Дрімав собі лев спокійно під деревом у лісі. Рап­том де не взялась миша і побігла по його спині. Збу­дився лев і страшно зарикав, схопив мишу в лапи і тримає.

— Як ти сміла мене будити? — гукнув громовим голосом на перестрашену мишу. — Заплатиш мені за це своїм життям!

— Ах, пане мій і царю, — сказала покірненько перелякана миша, — прости мені ту провину. Яка тобі користь із моєї смерті?.. Будь милостив, даруй мені життя, а я тобі за це колись віддячуся!

    Засміявся страшний лев на таку бесіду миші і сказав:

— Ти дрібна, дурна... І як же ти мені можеш від­служитись?.. Іди до своєї діри! Марш!

      І пустив її на волю.

      Незадовго після того попався лев у сіті з реміння і шнурів, котрі люди на нього наставили. Лев шарпався, лютував, але сітей порвати не міг. Зарикав зі злості голосно…

      Рик той почула миша. Впізнала голос лева. Бі­жить і каже:

— Чекай, царю мій і пане мій, я тебе врятую! Побігла, закликала з п'ятдесят других мишей, самих свояків своїх, дітей і внуків, та й каже:

— Гризіть сіті, і я буду гризти!

    Кинулись миші з гострими зубами на сіті і давай гризти! Гризуть, аж хрупотить. Не минула годинка — сіті було розгризено. Лев подякував мишці і пішов поважно в ліс.

     А наука для нас з того яка?

     Не гордуй¹ ніким, хоч би найслабшим і найбіднішим, бо і найслабший, і найбідніший може тобі в пригоді стати.

^{1. Гордувати — зневажати, виявляти неповагу.}

ЛЕВ І МИША

     Лев спав у лісі, а його велика голова лежала на лапах. На нього несподівано натрапила сором’язлива Мишеня, і з переляку та поспіху втікаючи, перебігала по носі Лева. Прокинувшись, Лев сердито поклав свою величезну лапу на крихітну істоту, щоб убити її.

— Відпустіть мене! — благала бідна Миша. — Будь ласка, відпустіть мене, і колись я обов'язково відплачу вам.

    Леву було дуже весело, думаючи, що Миша може коли-небудь допомогти йому. Але він був щедрим і нарешті відпустив Мишку.

    Через кілька днів мисливці, переслідуючи свою здобич у лісі, впіймали Лева в тенета¹. Не маючи можливості звільнитися, він наповнив ліс своїм гнівним ревом.  Миша почула знайомий голос і швидко знайшла Лева, що б’ється в сітці. Вона підбігла до найбільшої мотузки, що його зв’язувала, і гризла її, поки вона не розійшлася, і незабаром Лев звільнився.

— Ви сміялися, коли я сказала, що відплачу вам, — сказала Миша. — Тепер ви бачите, що навіть Миша може допомогти Леву.

    Доброта ніколи не марнується. 

^{1. Тенета – сітка для ловлі звірів, птахів.}