Чиновник казенної палати, вдівець, літній, одружився з молоденькою, на красуні, дочки військового начальника. 

     Він був мовчазним та сором'язливим, а вона знала собі ціну. Він був худий, високий, сухотного складання носив окуляри кольору йоду, говорив кілька сиплим голосом і, якщо хотів сказати що-небудь голосніше, зривався в фістулу. 

       А вона була невелика, і відмінно міцно складена, завжди добре одягнена, дуже уважна і господарча по дому, погляд мала пильне. Він здавався настільки ж нецікавий у всіх відносинах, як безліч губернських чиновників, але і першим шлюбом був одружений на красуні-все тільки руками розводили: за що і чому йшли за нього такі?

    І ось друга красуня спокійно зненавиділа його семирічного хлопчика від першої, зробила вигляд, що зовсім не помічає його. Тоді і батько, від страху перед нею, теж прикинувся, ніби у нього немає і ніколи не було сина. І хлопчик, від природи жвавий, ласкавий, став у їх присутності боятися слово сказати, а там і зовсім затаївся, зробився як б неіснуючим в будинку.

    Негайно після весілля його перевели спати батьковій спальні на диванчик у вітальню, невелику кімнату біля їдальні, прибрану синьою оксамитової меблями. Але сон нього був неспокійний, він кожну ніч збивав простирадло і ковдру на стать. 

    І незабаром красуня сказала служниці:

- Це неподобство, він весь оксамит на дивані витре. Стеліть йому, Настя, на підлозі, на тому килимку, який я звеліла вам заховати у велику скриню покійної барині в коридорі. 

   І хлопчик, у своєму круглому самоті на всьому світлі, зажив абсолютно самостійною, абсолютно відокремленої від всього будинку життям, -- нечутною, непомітною, однакової день у день: смиренно сидить собі в куточку вітальні, малює на грифельній дошці будиночки або пошепки читає по складах всі одну і ту ж книжку з картинками, куплену ще при покійної мамі, дивиться в вікна... 

   Спить на підлозі між диваном і діжкою з пальмою. Він сам стелить собі ліжечко ввечері і сам старанно прибирає, згортає її вранці і забирає в коридор мамин скриня.

   Там заховано і все інше добро його.

28 вересня 1940