Полежавши кілька годин на пляжі, близнята Куба і Буба засумували за комп'ютером.

— Мамо, — канючили вони. — Можна нам до інтернет-кафе?

— Ідіть, — мама врешті здалася. — І напишіть татові, хай чимскоріше приїздить, бо я не витримаю тут з вами!

    Однак довго насолоджуватися спокоєм їй не судилося, бо за півгодини задзвонив телефон.

— Скажи малим, — почула вона роздратований татів голос, — хай не шлють мені постійно якихось фоток, кар­тинок, пісеньок і смішних роликів, бо в мене вже поштова скринька переповнена!

    Через п'ять хвилин подзвонила бабуня Йоася.

— Передай близнятам, — пролунав хрипкуватий голос, — що як вони вже присилають мені електронного листа замість звичайного, то могли би принаймні постаратися! Повиправляти помилки не так уже й важко, хіба ні?

    Щойно мама договорила з бабусею, зателефонував пан Вольдемар.

— Чи можу я попросити вас переказати близнятам, що в нашій мові є великі й малі літери, а також розділові знаки, і що їх слід вживати? Навіть в електронних листах.

    Невдовзі повернулися Куба з Бубою.

— Ми всім розіслали вітання з моря! — радісно повідо­мили вони. — Ти нами пишаєшся?

    Та, на їхній подив, мама категорично заборонила їм ко­ристуватися комп'ютером аж до кінця канікул.