Найбільше прикрашають рідну землю люди. На­приклад, Голландію прославили майстри скла. Та не звичайного, а того, з якого роблять окуляри й підзорні труби. Послухайте про голландця, який жив понад двісті років тому.  Про Антоні Левенгука.

    Левенгук був тихий і скромний чоловік. Жив собі у маленькій чепурній хатинці. Десь працював, собі на хліб заробляв. А на дозвіллі майстрував невеличкі збільшувальні скельця і робив з них «труби». Та такі хитромудрі, що кожна краплинка, кожна піщинка, якщо на неї глянути крізь Левенгукову «трубу», видавалася у двісті разів більшою.

    Якось вирішив глянути Левенгук у свою трубу-мікроскоп на краплину води.

— Мабуть, нічого цікавого я не побачу, — мовив сам до себе. — Адже вона зовсім чиста.

     Але він помилявся. Виявилося, що у воді вирує своє, якесь особливе, досі ніким не бачене життя.

      Неквапно рухалися в ній круглі неповороткі ство­ріння, їм перетинали шлях інші: довгенькі, схожі на рисочки. Були там і якісь закарлючки, і крапки, і коми.

— Які кумедні звірятка! — здивувався Левенгук. Йому й на думку не спадало, що деякі з них були для людей страшніші від найлютіших звірів. Адже серед них є такі, що збуджують скарлатину, дифтерит та інші хвороби.

     Коли вчені довідалися про Левенгукове відкриття, то по­чали спостерігати за життям цих маленьких створінь — мікробів — і поступово вивча­ли їхні звички: що вони по­любляють, чого бояться. Отак і дізналися, як з ними боро­тися.

     От як стали людям у пригоді маленькі круглі ске­льця!