Міграція (латинське «migratio») – переселення, переміщення населення, трудових ресурсів, капіталу з однієї країни в іншу, а також внутрішньодержавні – з одного регіону в інший.

    Міграція є закономірним наслідком розвитку інтеграційних процесів, необхідною об’єктивною передумовою становлення єдиного міждержавного ринку праці.

     Очевидно, що міграція не була би можлива у великих масштабах, якби не існувало економічної доцільності або необхідності використання іноземної робочої сили.

      Протягом кількох останніх десятиліть нелегальна імміграція стала невід’ємною рисою розвитку високорозвинених держав. Впродовж багатьох років США і Західна Європа були зацікавлені в нелегальній трудовій імміграції, яка давала змогу заповнювати незайняті місця на їхньому ринку праці й сприяла їхньому економічному росту. Однак з масовим напливом осіб, що шукають притулку від воєнних дій, із країн третього світу, ситуація в ЄС кардинально змінилася. Відбулася так, звана міжнародна міграційна криза.

     Зараз Україна входить до першої десятки країн міжнародних емігрантів у світі. Приблизна кількість трудових мігрантів сягає 4 млн. осіб, при цьому, одночасно за межами країни може знаходитися близько 2,6-2,7 млн. осіб. Україна відіграє важливу роль у глобальних міграційних процесах, виступаючи експортером робочої сили в Європі. За даними Державної прикордонної служби України щороку виїзд перевищує в'їзд.

   Найбільше українських трудових мігрантів зосереджено було у двох сусідніх країнах - Польщі та Росії, де українці відчувають найменший мовний та культурний бар'єри. Проте анексія Криму та розгортання військових дій на Донбасі, безвіз з Європейським Союзом, преференції для українців у Польщі змінили напрямок  міграційних потоків  з Росії до Польщі. Загалом, за 2014-2016 роки українці почали їздити у західному напрямку на 42% частіше, а кількість мігрантів, які офіційно виїжджали на заробітки, зросла втричі. Після Польщі та Росії за популярністю серед українських мігрантів ідуть Італія (11% всіх мігрантів) та Чехія (9,4%), далі Білорусь, США, Казахстан, Ізраїль, Угорщина, Португалія та Фінляндія. Більшість українських трудових мігрантів їдуть за кордон на короткі терміни по безвізу.  

     Половина українців перебувають у ЄС з причин офіційного працевлаштування. Проте останнім часом збільшується частка молоді, яка виїжджає за кордон як з метою навчання. До Італії, «Нового світу» (Австралії, Канади, Нової Зеландії та США) українці зараз переважно їдуть з метою возз'єднання сім'ї.

   Більшість українських трудових емігрантів походять із Західної України. Усередині країни еміграція дає змогу зменшити напругу в суспільстві за рахунок частково вирішення питання безробіття та надходженням фінансів від них, а з іншого – призводить до скорочення економічно активного населення в країні й відтоку висококваліфікованих кадрів та науковців, які залишаються на постійне місце проживання за кордоном.

   З 2020 року у зв’язку з пандемією в Україну повернулася велика кількість заробітчан. На деякий час закриті кордони для переміщення осіб. Проте через нестачу робочої сили у Польщу організовуються чартерні рейси для українців-заробітчан.

***

Багато українок та українців через різні обставини виїжджали за кордон – одні  залишилися жити в Німеччині та Чехії, а інші оселилися в Америці, Канаді, Бразилії чи Австралії. 

Але душею вони завжди були з Україною, у їхніх серцях палахкотів вогник любові до рідної землі, тому багатьом із них довелося згуртуватися, створювати спілки й об'єднання, випускати українськомовні журнали, підручники та читанки, дотримуватися українських звичаїв, співати народні пісні. Вони одягали на свята вишиванки як національний оберіг, біля їхніх осель цвіли пахучі чорнобривці — спогад про Батьківщину.

За кордоном вони плекали рідне слово для своїх дітей, давали відчуття бути невід'ємною частиною українського народу.

Для малих читачів писали твори письменниці та письменники: Леся Храплива-Щур, Катерина Перелісна, Леонід Полтава, Іван Боднарчук, Віра Вовк, Роман Завадович, Юрій Шкрумеляк, Дмитро Чуб, Олекса Кобець та ін. Хоч вони жили за кордоном, але завжди пам'ятали про рідну землю.