Бекас для мисливця насамперед — собака!

     Я ж ніколи не думаю, що ви таке твердження зрозу­мієте безпосередньо!

     Ясна річ, що бекас — не собака, а птиця. Але кожен мисливець знає, що полювати на бекаса без собаки — це все одно, що справляти весілля без музики.

    Отже, коли хочете говорити про бекаса, треба перш за все говорити про собаку, бо без лягавого собаки ви бекаса не те що не їстимете, а навіть не бачитимете.

      Значить, давайте про... бекаса.

      Бекас — невеличкий болотяний птах, сіренький, з бі­леньким на пузі пір’ячком, дуже меткий, з дуже довгим дзьобом, довгенькими ногами, зривається з характер­ним для  нього криком і летить, навіжений, зиґзаґами.

      Який же він смачний-смачний, бекас! Делікатес! І, майте на увазі, бекас — це один з тих небагатьох сор­тів дичини, яку засмажують разом з потрухами¹...

      Не дай бог потім сметанки та не дай бог іще чого-небудь — це така, вам скажу, симфонія², що... давайте зараз же їхати на бекасів...

      І знову ж таки: бекас без собаки і не делікатес, і не симфонія, бо без собаки — нема бекаса.

      Значить, давайте про... собак!

      Що таке собака — ви самі знаєте: голова, чотири ноги, хвіст і гавкає.

^{1. З потрухами — цілком, з нутрощами.}

^{2. Симфонія — гармонійне сполучення різноманітних зву­ків, кольорів, тонів; тут: поєднання смаків.}