Перша в курнику прокидається чорна-чорна курка. Роз­плющує очі й — пур-рх! — зістрибує з сідала. Мить — і непосидючка вже надворі. Цікавість жене її за поріг, шко­да курці пропустити щось надзвичайне.

    До стовбура старого горіха хтось приставив драбину. По ній чорна-чорна курка вилізла на дерево. Роззирнулася: як тут добре! Цур, на цій гілці буде моя хатка! Видно звідси далеко-далеко. Аж за паркан.

    Оглядає курка світ довкола, дух затамувала. Стежка в траві губиться... На віддалі ліс та річка... Усе з висоти видається інакшим. Грушка біля хати не така велетенська. Курка вперше бачить згори кущі смородини та малини. Наче з неба! Почувається птахою з дужими крилами. Що то значить на дереві опинитися.

— Що ти там поробляєш, куцохвоста? — зупинився під деревом Бровко.

     Курка глянула вниз:

— Тут моя хатка.

— Кури на горіхах не живуть, — присадив її Бровко. — Вони мають курник і сідало, загін та подвір'я. Спускайся, бо гепнешся додолу.

— Я гепнуся?! Глянь-но на мене!

    Курка підстрибнула й злетіла з гілки в траву, щосили махаючи крилами.

— Бачив? Я вмію літати!

    Сірий гусак осудливо похитав головою. Чого курці на дерево пхатися? Чого вона там загубила? Гуски ґелґотіли, підтакуючи. Справді, курко, знай своє місце. Ти ж не горо­бець, не сойка, щоб на гілках розсідатися. Ото вже дивачка!

...До чорної-чорної курки приєдналися подружки. Добре вп'ятьох сидіти в горіхових хатках. Ніхто їх тут не помічає, а вони згори бачать усіх. Теревенять стиха.

— Я пам'ятаю, — каже чорна-чорна курка, — як мене ку­пували на базарі разом з іншими курчатами. Нас додому в кошику несли. Я бачила річку, і кладку, і камінці у воді. Ми були пискливі, мацюпунькі, зозулясті 3 нами ще один го­робчик був, перед самими воротами з кошика випурхнув...

— Ну... Я більше про майбутнє думаю, — одказує біла курка. — Про те, що ми виростемо, почнемо нести яйця...

— Це що, мрія в тебе така?

— Швидше плани такі. Ми ж курки. Наше діло — нести яйця.

— Що ще у тебе в планах?

— Їсти, пити, триматися свого подвір'я ..

— А мені нецікаво лише їсти, пити, триматися свого по­двір'я... Чекати, поки почну нести яйця. Мені цього замало.

— А що тобі цікаво?

— Літати.

— Літати?!

— Літати! Це головне і це — раз. Два — обстежувати те­риторію, шукати, вишукувати, знаходити різні цікавинки, робити відкриття. А ще — історії розповідати, це я теж люблю, і це три.

— Оповідачка-вигадниця!

— Ну так...

— Шукачка-винахідницяі

— Ага.

— На-дерєво-видряпальниця!

— Точно...