Наперед, - як надійде нещастя, тоді

1073]        Вже на долю не ремствуйте і не кажіть,

1074]        Що вас кинув в біду несподівану Зевс.

1075]        Ні, не він, а самі себе губите ви.

1076]        Бо, знаючи все, не нагло, як стій,

1077]        Не таємним опинитесь відступом ви

1078]        В невихідних тенетах Ати-біди, -

1079]        Заплутає вас недоумство.

 

ПРОМЕТЕЙ

1080]        Де в розмовах нікчемних, а справді земля

1081]        Захиталась, і грому лупи глухі 

1082]        Вже ревуть недалеко, 

1083]        грізних блискавиць

1084]        Вже спалахують завитні полум'яні,

1085]        І куряву вихри крутять, женуть.

1086]        Супротивні вітри летять звідусіль

1087]        В незрименному герці, -  заколот, бій,

1088]        Вітрове повстання! В страшній боротьбі

1089]        Все змішалось - повітря і хвилі морські!

1090]        Всю цю бурю наслав розлючений Зевс,

1091]        Щоб мене вжахнути.

1092]        О пречесна мати моя, о ефіре,

1093]        Що світлом усіх обіймаєш, поглянь -

1094]        Я страждаю безвинно.

 

При громі й блискавицях скеля з Прометеєм провалюється в безодню.