Іван Франко (28.08.1856-28.05.1916)

Поет, прозаїк, драматург, учений, літературний критик, публіцист, громадсько-культурний діяч І. Я. Франко народився в с. Нагуєвичі на Львівщині в родині сільського коваля. В 16 років втратив обох батьків. Був тоді гімназистом Дрогобицької гімназії. Закінчив Львівський університет. І. Я. Франко – автор численних творів для дітей: «Коли ще звірі говорили», «Фарбований лис», «Лис Микита», «Грицева шкільна наука», «Малий Мирон». Творчий доробок Великого Каменяра (І. Я. Франка) становить понад чотири тисячі творів різних жанрів.

Василь Королів-Старий (1879-1943)

Письменник, видавець громадський діяч, лікар. Народився в селі Ладане Прилуцького повіту на Полтавщині. Навчався в духовній семінарії, завершив навчання у Харківському ветеринарному інституті. Працював лікарем ветеринаром.

У 1919 році виїхав до Чехословаччини де працював викладачам Української сільськогосподарської академії. За кордоном почав писати художні твори. У 20-і роки з-під його пера виходять друком роман «Чмелик», збірка казок «Нечиста сила», п’єса-казка «Русалка-Жаба».

Іван Липа (1865-1923)

Народився у місті Керч. Навчався у Криму. Жив у місті Винниках поблизу Львова, боровся за незалежність України. Рятував людські життя працюючи лікарем. Романтичне світосприймання автора знаходить своє відображення у космічних казка-поемах, фантастичних новелах, притчах.

Василь Симоненко (1935-1963)

Народився поет у селі Боївці на Полтавщині. Виростав без батька. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету. Талант журналіста і поета найповніше розкрився у м. Черкаси, де він працював.

Першим слухачем і критиком казок «Цар Плаксій і Лоскотон», «Подорож у країну Навпаки» був син В. Симоненка – Лесик. Ці казки вчать бути розумним, чесним, сміливо дивитися на світ відкривати його, бо він – велике диво, - так вважав в. Симоненко, незважаючи на всі життєві негаразди.

Тарас Шевченко (1814-1861)

Великий кобзар народився в селі Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (зараз Черкаська область) в сім’ї селянина-кріпака. У 1831 році стає учнем живописних справ майстра В. Ширяева у Петербурзі. У 18/38 році був викуплений з кріпацтв. У 1840 році виходить збірка його поезій «Кобзар», яка розпочала новий період розвитку української літератури. З 1847 по 1857 рік перебував на заслані за участь у Кирило Мифодіївському товаристві. Творчість Т. Шевченка – одна з найкращих сторінок світової культури. Шевченків «Кобзар» відкрив світові Україну, її чарівну природу, славне героїчне минуле, вільнолюбний і непокірний народ.

• Тарас Шевченко —  поет, письменник, художник.

• У першу збірку творів поезій Шевченка під назвою «Кобзар» увійшло лише вісім поезій. Перебуваючи на засланні, поет потайки писав свої поетичні твори у маленьких зшитках (захалявна книжка). Їх налічувалось 27. Всупереч забороні царського уряду писати й малювати, він продовжував свою поетичну творчість. Тільки на острові Кос-Арал Шевченко написав 72 поезії.

• У Шевченковій поезії зовсім не відображені такі важливі події біографії, як визволення від кріпацтва в 1838 р. і звільнення від заслання у 1857 р. Очевидно, поет так інтенсивно пережив ці події, так себе при цьому психологічно виснажив, що не мав уже душевної снаги вдруге пережити їх у творчості.

• Із рукописної спадщини Т. Г. Шевченка, окрім поезій та повістей, виявлено понад 2500 листів, що мають велике значення для висвітлення біографії та творчості Великого Кобзаря.

• Окрім поезій, повістей, склав і видав «Букварь южнорусскій». Це була остання прижиттєва книжка українського генія.

• Перші великі виставки художньої спадщини Т. Шевченка було організовано в 1911 р. до 50-річчя з дня смерті Шевченка.

• Ім'я Тараса Шевченка відоме в усьому світі: у багатьох країнах йому встановлено пам'ятки, його твори перекладені більш ніж на сто мов світу, його ім'ям в Україні названо навчальні заклади, театри, площі, вулиці, міста.

• Сьогодні Тарас Шевченко є одним із письменників на Землі, якому найбільше в світі споруджено пам'ятників (у З0 країнах).

Олена-Пчілка Косач (Ольга Петрівна) (1849-1830)

Письменниця, активна громадська діячка. Народилася в м. Гадячі на Полтавщині, походила з давнього славетного роду Драгоманових.

Олена Пчілка – мати відомої української письменниці Лесі Українки. Написала чимало творів для дітей: віршів, казок, сміховинок, загадок, оповідань. Олена Пчілка – мати шести дітей, виховувала їх в національному дусі української культури, відстоювала право рідної мови на вільне використання в побуті, освіті, книгодрукуванні.

Олександр Олесь (Справжнє прізвище Кандиба) (1878-1944)

Народився в м. Білопіллі на Сумщині. Закінчив Харківський ветеринарний інститут, працював лікарем–ветеринаром. З 1919 року жив за кордоном у Відні, Будапешті, Празі. Автор численних творів для дітей. Добірка віршів «Минуле України в піснях», «Княжі часи», про історичне минуле України часів Київської Русі була створена   у 1919 році коли  Українська Народна Республіка зазнала поразки. Письменник легко й доступно показав юним читачам складний і багатий різноманітними подіями світ наших предків.

