Якось до Равлика завітала Не-Дуже-Чемна Жаба.

— Запроси мене до своєї хатки, — сказала вона Равлику.

— Але ж ти не помістишся в ній, — відповів Равлик.

— Але ж я прийшла до тебе в гості? — спитала Жаба.

— В гості. — розгублено ствердив Равлик.

— Отже, ти мусиш мене запросити! — переможно закричала Не-Дуже-Чемна Жаба.

    Незручно стало Равлику. Справді, якось негарно виходить. Прийшли до тебе гості, а ти не можеш запросити їх до хатки. Виліз Равлик із своєї мушлі й каже:

— Заходь, будь ласка.

    Почала Жаба лізти. І вона лізла, лізла й пхалася до маленької мушлі, аж доки мушля тріснула й розпалася на дві половинки. І залишився бідолашний Равлик без домівки. Він збудував собі нову хатку. Але відтоді, як тільки хтось торкнеться його, Равлик одразу ж ховається.

    Він думає, що це знову до нього в гості прийшла Не-Дуже-Чемна Жаба.