Папір народився в Китаї. Його винай­шов чоловік на ім'я Цай Лунь.

    Як же тоді робили папір? Брали бам­бук, вербу чи якесь інше дерево. Довго товкли їх у ступі, аж поки не утво­рювалося деревне борошно. Тоді це борошно розмішували у воді. Масу, схожу на кашу, проціджу­вали крізь решето. Вода стікала, а на квадратному решеті лишав­ся тонкий шар кашиці.  Його обережно знімали і вису­шували — це й був папір.

     І досі збереглися старовинні китайські документи, написані на такому папері.

     У Китаї виробництво паперу довго тримали в секре­ті. Та ніякий секрет не може бути вічним. Минали роки, і свій папір з'явився в багатьох країнах.

     Згодом люди навчилися не лише писати на папері, а й друкувати. Скільки часу витрачали раніше на перепи­сування книжок! А друкувати книжки стало швидше. Тільки треба заготувати багато паперу. І тут людям при­йшли на допомогу машини. Вони значно полегшили їхню працю. Паперова стрічка вискакує з машини зі швидкі­стю поїзда! Підхоплюють її інші машини, ріжуть на ар­куші, складають, скріплюють — і зошит готовий. За одну годину біля машини виростає ціла гора зошитів!

      Сьогодні на папері всі пишуть, малюють. А ще з нього роблять капелюхи, кораблики, інші вироби. Поява цьо­го матеріалу зробила величезний крок у розвитку всього людства...