Антін Лотоцький (1881-1949)

Український письменник та історик. Жив у Галичині (Західна Україна).  Працював учителем, автором багатьох історичних оповідань, повістей, казок для дітей та юнацтва, що друкувалися вже з 1907 року. В основі твору «Михайло-семиліток» - давня українська легенда про князенка Михайлика, малолітнього захисника Києва від хана Батия. Автор домислив події і переніс їх до часів князя Володимира.

Іван Нечуй-Левицький (1838-1918)

Народився у м. Стеблеві на Черкащині в родині священика. Отримав богословську освіту: духовне училище, духовна семінарія, духовна академія у Києві, але священиком не став. Працював учителем автор повістей «Кайдашева сім’я», «Микола Джеря», історичних романів «Князь Єремія Вишневецький», «Гетьман Іван Виговський». Іван Нечуй-Левицький – автор дослідження «Світогляд українського народу», яке присвячене міфології українців. Переклав разом із П. Кулішем та І. Пулюєм перше повне видання Біблії українською мовою. У доробку є і фантастичні твори, зокрема казка «Запорожці». Іван Нечуй-Левицький -  один із найвідоміших українських прозаїків – літописців життя українців XIX ст.

Констянтина Малицька (1872-1947)

Письменниця, педагог, громадська діячка. Тривалий час працювала вчителькою в Галичині та на Буковині. Допомагала січовим стрільцям у1914 році – за це п’ять років відбувала заслання в Сибіру. Писала поезію, оповідання для дітей, перекладала з іноземних мов. Проте найбільше відома її пісня «Чом, чом, чом, земле моя», яка вже стала народною.

Павло Тичина (1891-1967)

Поет народився в селі Пісках на Чернігівщині в родині сільського дяка. Навчався в Чернігівській духовній семінарії. Захоплювався музикою, малюванням, співав у церковному хорі. Вищу освіту отримав у Київському комерційному інституті, проте життєвий шлях був пов'язаний з літературою і мистецтвом. Автор численних поетичних книжок, відомий і як перекладач для дітей написав кілька окремих поетичних книжок, зокрема віршовані казки «Івасик-Телесик», «Дударик».

Українська природа (луки, ниви, гаї, верби, тополі, соняшники, жита і рожі, бджоли, метелики) постає у віршах Тичини сповненою ніжної і чуйної душі. Вона є близької і рідною для поета, у ній звук і колір. Світ поезії П. Тичини багатобарвний і різноголосий.

Євген Гуцало (1937-1995)

Прозаїк, поет, кіносценарист. Народився в селі Старому Животові на Вінниччині в родині вчителів. Закінчив Ніжинський педінститут, проте завжди мріяв про журналістику. Залишив чимало різноманітних прозових творів. Багато писав і для дітей (книжки «Олень Август», «Пролетіли коні», «Жовтий гостинець»). До світу  дитинства письменник часто повертався на різних етапах свого літературного шляху. Дитяча проза привертає увагу поетизованим зображенням стосунків між людьми.

Богдан-Ігор Антонич (1909-1937)

Поет – народився в с. Новиці Горлицького повіту на Лемківщині (зараз територія Польщі) в родині сільського священика. На нього справила значний вплив дівчина-нянька, яка знала багато казок і легенд розповідала їх українською мовою, співала колисанки і читала напам’ять вірші Т. Шевченка. Тому, навчаючись у польській гімназії, був близький з українським товариством. Грав на скрипці, захоплювався малюванням. Почав рано писати вірші. Автор збірок поезій «Привітання життя», «Три перстені», «Книга ????», «Зелена Євангелія».

Григорій Тютюнник (1931-1980)

Прозаїк народився в селі Шалівці Зінківського району на Полтавщині в селянській родині. Рано втратив батька, його було незаконно репресовано в 30-х роках. Деякий час жив у дядька на Донбасі, там навчався у школі. Вищу освіту здобув у Харківському університеті, навчався на філологічному факультеті. Працював у редакціях газет і видавництвах. Автор прозових збірок «Зав’язь», «Деревій», «Лісова сторожка» та інших.

У багатьох творах Григора Тютюнника головними героями твору є діти, чисті, довірливі, незіпсуті створіння. Саме образ дитини Тютюнник протиставляв злу. У творах письменника складний, дорослий світ постає побаченим зором дитини. Цим проза Г. Тютюнника є спорідненою з творами Антуана де Сент-Екзюпері, що дивився на світ безпосереднім зором Маленького принца.

Микола Вінграновський (1936-2004)

Письменник, сценарист, кінорежисер, кіноактор. Народився в місті Первомайську на Миколаївщині. Закінчив Київський інститут театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого. Працював на Київській кіностудії художніх фільмів ім. о. Довженка актором, режисером сценаристом. Автор численних поетичних збірок та прозових творів. Багато писав для дітей: «Андрійко-говорійко», «Мак», «Літній ранок», «На добраніч», «Первінка», «Сіроманець». Твори М. Вінграновського виховують любов повагу до праці, рідної землі, вчать розуміти красу і добро.

Оксана Сенатович (1941-1997)

Відома українська письменниця народилася на Тернопільщині у вчительській родині. За фахом – інженер. Автор чудових віршів, оповідань, казок, повістей, перекладала зі слов’янських мов.

Леонід Глібов (1827-1893)

Народився Леонід Іванович Глібов у 1827 році на Полтавщині. Вчився майбутній поет спочатку дома, а в 1840 році – в Полтавській гімназії, де почав писати вірші. У 1847 році виходить в світ його збірка «Стихотворения Леонида Глибова». В українську літературу Леонід Глібов увійшов як талановитий поет-байкар. Твори його видавалися понад шістдесят разів, і все то були байки.