Найвидатнішою жінкою Київської держави вважають княгиню Ольгу — дружину князя Ігоря, яка почала правити після його загибелі. Виняткове явище в ту сувору добу — жінка впродовж багатьох років (944—969) мала всю повноту влади у великій державі. Це є свідченням її талановитості як правительки.  Князювала Ольга від імені малолітнього сина Святослава, але твердо тримала владу у своїх руках. Вона об'їздила свої землі, встановлюючи в них нові закони й засновуючи нові поселення.

     Побутує думка, що княгиня була першою жінкою-русинкою, слава про яку поширилася по всьому світі.

     Цей факт дає уяву про високий рівень культури і моралі держави, що беззастережно кориться владі слабої жінки, держави, що в добу панування фізичної сили шанує розум і душевну силу.

    У зовнішніх стосунках Ольга віддавала перевагу дипломатії перед війною. «У 957 році їде вона до Константинополя для переговорів із візантійським імператором. До цього часу історики сперечаються з приводу конкретної мети візиту. Залишилося безцінне джерело, книга імператора Костянтина Багрянородного «Про церемонії», де докладно описується зовнішня сторона урочистої зустрічі Ольги в палаці. Автор перелічує почет¹ княгині: з нею були племінник, двірські жінки, священик Григорій, 20 послів, 44 купці, перекладачі — разом 80 осіб. Ольгу в супроводі почту введено в найкращу залу палацу, де вже чекав на неї імператор Візантії.

    Після короткої розмови запрошено Ольгу на учту, де вона сиділа за одним столом з імператрицею — рідкісна увага до гостей, можлива тільки, якщо вони християни. Очевидно, приїхала Ольга вже християнкою, на що вказує й трапезування за одним столом з Костянтином Багрянородним та його родиною і наявність священика в почті».

   Ольга держала сильною рукою державну систему й не дала їй ані ослабнути, ані розвалитися, наладила дипломатичні відносини з двома наймогутнішими імперіями Європи.

    Охрещення Ольги, яке залишилося її приватною справою, дало підставу літописцю Нестору писати, що вона «сіяла, як місяць уночі», і порівнювати її з «вранішньою зорею перед сонцем».

_{1. Почет — оточення високопоставленої особи.}