Книжку, яку ти зараз читаєш, надруковано на папері. Усі книжки, журнали і газети друкуються на папері. І зошити також паперові. Це знає кожний, навіть малюк.

    А чи знаєш ти, що папір — рідний син рослинного світу? Навіть назва «папір» походить від назви однієї рослини — єгипетського папірусу. В далекому Єгипті, на берегах ріки Ніл, зеленіють цілі зарості його. Кілька тисячоліть тому стародавні єгиптяни виготовляли зі стебла цієї рослини матеріал для писання.  То був один з уславлених попередників паперу.

     У деяких країнах, також у давнину, писали на листі пальми, банана. Звичайним чорнилом можна писати і на листі фікуса. А наші пращури — слов'яни, які жили майже тисячу років тому, писали листи на корі берези. Ці листи звуться «берестяними грамотами». Замість «Я надіслав тобі листа» адресата повідомляли: «Я надіслав тобі бересту».

     Тепер усі пишуть на папері. Папір виготовляють із деревини.

     Як переказують, винахідником паперу був китаєць Цай Лунь, що жив понад півтори тисячі років тому.

     Щоб зробити матеріал для писання, Цай Лунь додумався розтерти у ступі подрібнені шматочки бамбука та шовковиці, одержавши таким чином деревне борошно. Висипав його у невеличкий казанок, додав туди вапна, залив водою і кип'ятив, аж поки вариво не перетворилося на кашку. А тоді висипав його на шов­кове ситечко і вистелив тонким шаром. Вода поволі стікала, а кашка ставала тонесенькою плівкою, схожою на повстинку.

     Цай Лунь обережно поклав її на дошку, притиснув зверху дру­гою, щоб вичавити рештки води. Потім плівку висушив.

     Схожа на повстинку плівка була папером. Протягом тривалого часу папір виготовляли тільки в Китаї. Потім почали робити його в Японії та в Кореї — сусідніх з Китаєм країнах. І робили, як і Цай Лунь, із дерев'яних цурочок. Тому і звемо ми папір сином рослинного світу.